Рішення № 7574455, 18.01.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.01.10 р.                     Справа № 34/170                               

Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.

при секретарі судового засідання Котельніковій Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Державної екологічної інспекції Азовського моря, м. Маріуполь

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м. Маріуполь

про стягнення 20806,30грн.

Представників сторін:

від позивача – Сердюк С.В. , Шеленга В.В. (за дорученнями)

від позивача – не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

          Заявлено позов Державною екологічною інспекцією Азовського моря, м. Маріуполь до Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м. Маріуполь про стягнення 20806,30грн.

          В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в результаті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства з охорони атмосферного повітря, встановлено, що відповідачем в порушення вимог ст. 51 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, ст.ст. 10, 11 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” були здійснені наднормативні викиди забруднюючих речовин – завислих речовин (пилу) в атмосферне повітря від витратного бункеру К2 киснево-конверторного цеху (джерело викиду №134).

          Позивач зазначив, що в результаті порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства державі заподіяні збитки на суму 20806,30грн., які розраховані згідно "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря».

          Відповідач у відзиві на позовну заяву від 16 грудня 2009року (вхід. №02-41/60543) проти позову заперечував у повному обсязі та зазначив, що позивач не має документів, у яких би було зафіксовано наднормативний викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря в період з 01.01.2007р. по 31.12.2007р.

          У доповненні до відзиву від 15.01.2010року (вхід. №02-41/1501 від 18.01.2010р.) відповідач додатково зазначає, що позивач не мав повноважень складати акт тому, що з 12.05.2008року його діяльність обмежена територією 100м. від урізу води вздовж Азовського моря згідно наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 12.05.2008 N 242.

          Відповідачем було заявлене клопотання (вхід. №02-41/1500 від 18.01.2010р.) де він просить витребувати від позивача відомості про фактичне знаходження джерела забруднення атмосферного повітря №134.

За клопотанням сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.          

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, встановив :

В період з 05 травня 2008 року по 23 травня 2008 року Державною екологічною інспекцією Азовського моря була проведена перевірка додержання вимог природоохоронного законодавства з охорони атмосферного повітря ВАТ „МК „Азовсталь”, під час якої було встановлено факт перевищення встановлених нормативів викидів завислих речовин (пилу) від стаціонарного джерела забруднення атмосферного повітря №134 протягом 2007 року.

Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря зафіксований в акті перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства з охорони атмосферного повітря та раціонального використання і охорони водних ресурсів ВАТ „МК „Азовсталь” №75 від 05-23 травня 2008р., у якому зазначено, що 22 травня 2006року атестованим підрозділом – відділом аналітичного контролю Приазовської регіональної екологічної інспекції при здійснені планових лабораторно-інструментальних вимірювань потужності викидів забруднюючих речовин від джерела забруднення атмосферного повітря №134 ВАТ „МК „Азовсталь” був зафіксований наднормативний викид завислих речовин (Акт №84лаб результатів контролю викидів забруднюючих речовин в атмосферу, припис №84/лаб). До кінця 2006 року вищевказане порушення не ліквідоване. За період з 22.05.2006р. по 01.01.2007р. відділом ОМЕК по Приазовському регіону було виконано розрахунки збитків за наднормативний викид згідно „Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі, в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря” в сумі 17446,14грн.

Протягом 2007 року з 01.01.2007р. по 31.12.2007 року наднормативний викид завислих речовин від джерела викиду №134 ВАТ „МК „Азовсталь” не усунено.

Акт перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства з охорони атмосферного повітря було підписано представником відповідача із зауваженнями.

За результатами проведеної перевірки 26.05.2008р. було складено припис по виявлених порушеннях вимог природоохоронного законодавства до акту від 05-23 травня №75, яким зобов’язано відповідача викиди від стаціонарних джерел викидів, зокрема, №134 привести в відповідність до дозволених обсягів викидів завислих речовин згідно наданого дозволу з моменту отримання припису.

З приписом ознайомився та прийняв до виконання технічний директор ВАТ „МК „Азовсталь” - Ковура О.Б. про що мається його особистий підпис.

Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Азовського моря згідно із „Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря”, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995р. №38, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.05.1995року за №157/693 було виконано розрахунок розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі ВАТ „МК „Азовсталь”.

Згідно наведеного розрахунку розмір відшкодування збитків становить 20806,3грн.

12.12.2008року Державною екологічною інспекцією Азовського моря на адресу ВАТ «МК «Азовсталь” було надіслано претензію №41, у якій державна інспекція запропонувала відшкодувати збитки завдані державі у розмірі 20806,3грн.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін господарський суд дійшов до висновку, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 40 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Статтею 51 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” обумовлено, що підприємства, установи й організації, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.

Згідно статті 10 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров’я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлених Кабінетом Міністрів України.

          Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Таким чином, суд вважає, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем вимог ст. 11 Закону України “Про охорону атмосферного повітря”, зокрема, актом №84/лаб результатів контролю викиду забруднюючих речовин в атмосферу, актом №75 від 05-23 травня 2008р. перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства з охорони атмосферного повітря.

Відповідно до п. 6.2 „Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря” термін роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, підтвердженого даними контрольної перевірки, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

Відповідно до п 6.2.3. всі контрольні перевірки фактів усунення виявлених порушень роботи джерел в режимі наднормативного викиду проводяться за рахунок підприємств.

Тобто у разі усунення порушень роботи джерела в режимі наднормативного викиду відповідач повинен був здійснити контрольні перевірки фактів усунення виявлених порушень. Однак доказів здійснення контрольної перевірки фактів усунення виявлених порушень відповідачем суду не надано, відтак докази усунення порушень відсутні.

У відповідності до вимог ст. 33 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” особи, винні у перевищенні обсягів викидів забруднюючих речовин, встановлених у дозволах на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря несуть відповідальність згідно з законом.

Згідно ст. 34 Закону України “Про атмосферне повітря”, шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Статтею 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” передбачена відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища і в тому числі зобов’язання підприємств відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок таких порушень.

Відповідно до статті 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

          У зв’язку з порушенням норм природоохоронного законодавства та з урахуванням норм „Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря”, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995р. №38, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.05.1995року за №157/693, була розрахована сума збитку, яка дорівнює 20806,3грн

          Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб).

Ця Методика поширюється на державних інспекторів України з охорони навколишнього природного середовища та державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій (далі - державні інспектори) при розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що виявлені за результатами державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання вимог природоохоронного законодавства.

Доказів відшкодування збитків в сумі 20806,3грн., заявлених позивачем до стягнення, відповідачем до матеріалів справи не представлено.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

          Твердження відповідача про те, що позивач не мав повноважень складати акт 23.05.2008року тому, що з 12.05.2008року його діяльність обмежена територією 100м. від урізу води вздовж Азовського моря згідно наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 12.05.2008 N 242, судом не приймається до уваги за тих підстав, що зазначені зміни зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 липня 2008 р. за N 658/15349. Тобто при здійсненні перевірки 23.05.2008року позивач мав повноваження здійснювати перевірку відповідача. За цих же підстав суд відхилив клопотання відповідача (вхід. №02-41/1500 від 18.01.2010р.) де він просив витребувати від позивача відомості про фактичне знаходження джерела забруднення атмосферного повітря джерела викиду №134.

          Як вбачається із акту №75 (а.с.5- 11) на сторінці 4 зазначено, що цей об’єкт є розхідним бункером конверторного цеху відповідача де встановлено порушення – перевищення по пилу, фактичний викид склав 1,45г/с при дозволеній величині 1,03г/с. Тобто конверторний цех, в якому розміщено і функціонує стаціонарне джерело забруднення входить до складу відповідача.

Частиною 1 статті 62 Господарського кодексу України встановлено, що підприємство - самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо). Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис (ч.1, 3 ст.64 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 191 Цивільного кодексу України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд дійшов висновку, що відповідач, ВАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь” є об’єктом контролю Державної екологічної інспекції Азовського моря, та, оскільки конверторний цех, в якому розміщено і функціонує стаціонарне джерело забруднення розташоване на території ВАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь”, є структурним підрозділом (цехом) єдиного майнового комплексу відповідача та є об’єктом, що виник в процесі функціонування відповідача, на такий об’єкт поширюється діяльність Державної екологічної інспекції Азовського моря, а твердження відповідача щодо відсутності у позивача повноважень щодо здійснення державного контролю за додержанням природоохоронного законодавства на зазначеному об’єкті, є помилковими.

Посилання відповідача на те, що результати вимірюванні, здійснені відповідачем 23.05.2008 року, не можуть бути підставою для розрахунку штрафних санкцій за період 01.01.2007р. по 31.12.2007 року, та позивачем за наведений період вимірювань понаднормативних викидів у відповідача не здійснювалось, не може бути прийнято судом до уваги, за тих підстав, що відповідно до п. 6.2.3 Методики контрольні перевірки у таких випадках здійснюються у разі усунення виявлених порушень, за замовленням підприємства, якого не було.

          Суд вважає, що заслуговує на увагу посилання позивача (а.с.42-44) у додаткових поясненнях від 22.12.2009р. №03/02-2209/09 (вхід. №02-41/65073 від 29.12.2009р.) на те, що підпунктами 1,2 п.7 Положення „Про Державну Азово-Чорноморську екологічну інспекцію” затверджену наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 06.12.2006 N 526 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 січня 2007 р. за N 38/13305) в редакції яка діяла під час складення акту позивач мав право складати акт перевірки.

          Як вбачається із наданих до матеріалів справи доказів порушення, що полягають у наднормативному викиді забруднюючих речовин в атмосферне повітря, зафіксовані в документах наданих відповідачем позивачу супровідним листом (а.с.20 -23) в тому числі періоду роботи джерела №134 (розході бункера К-2) по періодах та в Журналі обліку стаціонарних джерел забруднення та їх характеристики відповідача (а.с.22-23), зазначені порушення відповідачем не усунені, тому контрольна перевірка і не була здійснена позивачем.

Відповідно до ст.20 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року N 1264-XII рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів з питань, що віднесені до його компетенції, є обов’язковими для всіх підприємств, установ та організацій і можуть бути оскаржені у судовому порядку.

          Судом при розгляді справи встановлено, що попередньою перевіркою був зафіксований наднормативний викид завислих речовин (Акт №84лаб результатів контролю викидів забруднюючих речовин в атмосферу, припис №84/лаб), актом №75 від 23.05.2008р. встановлено, що зазначені порушення не усунуті на ДЗА №134 (розхідний бункер конверторного цеху), зазначений акт підписаний із запереченнями з боку відповідача (а.с11), однак у цих запереченнях (а.с.24) відсутні заперечення відносно порушень на спірному об’єкті в тому числі викладеними у п.2.1 Приписів (а.с.12), відповідачем не надано доказів оскарження рішень позивача у судовому порядку, відтак вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 20, 40, 51, 47, 68, 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, ст.ст. 10, 11, 33, 34 Закону України “Про охорону атмосферного повітря”, ст.ст. 1, 2, 22, 30, 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Державної екологічної інспекції Азовського моря, м. Маріуполь до Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м. Маріуполь про стягнення: 20806,30грн, задовольнити повністю.

          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь” (87505, м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1, р/р 26003501676000 в Маріупольській філії Першого Українського міжнародного банку, МФО 335742, код ЄДРПОУ 00191158) на користь Маріупольської міської ради, рахунок спеціального фонду місцевого бюджету на р/р 31519921700051, банк одержувач ГУДКУ у Донецькій області, МФО 834016,, код ЄДРПОУ 34686694, код платежу 24062100 збитки, заподіяні державі в сумі 20806,3грн.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь” (87505, м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1, р/р 26003501676000 в Маріупольській філії Першого Українського міжнародного банку, МФО 335742, код ЄДРПОУ 00191158) на користь Державного бюджету державне мито в сумі 208,06грн.

          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь” (87505, м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1, р/р 26003501676000 в Маріупольській філії Першого Українського міжнародного банку, МФО 335742, код ЄДРПОУ 00191158) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок №31216259700004 у ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, отримувач: код ЄДРПОУ 34686537, державний бюджет м. Донецьк, Ворошиловський район; призначення платежу: код бюджетної класифікації 22050000) витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя