Рішення № 75727236, 30.07.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№813/2098/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2018 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Коморний О.І,

секретар судового засідання Мусій С.В.

за участю

позивача не прибув

представника відповідача ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та зобов’язання вчинити дії.

Обставини справи.

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою у якій містяться вимоги:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, щодо відмови в зарахуванні до стажу роботи, який дає право на відставку судді, половини строку навчання на денній формі юридичного факультету Львівського національного університету ім. І.Франка та відмові в перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці з 80% до 84% грошового утримання судді на час звільнення відповідно до норм Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ від 02.06.2016 року, Закону України від 15.12.1992 №2862-ХІІ «Про статус суддів», Указу Президента України №584 від 10.07.1995 року «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», Постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів»;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половину строку мого навчання на денній формі юридичного факультету Львівського національного університету ім. І.Франка за період з 01 вересня 1992 року по 27 червня 1997 року, що становить 2 роки 4 місяці 28 днів;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та виплачувати в подальшому на постійній основі один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 84% від суддівської винагороди отриманої на час звільнення, яка становила 24 000 грн., починаючи з 30 серпня 2017 року з урахуванням раніше проведених виплат без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці.

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області подати в установлений судом термін, з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання рішення суду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачу виплачено лише 80% грошового утримання, оскільки не було взято до уваги половину строку навчання за денною формою на юридичному факультеті Львівського національного університету ім. І.Франка в зарахування до стажу роботи, який дає право на відставку. Вважає, що відповідач порушив його право, не зарахувавши до відповідного стажу 02 року 04 місяці 28 дні, відповідно не перерахував 84% щомісячного грошового утримання судді у відставці.

У поданому суду відзиві від 15.06.2018 року відповідач проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що дії управління ПФУ були законними, оскільки була застосовані норми законодавства, чинні на момент звернення позивача. Вказує, що не застосовувалися норми Закону України від 15.12.1992 №2862-ХІІ «Про статус суддів» та постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», оскільки на дату звернення у Камянка-Бузьке обєднане управління Пенсійного фонду України Львівської області (яке на той час проводило діяльність) із заявою про призначення зарахуванні до стажу роботи, який дає право на відставку судді, половини строку навчання на денній формі навчання та перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці з 80% до 84% грошового утримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 05.09.2017р. та звернення із заявою про відставку, дані норми закону та постанови втратили чинність.

Ухвалою суду від 25.05.2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 25.06.2018 року призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Позивач в судове засідання не прибув, належним чином повідомлений.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просить суд відмовити в позові.

Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та

встановив:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно наказу №81/К від 29.08.2017 року звільнений з посади судді Радехівського суду Львівської області, у зв’язку з виходом у відставку (а.с.26)

01.02.2018 р. позивач звернувся із заявою до Кам'янка-Бузького об’єднаного управління ПФУ у Львівській області з про зарахування половини строку навчання з 1992 до

1997 року на денній формі юридичного факультету Львівського національного університет ім.. ОСОБА_3 до стажу роботи на посаді судді та встановити відповідно розмір щомісячного довічного грошового утримання 84% суддівської винагороди. (а.с.13).

Рішенням від 13.02.2018 р. Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовило у проведенні перерахунку, про що вказано в листі від 13.02.2018 №К-5/22. (а.с.14) Дане рішення мотивовано тим, що згідно ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-УІ від 07.07.2010 року, - до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражі України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу». Зарахування до стажу роботи на посаді судді половини періоду навчання у ВНЗ вказаним Законом не передбачено.

Позивач, вважаючи вказане рішення протиправними та таким, що порушує його права, звернувся з цим позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст.72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Докази суду надають відповідно до ч.3 ст.77 КАС України учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005, право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

В рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2013 від 03.06.2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.2, абз.2 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) також зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).

На час звільнення позивача у відставку був чинним Закон України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02.06.2016 року(далі –Закон № 1402-VIII), Згідно з п. 25 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., NN 41 - 45, ст. 529; 2015 р., NN 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Згідно ст. 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Згідно пункту 34 розділу ХІІ прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 02.06.2016 року № 1402-VIII, був доповнений четвертим абзацом згідно із Законом №1798-У111 від 21.12.2016 року в якому зазначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення чи обрання.

Судом встановлено, що позивача зараховано до штату Радехівського районного суду на посаду судді 17.09.2002 року(а.с.22), тому визначення стажу роботи має відбуватися за нормами чинного на той час Закону України від 15.12.1992 № 2862-ХІІ «Про статус суддів» , а саме згідно частини 4 ст. 43 Закону № 2862-ХІІ, до стажу роботи, що дає право на відставку судді, та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітраж і в України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років (Частину четверту статті 43 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 4015-12 від 24.02.94).

Відповідно до пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» та статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992р. №2862-ХІІ було передбачено право судді на зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів.

З матеріалів справи встановлено, відповідно до трудової книжки серії АС № 002750 (а.с.15-17) та диплому серії ЛК №012417 (а.с.18), позивач у вересні 1992 року зарахований студентом першого курсу денного навчання Львівського державного університету ім..Франка, відрахований 27.06.1997 року.

Згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 05.09.2017 року №01.07/234/17, усього стаж роботи позивача станом на 29.08.2017 року становить 22 роки 06 місяців 12 днів у тому числі 1/2 частини терміну навчання 02 роки 04 місяці 28 днів. (а.с.19).

Отже, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів " від 02.06.2016 № 1402-VIII, було передбачено право судді на зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів.

Частиною шостою статті 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI), закріплено положення про те, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді, а тому відповідачем безпідставно при розрахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача не враховано половину строку навчання на денній формі навчання на юридичному факультеті Львівського державного університету ім. І.Франка, що дає право на призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 84% грошового утримання судді на час звільнення.

Відповідно до довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №535 від 30.08.2017 року виданою ТУ ДСА у Львівській області, оклад позивача становить 16000 грн., доплата за вислугу років 8000 грн. (а.с.20). Тому, розмір суддівської винагороди під час звільнення склав 24 000 грн., щомісячне довічне грошове утримання складає 84% від суддівської винагороди, а саме 20160 грн.

Кожна сторона відповідно до положень ст. 77 КАС України повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевірив дії та рішення відповідача чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем не дотримані, суд вважає, що позовні вимоги щодо перерахунку та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 84% від суддівської винагороди отриманої на час звільнення, є підставними і обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Вимоги позивача щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не наведено доказів необхідності такого контролю.

Частиною 1 статті 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, вказаною статтею КАС України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.

Разом з тим, на думку суду, в даному випадку підстави для встановлення (в порядку частини першої статті 382 КАС України) судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі шляхом зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення відсутні, оскільки у суду немає обґрунтованих сумнівів щодо виконання відповідачем рішення у цій справі, а крім того примусове виконання рішень суду у даній категорії справ забезпечується органами державної виконавчої служби.

Щодо судових витрат, то такі, у відповідності до ст.139 КАС України, підлягають стягненню на користь позивача .

Керуючись ст. 1, 2, 5, 19, 20, 72, 77, 241-246, 257-263 КАС України, суд, -

ухвалив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, щодо відмови в зарахуванні до стажу роботи, який дає право на відставку судді, половини строку навчання на денній формі юридичного факультету Львівського національного університету ім. І.Франка та відмові в перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці з 80% до 84% грошового утримання судді на час звільнення.

3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея,10, м.Львів, 79016; ЄДРПОУ 13814885) зарахувати ОСОБА_2 до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половину строку навчання на денній формі юридичного факультету Львівського національного університету ім. І.Франка за період з 01 вересня 1992 року по 27 червня 1997 року, що становить 2 роки 4 місяці 28 днів.

4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея,10, м.Львів, 79016; ЄДРПОУ 13814885) здійснити перерахунок ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання (вул. Лісова 1, м.Радехів, Львівська область, 80200; ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 84% від суддівської винагороди отриманої на час звільнення, яка становила 24 000 грн., починаючи з 30 серпня 2017 року з урахуванням раніше проведених виплат без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці.

5. В інших позовних вимогах відмовити.

3. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея,10, м.Львів, 79016; ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. сплаченого судового збору на користь ОСОБА_2 (вул. Лісова 1, м.Радехів, Львівська область, 80200; ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 06.08.2018 р.

Суддя Коморний О.І.