Ухвала суду № 75726730, 03.08.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2956/18

УХВАЛА

03 серпня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши заяву про забезпечення позову у справі за позовом ТОВ «СОЛЕКСІМ» до Одеської митниці ДФС про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

19.06.2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява ТОВ «СОЛЕКСІМ» про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Одеської митниці ДФС про відмову у митному оформлені товару № UA500010/2018/000872 від 03/03/2018 року та про визначення коду товару від 03.03.2018 року № КТ-UA500010-0004-2018.

Ухвалою суду від 21.06.2018 року заяву залишено без руху.

26.07.2018 року від представника позивача надійшла заява з додатками на усунення недоліків вказаної заяви про забезпечення позову, чим усунуто недоліки.

У заяві про забезпечення позову, представник позивача просить суд забезпечити позов шляхом зупинення дії рішення Одеської митниці ДФС про відмову у митному оформлені товару № UA500010/2018/000872 від 03/03/2018 року та про визначення коду товару від 03.03.2018 року № КТ-UA500010-0004-2018.

Обґрунтовуючи клопотання, позивач посилається на те, що вказане рішення було прийнято з порушенням норм чинного законодавства.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суддя зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008року №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, а також має враховувати співрозмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам, та обставинам справи.

Суд зазначає, що на момент розгляду заяви про забезпечення позову, позивачем не надано доказів та не наведено достатніх аргументів, які б підтверджували існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.

В той же час, наведені позивачем доводи щодо забезпечення позову не обґрунтовані та не підтверджені жодними доказами, одне лише припущення позивача, нічим не обгрунтоване, не є підставою для забезпечення позову.

Окрім того, суд вказує на те, що питання про забезпечення позову може бути вирішено на будь-якій стадії розгляду справи, у разі встановлення відповідних підстав для цього.

Таким чином, враховуючи обсяг заявленого позову, виходячи з принципу співрозмірного вжиття заходів забезпечення позову та з огляду на приписи статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову в даній адміністративній справі- слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 150, 243, 248 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ТОВ «СОЛЕКСІМ» про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Ухвала підлягає оскарженню у встановлений статтями 295, 297 та Перехідних положень КАС України строк і порядок.

Суддя С.М.Корой