Рішення № 75726864, 02.08.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

02 серпня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1533/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Кисельової Є.О.,

при секретарі: Ждановій Г.Є.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про зобов'язання поновити нарахування та виплату пенсії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - ГУ ПФУ в Луганській області, відповідач) про зобов'язання поновити нарахування та виплату пенсії.

В обґрунтування позову зазначено, що право громадян України, які постійно проживають за кордоном, на отримання ними пенсійних виплат однозначно встановлено рішенням Конституційного суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009. З метою реалізувати своє право на призначення пенсії, позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення/призначення пенсії. Відповідачем було відмовлено у поновленні пенсії позивачу. З посиланням на норми статті 46 Конституції України, пункту 1 частини першої статті 8, частини четвертої статті 24, частини першої статті 26, статтей 28,35,46, 49 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» позивач вважає відмову відповідача у поновленні пенсії протиправною. На підставі вищевикладеного позивач просить суд: зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області провести поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 07.10.2009 шляхом призначення знову відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в пенсійні справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

Позивач, представник позивача та представник відповідача в судове засідання не прибули, по дату та час розгляду справи повідомлялись належним чином. До відділу діловодства та обліку звернення громадян суду (канцелярію) подали заяви про розгляд справи за їх відсутністю (арк. спр. 120, 130).

Відповідно до частини першої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю сторін на підставі наявних в матеріалах доказах.

Ухвалою суду від 08 червня 2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні на 05 липня 2018 року (а.с. 1-2).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 КАС України, судом встановлено такі обставини справи.

Позивач - ОСОБА_1, є громадянином України, який виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю. Вказаний факт підтверджується відповіддю керівника апарату Адміністрації Президента України, у якій зазначено, що матеріали стосовно виходу ОСОБА_1 із громадянства України на розгляд комісії при Президентові України з питань громадянства в установленому законодавством порядку не надходили (арк. спр. 93).

Трудовою книжкою позивача підтверджується, що позивач займався трудовою діяльністю у період з 20.08.1955 по 28.04.1995, його відповідно до статті 36 Кодексу законів про працю України звільнено за власним бажанням (арк. спр. 32-39).

Позивач звернувся через уповноваженого за нотаріально посвідченою довіреністю представника до Пенсійного фонду України із апостильованою заявою від 02.02.2017 про призначення/перерахунок пенсії, в якій просив поновити виплату пенсії з 10.04.1996 (а.с. 114).

03 квітня 2017 року уповноважений представник позивача за довіреністю звернувся до Пенсійного фонду України із проханням передати заяву ОСОБА_1 про поновлення пенсії уповноваженому управлінню. На вказане звернення представника позивача, Пенсійним фондом України 10.05.2018 за вих. № 4543/П-11 на адресу головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області направлено зазначене звернення разом із копіями документів, доданих до звернення, для розгляду по суті (арк. спр. 40). Вказане звернення та копії документів отримані відповідачем, що підтверджується поясненнями, зазначеними представником відповідача у відзиві на адміністративний позов (звор. бік арк. спр. 95).

Листом від 06.06.2017 за вих. № 235/М-1 відповідач повідомив представника позивача про те, що відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком призначається з дати виникнення права (досягнення пенсійного віку громадянами) безстроково, при цьому відповідно до статті 47 цього Закону пенсія виплачується за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Також оглядом вказаного листа встановлено, що відповідач, відмовляючи у поновленні виплати пенсії позивачу, в якості підстави неможливості передачі заяви ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії уповноваженому управлінню зазначив, що пенсія призначалась та виплачувалась управлінням соціального захисту населення Ленінського району м. Луганська. Водночас, з часу виїзду ОСОБА_1 за кордон і станом на час звернення позивача із даною заявою, позивач проживає в Державі Ізраїль та не має адреси проживання на території України. Згідно Центральної бази даних одержувачів пенсій та бази архівних особових рахунків Інформаційного центру персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України станом на травень 2017 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, як отримувач пенсії не перебуває (не перебував) на обліку в жодному Пенсійному фонду України. У зв'язку з тим, що м. Луганськ згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р знаходиться на території, що не контролюється українською владою, управління Пенсійного фонду в Ленінському районі м. Луганська здійснило зміну юридичної адреси та передислоковано за адресою: вул. Філоненка, 11, смт. Біловодськ, Луганської області. Проте, керівний склад та працівники даного Пенсійного фонду разом із установою не перемістилися та усі архівні документи про призначення та виплату пенсії ОСОБА_1 залишились у будівлі в м. Луганську, де раніше розташовувалося вказане управління. Крім того, зазначено, що інші управління Пенсійного фонду України Луганської області не мають повноважень щодо розгляду заяв про поновлення виплати пенсій громадянам, які за місцем свого колишнього проживання, відносились за територіальною належністю до управління соціального захисту населення Ленінського району м. Луганська, без наявності у них статусу внутрішньо переміщеної особи (арк. спр. 115-116).

Крім того, листом головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 18.08.2017 за вих. № 9885/02-04 додатково роз'яснено представнику позивача про неможливість поновлення виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 з тих підстав, що інші управління Пенсійного фонду України Луганської області не мають повноважень щодо розгляду заяв про поновлення виплати пенсій громадянам, які за місцем свого колишнього проживання, відносились за територіальною належністю до правління соціального захисту населення Ленінського району м. Луганська, без наявності у них статусу внутрішньо переміщеної особи (арк. спр. 45-46).

Як вбачається з матеріалів справи рішення щодо про призначення або про відмову у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 відповідачем не приймалось.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Згідно пунктів першого та третього положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління (далі - управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд). Управління Фонду підпорядковуються Фонду та безпосередньо відповідним головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Фонду), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.

Основними завданнями управління Фонду є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення; ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; виконання інших завдань, визначених законом.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Статтею 8 Закону № 1058-IV закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 44 Закону № 1058-IV встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсіного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

З аналізу наведеної норми слідує, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсіного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади.

Таким чином, даною статтею чітко визначено, що відповідні заяви подаються до територіального органу Пенсійного фонду, а у разі неможливості передачі заяви до відповідного територіального органу Пенсійного фонду з об'єктивних причин, заява передається до уповноваженого органу, який визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади.

Тобто, правління Пенсійного фонду наділене повноваженнями щодо передачі заяви про призначення/поновлення пенсії до уповноваженого органу за погодженням із центральним органом виконавчої влади.

Як вже зазначалося судом раніше, Пенсійним фондом України листом від 10.05.2018 за вих. № 4543/П-11 на адресу головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області направлено звернення уповноваженого представника позивача за довіреністю від 03 квітня 2017 року щодо передачі заяви ОСОБА_1 від 02.02.2017 про поновлення виплати пенсії уповноваженому управлінню із чіткою вказівкою щодо розгляду вказаного звернення по суті. У вказаному листі, Пенсійним фондом України також повідомлено, що порядок звернення за поновленням виплати раніше призначеної пенсії визначено порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (арк. спр. 40).

Проте, головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області звернення уповноваженого представника позивача від 03.04.2017 не розглянуто по суті та не прийнято відповідного рішення про відмову у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1, не передано до уповноваженого Пенсійного фонду або уповноваженого органу для розгляду заяви від 02.02.2017 по суті, а надано листи-роз'яснення від 06.06.2017 за вих. № 235/М-1 та від 18.08.2017 за вих. № 9885/02-04, в яких зазначено про неможливість поновлення виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 з тих підстав, що пенсія призначалась та виплачувалась управлінням соціального захисту населення Ленінського району м. Луганська, яке перемістилося до смт. Біловодськ Луганської області, проте вказане управління Пенсійного фонду не здійснює діяльність через те, що керівництво та працівники не перемістилися разом з установою на виконання постанови КМУ від 07.11.2014 № 1085-р, та інші управління Пенсійного фонду України Луганської області не мають повноважень щодо розгляду заяв про поновлення виплати пенсій громадянам, які за місцем свого колишнього проживання, відносились за територіальною належністю до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська, без наявності у них статусу внутрішньо переміщеної особи.

Таким чином, головним управлінням Пенсійного фонду в Луганській області зазначене звернення уповноваженого представника позивача від 03.04.2017 на виконання листа та прямої вказівки Пенсійного фонду України від 10.05.2017 №4543/П-11 не розглянуто по суті, не визначено та не передано до уповноваженого Пенсійного фонду або уповноваженого органу, до компетенції якого належать повноваження щодо призначення/поновлення виплати пенсії, заяву ОСОБА_1 від 02.02.2017 про поновлення виплати пенсії з 10.04.1996, у зв'язку з чим відповідачем в порушення прямої вказівки Пенсійного фонду України вчинено бездіяльність щодо належного розгляду вказаного звернення по суті та заяви позивача про поновлення виплати пенсії.

Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права, та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищевикладене, суд на підставі частини 2 статті 9 КАС України, з метою належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, у зв'язку з чим визнати протиправною бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області в частині не розгляду заяви позивача від 02.02.2017 про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 10.04.1996 по суті та зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії з 10.04.1996 по суті із урахуванням висновків суду.

Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення або надати відповідь, які по суті повторюють рішення/відповідь, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.

Щодо посилання представника відповідача на застосування до спірних правовідносин строків звернення до суду з даним позовом, визначених статтею 122 КАС України, суду зазначає наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Оскільки судом встановлено, що відповідачем допущена бездіяльність в частині не розгляду заяви позивача від 02.02.2017 про поновлення виплати пенсії та звернення представника позивача щодо направлення вказаної заяви ОСОБА_1 до уповноваженого Пенсійного фонду для розгляду по суті на виконання листа Пенсійного фонду України від 10.05.2017 № 4543/П-11, яким зобов'язано головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області вирішити зазначені вище звернення представника позивача та заяву позивача про поновлення виплати пенсії по суті, та відповідь від 18.08.2017 за наслідками розгляду вказаного звернення від 03.04.2017 (арк. спр. 45) містить у собі лише роз'яснення щодо неможливості визначення територіального органу Пенсійного фонду, до компетенції якого належить розгляд цієї заяви, тому зазначена бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області є подією триваючою, починаючи з 18.08.2017, по час звернення позивачем до суду з даним позовом.

Також матеріалами справи підтверджено факт звернення позивача до Луганського окружного адміністративного суду 05.03.2018 та 26.04.2018 із аналогічними позовами, які ухвалами суду повернуті разом із усіма документами, долученими до адміністративних позовів, у зв'язку із не усуненням позивачем недоліків, вказаних в ухвалі судом, а також через те, що позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності (арк. спр. 75-84). Після отримання уповноваженим представником позивача ухвали суду, якою повернуто позов разом із усіма додатками, позивач одразу звернувся до суду з даним позовом. Відтак, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущений строк звернення до суду з даним позовом.

Позовні вимоги про зобов'язання головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області провести поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 07.10.2009 шляхом призначення знову відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в пенсійні справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів, судом визнаються необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як вже зазначалося судом раніше, ОСОБА_1 через уповноваженого представника звертався до Пенсійного фонду України із заявою від 02.02.2017 про поновлення пенсії з 10.04.1996. Вказаний факт підтверджено позивачем у адміністративному позові та представником відповідача у відзиві на адміністративний позов.

При цьому, матеріали справи не містять іншої заяви ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії, окрім відповідної заяви від 02.02.2017. Таким чином, позивач із заявою про поновлення виплати пенсії з 07.10.2009 до Пенсійного фонду України не звертався.

Оскільки ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного фонду України із заявою від 02.02.2017 про поновлення пенсії з 10.04.1996, яку відповідачем не розглянуто належним чином по суті, не спрямовано до уповноваженого Пенсійного фонду України або уповноваженого органу, та позивач з іншими заявами про поновлення виплати пенсії з 07.10.2009 до Пенсійного фонду України не звертався, тому у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області провести поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 07.10.2009 шляхом призначення знову відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в пенсійні справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів, слід відмовити.

Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство України не містить жодної умови обмеження виплати пенсій по факту місця проживання особи та відмови в призначенні пенсії громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон.

Вказані висновки також наведені у рішенні Конституційного суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009, рішенні ЄСПЛ у справі «Пічкур проти України», рішенні Верховного суду України від 19.05.2014 у справі № 21-168а-15.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, позивачу необхідно відшкодувати 352, 40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295, 371, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про зобов'язання поновити нарахування та виплату пенсії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області в частині не розгляду заяви ОСОБА_1 від 02.02.2017 про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 10.04.1996 по суті.

Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву від 02.02.2017 ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії з 10.04.1996 по суті із урахуванням висновків суду, викладенних у даному судовому рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (93404, вул. Шевченка, 9, м. Сєвєродонецьк, Луганської області, код ЄДРПОУ 21782461) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) у рахунок відшкодування судових витрат 352, 40 грн. (триста п'ятдесят дві гривні 40 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст повного судового рішення складено 06 серпня 2018 року.

Суддя Є.О. Кисельова