Постанова № 75737580, 02.08.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2018 року

м. Харків

Справа № 2010/2930/12

Провадження № 22-ц/790/52/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Коваленко І.П.,

суддів - Овсяннікової А.І., Сащенка І.С.,

за участі секретаря - Дмитренко А.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Дергачівське комунальне підприємство «Інвенрос», Закрите акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк» про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, на 1/2 частину земельних ділянок, 1/2 частину нежитлового приміщення, інше майно, поділ спільного майна подружжяза апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 25 травня 2015 року (в складі судді Калмикової Л.К.),

встановив:

У травні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду позовом до ОСОБА_2, треті особи: Дергачівське комунальне підприємство «Інвенрос», Закрите акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк» про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, на 1/2 частину земельних ділянок, 1/2 частину нежитлового приміщення, інше майно, поділ спільного майна подружжя, в якому з урахуванням уточнень просив встановити факт перебування у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем з січня 2003 року по 25 вересня 2004 року; визнати житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1, Дергачівського району Харківської області, та земельну ділянку площею 0,1703 га за вказаною адресою, а також земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, Дергачівського району Харківської області, площею 0,1500 га об'єктами спільної сумісної власності та в порядку розподілу спільного майна подружжя визнати за ним право власності на 1/2 частку вказаного житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, на 1/2 частину зазначених земельних ділянок та 1/2 частину нежитлового приміщення № 12-1.,12-2. загальною площею 26, 8 кв. м в літ. «Б-1» по АДРЕСА_3.

Визнати об'єктами спільної сумісної власності рухоме майно, а саме: пральну машину, бойлер нагрівальний, кухонний гарнітур, кухонні стільці, комплект супутникових антен, телевізор «Самсунг», гойдалки дерев'яні, альтанку на 12 чоловік дуб., мангал чугунний, гойдалки металеві, кухонний гарнітур виробництва Італії, кухонний стіл, кухонні стільці, пароварку «Бош», мікрохвильову піч «Бош», холодильник двокамерний, посудомийну машину, морозильну камеру Ларь 600 л, котел опалювальний, диван круглий кухонний, винну полицю, меблевий комплект «Банкет», диван великий, туалетний комплект на 1-му поверху (унітаз, умивальник), меблевий комплект для коридору, ліжко батьківське, тумби, туалетний гарнітур 2-й поверх, меблі в дитячу кімнату, комплект туалетний коридор, пральну машину «Бош», камін 3-й поверх, полиці меблеві 3-й поверх, шафу-купе 3-й поверх, туалетний комплект 3-й поверх, телевізор плазму «Самсунг», підставку під телевізор, драбину декоративну велику та двері міжкімнатні, драбину малу, ворота гаражні, обладнання дистанційного відкриття воріт, витяжку «Турбо» 3-й поверх, витяжку кухонну в малому будинку, витяжку кухонну в великому будинку, диван 3-й поверх, підставку під квіти велику, басейн для вулиці, ліжко «Салтівка», двері вхідні, вікна металопластикові, вольєр для собак, шафу-купе «Стенлі», ліжко двоспальне, комплект для ванної кімнати, набір меблів з ротангу, паркан з бутового каміння, дерева, кущі, декоративні рослини, зелені насадження, холодильник винний на загальну суму 1 234 500 грн.

Просив поділити спільно нажиті речі домашнього вжитку та визнати за ним право власності й передати йому майно, саме на: шафу-купе «Стенлі», ліжко двоспальне виробництва Польща, кухонні стільці, альтанку на 12 чоловік дуб., мангал чугунний, мікрохвильову піч «Бош», холодильник двокамерний, морозильну камеру Ларь 600 л, меблевий комплект «Банкет», диван великий, камін 3-й поверх, полиці меблеві 3-й поверх, шафу-купе 3-й поверх, туалетний комплект 3-й поверх, телевізор плазму «Самсунг», підставку під телевізор, драбину малу, витяжку «Турбо» 3-й поверх, диван 3-й поверх, двері вхідні, всього на суму 230 500 грн.

В порядку розподілу спільного майна подружжя просив визнати за відповідачем право власності на майно, а саме на: комплект для ванної кімнати, пральну машину, бойлер нагрівальний, набір меблів з ротангу, комплект супутникових антен, телевізор «Самсунг», гойдалки дерев'яні, гойдалки металеві, пароварку «Бош», посудомийну машину, меблі в дитячу кімнату, пральну машину «Бош», обладнання дистанційного відкриття воріт, витяжку кухонну в малому будинку, витяжку кухонну в великому будинку, підставку під квіти велику, ліжко «Салтівка», вольєр для собак, кухонний гарнітур, а всього на суму 193 000,00 грн. Стягнути з відповідача на його користь вартість Ѕ частки неподільного майна, що є об'єктом спільної сумісної власності, у розмірі 405 500, 00 грн.

В обгрунтування позовних вимог вказував, що з відповідачем він познайомився у жовтні 2002 року та з грудня 2002 року вони почали разом мешкати, мали спільний бюджет та між ними склалися відносини, що притаманні подружжю. Навесні 2003 року він знайшов будинок по АДРЕСА_1, Дергачівського району Харківської області, який вони у подальшому придбали, оформивши на нього, а потім переоформили на відповідача для полегшення отримання кредиту у зв'язку з необхідністю проведення будівельно-ремонтних робіт у спірному будинку. З червня 2003 року вони з відповідачем разом проводили будівельні та ремонтні роботи щодо благоустрою будинку та прибудинкової території, на час звернення до суду набули рухоме та нерухоме майно, в тому числі й земельні ділянки, як під час проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, так і потім, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з 25 вересня 2004 року.

Як на підставу своїх вимог позивач також зазначив, що вони разом відпочивали, він був з відповідачкою, коли у травні 2003 року їй робили операцію в інституті невідкладної допомоги, готувалися документи для оформлення договору купівлі-продажу, він уклав договір на ремонтні роботи та дав завдаток для його виконання, будівельниками були знесені надвірні будівлі та збудовано малий будинок з двох кімнат та кухнею і службовими приміщеннями, який значиться в договорі купівлі-продажу як літня кухня літ. «Б».

У зв'язку з витратою ним на ремонтні роботи значних коштів та у зв'язку з їх нестачею, відповідач запропонувала йому взяти кредитні кошти в банку «Надра» та при цьому у неї була одна умова, що кредит їй нададуть особисто, у зв'язку з чим йому необхідно укласти з нею договір купівлі-продажу зазначеного житлового будинку. 18 грудня 2003 року вказаний житловий будинок з надвірними будівлями ним було продано відповідачу за 114 703,00 грн., а земельну ділянку за 13 624, 00 грн. Відповідач для купівлі-продажу вказаного будинку взяла кредит в банку «Надра», частину якого вони віддали для погашення боргу, який він позичав для купівлі будинку, а іншу частину сплатили за ремонтні та будівельні роботи. Кредит погашався за його кошти, які він передавав відповідачу. Також для обслуговування вказаного житлового будинку та господарських будівель відповідач отримала державний акт на земельну ділянку по АДРЕСА_1 Дергачівського району Харківської області, оскільки це було потрібно для розширення території та будівництва інших будівельних споруд, а висадка дерев та газонів коштувала йому 120 000,00 грн.. 25 вересня 2004 року вони уклали шлюб, а ІНФОРМАЦІЯ_3 року у них народився син ОСОБА_4. До осені 2008 року вони добудовували великий будинок, який на теперішній час має 3 поверхи, та зробили у ньому ремонт.

У 2008 році відповідач оформила кредит в банку «ПУМБ», під час укладання якого був також укладений договір іпотеки вказаного житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, його оцінено у 732 694,00 грн., тобто вартість будинку після проведення ремонтних робіт зросла в декілька разів. Отриманим у банку «ПУМБ» кредитом вони погасили кредит, отриманий у 2003 році в банку «Надра» та який також сплачується до теперішнього часу ним, хоча шлюб з відповідачем було розірвано 26 травня 2011 року. Добровільно поділ майна не проведено.

Не погодившись з вказаними позовними вимогами позивача, відповідач 30.07.2012 року надала до суду письмові заперечення, в яких просила відмовити позивачу в задоволенні зазначених позовних вимог. Як на підставу заперечень щодо вимог позивача про встановлення факту спільного проживання, зазначала, що станом на 15 вересня 2003 року позивач перебував в зареєстрованому шлюбі, вона в період з 02.07.2003 року по 01.12.2003 року перебувала на стаціонарному лікування в обласному клінічному протитуберкульозному диспансері № 7 та в цей період постійно знаходилась у відділенні лікарні, також вказала, що дійсно з позивачем разом їздили до Єгипту, але не на передодні придбання нею спірного житлового будинку, а на весні 2004 року, коли з позивачем почали зустрічатись, також заперечувала факт проживання з позивачем у її матері.

Як на підставу своїх заперечень щодо визнання зазначених вище житлового будинку та нежитлової будівлі спільною сумісною власністю подружжя, відповідач зазначала, що під час продажу спірного житлового будинку їй, позивач знаходився в іншому шлюбі та його дружина давала згоду на його продаж спірного житлового будинку, а нежитлову будівлю вона придбала на підставі договору про дольову участь у будівництві від 08.03.2003 року торгівельного комплексу по АДРЕСА_3 та здійснила перший внесок 18.09.2003 року, а 24.09.2003 року, отримала свідоцтво про право власності на це нежитлове приміщення.

Посилаючись, на ст. 22 КЗпПІ України в редакції 1969 року, які діяли на час придбання нею вказаної нерухомості, зазначала, що вказана норма права відносила до спільного майна подружжя майно, яке було придбано в період шлюбу. Земельну ділянку площею 0, 1500 га за адресою АДРЕСА_1, вона отримала безкоштовно із земель комунальної власності на підставі рішення Черкасько-Лозівської сільської ради XII сесії 1У скликання від 10.02.2004 року та лише з 11 січня 2011 року було внесено зміни до 61 СК України, які набули чинності 08.02.2011 року та до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя внесено земельні ділянки, набуті внаслідок безоплатної приватизації.

Також оспорювала надані позивачем докази його участі у благоустрої спірного житлового будинку та зазначала на безпідставність твердження позивача щодо збільшення ціни житлового будинку при передачі його в іпотеку, оскільки у 2008 році був пік цін на ринку нерухомості та такі ціни в декілька раз зросли в порівнянні з 2003 роком. Вказувала на ненадання позивачем доказів придбання іншого майна в період шлюбу, а його вимоги щодо компенсації вартості майна, яке є невід'ємною частиною спірного житлового будинку є взаємовиключною вимогою щодо визнання за ним права власності на ? частину зазначеного житлового будинку з надвірними будівлями ( т.1 а.с. -.15-119).

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 25 травня 2015 року позов задоволено частково. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з січня 2003 року до 24 вересня 2004 року.

Визнано спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1, Дергачівського району Харківської області, земельну ділянку площею 0,1703 га за вказаною адресою та земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 Дергачівського району Харківської області, площею 0,1500 га, нежитлове приміщення № 12-1.,12-2. загальною площею 26,8 кв. м в літ. «Б-1» по АДРЕСА_3; вказане у позові рухоме майно.

У порядку поділу майна подружжя визнано за кожним право на частину наведеного майна, визнано за ОСОБА_1 право власності на: шафу-купе «Стенлі», ліжко двоспальне виробництва Польща, кухонні стільці, альтанку на 12 чоловік, дуб., мангал чугунний, мікрохвильову піч «Бош», холодильник двохкамерний, морозильну скриню на 600 л., меблевий комплект «Банкет», диван великий, камін 3-й поверх, полки меблеві 3-й поверх, шафу-купе 3-й поверх, туалетний комплект 3-й поверх, телевізор плазму «Самсунг», підставку під телевізор, драбину малу, витяжку «Турбо» 3-й поверх, диван 3-й поверх, двері вхідні, всього на суму 230 500 грн.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на: комплект для ванної кімнати, пральну машину, бойлер нагрівальний, набір меблів з ротангу, комплект супутникових антен, телевізор «Самсунг», гойдалки дерев'яні, гойдалки металеві, пароварку «Бош», посудомийну машину, меблі в дитячу кімнату, пральну машину «Бош», обладнання дистанційного відкриття воріт, витяжку кухонну в малий будинок, витяжку кухонну в великий будинок, підставку під квіти велику, ліжко «Салтівка», вольєр для собак, кухонний гарнітур, ліжко 2-х спальне 2 поверх, кухонний гарнітур, винну полицю, винний холодильник, а всього на суму 202 850,00 грн. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію його частки неподільного майна, що залишено за ОСОБА_2, у розмірі 400 575 грн. Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 звернулась з апеляційної скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

В обгрунтування апеляційних вимог вказала, що суд визнав факт спільного проживання сторін з січня 2003 року по 24 вересня 2004 року, посилаючись на норми ст. 3 СК України за період, коли до виниклих між сторонами правовідносин норми СК України, який набрав законної сили з 01.01.2005 року не застосовувались. В порушення вимог статті 74 СК України суд першої інстанції визнав зазначене вище нерухоме майно спільним майном подружжя, в період, коли позивач перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 Також зазначала на невірне тлумачення судом статтей 16, 17 Закону України «Про власність».

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 30 липня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 25 березня 2004 року та до реєстрації шлюбу до 23 вересня 2004 року.

Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2: водонагрівач, придбаний у 2009 році, вартістю 1118, 60 грн.; кухонні меблі марки Рекорд, придбані у 2010 році, вартістю 87376,38 грн., стіл кухонний, придбаний у 2009 році, вартістю 7414,00 грн., стільці кухонні в кількості 4 штук, придбані у 2009 році, вартістю 4323,80 грн., пароварку торгівельної марки Бош, придбану у 2011 році, вартістю 8164,80 грн., холодильник торгової марки Самсунг, придбаний у 2010 році, вартістю 15997,00 грн., посудомийку торгової марки Бош, придбану у 2010 році, вартістю 4560,00 грн., полиці для вина, придбані у 2011 році, вартістю 1955 грн., комплект меблів для їдальні, придбаний у 2010 році, вартістю 44168,80 грн., диван розсувний, придбаний у 2006 році, вартістю 4560,00 грн., ліжко двоспальне з матрацом, придбане у період з 2005 по 2008 рік, вартістю 3250,00 грн., гарнітур туалетний, придбаний у 2009 році, загальною вартістю 13669,60 грн., комплект туалетний, придбаний у 2009 році,загальною вартістю 14175,00 грн., пральну машина марки Бош, придбану у 2011 році, вартістю 11452,35 грн., полиці-шафи, придбані в період з 2005 по 2008 рік, вартістю 2408,00 грн., шафу-купе гардеробну, придбану в період з 2007 по 2009 рік, вартістю 12506,00 грн., підставку під квіти, придбану у 2010 році, вартістю 2976,00 грн., шафу-купе Стенлі, придбану у 2006 році, вартістю 8800,00 грн., комплект плетених меблів, придбаних 2006 році, вартістю 570,00 грн., гойдалку садову дерев'яну, придбану у 2006 році, вартістю 8400,00 грн., гойдалку садову металеву, придбану в період з 2004 по2006 роки, вартістю 1935,00 грн, комплект туалетний (раковина, дзеркало, шафа-пенал, душова кабіна) загальною вартістю 4536,00 грн., винну шафу Сатурн, вартістю 4800,00 грн., морозильну камеру Ларь, вартістю 7000,00 грн., підставку під телевізор, вартістю 1745,00грн, диван кутовий, вартістю 750,00 грн, комин, вартістю 3000,00 грн., а всього майно загальною вартістю 281 611,33 грн.

В порядку розподілу зазначеного майна подружжя виділено у власність ОСОБА_1: стіл кухонний, вартістю 7414,00 грн., стільці кухонні в кількості 4 штук, вартістю 4323,80 грн., холодильник торгової марки Самсунг, вартістю 15997,00 грн., полиці для вина, вартістю 1955 грн., комплект меблів для їдальні, вартістю 44168,80 грн., диван розсувний, вартістю 4560,00 грн., ліжко двоспальне з матрацом, вартістю 3250,00 грн., пральну машина марки Бош, вартістю 11452,35 грн., шафу-купе Стенлі, вартістю 8800,00 грн., гойдалку садову дерев'яну, вартістю 8400,00 грн., комплект туалетний (раковина, дзеркало, шафа-пенал, душова кабіна) загальною вартістю 4536,00 грн., винну шафу Сатурн, вартістю 4800,00 грн., морозильну камеру Ларь, вартіст 7000,00 грн., підставку під телевізор, вартістю 1745, 00грн, пароварку торгівельної марки Бош, вартістю 8164,80 грн., комин, вартістю 3000, 00 грн., а всього майна на загальну суму 139 556, 75 грн., що менше вартості його частки в спільному майна подружжя на 1 248,92 грн.

В порядку розподілу зазначеного майна подружжя виділено у власність ОСОБА_2: кухонні меблі марки Рекорд, вартістю 87376, 38 грн., водонагрівач, вартістю 1118, 60 грн., комплект туалетний, загальною вартістю 14175,00 грн., підставку під квіти,вартістю 2976,00 грн., комплект плетених меблів, вартістю 570,00 грн., гойдалку садову металеву, вартістю 1935,00 грн., гарнітур туалетний, загальною вартістю 13669, 60 грн. шафу-купе гардеробну, вартістю 12506,00 грн., посудомийку торгової марки Бош придбану, вартістю 4560,00 грн., диван кутовий, вартістю 750, 00грн, полиці-шафи, вартістю 2408,00 грн., а всього майна на загальну суму 142944, 58 грн., що більше вартості її частки в спільному майні подружжя на 1248,92 грн.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю його частки у вартості зазначеного майна в сумі 1248, 92 грн.

В іншій частині вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальний справ від 23 березня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_7 задоволено частково.

У частині вирішення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ нежитлових приміщень № 12-1, 12-2 по АДРЕСА_3 рішення Апеляційного суду Харківської області від 30 липня 2015 року залишено без змін.

В іншій частині рішення Апеляційного суду Харківської області від 30 липня 2015 року скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статей 16, 17 Закону України «Про власність» статті 22 КпШС України, який був чинним до 01 січня 2004 року, спільною сумісною власністю визначалось майно, нажите подружжям за час шлюбу (майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, чи майно, що є у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, якщо письмовою угодою відповідно між членами сім'ї чи членами селянського (фермерського) господарства не передбачено інше, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю.

В інших випадках спільна власність громадян визнавалась частковою. Якщо розмір часток у такій власності не було визначено й учасники спільної власності при придбанні майна не виходили з рівності їхніх часток, розмір кожного з них визначається ступенем його участі працею й коштами у створенні спільної власності.

Відповідно до статей 128, частини третьої статті 240 ЦК УРСР 1963 року, який був чинним до 01 січня 204 року, право власності в набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором, у зв'язку з чим, на правовідносини, які виникли до 1 січня 2004 року не застосовуються положення статей 62, 74 СК України.

Згідно до вимог статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або у будь-якому іншому шлюбі, майно набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або у будь-якому іншому шлюбі , поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

В пункті 20 роз'яснень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право власності на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя » зазначено, що при застосуванні статті 74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно врахувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Судовим розглядом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 1991 року знаходився в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, який було розірвано за рішенням Московського районного суду м. Харкова 13 лютого 2004 року ( т.2 а.с.185 ), тобто шлюб припинив свою дію 24 березня 2004 року у день набрання вказаним рішенням законної сили ( частина 1 статті 294 ЦПК України в редакції 2004 року, частина 2 статті 114 СК України).

Матеріали справи також свідчать про те, що сторони в період з 25 вересня 2004 року знаходились в зареєстрованому шлюбі, який розірвано за рішенням суду від 26 травня 2011 року, тобто вказаний шлюб припинив дію 25 червня 2011 року (частина 1 статті 294 ЦПК України в редакції 2004 року, частина 2 статті 114 СК України).

Вказані обставини справи, а саме: перебування позивача до 24 березня 2004 року в іншому зареєстрованому шлюбі та вимоги зазначених норм матеріального права свідчать про відсутність підстав для встановлення факту спільного проживання сторін як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з січня 2003 року по 24 березня 2004 року.

Отже, колегія суддів вважає, що вимоги позивача щодо встановлення зазначеного факту не ґрунтуються на вимогах вказаних норм матеріального права, а тому задоволенню не підлягають.

Зазначені вище обставини справи також не дають підстав вважати, що в період з січня 2003 року по 24 березня 2004 року позивач мав статус члена сім'ї відповідача, оскільки був одружений з іншою жінкою - ОСОБА_5 та як її чоловік мав статус члена іншої сім'ї (частина 4 статті 3 СК України).

Однак, згідно наданих доказів, які відповідачем не спростовані, вбачається, що в період з 25 березня 2004 року та до реєстрації шлюбу до 23 вересня 2004 року сторони проживали однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, що дає підстави для встановлення зазначеного факту та задоволенню позовних вимог позивача в цій частині.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач 15 вересня 2003 року, тобто в період перебування у першому шлюбі з ОСОБА_5, за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу придбав двоповерховий житловий будинок площею 157,9 кв.м. літ. А-2 № 122 з надвірними будівлями: літньою кухнею Літ. «Б», верандою літ. «б», тамбур , ганок літ. «б» «б», сарай літ. «В», гараж літ. «Г» , зливну яму літ. «Д», огорожу № 1-5, розташовані по АДРЕСА_1 Дергачівського району за 114703,00 грн. та така вартість визначена по інвентарній вартості вказаного житлового будинку з надвірними будівлями, а також земельну ділянку площею 0,16 га за зазначеною адресою за 10843,00 грн., на якій розташовано вказаний житловий будинок з надвірними будівлями ( т.1 а.с.179-180).

18 грудня 2003 року позивач продав за нотаріально посвідченим договором купівлі - продажу вказаний житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку відповідачу за 128 327, 00 грн. та на вказаний продаж давала згоду дружина позивача від першого шлюбу ОСОБА_5 ( т.1 а.с.32 ,86).

Із зазначеного вище договору купівлі-продажу вбачається, що позивач отримав від відповідача до підписання вказаного договору зазначені грошові кошти в повному обсязі та право власності у відповідача на житловий будинок з надвірними будівлями виникло з моменту нотаріального посвідчення вказаного договору (пункти 3 та 4 умов договору) та відповідач зареєструвала таке право власності в Дергачівському комунальному підприємстві технічної інвентаризації «Інвенрос» 23 грудня 2003 року (т.1 а.с.28), а на вказану земельну ділянку - 22 грудня 2003 року, з моменту отримання відповідачем державного акту про право власності на неї (т.1 а.с.30).

Зазначений договір купівлі-продажу на теперішній час є чинним та позивачем його дійсність не оспорювалась.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що оскільки право власності на вказане нерухоме майно відповідач набула до 01 січня 2004 року в момент, коли не перебувала як в фактичних шлюбних відносинах з позивачем, так і зареєстрованому шлюбі, то підстав для визнання зазначеного нерухомого майна у відповідності до статті 74 СК України ( в редакції 2004 року), як це визначив суд першої інстанції, спільним сумісним майном подружжя, так і для визнання за позивачем права власності на 1/2 частину в порядку розподілу вказаного нерухомого майна, відсутні.

В пунктах 4 та 5 роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 року з наступними змінами «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок» зазначено, що згідно зі статтями 16 та 17 Закону України «Про власність» право спільної сумісної власності на житловий будинок, виникає, коли будівництво велось подружжям у період шлюбу, або велось за рахунок спільної праці членів сім'ї», якщо інше не було встановлено письмовою угодою між ними. Інші особи, що брали участь у будівництві житлового будинку (його купівлі) не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво ( купівлю будинку). якщо допомогу забудовнику (покупцю) вони надавали не безоплатно. Таке ж право за цих умов належать членам сім'ї власника житлового будинку, якщо вони брали участь лише у будівництві підсобних будівель( літньої кухні, сараю, тощо) або коли їх затрати на ремонт житлового будинку перевищували покладений на них статтею 156 ЖК України обов'язок.

Будинок, який належав одному із подружжя, може бути визнаний спільним майном подружжя, якщо в період шлюбу істотно збільшилась його цінність внаслідок трудових або грошових затрат другого подружжя або їх обох. При цьому на суму вартості будинку до його поліпшення збільшується частка одного з подружжя, якому він належав.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 5 умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу спірного житлового будинку, його вартість на 2003 рік визначена в розмірі 114 703,00 грн. згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданому Дергачівським комунальним підприємством технічної інвентаризації «Інвенрос» (т.1 а.с.32) та як свідчить технічний паспорт на спірний житловий будинок з надвірними будівлями, на грудень 2003 року, Дергачівським комунальним підприємством технічної інвентаризації «Інвенрос» була визначена його інвентарна вартість в зазначеній сумі (т.1 а.с.15-16).

Із технічного паспорту, виготовленого 19 грудня 2003 року Дергачівським комунальним підприємством технічної інвентаризації «Інвенрос» вбачається, що дійсна вартість вказаного житлового будинку з надвірними будівлями станом на 19 грудня 2003 року складала 827 203,00 грн.(т.2 а.с.53-57).

Між тим, відповідно до копії звіту про оцінку вказаного житлового будинку з надвірними будівлями, станом на 07.11.2007 року, вартість вказаного нерухомого майна складала 732 694,00 грн. (т.4 а.с.107-114), тобто станом на 07.11.2007 року така вартість вказаного нерухомого майна , є нижчою , ніж його вартість на 19 грудня 2003 року.

Надані ж позивачем як докази проведення ним ремонтних робіт в зазначеному домоволодінні, а саме: договір підряду від 24.06.2006 року щодо виконання робіт по утепленню вказаного житлового будинку з ціною роботи у 208 00,00 грн. (т.1 а.с.34) договір на постачання басейну на 48090,00 грн., договір на постачання будівельних матеріалів від 08.04.2005 року на 30524,00 грн. (т.1 а.с.38 -40), договір підряду від 06.09 2007 року щодо виготовлення сходів між 1 та 2 поверхом ( т.1 а.с.44), договір підряду на виконання ремонтних робіт в «Малому будинку» (т.1 а.с.45) не є доказами проведення ним таких робіт, оскільки не містять даних про виконання замовлених позивачем таких робіт та сплату ним грошових коштів за їх виконання.

Позивачем також надані договір підряду від 06 червня 2003 року на виконання робіт по виготовленню фундаменту під огорожу (т.1 а.с.36-37). Договір підряду щодо замовлення будівельної бригади від 02.06.2003 року (т.1 а.с.43) також не містять даних про виконання робіт та сплату позивачем грошових коштів та які взагалі не можуть свідчити про його участь в ремонтних роботах , оскільки такі договори укладались ще до набуття ним самим 15 вересня 2003 року права власності на зазначений житловий будинок з надвірними будівлями.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 24 листопада 2016 року по справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої було доручено Харківському науково дослідному інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С.Бокаріуса.

На вирішення експертизи були поставлені наступні питання:

1)Чи є на земельних ділянках № 122 та № 124 об'єкти нерухомості, які є самочинно збудовані та яка їх вартість, загальна площа та житлова площа на момент розірвання шлюбу між сторонами, тобто на 26 травня 2011 року? Чи відповідають ці об'єкти нерухомості, які є на земельних ділянках на час розірвання шлюбу технічній документації за 2003 рік?

2)Визначити чи проводилася реконструкція літньої кухні літ «Б», вказати її функціональне призначення та вартість перепланування на момент розірвання шлюбу між сторонами, визначити групу її капітальності. Вказати матеріали з яких вона була реконструйована, визначити її площу.

3)Надати характеристику будинку та господарських будівель та споруд, в тому числі самовільно збудованих, реконструйованих та переобладнаних, визначити їх вартість на момент розірвання шлюбу, 26 травня 2011 року, що розташовані за земельних ділянках АДРЕСА_1

4)Зазначити, чи є у будинку «літ. А-2» третій поверх, чи є він житловим, чи відноситься до капітальної споруди, вказати його функціональність та відповідність технічній документації за 2003 рік.

5)Яка ринкова вартість домоволодіння розташованого по АДРЕСА_1 та домоволодіння розташованого по АДРЕСА_1 на момент розірвання шлюбу між сторонами, тобто на 26 травня 2011 року?

6)Яка ринкова вартість земельних ділянок, що розташовані по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_1 на момент розірвання шлюбу між сторонами, тобто на 26 травня 2011 року.

Згідно висновку судової комісійної будівельно-технічної, оціночно-будівельної, земельно-технічної та земельно-оціночної експертизи № 13411/19013/19014/19015, складеного 27 листопада 2017 року на земельних ділянках « АДРЕСА_1 Дергачівського району Харківської області наявні об'єкти нерухомості, не вказані в технічному паспорті від 19.12.2003 року. Визначити вартість, загальну та житлову площу самочинно збудованих об'єктів нерухомості на момент розірвання шлюбу між сторонами, тобто на 26 травня 2011 року не надається можливим з причин, вказаних у дослідженні; визначити, чи проводилась реконструкція літньої кухні літ. «Б» та вказати з яких матеріалів вона була проведена і встановити вартість перепланування на момент розірвання шлюбу між сторонами не надається можливим з причин, вказаних у дослідженні експертизи. На момент проведення дослідження функціональне призначення будівлі літ. «Б» площею 36,3 кв.м - літня кухня, відносяться до ІІІ групи капітальності; надати характеристику будинку та господарських будівель та споруд, в тому числі самовільно збудованих, реконструйованих та переобладнаних, визначити їх вартість на момент розірвання шлюбу, 26 травня 2011 року, що розташовані на земельних ділянках АДРЕСА_1 не надається можливим з причин, вказаних у дослідженні; на момент проведення дослідження житловий будинок літ. А-2 - двохповерховий з підвалом та мансардним поверхом із технічним горищем. Приміщення мансарди - не відноситься до житлових, в зв'язку з відсутністю в них опалення. Мансарду улаштовано в горищному просторі капітального житлового будинку літ. А-2. Наявна на момент проведення дослідження мансарда житлового будинку літ. А-2 в технічному паспорті від 19.12.2003 року не зазначена; встановити ринкову вартість домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 та домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 Дергачівського району Харківської області на момент розірвання шлюбу між сторонами, тобто на 26 травня 2011 року не надається можливим з причин, вказаних у дослідженні; ринкова вартість земельних ділянок, розташованих по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_1 Дергачівського району Харківської області на момент розірвання шлюбу між сторонами, тобто 26 травня 2011 року становить 191 268 гривень.

В судовому засіданні апеляційної інстанції експерти Л.І.Кирилова та С.А.Кириленко підтвердили наданий ними висновок комісійної будівельно-технічної, оціночно-будівельної, земельно-технічної та земельно-оціночної експертизи і пояснили, що оскільки відсутні технічні паспорти, матеріали інвентаризаційних справ, іншої технічної документації на об'єкти нерухомості, які збудовані на земельних ділянках по АДРЕСА_1 станом на 26.05.2011 року, визначити вартість та площу самочинно збудованих об'єктів нерухомості на момент розірвання шлюбу між сторонами, тобто, на 26.05.2011 року не можливо.

Отже, будь-яких доказів на підтвердження своїх вимог стосовно того, що в період шлюбу істотно збільшилась цінність нерухомого майна внаслідок трудових або грошових затрат другого подружжя або їх обох, позивачем не надано.

З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що позивачем не надано доказів на підтвердження своїх вимог щодо визнання вказаного житлового будинку з надвірними будівлями, як і земельної ділянки на якій він розташований, спільною сумісною власністю подружжя та його розподілу.

Також колегія суддів вважає безпідставними вимоги позивача щодо визнання спільною сумісною власністю подружжя та стягнення з позивача 1/2 частини його вартості в порядку розподілу такого майна, як ворота гаражні, басейн на вулиці, міжкімнатні двері, металопластикові вікна, огорожа, велику та мала міжповерхові сходи , вхідні двері, оскільки вказані складають одне ціле з житловим будинком, у зв'язку з чим набуття на них права власності пов'язане з набуттям права власності на житловий будинок, що також зазначено у висновку судової комісійної будівельно-технічної, оціночно-будівельної, земельно-технічної та земельно-оціночної експертизи № 13411/19013/19014/19015, складеного 27 листопада 2017 року.

Вимог щодо відшкодування своїх затрат як на придбання, так і на будівництво вказаного майна позивач суду не надав, як і не надав суду доказів, які б свідчили про наявність таких витрат.

З зазначених вище підстав не підлягають також задоволенню вимоги позивача щодо визнання спільною сумісною власністю подружжя та визнання в порядку розподілу за ним права власності на малу декоративну драбину.

Крім того, той факт, що 25 березня 2004 року та до реєстрації шлюбу до 23 вересня 2004 року сторони проживали однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, а з 24 вересня 2004 року до 25 червня 2011 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, свідчать про те, що до виниклих між ними правовідносин в зазначений період часу, застосовуються вимоги СК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Із матеріалів справи вбачається, що 10 лютого 2004 року рішенням Х11 сесії ХХ1У скликання Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області відповідачу було передано безкоштовно із земель комунальної власності в приватну власність земельну ділянку площею 0, 1500 га по АДРЕСА_1 під будівництво житлового будинку та господарських споруд та на підставі вказаного рішення 27 липня 2004 року отримала державний акт на право власності на вказану земельну ділянку (т.1 а.с.151, 23), тобто таке право власності відповідач набула в період фактичних шлюбних відносин з позивачем.

Між тим, статтею 61 СК України (у редакції, чинній до внесення змін Законом № 2913-VI) було встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

9 лютого 2011 року набрав чинності Закон № 2913-VI, яким статтю 61 СК України доповнено частиною п'ятою такого змісту: об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.

Вказані обставини справи та вимоги норм матеріального права свідчать про те, що спірна земельна ділянка не є майном, набутим сторонами за час перебування в фактичних шлюбних стосунках, і не підлягає поділу між ними, оскільки відповідач безоплатно отримала її в приватну власність у 27 липня 2004 року використавши своє право громадянина на приватизацію.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення позовних вимог позивача щодо визнання вказаної земельної ділянки спільною сумісною власністю подружжя та визнання за ним права власності на 1/2 її частину в порядку її розподілу як спільного майна подружжя, також відсутні.

Згідно до вимог частини 2 статті 60 СК України, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до вимог статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право власності на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя », вирішуючи спір між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 9788 від 06.11.2014 року (т.4 а.с.4-51), який відповідачем не спростовані, в період шлюбу, сторони придбали: водонагрівач, придбаний у 2009 році, вартістю 1118, 60 грн.; кухонні меблі марки Рекорд, придбані у 2010 році, вартістю 87376, 38 грн., стіл кухонний, придбаний у 2009 році, вартістю 7414,00 грн., стільці кухонні в кількості 4 штук, придбані у 2009 році, вартістю 4323,80 грн., пароварку торгівельної марки Бош, придбану у 2011 році, вартістю 8164,80 грн., холодильник торгової марки Самсунг, придбаний у 2010 році, вартістю 15997,00 грн., посудомийку торгової марки Бош, придбану у 2010 році, вартістю 4560,00 грн., полиці для вина, придбані у 2011 році, вартістю 1955 грн., комплект меблів для їдальні, придбаний у 2010 році, вартістю 44168,80 грн., диван розсувний, придбаний у 2006 році, вартістю 4560,00 грн., ліжко двоспальне з матрацом, придбане у період з 2005 по 2008 рік, вартістю 3250,00 грн., гарнітур туалетний, придбаний у 2009 році, загальною вартістю 13669,60 грн., комплект туалетний, придбаний у 2009 році, загальною вартістю 14175,00 грн., пральну машина марки Бош, придбану у 2011 році, вартістю 11452,35 грн., полиці-шафи, придбані в період з 2005 по 2008 рік, вартістю 2408,00 грн., шафу-купе гардеробну, придбану в період з 2007 по 2009 рік, вартістю 12506,00 грн., підставку під квіти, придбану у 2010 році, вартістю 2976,00 грн., шафу-купе Стенлі, придбану у 2006 році, вартістю 8800,00 грн., комплект плетених меблів, придбаних 2006 році, вартістю 570,00 грн., гойдалку садову дерев'яну, придбану у 2006 році, вартістю 8400,00 грн., гойдалку садову металеву, придбану в період з 2004 по 2006 роки, вартістю 1935,00грн, комплект туалетний (раковина, дзеркало, шафа-пенал, душова кабіна) загальною вартістю 4536,00 грн., морозильну камеру Ларь, вартістю 7000,00 грн., підставку під телевізор, вартістю 1745,00 грн, диван кутовий, вартістю 750, 00грн, комин, вартістю 3000,00 грн., диван великий, вартістю 3000 грн., комплект туалетний, вартістю 2450 грн., а всього майна загальною вартістю 282 261,33 грн.

Таким чином, вказане майно є спільною сумісною власністю сторін як подружжя та підлягає розподілу між ними в рівних частках, з урахуванням його вартості.

Між тим, як свідчать висновки зазначеної судової експертизи, круглий диван вартістю 9660,00 грн., комплект меблів для вітальні загальною вартістю 14920,00 грн., придбані у квітні 2012 року, спальний гарнітур торгової марки Воvа, загальною вартістю 71073,7 грн., придбаний у березні 2012 року, гарнітур дитячих меблів, вартістю 8144,40 грн., придбаний в січні 2012 року, не є спільною сумісною власністю сторін, оскільки придбані відповідачем після розірвання шлюбу.

Висновки вказаної експертизи також свідчать про те, що витяжка кухонна марки Jetair вартістю 1251, 60 грн. придбана 03.02.2003 року, апарат газовий АОГВ вартістю 1386,00 грн., придбаний 04.11.2003 року, тобто до шлюбних відносин сторін, а тому також не підлягають розподілу як спільне сумісне майно подружжя.

Не надав позивач також і доказів, які б свідчили про придбання в період шлюбних відносин з відповідачем: мангала чавунного, вартістю 2484, 00 грн., пральної машини марки Індезіт, яка знаходиться в неробочому стані та вартість якої експертом не визначалась, витяжки кухонної круглої, яка знаходиться в неробочому стані та вартість якої експертом не визначалась, комплекту супутникових антен які знаходяться в неробочому стані та вартість яких експертом не визначалась, вольєру для собак, бесідки дубової на 12 персон, вартість яких експертом не визначалась у зв'язку з тим, що не входить в компетенцію експерта-товарознавця, як і доказів наявності та посадки в період шлюбних відносин дерев, кущів та інших насаджень.

Не надано позивачем також доказів, які б свідчили як про наявність на земельній ділянці дерев, кущів та зелених насаджень, так і доказів які б свідчили, вказані дерева кущі та зелені насадження є спільною сумісною власність подружжя.

За таких обставин підстави для визнання вказаного майна спільною сумісною власністю сторін та його розподілу, відсутні.

З огляду на наведене, позовні вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат у справі, судова колегія, у відповідності до вимог частин 1 та 13 статті 141 ЦПК України, виходить як з пропорційності задоволених позовних вимог позивача (5 частина від заявлених ним вимог), так і з того, що позивач ніс такі витрати по сплаті судового збору в сумі 3219.00 грн. (т.1 а.с.1), та по сплаті судової товарознавчої експертизи в розмірі 11100,00 грн. (т.4 а.с.4), у зв'язку з чим вважає за необхідне стягнути з відповідача на його користь 643,20 грн. витрат по сплаті ним судового збору та 5550 ,00 грн. витрат по проведені судової експертизи в сумі.

Оскільки відповідач несла витрати по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги на вказане рішення суду першої інстанції в сумі 1827,00 грн. (т.4 а.с.177) та її апеляційна скарга задоволена частково, то на підставі зазначених вище норм ЦПК України з позивача на її користь підлягають стягненню такі витрати в сумі 913,50 грн.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 25 травня 2015 року - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 з 25 березня 2004 року та до реєстрації шлюбу до 23 вересня 2004 року.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2: водонагрівач, придбаний у 2009 році, вартістю 1118, 60 грн.; кухонні меблі марки Рекорд, придбані у 2010 році, вартістю 87376, 38 грн., стіл кухонний, придбаний у 2009 році, вартістю 7414,00 грн., стільці кухонні в кількості 4 штук, придбані у 2009 році, вартістю 4323,80 грн., пароварку торгівельної марки Бош, придбану у 2011 році, вартістю 8164,80 грн., холодильник торгової марки Самсунг, придбаний у 2010 році, вартістю 15997,00 грн., посудомийку торгової марки Бош, придбану у 2010 році, вартістю 4560,00 грн., полиці для вина, придбані у 2011 році, вартістю 1955 грн., комплект меблів для їдальні, придбаний у 2010 році, вартістю 44168,80 грн., диван розсувний, придбаний у 2006 році, вартістю 4560,00 грн., ліжко двоспальне з матрацом, придбане у період з 2005 по 2008 рік, вартістю 3250,00 грн., гарнітур туалетний, придбаний у 2009 році, загальною вартістю 13669,60 грн., комплект туалетний, придбаний у 2009 році, загальною вартістю 14175,00 грн., пральну машина марки Бош, придбану у 2011 році, вартістю 11452,35 грн., полиці-шафи, придбані в період з 2005 по 2008 рік, вартістю 2408,00 грн., шафу-купе гардеробну, придбану в період з 2007 по 2009 рік, вартістю 12506,00 грн., підставку під квіти, придбану у 2010 році, вартістю 2976,00 грн., шафу-купе Стенлі, придбану у 2006 році, вартістю 8800,00 грн., комплект плетених меблів, придбаних 2006 році, вартістю 570,00 грн., гойдалку садову дерев'яну, придбану у 2006 році, вартістю 8400,00 грн., гойдалку садову металеву, придбану в період з 2004 по 2006 роки, вартістю 1935,00грн, комплект туалетний (раковина, дзеркало, шафа-пенал, душова кабіна) загальною вартістю 4536,00 грн., морозильну камеру Ларь, вартістю 7000,00 грн., підставку під телевізор, вартістю 1745,00 грн, диван кутовий, вартістю 750, 00грн, комин, вартістю 3000,00 грн., диван великий, вартістю 3000 грн., комплект туалетний, вартістю 2450 грн., а всього майно загальною вартістю 282 261,33 грн.

В порядку розподілу зазначеного майна подружжя виділити у власність ОСОБА_1: стіл кухонний, вартістю 7414,00 грн., стільці кухонні в кількості 4 штук, вартістю 4323,80 грн., холодильник торгової марки Самсунг, вартістю 15997,00 грн., полиці для вина, вартістю 1955 грн., комплект меблів для їдальні, вартістю 44168,80 грн., диван розсувний, вартістю 4560,00 грн., ліжко двоспальне з матрацом, вартістю 3250,00 грн., пральну машина марки Бош, вартістю 11452,35 грн., шафу-купе Стенлі, вартістю 8800,00 грн., гойдалку садову дерев'яну, вартістю 8400,00 грн., комплект туалетний (раковина, дзеркало, шафа-пенал, душова кабіна) загальною вартістю 4536,00 грн., морозильну камеру Ларь, вартістю 7000,00 грн., підставку під телевізор, вартістю 1745,00 грн., пароварку торгівельної марки Бош, вартістю 8164,80 грн., комин, вартістю 3000, 00 грн., диван великий, вартістю 3000 грн., комплект туалетний, вартістю 2450 грн., а всього майна на загальну суму 140216,75 грн., що менше вартості його частки в спільному майні подружжя на 1 827,83 грн.

В порядку розподілу зазначеного майна подружжя виділити у власність ОСОБА_2: кухонні меблі марки Рекорд, вартістю 87376,38 грн., водонагрівач, вартістю 1118,60 грн., комплект туалетний, загальною вартістю 14175,00 грн., підставку під квіти, вартістю 2976,00 грн., комплект плетених меблів, вартістю 570,00 грн., гойдалку садову металеву, вартістю 1935,00 грн., гарнітур туалетний, загальною вартістю 13669,60 грн. шафу-купе гардеробну, вартістю 12506,00 грн., посудомийку торгової марки Бош придбану, вартістю 4560,00 грн., диван кутовий, вартістю 750,00 грн., полиці-шафи, вартістю 2408,00 грн., а всього майна на загальну суму 142044,58 грн., що більше вартості її частки в спільному майні подружжя на 1 827,83 грн.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю його частки у вартості зазначеного майна в сумі 1827,83 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1витрати по сплаті судового збору в сумі 643,20 грн. та витрати по проведені судової експертизи в сумі 5550,00 грн.

Відмовити ОСОБА_1в задоволенні позовних вимог в іншій частині.

Стягнути з ОСОБА_1на користь ОСОБА_2витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 913,50 грн.

В задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - ОСОБА_9про скасування заходів забезпечення позову - відмовити.

Постанова Апеляційного суду Харківської області набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07 серпня 2018 року.

Головуючий - І.П.Коваленко

Судді А.І.Овсяннікова

І.С.Сащенка