Постанова № 75729229, 06.08.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/5006/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В., Довгополова О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Грень Н.М.), ухвалене в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому проваджені) у м.Львові 02 травня 2018 року у справі №813/1030/18 за позовом ОСОБА_2 до Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

15.03.2018 ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, просила визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні житлової субсидії, зобов'язати відповідача призначити субсидію з 01.05.2017.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.05.2018, ухваленим у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, в задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що, враховуючи зміни, які були внесені Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №300 до Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій, якими передбачено, що у разі отримання інформації від підприємств-надавачів житлово-комунальних послуг про прострочену понад два місяці заборгованість з оплати послуг на наступний строк субсидія не призначається. При цьому, суд першої інстанції не прийняв до уваги твердження позивача про те, що позивачем у судовому порядку оскаржується заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг, оскільки відповідно до долученої позивачем до матеріалів справи копії ухвали Апеляційного суду Львівської області предметом спору є стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги надані ЛКП «Навколо базару» в судовому порядку в сумі 18095,34 грн., а не оскарження нарахування такої.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 та прийняти нове про задоволення позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що після отримання листа-відповіді від 02.08.2017 скаржник одразу поінформувала відповідача, що ідуть судові процеси щодо оскарження заборгованості та надала довідку з виконавчої служби про те, що відкритих виконавчих проваджень щодо неї не існує. Скаржник вказує, що укладених договорів про надання комунальних послуг немає та в судовому порядку вимагає укладення таких. Також зазначає, що ні суми заборгованості, ні факт надання комунальних послуг на разі ще не доведені. Скаржник звертає увагу, що по поточних платежах немає заборгованості, ОСОБА_2 вчасно здійснювала всі проплати по комунальних платежах в межах встановленої норми, заборгованості, які були надані в орган соціального захисту, не були поточними. Крім того зазначає, що суд першої інстанції не врахував судового рішення Апеляційного суду Львівської області, де з ОСОБА_2 стягнено 3100 грн., а не 18000 грн., що в кінцевому підсумку спростовує висновок суду, що не було оскарження заборгованості.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу та зазначив, що позивачем не було підтверджено документально сплату заборгованості, тоді як відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг в повному обсязі.

Враховуючи положення ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції вважає за можливим розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам ст.242 КАС України не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи, з 01.09.2015 на підставі заяви ОСОБА_2 призначено субсидію на 12 місяців по 31 серпня 2016 року включно.

На підставі заяви ОСОБА_2 від 20.09.2016 комісією з питань призначення субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг Франківської районної адміністрації Львівської міської ради відповідно до п.7 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива призначено житлову субсидію на одну особу з 01.09.2016.

З 01.10.2016 ОСОБА_2 здійснено автоматичний перерахунок житлової субсидії на опалювальний період з 01.10.2016 до 01.05.2017.

Листом Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 08.06.2017 №260309-949 пов.№11431 ОСОБА_2 повідомлено, що житлова субсидія не призначена з 01.05.2017 у зв'язку з наявністю заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг (а.с.55).

На запит ОСОБА_2 щодо не призначення субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, листом Франківський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 02.08.2017 повідомив, що відповідно до подання організацій - надавачів послуг, борг заявника за користування житлово-комунальними послугами станом на 01.05.2017 становить 5628,46 грн., для отримання детальної інформації з питань нарахування плати за послуги та наявної заборгованості рекомендовано звертатись в організації, які надають дані послуги.

Окрім того, листом Франківський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 26.01.2018 повідомив ОСОБА_2, що автоматичний перерахунок субсидії не здійснений з 01.05.2017. Для призначення субсидії на оплату житлово-комунальних послуг необхідно звернутись в Єдину приймальню Франківського відділу соціального захисту та долучити підтверджуючі документи про сплату боргу за користування житлово-комунальними послугами, або укласти з організаціями-надавачами послуг договір про реструктуризацію заборгованості, або надати оскарження даного боргу в судовому порядку (у тому числі до винесення рішення судом), або надати рішення суду про скасування заборгованості (а.с.15).

Вважаючи дії Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо відмови в призначенні житлової субсидії протиправними, ОСОБА_2 звернулась із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №1875-IV) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону №1875-IV закріплений обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Порядок призначення та надання житлових субсидій встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З метою спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового Постановою Кабінетів Міністрів України від 21 жовтня 1995 року №848 затверджено Положенням про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Положення №848).

Відповідно до п.14 Положення №848 субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг призначається з місяця звернення за її призначенням до дати закінчення опалювального сезону, але не більше ніж на 12 місяців, і розраховується: на неопалювальний сезон - з 1 травня по 30 вересня; на опалювальний сезон - з 1 жовтня по 30 квітня.

Після закінчення строку отримання субсидії структурні підрозділи з питань соціального захисту населення самостійно здійснюють розрахунок субсидії на наступний період для домогосподарств, які отримували субсидію у попередньому періоді (крім орендарів житлового приміщення, осіб, яким субсидія була призначена за зареєстрованим місцем перебування, та осіб, які звертаються за субсидією на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива). Для цього структурні підрозділи з питань соціального захисту населення збирають необхідну інформацію у порядку, передбаченому пунктом 13 цього Положення, без звернення громадян і протягом десяти днів після отримання зазначеної інформації приймають рішення про призначення (непризначення) субсидії та інформують про прийняте рішення громадян. У разі отримання інформації про прострочену понад два місяці заборгованість з оплати послуг субсидія на наступний строк не призначається, про що структурний підрозділ з питань соціального захисту населення інформує особу. Якщо протягом двох місяців з дати інформування про непризначення субсидії на наступний строк громадянин документально підтвердив сплату заборгованості або укладення договору про її реструктуризацію, субсидія призначається з дати закінчення дії попередньої субсидії, в іншому випадку - з місяця, в якому громадянин документально підтвердив сплату заборгованості або укладення договору. Зазначений строк може бути продовжений на підставі рішення районної, районної у містах Києві і Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її створення) ради або комісії, яка ними утворюється, за наявності поважних причин (абз.11 п.14 Положення №848).

Для нарахування субсидій на запит структурних підрозділів з питань соціального захисту населення у п'ятиденний строк з дня його отримання подаються відомості, зокрема, про забезпеченість громадян житловою площею та комунальними послугами за формами, затвердженими Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими держадміністраціями, в яких зазначається вартість послуг у межах соціальної норми житла та соціальних нормативів користування комунальними послугами в опалювальний і неопалювальний періоди, а також сума простроченої понад два місяці заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, - підприємствами - виробниками/виконавцями житлово-комунальних послуг.

Для нарахування субсидії можуть використовуватися відомості про доходи та розміри платежів у вигляді списків, довідок, даних на електронних носіях інформації, одержаних від ДФС, Пенсійного фонду України, центрів зайнятості, фондів соціального страхування, виконавчої служби, житлово-експлуатаційних організацій, житлово-будівельних (житлових) кооперативів, об'єднань співвласників багатоквартирного будинку, організацій, що надають житлово-комунальні послуги та здійснюють нарахування плати за житлово-комунальні послуги за договорами з підприємствами (інформаційно-обчислювальні центри, розрахункові центри, центри нарахування плати за житлово-комунальні послуги тощо).

Таким чином, держава гарантує кожному громадянину право на отримання субсидії для відшкодування витрат на оплату користування житлом або його утримання та комунальних послуг, на умовах та в порядку визначеному Положенням №848. В свою чергу на громадян, яким призначено субсидію, покладено обов'язок щомісячно сплачувати вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії. Громадяни, які вже отримали субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг мають право її отримати на наступний період за умови відсутності простроченої заборгованості понад два місяці за отримані житлово-комунальні послуги. При цьому, законодавцем визначено можливість призначення субсидії з дати закінчення дії попередньої субсидії, у разі якщо протягом двох місяців з дати отримання повідомлення про відмову в призначенні житлової субсидії на наступний сезон громадянин документально підтвердив сплату заборгованості або укладення договору про її реструктуризацію.

З матеріалів справи встановлено, що для призначення позивачу субсидії з 01 травня 2017 року Франківським відділом соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради скеровано листи від 16.05.2017 начальнику Львівського відділу реалізації ТОВ «Львівгазбуд», заступнику директора ЛМКП «Львівводоканал» та директору ЛКП «Навколо базару» з проханням забезпечити подання до відділу інформації про суми простроченої понад два місяці заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг. До листів додано структуру файлу-запиту про забезпеченість громадян житловою площею та комунальними послугами.

Як зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву, організаціями - надавачами послуг надано інформацію про борг ОСОБА_2 за користування житлово-комунальними послугами станом на 01.05.2017, зокрема: за послуги користування житлом/утримання житла становив 4631,19 грн. (за поданням ЛКП «Навколо базару»), за послугу централізованого постачання води та водовідведення - 131,41 грн. (за поданням ЛМКП «Лівівводоканал»), за послуги газопостачання 866,13 грн. (за поданням Львівського ВР ТОВ «Львівгаз збут»).

Разом з тим, долучені відповідачем до матеріалів справи роздруківки з електронних файлів у форматі DBF, на переконання суду апеляційної інстанції, не відповідають встановленим статтями 75-76 Кодексу адміністративного судочинства України критеріями достовірності та достатності доказів, оскільки відображені у них дані не дозволяють встановити безспірність відомостей щодо наявності заборгованості позивача із сплати житлового-комунальних послуг, вид отриманих житлово-комунальних послуг, вартість послуг у межах соціальної норми житла та соціальних нормативів користування комунальними послугами в опалювальний і неопалювальний періоди, а найважливіше період, за який виникла заборгованість.

Подані відповідачем документи у своїй сукупності не дають змогу дійти суду висновку щодо наявності обставин, на які покликається відповідач, як на підтвердження підставності припинення нарахування та виплати субсидії позивачу: суму простроченої понад два місяці заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг.

Водночас, з матеріалів справи встановлено, що в жовтні 2014 року ЛКП «Навколо базару» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 18 095,34 грн., яка утворилась з 01.12.2008 до 30.09.2014: 5435,01 грн. - за постачання холодної води та водовідведення; 8993,62 грн. - за центральне опалення; 3666,71грн. - за утримання будинку та прибудинкової території.

Рішенням Франківського районного суду м.Львова від 02.12.2016 у справі №465/6377/14-ц позовні вимоги ЛКП «Навколо базару» задоволено.

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 26.03.2018 рішення Франківського районного суду м.Львова від 02 грудня 2016 року змінено в частині визначення суми заборгованості та судових витрат, і стягнено з ОСОБА_2 в користь Львівського комунального підприємства «Навколо базару» 3119 грн. 07 коп.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскільки вказаним судовим рішенням сума боргу позивача з оплати житлово-комунальних послуг зменшена, що могло вплинут на загальну заборгованість, яка подавалась підприємствами - виробниками/виконавцями житлово-комунальних послуг, що є наслідком вважати передчасність прийнятого відповідачем рішення про відмову в призначенні житлової субсидії та неврахуванням зазначених обставин судом першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Відповідно до позиції Європейський суд з прав людини, у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії», п. 120, «Онер'їлдіз проти Туреччини», п. 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі», п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії», п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії», п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини», п. 128, та «Беєлер проти Італії», п. 119).

За таких обставин, враховуючи, що обов'язок щодо доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, суд апеляційної інстанції вважає передчасними висновки відповідача щодо відмови в призначенні житлової субсидії позивачу з 01.05.2017, так як такі зроблені без з'ясування факту наявності суми заборгованості за період понад два місяці, які передували 01.05.2017.

Щодо позовної вимоги зобов'язати відповідача призначити субсидію з 01.05.2017, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень за межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективного державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства є контроль легальності.

Так, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта. Таким чином, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Суд є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.

Таким чином, суд не може надавати вказівки відповідачу щодо поновлення субсидії позивачу, оскільки це є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення ст.317 КАС України суд апеляційної інстанції приходить переконання, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати.

Щодо судових витрат, то у відповідності до положень ст.139 КАС України, такі не належить стягувати з сторін спору.

Керуючись статтями 241, 250, 308, 311, 317, 321, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2018 року у справі №813/1030/18 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо відмови у призначенні житлової субсидії з 01.05.2017.

Зобов'язати Франківський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_2 житлової субсидії з 01.05.2017.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Н. В. Ільчишин О. М. Довгополов Повне судове рішення виготовлено 06.08.2018