Ухвала суду № 75731620, 07.08.2018, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

07.08.2018

Справа №2-а/489/231/13

Провадження №2-адр/489/2/18

УХВАЛА

іменем України

07 серпня 2018 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста ОСОБА_1 у складі:

головуючого – судді Рум’янцевої Н.О.,

із секретарем судового засідання – Животовою А.В.,

за участю: позивача – ОСОБА_2, представника відповідача – ОСОБА_3, представника ДВС – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Миколаївської обласної державної адміністрації, Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, ОСОБА_5 праці та соціального захисту населення про визнання недійсними та скасування рішень, -

встановив:

Заявник просить ухвалити додаткове рішення у адміністративній справі №2-а/489/231/13, оскільки судом не встановлено точної грошової суми, що підлягає стягненню, а саме з розрахунку семи мінімальних пенсій за віком, що на час подання заяви про видання додаткового судового рішення, сума коштів становить – 9611 грн., з розрахунку встановленої мінімальної пенсії з 01.01.2018 року по 30.06.2018 року, з відрахуванням раніше сплаченої. Заявник посилається на те, що ОСОБА_5 праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради відмовив виконувати рішення суду по адміністративній справі № 2-а/489/231/13 посилаючись на відсутність у судовому рішенні зобов’язального характеру встановленої точної грошової суми, що підлягає стягненню.

01 березня 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до Миколаївської обласної державної адміністрації, Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання недійсними та скасування рішень щодо оскарження дій та бездіяльності посадових та службових осіб місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх протиправних дій та бездіяльності з виконання законів України та винесення протиправних рішень, а саме: рішення Миколаївської облдержадміністрації, наданих за листами № К-7-11 від 06.01.2011р., № К-2067/2-10 від 12.10.2010р., № К-2067-10 від 27.08.2010р., № К-1829/2-08 від 09.06.2008р., № К-2507-09 від 20.01.2010р., № К-1129/3-08к від 24.07.2008р.; рішення Виконавчого комітету ММР за листами № 19 к від 15.02.2011р., № 110-1/4 від 04.02.2011р., № к-2889-2/ц-10 та к-2067/2-10 від 12.10.2010р., № к-2889-1/ц-10 та к-2067/10 від 13.09.2010р. Вищезазначеними рішеннями не виконані завдання органів державної влади щодо надання соціального захисту позивача згідно з ст. 13 Закону України № 3551-12 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в порядку позачергового забезпечення його житлом та сплати разової щорічної допомоги інвалідам війни у розмірі семи мінімальних пенсій за віком. Посилаючись на вищезазначене, позивач просив визнати недійсними та скасувати вищевказані рішення Миколаївської облдержадміністрації, рішення Виконавчого комітету ММР; зобов’язати відповідачів вчинити певні дії, а саме: прийняти рішення про надання позачергового житла; зобов’язати Миколаївську обласну державну адміністрацію, Виконавчий комітет Миколаївської міської ради сплатити разову щорічну допомогу позивачу як інваліду війни ІІІ групи у розмірі семи мінімальних пенсій за віком за 2007-2010рр. у розмірі 17150,00 грн..

В квітні 2012р. позивач уточнив позовні вимоги та просив зобов’язати уповноважений орган сплатити разову щорічну допомогу позивачу як інваліду війни ІІІ групи у розмірі семи мінімальних пенсій за віком за 2011р. у розмірі 6337,00 грн..

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 червня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, а саме: зобов’язано ОСОБА_5 праці та соціального захисту населення м. Миколаєва вчинити дії щодо перерахунку відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551 належної позивачу до виплати разової грошової допомоги щорічно до 05 травня як інваліду війни за 2011 рік з розрахунку 7 мінімальних пенсій за віком виходячи виключно із законодавчо встановлених розмірів мінімальної пенсії за віком та провести відповідно зазначеного перерахунку виплату вказаної грошової допомоги з урахуванням фактично сплаченої суми. В задоволенні позовних вимог до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради та Миколаївської обласної державної адміністрації - відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року апеляційні скарги ОСОБА_5 праці та соціального захисту населення м. Миколаєва та ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05.06.2013 року – залишено без змін.

При цьому зазначеними рішеннями встановлено відсутність у суду можливості стягнути певну суму, а визначено обов’язок відповідача ОСОБА_5 праці та соцзахисту населення зробити перерахунок та виплату пенсії у відповідності до чинного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 21, 105, 162 КАС України (які діяли на той час) позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов’язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяної незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю.

Судом встановлено, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, визнав такі дії незаконними та зобов’язав відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону.

З даною позицією суду першої інстанції погодився Одеський апеляційний адміністративний суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати.

Позивач помилково посилається на статтю 270 Цивільного процесуального кодексу України, тоді як справу розглянуто в порядку адміністративного судочинства.

Судом, при винесенні рішення, викладено мотивування щодо всіх заявлених позовних вимог, які були предметом дослідження та доказування, в резолютивній частині викладено вирішення по суті, щодо всіх заявлених позовних вимог, встановлено спосіб виконання судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, в ухваленні додаткового судового рішення необхідно відмовити у зв’язку з безпідставністю заяви позивача.

Керуючись ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

В ухваленні додаткового рішенняв адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Миколаївської обласної державної адміністрації, Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, ОСОБА_5 праці та соціального захисту населення про визнання недійсними та скасування рішень - відмовити.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом п’ятнадцяти днів з дня його проголошення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Ленінський районний суд міста ОСОБА_1.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ленінського районного

суду міста ОСОБА_1 Рум’янцева

Повний текст судового рішення складений «07» серпня 2018 року.