Рішення № 75742506, 23.07.2018, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/5324/16-ц

Провадження № 2/361/110/18

23.07.2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2018 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Радзівіл А.Г.

за участю секретаря Бас Я.В., Бондар С.Ю.

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Требухівська сільська рада Київської області про стягнення витрат на приведення будівлі для можливого користування, стягнення збитків понесених від неможливістю користування земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа Требухівська сільська рада Броварського району Київської області про стягнення витрат на приведення будівлі в належний стан для можливого користування своєю часткою та стягнення збитків понесених від неможливістю користування земельною ділянкою у сумі 78708 грн. 19 коп.

Свій позов обґрунтовує тим, що згідно договору купівлі-продажу частини будинку від 07 жовтня 2005 року позивач є власником ? частини житлового будинку № 3 з будівлями та спорудами, що знаходяться на земельній ділянці (сарай-гараж, вбиральня, колодязь, огорожа) по вул. Червоноармійській, в с.Требухів, Броварського району, Київської області.

Позивач зазначає, що незважаючи на те, що вони з відповідачем ОСОБА_2 є рівними співвласниками домоволодіння та земельної ділянки за вказаною адресою, відповідач захопила більшу її частину, а також вдвічі більшу частину земельної ділянки. Фактично позивач в спірному будинку займає дві кімнати площею 9,7 кв. м. та 25,3 кв.м., загальною площею 35,0 кв.м. та частину земельної ділянки площею 0,0722 га. Відповідач фактично займає площу 47 кв.м. та повністю всі будівлі і споруди загального користування, що знаходяться на земельній ділянці розміром 0,1356 га, при загальній площі 0,2078 га.

Таким чином відповідач позбавила позивача можливості користуватись спільним майном – сараєм, погребом, вбиральнею, колодязем. Крім того відповідач перенесла огорожу спільної земельної ділянки загальної площі 0,2078 га таким чином,щ відгородила непропорційно долям земельну ділянку для себе 0,1356 га, тобто відгородила собі 2/3 спільної земельної ділянки з прибудовами, чим позбавила доступу до тієї частини будинку якою він користується, для обслуговування частини будинку, яку він займає. До спільного сараю-гаражу та туалету відповідач обмежила доступ парканом.

Для можливості користування за призначенням залишеною меншою частиною будинку позивач вимушений був за свій кошт побудувати окремий вихід та вжити заходів для здійснення електро-, газо- та водопостачання, що потягло за собою значні витрати коштів. А саме, виготовити технічні проекти для електро- та газопостачання, виконати роботи по їх підключенню, зробити нову водяну скважину, встановити нову огорожу, так як відповідач перенесла існуючу спільну огорожу вздовж вулиці та встановила на земельній ділянці для виділення своєї непропорційної частки, залишивши позивачу в користуванні майже вдвічі меншу земельну ділянку. Всі витрати позивача підтверджуються квитанціями та іншими документами. Зважаючи на те, що витрати були здійснені в різний час, вказані суми були приведені до сьогодення шляхом застосування індексів інфляції встановлених Держстатом України.

Позивач вказує на те, що відповідач майже десять років обмежує його в користуванні пропорційною часткою у будинку, спорудами та земельною ділянкою. На вказаній земельній ділянці відповідач вирощує огородину та продає на базарі. Отже, позивач вважає, що згідно ст. 359 ЦК України прибуток одержаний відповідачем з частини ділянки, що перевищує його долю підлягає відшкодуванню на користь позивача.

Одночасно з поданням даного позову, позивач звернувся до суду із позовними вимогами про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності та поділ земельної ділянки в натурі, які розглядаються в іншому судовому провадженні.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, суду пояснив, що він 07 жовтня 2005 року купив ? частину будинку № 3 у бувшого власника ОСОБА_4 за адресою Київська область, Броварський район, с. Требухів, по вул. Червоноармійській. При попередньому огляді частини будинку дві кімнати площею 25,3 кв.м. та 9,7 кв.м. були відокремлені від іншої частини будинку та закладені стіною, до його частини будинку бувший власник ОСОБА_4 за дозволом сільської ради здійснив добудову довжиною 10,20 м та 4,60 м, в цій частині повинна була бути кухня. При огляді кімнат в них не було електроенергії та були відсутні батареї, на запитання ОСОБА_1 бувший власник пояснив, що опалення та світло відключила ОСОБА_2 Вказана частина будинку на момент продажу була в занедбаному стані. Привівши частину будинку, яка йому належить в задовільний стан позивач зазначив, що він вимушений був із-за протиправної поведінки відповідача ОСОБА_2 здати частину будинку в оренду, заселенню наймачів відповідач не перешкоджала.

Позивач вказує, що для того щоб належним чином користуватися будинком і здійснити добудову йому необхідно було приватизувати земельну ділянку, але відповідач відмовилась відновити межі, та підписати акт погодження меж земельної ділянки, і в подальшому не виконала рішення сільської ради по відновленню таких меж, тому надалі він не може узаконити добудову, і в повній мірі користуватись належною йому частиною будинку. На запитання представника відповідача позивач пояснив, що бувший власник продав йому будинок оскільки там не були проведені вода, газ та електрика. Участі по сплаті комунальних послуг він не приймав, оскільки водо -, газо - , електропостачання не були проведені до його частини будинку. Вважає, що його право порушено та підлягає захисту ще з 2005 року.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 позовні вимоги не визнали повністю. До суду подали заяву про застосування строків позовної давності і просили в задоволенні позову відмовити. Також пояснили, що позивачу ніхто не перешкоджав користуватись його частину будинку та земельної ділянки, під час дарування частини будинку позивач знав і бачив не задовільний стан тієї частини будинку, якою вже довгий час ніхто не користувався. Газо-, електро-, водо, теплопостачання були відрізані відповідними службами, так як вказаною частиною ніхто не користувався, а за опалення, газ, необхідно було б сплачувати за весь будинок, у зв’язку із цим бувші співвласники (ще до ОСОБА_4С.) і розподілили будинок на дві квартири.

Представник третьої особи Требухівської сільської ради Броварського району Київської області в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, до суду направлений лист в якому третя особа не заперечує проводити судовий розгляд у відсутності їх представника.

Суд вислухавши позивача, відповідача та її представника, встановивши обставини в справі та відповідні правовідносини, дослідивши письмові докази у справі, дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно із ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у ст. 317 ЦК України.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.2 постанови ”Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування” від 27 березня 1992 року №6, при розгляді позовів про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до положення ч.1 та п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, в тому числі, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Судом встановлено, що 07 жовтня 2005 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладений договір дарування ? частини будинку № 3 по вул.Червоноармійській, в с.Требухів, Броварського району Київської області, посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 6686.

Житловий будинок, позначений за планом земельної ділянки літерою А-1, житловою площею 43,1 кв.м., загальною площею 82,0 кв.м. з будівлями та спорудами: сарай-гараж, позначений за планом земельної ділянки літерою ”Б”, вбиральня, позначена за планом земельної ділянки літерою ”В”, колодязь, позначений за планом земельної ділянки літерою ”К”, огорожа, позначена за планом земельної ділянки літерою ”N”.

В п.1.2, 1.4. вказаного договору зазначається, про те, що земельна ділянка, на якій знаходиться житловий будинок є у користуванні дарувальника. Відчужувана частина житлового будинку оглянута обдаровуваним. Недоліків, які перешкоджають використанню ? частини вищезазначеного житлового будинку за цільовим призначенням на момент огляду не виявлено. Претензій до дарувальника щодо якісних характеристик відчужуваної 1/2 частини житлового будинку обдаровуваний не має.

Як пояснив, позивач в судовому засіданні, що на момент огляду дійсно в частині будинку яку він оглядав не було проведено, було відсутнє водо-, газо-, електропостачання.

ОСОБА_3 здійснена прибудова до будинку приблизно 10,20 м на 4,60 м, але власник пояснив, що вона не введена в експлуатацію.

Як вбачається із технічного паспорту на житловий будинок за вказаною адресою, він поділений на дві окремі квартири за № 1 та № 2. За квартирою № 1 значиться веранда 1-1, котельня 1-2, кухня 1-3, житлова 1-6 площею 8,1 кв.м., коридор 1-7 площею 4,7 кв.м, веранда 1-8 площею 9,8 кв.м. За квартирою № 2 значиться житлова 2-1 площею 25,3 кв.м та житлова 2-2 9,7 кв.м. Вказана інвентаризація проведена 23 серпня 2005 року.

У жовтні 2011 року позивач ОСОБА_1 звертався до Требухівської сільської ради Броварського району Київської області із заявою в якій просив погодити межі земельної ділянки визначеної комісією, зобов’язати ОСОБА_2 перенести паркан за межі визначеної йому земельної ділянки 0,1039 га, а також зобов’язати ОСОБА_2 дотримуватись чинного законодавства у користуванні належної їй частково земельної ділянки.

На вказану заяву Требухівська сільська рада листом від 22 грудня 2011 року за № 965 надала відповідь, що після здійснення геодезичної зйомки (обмірів) спільної земельної ділянки, площа її склала 0,2078 га. Відповідно до наданого ОСОБА_1 плану розподілу спільної земельної ділянки з дотриманням законодавства, сторонам належить для користування по 0,1039 га за умови відмови ОСОБА_1 від прибудинкових споруд, вартість яких має відшкодовуватись за згодою співвласників, а у випадку відсутності взаємної згоди спори вирішуються в судовому порядку. Варіант розподілу ділянки за умови користування обома співвласниками існуючих прибудинкових будівель суттєво обмежить користування кожним із співвласників своєю часткою земельної ділянки і може вирішуватись тільки за згодою співвласників або в судовому порядку. ОСОБА_1 роз’яснено право звернутися до суду, для відшкодування вартості будівель у випадку його відмови від спільного користування ними та стягнення нанесених збитків (шкоди) у разі не вирішення спірних питань між співвласниками. Заява в частині перепланування та добудови нових будівель, які необхідні для обслуговування будинку, буде розглянута після оформлення передачі належної земельної ділянки у власність.

28 липня 2011 року рішенням 09 сесії 6 скликання Требухівської сільської ради Броварського району Київської області за № 195 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в селі Требухів, вул. Червоноармійська, площею 0,1039 га.

Як вбачається із матеріалів цивільної справи, позивач ОСОБА_1 листом від 20 квітня 2011 року звертався до ОСОБА_2 із пропозицією підписати план погодження земельної ділянки, надати свої пропозиції щодо можливого спільного користування майном або відшкодування його вартості.

На підтвердження проведених витрат позивач надав розрахунок витрат на приведення будівлі для можливого користування, із зазначенням індексу інфляції, а саме: витрати на виготовлення робочого проекту газопостачання, монтажні роботи з газифікації, погодження проекту № 1418, пуск газу та пломбування, видача технічного рішення електропостачання, видача ТУ на приєднання, виготовлення проекту на електропостачання № К-06-08-0086, ел.ящик, ел.лічильник, гофра, приєднання до електромереж, підключення споживача до ел.мереж, виготовлення скважини та встановлення воріт та калітки із профнастилу, вартість батарей системи опалення, збитки позивача від проданої відповідачем огородини за 3 роки, всього на суму 78708 грн. 19 коп. (а.с. 39) Відповідно до зазначених витрат подав акти, квитанції про сплату послуг та матеріалів, та квитанції сплачених послуг за виготовлення проектів. (а.с. 40-55, 88 – 90, 96-115).

06 квітня 2017 року представник відповідача подав клопотання про застосування судом строків позовної давності і просив у зв’язку з цим відмовити в задоволенні позову. (а.с. 120)

11 квітня 2017 року позивач ОСОБА_1 подав до суду клопотання про поновлення строку для пред’явлення вимог щодо стягнення витрат на приведення будівлі для можливого користування у зв’язку тим, що позивач з незалежних від нього причин не міг пред’явити вимоги про стягнення витрат в межах позовної давності. Своє клопотання обґрунтовує тим, що час був витрачений на звернення до відповідних служб для підключення до мереж, для проведення будівельних робіт по приведенню залишкових кімнат для використання та обладнання другого виходу позивачу, крім того позивач звертався як до відповідача, так і до сільської ради для вирішення спірного питання. (а.с.119)

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Згідно правової позиції Верховного Суду України, яка міститься у постанові від 19 листопада 2014 року (справа № 6-140цс14) зазначено, що відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Як встановлено в судовому засіданні між сторонами виник спір з приводу користування та поділу земельної ділянки, та належних їм частин будинку № 3, що знаходиться за адресою с. Требухів, вул. Червоноармійська 3/2.

Для вирішення вказаного спору позивач звертався до Требухівської сільської ради Броварського району Київської області 25 березня 2011 року, 27 травня 2011 року, 21 жовтня 2011 року, та відповідно 22 грудня 2011 року отримав вичерпну відповідь про можливі шляхи вирішення виниклої ситуації в тому числі із зверненням з відповідним позовом до суду.

20 квітня 2011 року позивач звертався до ОСОБА_2 про вирішення спірного питання, та розподілу земельної ділянки, але так і не отримав відповіді.

Із поданих до суду квитанцій, актів, проектів вбачається, що в основному вказані роботи на які посилається позивач, були замовлені та виконані до 2010 року.

Так, позивач звернувся до суду із вказаним позовом лише 15 серпня 2016 року.

Під час розгляду справи не встановлені поважності причин пропуску строків позовної давності, в тому числі належними доказами не підтвердженні і ті, на які посилався позивач, тому суд не вбачає і підстав для їх поновлення строку.

Будь-яких обставин за яких, строк позовної давності переривався, судом не встановлено.

Тому враховуючи в сукупності зібрані в справі докази, встановлені обставини, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в зв’язку із пропуском строків позовної давності.

Керуючись ст. ст. 83, 89, 90, 95, 265, 268, 273 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Требухівська сільська рада Київської області про стягнення витрат на приведення будівлі для можливого користування, стягнення збитків понесених від неможливістю користування земельною ділянкою,- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя Радзівіл А.Г.