Постанова № 75738952, 02.08.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/337/14-цГоловуючий у 1-й інстанції Дуда О.О. Провадження № 22-ц/789/637/18 Доповідач - Сташків Б.І.Категорія - 27

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2018 року м. Тернопіль

Апеляційний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - Сташківа Б.І.

суддів - Дикун С. І., Щавурська Н. Б.,

за участю секретаря - Романюк Х.Ю.

та відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу №607/337/14-ц за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Файненс Сервіс" на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 липня 2014 року, ухваленого суддею Дуда О.О., у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Нью Файненс Сервіс " до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

В січні 2014 року представник ПАТ "Ідея Банк" звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного між ПАТ "Плюс Банк", правонаступником якого є ПАТ "Ідея Банк", та ОСОБА_2 кредитного договору №Г61.104.70600 від 23 червня 2008 року відповідач отримав кредит у розмірі 13080,00грн., зі сплатою 19,90% річних. ОСОБА_2 належним чином не виконав свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку із чим у нього станом на 10 грудня 2013року утворилася заборгованість, яка складає 54918,51грн., в тому числі: 11466,27грн.- прострочений борг, 22433,78грн.- прострочені проценти, 240,32грн. - строкові проценти, прострочена плата за обслуговування кредиту - 6121,44грн., пеня за несвоєчасне погашення платежів - 13236,70грн., віндикаційні витрати - 1420,00грн.В позовних вимогах позивач просив стягнути вказану заборгованість із ОСОБА_2

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 липня 2014 року у задоволенні позову ПАТ "Ідея Банк" відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням з апеляційною скаргою звернувся представник ТзОВ "Нью Файненс Сервіс". В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що згідно розрахунку заборгованості, станом на 10 грудня 2013 року заборгованість відповідача за кредитом складає 54 918,51 грн., в тому числі: 11 466,27 грн.- прострочений борг, 22 433,78 грн.- прострочені проценти, 240,32 грн. - строкові проценти, прострочена плата за обслуговування кредиту - 6121,44 грн., пеня за несвоєчасне погашення платежів -13 236,70 грн., віндикаційні витрати -1420,00 грн. Вважає, що відповідачем не надано, а судом першої інстанції не здобуто доказів у підтвердження належного виконання ОСОБА_2 умов цього кредитного договору, та сплати коштів у розмірах визначених умовами цього договору. Зазначає, що відповідачем всього за кредитним договором сплачено лише 3640,00 гри., хоча по графіку щомісячних внесків за кредитним договором №Г61.104.70600 від 23 червня 2008 ОСОБА_2 повинен був сплатити щонайменше 18 785,46 грн. А тому, просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 липня 2014 року, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТзОВ "Нью Файненс Сервіс", як правонаступника ПАТ "Ідея Банк" про стягнення 20 557,97 грн. заборгованості за кредитним договором №Г61.104.70600 від 23 червня 2008 року задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що позивачем пропущено строк позовної давності , оскільки останній платіж повинен був бути здійснений в 2010 році, а позивач звернувся до суду із позовом в 2014 році. Також, відсутні докази повідомлення відповідача про сукупну вартість кредиту. Наданий позивачем розрахунок не оформлений належним чином, не містить зазначення прізвища посадової особи, яка має право складати такий розрахунок, підпису цієї особи та печатки банку. Вказує, що в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують нарахування відповідачу грошових коштів у кредит. Відповідач факт використання кредитних коштів заперечує, оскільки йому стало відомо про такі відомості із смс - повідомлення, яке поступило на його телефон. Також, зазначає, що суду не надано доказів прийняття ТОВ "Факторингова компанія "Рантьє" права вимоги від ПАТ "Ідея Банк" за кредитним договором, який був укладений між ПАТ "Ідея Банк" та ОСОБА_2, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позову. А тому, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 02 серпня 2018 року замінено позивача ПАТ «Ідея Банк» його процесуальним правонаступником ТзОВ «Нью Файненс Сервіс».

В судове засідання представник ТзОВ "Нью Файненс Сервіс" не з'явився, однак про час та дату розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, просив її залишити без задоволення, рішення суду без змін, посилаючись на доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України (редакція 2004 року) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ "Ідея Банк" суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази кредитної заборгованості відповідача та не підтверджено розмір даної заборгованості.

Однак, повністю погодитись із таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд не може.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 23 червня 2008 року між Пат "Плюс Банк", правонаступником якого є ПАТ "Ідея Банк" та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір №Г61.104.70600, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 13080,00грн., зі сплатою 19,90% річних відповідно до графіку погашення кредиту, передбаченого кредитним договором.

П.2.1 кредитного договору позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за кредитне обслуговування з якого проводиться погашення заборгованості за договором у такій черговості: 1) для оплати прострочених процентів, простроченої плати за кредитне обслуговування, 2) для оплати простроченої заборгованості по кредиту, 3) для погашення кредиту з урахуванням умов, передбачених в п.3.3.2 цього договору, 4) витрати, пов'язані із стягненням заборгованості за даним договором згідно з п.2.3 цього договору, 5) для погашення штрафних санкцій (пені) згідно п.2.4 цього договору.

П.2.3 кредитного договору передбачено право кредитодавця у випадку порушення позичальником строків повернення платежів по кредиту, банк має право нарахувати та стягнути з позичальника витрати пов'язані з супроводом та і стягненням простроченої заборгованості за даним договором.

П.2.4 кредитного договору передбачено право кредитодавця у випадку порушення позичальником строків повернення платежів по кредиту, банк має право стягнути з позичальника пеню (штрафні санкції), що нараховуються за кожен день прострочки на прострочену суму (кредиту, процентів,плати за обслуговування кредиту).

30 жовтня 2015 ПАТ «Ідея Банк» згідно з укладеного із ТзОВ «Факторингова компанія «РАНТЬЕ» договору факторингу № №30/10-1 відступило (передало у власність) новому кредитору з 30 жовтня 2017 року права вимоги під фінансування від нового кредитора, а новий кредитор набув (прийняв у власність) від ПАТ «Ідея Банк» з 30 жовтня 2017 року права вимоги за кредитним договором від 23 червня 2008 № Г 61.104.70600.

28 лютого 2017 TOB «ФК «РАНТЬЕ» згідно з укладеного із ТзОВ "Фінансова компанія "Серет", у подальшому назву змінено на ТзОВ "Нью Файненс Сервіс", договору факторингу № 28/02-1 відступило (передало у власність) ТзОВ «Нью Файненс Сервіс» з 28 лютого 2017 року права вимоги під фінансування від Апелянта, а Апелянт набув (прийняв у власність) від TOB «ФК «РАНТЬЕ» з 28 лютого 2017 року права вимоги за кредитним договором від 23 червня 2008 №Е61.104.70600, на загальну суму 20 557,97 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у суді першої інстанції надавалася копія кредитного договору №Г61.104.70600 від 23 червня 2008 року, згідно якого відповідачу було надано кредит у сумі 13080 грн., який останній зобов'язувався повернути позивачу разом із процентами за його користування та платою за кредитне обслуговування(а.с.11-12).

Відповідно до умов кредитного договору позичальник повертає кредит разом з процентними платежами, в 24 щомісячних внесках до 23 дня/числа кожного місяця, при чому перші 23 внески/внесків у рівній сумі 782, 80 грн., а останній внесок 781,06 грн. до 23 червня 2010 року(а.с.11).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України, 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень статті 57 ЦПК України, 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України (редакція 2004 року) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обов'язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою. У разі недостатності доказів суд вправі запропонувати представити докази тій стороні, яка несе обов'язок по доказуванню.

Відповідно до положень статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 1083 ЦК України передбачено, що наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень глави 73 Розділу ІІІ ЦК України.

У постанові від 21 березня 2018 року по справі №758/2129/16-ц Верховний Суд зазначив, що сама по собі відсутність належного розрахунку кредитної заборгованості не може бути підставою для відмови у позові про її стягнення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували належне виконання ним умов Кредитного договору №Г61.104.70600 від 23 червня 2008 та доказів щодо сплати коштів за умовами даного Договору.

З апеляційної скарги ТзОВ "Нью Файненс Сервіс" вбачається, розрахунки по кредитній заборгованості ОСОБА_2, згідно яких відповідач має заборгованість у сумі 54918, 51 грн., з яких апелянт просить стягнути 20557 грн.97 коп.

Дослідивши наданий апелянтом розрахунок, колегія суддів вважає, що неможливо встановити правильність нарахованої заборгованості позивачем по нарахованих процентах, комісіях та інших платежах у розмірі 9097,79 грн., які апелянт просить стягнути з відповідача, оскільки вони носять загальний характер, у наданому розрахунку не визначено за які прострочені проценти та інші платежі нараховується заборгованість і таких доказів апелянтом не надано.

Окрім того, заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами, комісіями та іншими платежами не відповідають умовам Кредитного договору, зокрема розрахунок містить нарахування процентів з відсотковою ставкою 19,90 %, також після закінчення строку дії договору - до 09 грудня 2013 року, що не відповідає вимогам статті 1048 ЦК України, згідно норм якої, якщо кредитним договором не передбачено ставки нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку його дії, то розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 7.09.2016 у справі №6-1412цс16 та від 08.08.2017 у справі №6-2322цс16.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про наявну кредитну заборгованість ОСОБА_2 по тілу кредиту у розмірі 11466 грн. 27 коп. Так, з розрахунку заборгованості по кредитному договорі №Г61.104.70600 вбачається, що відповідач періодично оплачував кредит, платежі ним було здійснено у період з 23 липня 2008 року по 16 квітня 2010 року, загалом він сплатив 1073,11 грн., про що ОСОБА_2 не заперечує, однак доказів, які б підтверджували сплату решти кредитної заборгованості відповідачем не надано.

Не можуть братися до уваги доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач не заявляв клопотання про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин рішення суду першої інстанції не може залишатися в силі і підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову про стягнення заборгованості.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з ОСОБА_2 на користь ТзОВ "Нью Файненс Сервіс" слід стягнути 308 грн.36 коп понесених судових витрат.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Файненс Сервіс"- задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 липня 2014 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Нью Файненс Сервіс " до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентиф.номер НОМЕР_1) на користь ТзОВ «Нью Файненс Сервіс» (МФО 300012, код ЄДРПОУ 39691431) 11466 (одинадцять тисяч чотириста шістдесят шість гривень) 27 коп. заборгованості за кредитним договором №Г61.104.70600 від 23 червня 2008 року.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентиф.номер НОМЕР_1) на користь ТзОВ «Нью Файненс Сервіс» (МФО 300012, код ЄДРПОУ 39691431) 308 грн. 36 коп. судового збору.

Постанова Апеляційного суду Тернопільської області набирає законної сили з моменту прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту даної постанови.

День складання повного тексту постанови - 07 серпня 2018 року.

Головуючий: Сташків Б.І.

Судді: Дикун С.І.

Щавурська Н.Б.