Постанова № 75743651, 12.12.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/4549/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2011 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Глуханчука О.В.

при секретарі –Гур`євій К.І.

за участю: представника позивача –ОСОБА_1

представника відповідача –ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Ремикс»до Державної податкової інспекції Приморського району м. Одеси про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Підприємство у формі ТОВ «Ремикс»(далі Підприємство) 16 червня 2011 року звернулося до суду з позовом та з урахуванням уточнень до позову просить зобов’язати ДПІ в Приморському районі м. Одеси визнати звітні податкові декларації Підприємства у формі ТОВ «Ремикс»з податку на додану вартість за січень та лютий 2011 року податковою звітністю; зобов’язати прийняти податкові декларації Підприємства у формі ТОВ «Ремикс»з податку на додану вартість за січень та лютий 2011 року та зобов’язати змінити в еталонному довіднику «Стан платника»Підприємства у формі ТОВ «Ремикс»з «9»- місцезнаходження не встановлено на «0»- основний платник.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що Підприємство є юридичною особою, яка зареєстрована та здійснює господарську діяльність. Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, місцезнаходження Підприємства визначено: АДРЕСА_1.

Підприємство, поштовим відправленням, направило до ДПІ у Приморському районі м. Одеси податкові декларації з податку на додану вартість за січень та лютий 2011 року. У відповідь отримало лист від 30.03.2011р. про невизнання податкових декларацій з ПДВ як податкової звітності в зв’язку з тим, що достовірність вказаних в них реєстраційних даних та обов’язкових реквізитів не підтверджується даними з довідників. ДПІ зазначила, що не встановлення місцезнаходження підтверджує невідповідність обов’язкових реквізитів в податковій декларації, яка втрачає статус податкової звітності. Запропоновано внести зміни до ЄДР з наступним поданням нової податкової звітності.

Вважає, що відповідач не мав права відмовити в визнанні податкової звітності з наступних причин. Так, 04 березня 2011 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси було складено акт № 257/23-513 за результатами документальної невиїзної перевірки ТОВ «Ремикс», яким встановлює, що Підприємство фактично не знаходиться за місцем своєї державної реєстрації. Проте, в лютому 2011 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси було проведено планову виїзну перевірку Підприємства, за результатами якої складений акт № 603/23-1/25041419 від 25 лютого 2011 року. В зазначеному акті є відомості щодо юридичного та фактичного місцезнаходження Підприємства, а саме зазначена адреса: АДРЕСА_1, на підставі договору оренди приміщення. Тобто за тиждень до того, як відповідач встановив незнаходження Підприємства за місцем реєстрації, він особисто підтвердив його знаходження за зазначеною адресою.

Крім того, Підприємство, відповідно до вимог закону, 01 жовтня 2010 року направило Державному реєстратору реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу. 22 березня 2011 року отримали звернення держреєстратора щодо підтвердження відомостей про юридичну особу, на виконання якого Підприємство, 29.03.2011 року направило реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Через те, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси в своєму внутрішньому обліку зафіксував не підтвердження місцезнаходження Підприємства (стан 23), останнє не може в повній мірі здійснювати власну господарську діяльність, обмежене в можливості відкривати банківські рахунки та подавати податкову звітність.

Зазначені обставини вимусили Підприємство у формі ТОВ «Ремікс»звернутися до суду за захистом свого права.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала повністю та пояснила, що на підставі рішення начальника ДПІ, оформленого наказом ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 28.02.2011 року № 547, термінової телеграми ДПА в Одеській області від 25.02.2011р. № 6583/7/23-2009 та згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.79.2 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. була визначена необхідність проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача за грудень 2010 року, однак у зв’язку з неможливістю вручити письмовий запит керівнику, наказ та повідомлення про проведення невиїзної документальної перевірки за податкової адресою платника: 65000, АДРЕСА_2 старшим державними податковим ревізор-інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ ОСОБА_3, здійснено аналіз податкової звітності позивача з податку на додану вартість за період грудень 2010 року. За результатами аналізу складено акт про неможливість проведення документальної перевірки від 04.03.2011 року № 257/23-513. На момент складання акту перевірки, місцезнаходження позивача не встановлено, про що свідчить службова записка надана ВПМ ДПІ від 03.03.2011 року № 1135/23-53, згідно якої: позивач за юридичною адресою АДРЕСА_2 та фактичною адресою: м.Одеса, Французький бульвар, буд. 59 не знаходиться, про що був складений відповідний акт. Згідно бази АІС «РПП»станом на момент складання акта від 04.03.2011 року стан позивача «23»- місцезнаходження не встановлено, тому позивачу слід відмовити у задоволені позовних вимог повністю.

Вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, Підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Ремикс»відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 за № 508613, зареєстровано як юридична особа з 03.10.1997 року, місцезнаходження юридичної особи: 65020, АДРЕСА_3. Є платником податку на додану вартість (свідоцтво № 100235366 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 13.07.2009р.).

Поштовим відправленням Підприємство направило до ДПІ у Приморському районі м. Одеси податкові декларації з податку на додану вартість за січень та лютий 2011 року.

Позивач 02 квітня 2011 року отримав лист Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси № 18148/10/2804 від 30.03.2011 року про невизнання податкової звітності (а.с.32), в якому зазначено, звітність, яка була отримана 29 березня 2011 року надана з порушенням загальних вимог оформлення документів податкової звітності згідно норм ст. 48 Податкового кодексу України, а саме: достовірність вказаних у деклараціях реєстраційних даних та обов’язкових реквізитів не підтверджується даними з довідників.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з таких положень законодавчих актів.

Згідно пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Підпунктом 47.1.1 статті 47 Податкового кодексу України, визначено, що юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи несуть відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах.

Відповідно до пункту 49.1 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (пункт 49.2. статті 49 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 203.1 статті 203 Податкового Кодексу України, позивач є платником податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 201.14 статті 201 Податкового Кодексу України, платники податку зобов’язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають обкладенню податком, а також які не є об’єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом. Згідно з пунктом 203.1 статті 203 Податкового Кодексу податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного (податкового) місяця.

Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Пунктом 48.3 статті 48 Податкового Кодексу України, визначено обов’язкові реквізити податкової декларації, а саме: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або реєстраційний (обліковий) номер з Тимчасового реєстру ДПА України; реєстраційний номер облікової картки платника податків; місцезнаходження платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення –залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку –фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом та засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Крім того, пунктом 48.4 ст.48 Податкового кодексу України, передбачено обов'язковий реквізит при подачі до органу податкової служби декларації з податку на додану вартість, а саме: індивідуальній і податковий номер платника податку на додану вартість; номер свідоцтва про реєстрацію платника податку па додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Таким чином, податкова звітність не вважається податковою декларацією за умови, якщо вона складена з порушенням норм п.48.3, 48.4 статті 48 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 49.11 статті 49 Податкового кодексу України, у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови. У разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Крім того, суд вважає, що підстава неприйняття податкової декларації з посиланням на вимоги пункту 48.7 статті 48 Податкового Кодексу України, а саме: достовірність вказаних у деклараціях реєстраційних даних та обов’язкових реквізитів не підтверджується даними з довідників, на яку відповідач посилається у своєму листі від 30.03.2011 № 18148/10/2804, є порушенням вимог ст. 48 Податкового кодексу України, оскільки там зазначено лише загальний перелік підстав для невизнання декларації як податкової звітності без посилань на конкретні порушення при поданні податкової звітності.

Суд вважає, що не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо зобов’язання ДПІ в Приморському районі м. Одеси визнати звітні податкові декларації Підприємства у формі ТОВ «Ремикс»з податку на додану вартість за січень та лютий 2011 року податковою звітністю, оскільки, фактичне виконання позивачем обов`язку подання податкової звітності органам державної податкової служби не потребує додаткового захисту прав позивача у вигляді зобов`язання відповідача визнати такі декларації податковою звітністю.

Крім того, дотримуючись принципів законності, а також компетенції, визначеної Конституцією та законами України, суд не має права перебирати на себе повноваження податкового органу щодо вирішення питання про визнання звітності податковою. Такий обов’язок податкового органу випливає із вимог Податкового кодексу України.

Відтак, позовні вимоги позивача щодо зобов’язання ДПІ у Приморському районі м.Одеси змінити в еталонному довіднику «Стан платника»Підприємства у формі ТОВ «Ремикс»з «9»- місцезнаходження не встановлено на «0»- основний платник є формою втручання в повноваження державної податкової служби та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів суд прийшов до висновку, що позивач частково довів суду ті обставини, якими обґрунтовував позовні вимоги і вони підлягають задоволенню частково.

На підставі вимог частини 3 статті 160 КАС України, в судовому засіданні 07 грудня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст. 48, 49 Податкового кодексу України, ст. ст. 7-9, 14, 71, 86, 94, 158–163 КАС України, , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Ремикс»до Державної податкової інспекції Приморського району м. Одеси про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити дії –задовольнити частково.

Зобов’язати ДПІ в Приморському районі м. Одеси прийняти податкові декларації Підприємства у формі ТОВ «Ремикс»з податку на додану вартість за січень та лютий 2011 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. Апеляційна скарга на постанову подається до Одеського окружного адміністративного суду, та одночасно її копія до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 12 грудня 2011 року.

Суддя О.В. Глуханчук