Постанова № 75728136, 06.08.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/5380/18

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Іщук Л.П., Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судових засідань Сідельник Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 24 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Львівської митниці ДФС про скасування постанови про порушення митних правил,

суддя(і) у І інстанції Ушаков М.М.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Нововолинськ,

дата складення повного тексту рішення не зазначено,

ВСТАНОВИВ:

12 грудня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив скасувати постанову від 28 листопада 2017 року заступника начальника Львівської митниці ДФС Скоромного Я.І. у справі про порушення митних правил № 5595/20900/17 від 28 листопада 2017 року, якою його визнано винним у порушенні митних правил та притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 469 Митного кодексу України (далі - МК) із накладенням штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 грн.

Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 24 квітня 2018 року у справі № 165/2837/17 вказаний позов було задоволено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що оскаржувана постанова винесена за відсутності у діях позивача ознак порушення митних правил, відповідальність за яке встановлена частиною 2 статті 469 МК, що згідно із пунктом 1 частини 1 статті 531 МК є підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил.

У апеляційній скарзі Львівська митниця ДФС просить зазначене судове рішення скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що 3 листопада 2017 року позивач користувався товаром, а саме автомобілем, митне оформлення якого не було закінчено та який перебував під митним контролем, тобто вчинив дії, які становлять склад порушення митних правил, передбаченого частиною 2 статті 469 МК.

Позивач ОСОБА_2 у ході апеляційного розгляду заперечив обґрунтованість доводів апелянта. Просив залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник апелянта на виклик апеляційного суду не прибув, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як встановлено судом першої інстанції та слідує з матеріалів справи, постановою в.о. заступника начальника Львівської митниці ДФС Скоромного Я.І. № 5595/20900/17 від 28 листопада 2017 року ОСОБА_2 було визнано винним у порушенні митних правил та притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 469 МК у виді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 грн.

Відповідно до зазначеної постанови 30 жовтня 2017 року близько 21:35 години в зону митного контролю по смузі руху «Зелений коридор» пункту пропуску «Угринів-Долгобичів» митного поста «Угринів» Львівської митниці ДФС прибув транспортний засіб «BMW 120D», реєстраційний номер НОМЕР_2, кузов № НОМЕР_1, під керуванням позивача ОСОБА_2, який слідував з України у Республіку Польща. Під час проведення митних формальностей щодо даного транспортного засобу та внесення інформації до АСМО «Інспектор» та в ЄАІС ДМСУ було встановлено факт ввезення 24 жовтня 2017 року о 00:43 год. ОСОБА_6 цього транспортного засобу через митний пост «Устилуг» Волинської митниці ДФС, який з митної території України не вивозився та у інший митний режим згідно з нормами чинного законодавства поміщений не був.

Під час перевірки було встановлено, що переміщуваний ОСОБА_2 автомобіль марки «BMW 120D», реєстраційний номер НОМЕР_2, кузов № НОМЕР_1 станом на 30 жовтня 2017 року перебуває під митним контролем і має статус товару, митне оформлення якого не було завершено.

Відповідно до частини 2 статті 469 МК зміна стану товарів, митне оформлення яких не закінчено, або товарів, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації - отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі, користування та розпорядження ними без дозволу органу доходів і зборів, а так само невжиття передбачених частиною четвертою статті 204 цього Кодексу заходів щодо товарів, строк тимчасового зберігання яких під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації - отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі закінчився, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Конституційний Суд України у рішенні від 31 березня 2015 року у справі № 1-рп/2015 щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 469 МК зазначив, що користування або розпорядження транспортними засобами особистого користування, які поміщені в митний режим тимчасового ввезення на митну територію України, не є адміністративним правопорушенням, передбаченим у частині другій статті 469 Митного кодексу України.

Відповідно до статті 90 МК транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно із статтею 103 МК тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Частиною 4 статті 380 МК встановлено, що тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб.

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що зазначений автомобіль було ввезено на територію України в митному режимі «транзит» з метою особистого користування і у митний режим «тимчасового ввезення» він поміщений не був, а отже на спірний випадок не поширюються висновки, що містяться у рішенні Конституційний Суд України від 31 березня 2015 року у справі № 1-рп/2015, що залишилося поза увагою суду першої інстанції.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм права, враховуючи незакінчення митного оформлення автомобіля марки «BMW 120D», реєстраційний номер НОМЕР_2, кузов № НОМЕР_1 та встановлення факту використання ОСОБА_2 цього автомобіля, поміщеного в митний режим «транзит», апеляційний суд вважає, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушень митних правил винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом України.

У відповідності до приписів статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Приписами частини 1 статті 317 КАС України у редакції на час вирішення справи апеляційним судом передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Підсумовуючи наведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та допустив невідповідність своїх висновків таким, а відтак рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Керуючись статтями 229, 241, 243, 250, 272, 308, 310, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС задовольнити.

Скасувати рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 24 квітня 2018 року у справі № 165/2837/17 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді Л.П.Іщук

Р.Б.Хобор

Постанова у повному обсязі складена 6 серпня 2018 року.