Постанова № 75728975, 30.07.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/3069/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Кухтея Р.В., Онишкевича Т.В,

за участю секретаря судового засідання Джули В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року, ухвалене головуючим суддею Мартинюком В.Я. об 11:29 у м. Львові, повний текст складений 16.03.2018 року, у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Протеїн-Продакшн» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про скасування рішення про застосування штрафних санкцій,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Протеїн-Продакшн» (надалі - ТзОВ «Протеїн-Продакшн») звернулося з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про скасування рішення про застосування штрафних санкцій №0009294814 від 18.09.2017 року за порушення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року адміністративний позов задоволений частково: визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій №0009294814 від 18.09.2017 року в частині нарахування 38703 грн. 50 коп. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Офіс великих платників податків ДФС оскаржив постанову суду першої інстанції. Вважає, що висновки суду не відповідають встановленим обставинам та порушені норми матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів, тобто тих вимог, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та заявлені протягом одного місяця з дня офіційного опублікування оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство на сайті Вищого господарського суду України. Офіс великих платників податку ДФС не є конкурсним кредитором, оскільки на дату порушення провадження у справі про банкрутство заборгованість перед бюджетом була відсутня. Також зазначає апелянт, що судом не взято до уваги те, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.

Просить скасувати постанову і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з підстав, що у ній зазначені.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Протеїн-Продакшн» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 18.07.2017 року, валютного законодавства за період з 01.01.2014 року по 18.07.2017 року, сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 18.07.2017 року, Офісом великих платників податків ДФС був складений акт №160/28-10-48-14/34448613 від 30.08.2017 року та винесене рішення про застосування штрафних санкцій №0009294814 від 18.09.2017 року, яким до платника податків застосовано штрафні санкції в розмірі 39870 грн. 33 коп.

Перевіркою встановлено порушення п.1, п.2 ч.2 ст.6, п.1 ч.1, ч.3 ст.7, ч.7, ч.13 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зокрема, порушення порядку нарахування єдиного внеску за період перевірки, що призвело до заниження нарахування та утримання єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 75285 грн. 49 коп., а також несвоєчасне нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 4455 грн. 15 коп.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.11.2016 року порушено провадження у справі №914/2618/16 про банкрутство ТзОВ «Протеїн - Продакшн».

Суд першої інстанції, частково задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що підставою для скасування рішення в частині нарахування штрафних санкцій в розмірі 38 703,50 грн. є те, що ці грошові зобов'язання були застосовані до платника податків уже після порушення провадження про банкрутство, а тому відповідно до ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується, зокрема, неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші штрафні санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій. Крім того, дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його таким, що зроблений без належного з'ясування обставин, що мають значення для даного спору і з порушенням норм матеріального права і зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» №2343-XII від 14.05.1992 року , в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Відповідно до частини 3 статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань із сплати податків і зборів ( обов'язкових платежів ).

Вищенаведені норми регулюють правовідносини, що виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство підприємницька діяльність боржника не припиняється, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв'язку з чим у нього виникають нові зобов'язання, виконання яких забезпечується на загальних засадах.

Однак, відповідно до частини 5 статті 19 зазначеного Закону, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Враховуючи зазначене, дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів, а що стосується зобов'язань боржника перед поточними кредиторами, то за цими зобов'язаннями згідно із загальним правилом, нараховується неустойка ( штраф, пеня ), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів ( обов'язкових платежів ).

Таким чином, апеляційний суд прийшов до висновку, що введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не забороняє контролюючому органу як поточному кредиторові нараховувати податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції за невиконання податкових зобов'язань, що виникли до, а виявлені після порушення провадження у справі про банкрутство платника податку.

Поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. Отже, поточними кредиторами слід вважати тих кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав після порушення справи про банкрутство.

За результатами податкової перевірки податкові органи можуть нарахувати як основну суму податкового зобов'язання, так і суми штрафних санкцій. Ця позиція аргументована тим, що зобов'язання по сплаті податкових зобов'язань та відповідних штрафних санкцій виникають вже після введення мораторію, і податкові органи в даному випадку є кредитором за поточними зобов'язаннями боржника.

За приписами частини восьмої статті 9 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, який дорівнює календарному місяцю.

Пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI визначено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Частиною десятою статті 25 Закону № 2464-VI передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів, які виникли після його введення та не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення. Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання зазначених зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Нарахування неустойки ( штрафу, пені ), процентів та інших економічних санкцій з усіх видів заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з частиною першою статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Враховуючи те, що строк виконання зобов'язань зі сплати єдиного внеску настав у позивача після порушення провадження у справі про банкрутство, висновок суду першої інстанції про те, що на виконання цих зобов'язань поширюється дія мораторію, є необґрунтованим.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 04 липня 2011 року, 07 травня 2012 року, 11 червня 2012 року, 01 жовтня 2012 року, 26 лютого 2013 року, 09 липня 2013 року (справи №№ 21-144а11, 21-289а11, 21-179а12 та 21-298а12, 21-34а13, 2а-178а13 відповідно).

Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням того, що постанова суду прийнята із неправильним застосуванням норм матеріального права, то така підлягає скасуванню з прийняттям нової, якою слід відмовити в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 243, 246, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року у справі № 813/4160/17 скасувати і ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Протеїн-Продакшн» відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді Р. В. Кухтей Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складене 06.08.2018 року