Рішення № 75737529, 07.08.2018, Чугуївський міський суд Харківської області

Справа № 636/201/18

Провадження № 2/636/572/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2018 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Ковригіна О.С.,

при секретарі - Шиловій І.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

свідків: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_8 про визнання права власності на майно, яке набуто подружжям в період шлюбу, та за зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_8, в якому просить суд визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку та 1/2 частину земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_4, які зареєстровані за ОСОБА_8, як майно придбане подружжям у шлюбі.

В обґрунтування своїх вимог позивачка ОСОБА_1 вказує, що з 21.06.2008 по 20.02.2018 вона знаходилась в зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_8 Під час шлюбу ними були придбані: будинок, про що свідчить договір купівлі-продажу від 22.04.2002, та земельна ділянка загальною площею 0,1320 га. Право власності на будинок зареєстровано в КП «Чугуївське МБТІ», реєстровий № 6/771, інвентаризаційна справа № 132. Право власності на земельну ділянку зареєстроване в книзі записів реєстрації актів на право власності на землю за № 011068200019 з кадастровим номером земельної ділянки НОМЕР_1. Все майно зареєстроване зі згоди позивача на чоловіка - ОСОБА_8

Також, позивачка зазначила, що в 2011 році вона продала свою квартиру за адресою: АДРЕСА_1, за 223 179,60 грн. Частину коштів від продажу квартири позивачка віддала на придбання квартири для доньки за 90 068,91 грн. та придбання квартири своєму сину за 30 000 грн. Залишок коштів від продажу своєї квартири позивачка віддала на ремонт та будівництво спірного житлового будинку. Факт побудови господарських будівель при спірному домоволодінні підтверджується технічним паспортом від 05.06.2018.

На теперішній час шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. Добровільно сторони поділити спільне майно не домовилися, внаслідок чого вона вимушена звернутися до суду для захисту свого права.

Відповідач заперечуючи проти заявленого позову подав зустрічний позов про визнання права особистої приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку, в якому вказує на ті обставини, що він перебуваючи у першому шлюбі, шляхом приватизації з першою дружиною ОСОБА_9 придбав двокімнатну квартиру АДРЕСА_2, яка належала подружжю на підставі Свідоцтва про право власності на житло. 26.11.2009 ОСОБА_10 разом зі ОСОБА_11 продав вищезазначену квартиру за 279 450 грн. і від продажу кожен отримав по 139 725 грн. На ці кошти ОСОБА_10 22.04.2010 придбав у ОСОБА_12 спірний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 Тому, дане майно не може бути спільною сумісною власністю з позивачкою за первинним позовом, а є його особистою власністю, набутою за власні кошти.

Також, ОСОБА_8 в своєму зустрічному позові пояснив, що з моменту укладання шлюбу з позивачкою (відповідачкою за зустрічним позовом) вона не працювала, інших доходів не мала, а особистих грошей на придбання спірного житлового будинку у неї не було.

Представник позивачки - ОСОБА_2, надав суду пояснення, аналогічні поясненням ОСОБА_1, позов просив задовольнити, у задоволенні зустрічного позову - відмовити.

Представник відповідача - адвокат ОСОБА_3 надала пояснення аналогічні тим, що викладені у зустрічному позові ОСОБА_8, зустрічний позов просила задовольнити, у задоволенні первісного позову - відмовити.

Допитана у судовому засіданні свідок, ОСОБА_13 повідомила суду, що її будинок розташований по сусідству з будинком сторін. Свідок знаходиться на пенсії, а тому, весь час перебуває вдома. Вона бачила, що всі будівельні та ремонтні роботи у спірному будинку позивачка робила самостійно, без участі відповідача. Інколи, ОСОБА_13 бачила, що відповідач допомагає позивачці, але це були поодинокі випадки. Зі слів свідка, ремонтні та будівельні роботи при спірному домоволодінні проводились у період з 2012 по 2014 роки. У зазначений період вона бачила як було побудовано: прибудова до будинку, тамбур, літня кухня, сарай, вбиральня, літній душ, гараж. Свідок роз'яснила, що перед тим, як позивачка та відповідач придбали спірний будинок, в ньому 10 років ніхто не мешкав, у будинку водилися дикі тварини. Також, свідку відомий той факт, що мати позивачки подарувала доньці гроші для придбання спільного будинку у 2010 році.

Свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що мешкає навпроти позивачки та відповідача. Зі слів свідка, на момент придбання будинку у 2010 році будинок знаходився у занедбаному стані. Також, ОСОБА_7 підтвердила той факт, що у період з 2012 по 2014 рік позивачка здійснювала ремонтні та будівельні роботи у спірному домоволодінні. У зазначений період вона не бачила, щоб відповідач здійснював ремонтні або будівельні роботи. Свідок повідомила, що відповідач регулярно кудись їздить, скоріш за все, на роботу. Також, ОСОБА_7 повідомила суду, що декілька разів позивачка по справі говорила їй про те, що мати позивачки подарувала їй 12 тисяч доларів США, а тому, у позивачки були гроші на придбання будинку та здійснення ремонтних та будівельних робіт у спірному домоволодінні. Також, свідок зазначила, що позивачка є будівельником за професією та робила ремонтні роботи багатьом односельчанам та свідку у тому числі.

Свідок, ОСОБА_6 повідомила суд, що попередні власники спірного будинку на протязі 10 років не могли продати зазначений будинок. Також, свідку відомо, що частину грошей для придбання спірного будинку позивачці надала її мати. Гроші для будівництва позивачка отримала від продажу свого особистого майна (квартири), яке знаходилось у м .Харків. Свідок пояснила, що бачила як позивачка у період часу з 2012 по 2014 рік робила ремонтні та будівельні роботи у спірному домоволодінні. ОСОБА_6 підтвердила, що за зазначений період позивачем було побудовано: тамбур, сарай, вбиральню, літній душ, літню кухню, прибудову до будинку, гараж. Весь двір біля будинку обкладений європлиткою, в приміщеннях будинку зроблений євроремонт.

ОСОБА_14 пояснила, що вона є рідною сестрою відповідача. Зі слів свідка, її брат розлучився з першою дружиною та у 2009 році продав квартиру, яка належала йому та колишній дружині. Від продажу квартири вони отримали 34 000 доларів США, з яких 17 000 доларів США отримав відповідач. Як повідомила свідок, одразу після продажу даної квартири, 15 000 доларів США він віддав на зберігання ОСОБА_15 У квітні 2010 року вона повернула ці гроші відповідачу для придбання спірного будинку. Свідок підтвердила, що у спірному будинку дійсно проводились ремонті та будівельні роботи. Зі слів ОСОБА_14, роботи проводив відповідач з позивачкою сумісно. Також, свідок зазначила, що у період шлюбу з позивачкою відповідач потрапив у автомобільну аварію, після якої вони були вимушені витрачати спільні кошти на ремонт автомобіля. Відповідач має групу інвалідності, однак продовжує працювати та отримує мінімальну заробітну плату.

Суд, вислухавши сторони, допитавши заявлених сторонами свідків, дослідивши письмові докази по справі та оцінивши їх в сукупності вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_8 слід відмовити з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 21.06.2008 по 20.02.2018 (рішення суду про розірвання шлюбу від 20.02.2018 року справа № 636/4528/17) (а.с. 102-103).

Під час шлюбу сторони за договором купівлі-продажу від 22.04.2010 придбали житловий будинок АДРЕСА_4 Даний житловий будинок був зареєстрований в КП «Чугуївське МБТІ» на праві власності за ОСОБА_8, реєстровий № 6/771 (а.с. 9).

Крім того, 22.04.2010 на ім'я ОСОБА_8 також було придбано земельну ділянку, про що свідчить договір купівлі-продажу (а.с. 10).

Також, судом встановлено, що в період шлюбу позивачка ОСОБА_1 в 2011 році продала квартиру за адресою: АДРЕСА_1, за 223 179,60 грн., яка належала їй на праві приватної власності (а.с. 67-68). Частина коштів від продажу квартири позивачки пішла на придбання квартири для доньки за 90 068,91 грн. та квартири для її сина за 30 000 грн. Після здійснення купівлі-продажу квартир у позивачки на руках залишалась сума у розмірі - 103 110 грн.

До матеріалів справи були долучені технічні паспорти на спірний будинок станом на 05.06.2018 (а.с. 75-78) та на 24.03.2010 (а.с. 84-88). З даних технічних паспортів вбачається, що в період часу з 2010 по 2014 роки проводились будівельні роботи при домоволодінні та було побудовано: Тамбур - «а2», Тамбур - «а3», Альтанка - «Д», Навіс - «Е», Літня кухня - «Е1», Сарай - «Е2», Навіс - «Ж», Вбиральня - «З», Навіс - «З1», Літній душ - «З2», Вбиральня - «И», Літній душ - «И1», Гараж - «Л», Огорожа - «№1», Ворота - «№2», Хвіртка - «№3». Загалом, згідно технічного паспорту станом на 05.06.2018, побудовано 16 об'єктів.

Частиною 1 ст. 61 СК України передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу.

Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» встановлено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до п. 24 та п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», до складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Вирішуючи спір між колишнім подружжям про майно, суд встановлює: 1) обсяг спільного майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства - ним є квартира та комплекс будівель та споруд; 2) з'ясовує джерело та час його придбання, - майно придбане в період наявних офіційно зареєстрованих шлюбних відносин. З урахуванням зазначеного, суд робить висновок, щодо належності спірного майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя, що підлягає поділу.

Враховуючи вищенаведені положення закону, суд приходить до висновку, що спірні житловий будинок та земельна ділянка, є об'єктами спільної сумісної власності позивача та відповідача.

За змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Частиною 1 ст. 70 СК України також передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Таким чином, частки майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є їх спільною сумісною власністю, є рівними.

Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК (п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»).

За змістом ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Таким чином, враховуючи, що набутий сторонами в період шлюбу житловий будинок та земельна ділянка, є об'єктами спільної сумісної власності подружжя, доказів про наявність підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя не надано, суд дійшов висновку про їх поділ між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, по 1/2 частині.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 133, 141, 259, 263, 265, 268, 272, 273, 280-283, 288, 289, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_8 про визнання права власності на майно, яке набуто подружжям в період шлюбу - задовольнити.

Визнати житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_4 - об'єктами спільної сумісної власності.

Визнати за ОСОБА_1, право власності на ? частину житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_4, та на ? частину земельної ділянки площею 0,1320, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану за адресою: АДРЕСА_4.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_8 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Суддя -