Рішення № 75724829, 06.08.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2018 р. справа № 809/954/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Остап’юка С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергосервісна компанія “АДАМСОН” до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю “Енергосервісна компанія “АДАМСОН” (далі – позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі – відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень за №440267/39314325 від 19.12.2017, №455930/39314325 від 21.12.2017, №605754/39314325 від 01.03.2017 про відмову у реєстрації податкових накладних за №87 від 28.11.2017, №60 від 17.11.2017, №95 від 24.11.2017 та зобов’язання зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.

06.06.2018 ухвалою суду відкрито провадження за вказаним позовом, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог підпункту 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України за №190 від 29.03.2017, оскаржуваними рішеннями №440267/39314325 від 19.12.2017, №455930/39314325 від 21.12.2017, №605754/39314325 від 01.03.2017 відмовив у реєстрації податкових накладних за №87 від 28.11.2017, №60 від 17.11.2017, №95 від 24.11.2017. Протиправність таких рішень відповідача мотивовано тим, що в оскаржуваних рішеннях не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних

Відповідач, у встановлений судом строк, направив відзив на позовну заяву, в якому позовних вимог не визнав, просив в задоволенні позову відмовити на тій підставі, що позивачем подано на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за №87 від 28.11.2017, №60 від 17.11.2017, №95 від 24.11.2017. Відповідачем, за результатами їх опрацювання виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД, тому, відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, зупинено реєстрацію вказаних податкових накладних та запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про їх реєстрацію. Позивач направив відповідачу ряд документів, однак, щодо реєстрації податкової накладної за №60 від 17.11.2017 позивач не надав документи щодо придбання, транспортування та зберігання матеріалів використаних для виконання робіт; щодо реєстрації податкової накладної за №87 від 28.11.2017 не додано договори з постачальником товарів для проведення робіт, акти виконаних робіт, документи щодо придбання, зберігання й транспортування товарів; що реєстрації податкової накладної за №95 від 24.11.2017 не долучено договори купівлі-продажу з постачальником та товарно-транспортну накладну на поставку від постачальника до покупця. Внаслідок чого, відповідачем прийнято оскаржувані рішення за №440267/39314325 від 19.12.2017, №455930/39314325 від 21.12.2017, №605754/39314325 від 01.03.2017 про відмову у реєстрації податкових накладних. Підставами для прийняття вказаних рішень були висновки про: ненадання позивачем письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України; ненадання копій документів відповідно до підпункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України; надання копій документів, які складені з порушенням законодавств та/або не є достатніми для прийнятті комісією ДФС рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунку коригування.

Позивач направив відповідь на відзив, мотивований тим, що після отримання квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних позивачем направлено відповідачу пояснення з додатками: копії ліцензій Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 06.06.2016 №21-Л, копії дозволу №175.16.26, копію договору від 06.10.2017 за №06/1017-1, копію банківської виписки від 28.11.2017, копію договору, копію платіжки, копію акту на виконані роботи, копії договору купівлі-продажу від 19.10.2017 за №19/10/2017, видаткової накладної від 27.11.2017 за №282, видаткової накладної від 30.11.2017 за №289, видаткової накладної від 04.12.2017 за №ІФ0000508, банківської виписки від 24.11.2017. В оскаржуваних рішеннях не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Енергосервісна компанія “АДАМСОН” є юридичною особою, взятою Державною податковою інспекцією у місті Івано-Франківську, 23.07.2014, на податковий облік. Вид економічної діяльності – роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах. З 01.09.2014 є платником податку на додану вартість.

Між Комунальним підприємством “Муніципальна інвестиційна управляюча компанія” (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Енергосервісна компанія “АДАМСОН” (підрядник) укладено договір на виконання ремонтно-будівельних робіт з капітального ремонту. Предметом вказаного договору є утеплення зовнішніх стін будинку за адресою: місто Івано-Франківськ, вулиця О. Довженка, 3А.

17.11.2017 позивач склав податкову накладну за №60, згідно якої сума податку на додану вартість становить 16 071, 80 гривень, яку подано позивачем відповідачу для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових декларацій.

02.12.2017 Державна фіскальна служба України надіслала позивачу квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної за №60 від 17.11.2017, з підстав відповідності даної податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах з УКТ ЗЕД:41.00.40-00.00. Запропоновано позивачу надати контролюючому органу пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

14.12.2017 позивач направив Державній податковій інспекції в місті Івано-Франківську пояснення, що вказана податкова накладна складена за виконані роботи, котрі виконано позивачем власними силами. До пояснень долучено копію ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 06.06.2016 №21-Л, копію дозволу №175.16.26 на виконання таких робіт, копію договору на виконання ремонтно-будівельних робіт з капітального ремонту, копію Акту приймання-виконання підрядних робіт за листопад 2017 року за №206-02-1-1, копію платіжного доручення за №1687 від 17.11.2017.

21.12.2017 рішенням комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відому в такій реєстрації за №455930/39314325 відмовив у реєстрації податкової накладної за №60 від 17.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних, з підстав надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

06.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Енергосервісна компанія “АДАМСОН” (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ОРАНЖ БУД” (замовник) укладено договір підряду за №06/10/17-1, предметом якого є зобов’язання підрядника виконати комплекс оздоблювальних робіт на об’єкті, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Крюхівщина, вулиця Одеська, 23, секція №3. Ціна договору – 356 433, 19 гривень, з урахуванням ПДВ.

28.11.2017 позивач склав податкову накладну за №87, згідно якої сума податку на додану вартість становить 19 683, 43 гривень, яку подано позивачем відповідачу для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових декларацій.

02.12.2017 Державна фіскальна служба України надіслала позивачу квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної за №87 від 28.11.2017, з підстав відповідності даної податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах з УКТ ЗЕД:43.99. Запропоновано позивачу надати контролюючому органу пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

11.12.2017 позивач направив Державній податковій інспекції в місті Івано-Франківську пояснення, що вказана податкова накладна на суму 118 100, 59 гривень, в тому числі 19 683, 43 гривень податку на додану вартість, складена за виконані теплоізоляційні роботи, котрі виконано позивачем власними силами. До пояснень долучено копію ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 06.06.2016 №21-Л, копію дозволу №175.16.26 на виконання таких робіт, копію договору від 06.10.2017 за №06/1017-1, копію банківської виписки від 28.11.2017 на суму 19 683, 43 гривень податку на додану вартість.

19.12.2017 рішенням комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відому в такій реєстрації за №440267/39314325 відмовив у реєстрації податкової накладної за №87 від 28.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних, з підстав надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

19.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Енергосервісна компанія “АДАМСОН” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “ВАРТО” укладено договір купівлі-продажу товарів за №19/10/2017.

24.11.2017 позивач склав податкову накладну за №95, згідно якої сума податку на додану вартість становить 20 821, 83 гривень, яку подано позивачем відповідачу для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових декларацій.

15.12.2017 Державна фіскальна служба України надіслала позивачу квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної за №95 від 24.11.2017, з підстав відповідності даної податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах з УКТ ЗЕД:8403, 8404. Запропоновано позивачу надати контролюючому органу пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Позивач направив Державній податковій інспекції в місті Івано-Франківську пояснення, з долученням до них договору купівлі-продажу товарів за №19/10/2017, видаткової накладної від 27.11.2017 за №282, видаткової накладної від 30.11.2017 за №289, видаткової накладної від 04.12.2017 за №ІФ0000508, банківської виписки від 24.11.2017.

01.03.2018 рішенням комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відому в такій реєстрації за №605754/39314325 відмовив у реєстрації податкової накладної за №87 від 28.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних, з підстав надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Стаття 185 Податкового кодексу України визначає об’єкти оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Кодексу об’єктом оподаткування, серед іншого, є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю (підпункт “а”); постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (підпункт “б”).

Згідно з пунктом 187.1 пункту 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку (підпункт “а”); дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (підпункт “б”).

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку – продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Згідно з пунктом 74.2 статті 74 Податкового кодексу України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 74.3 статті 74 даного Кодексу зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Постановою Кабінету Міністрів України за №1246 від 29.12.2010 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі – Порядок), який визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних (далі – Реєстр).

Відповідно до пункту 2 Порядку податкова накладна – електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пунктом 12 Порядку після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов’язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Згідно з пунктом 13 Порядку за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі – квитанція).

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Підпунктом 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 даного Кодексу у разі зупинення реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної /розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з підпунктом 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України постановою Кабінету Міністрів України за №190 від 29.03.2017 установлено, що комісія Державної фіскальної служби (далі - комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов’язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Комісія ДФС не може відмовити платнику податків у розгляді додаткових письмових пояснень та/або копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, якщо такі пояснення та/або копії документів подано платником податку до органу Державної фіскальної служби за основним місцем обліку не пізніше строку, визначеного підпунктом 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 Кодексу.

Як встановив суд, підставою для відмови у реєстрації податкових накладних за №87 від 28.11.2017, №60 від 17.11.2017, №95 від 24.11.2017 відповідач визначив – надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладеної.

Однак, відповідач, всупереч постанови Кабінету Міністрів України за №190 від 29.03.2017 не зазначив, які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Суд вважає, оскаржувані рішення не містять чіткого визначення підстав прийняття комісією відповідача рішення про відмову в реєстрації податкових накладних.

При цьому, суд зазначає, що оскільки до позивача були встановлено критерії оцінки ступеня ризиків – невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах УКТ ЗЕД: 41.00.40-00.00, 43.99, 8403, 8404, комісією безпідставно не враховано пояснення позивача щодо підтвердження реальності здійснення операцій, за якими складено податкові накладну за №87 від 28.11.2017, №60 від 17.11.2017, №95 від 24.11.2017 та документів про підтвердження таких операцій: ліцензій Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 06.06.2016 №21-Л, дозволу №175.16.26, договору від 06.10.2017 за №06/1017-1, копію банківської виписки від 28.11.2017, договору, копію платіжки, копію акту на виконані роботи, копії договору купівлі-продажу від 19.10.2017 за №19/10/2017, видаткової накладної від 27.11.2017 за №282, видаткової накладної від 30.11.2017 за №289, видаткової накладної від 04.12.2017 за №ІФ0000508, банківської виписки від 24.11.2017.

Також, суд зазначає, що факт зупинення реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладених не спростовує факту здійснення позивачем господарських операцій – виконання теплоізоляційних робіт, утеплення зовнішніх стін будинку, придбанням товарів та факту підстав для складення податкових накладних, що підтверджується первинними документами – договору від 06.10.2017 за №06/1017-1, копію банківської виписки від 28.11.2017, договору, копію платіжки, копію акту на виконані роботи, копії договору купівлі-продажу від 19.10.2017 за №19/10/2017, видаткової накладної від 27.11.2017 за №282, видаткової накладної від 30.11.2017 за №289, видаткової накладної від 04.12.2017 за №ІФ0000508, банківської виписки від 24.11.2017, на підставі яких складані оскаржувані податкові накладні.

Враховуючи аналіз вказаних норм права та наявністю передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарської операції між позивачем та Комунальним підприємством «Муніципальна інвестиційна управляюча компанія», Товариством з обмеженою відповідальністю “ОРАНЖ БУД”, Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “ВАРТО”, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, суд робить висновок, що у відповідача не було правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної №87 від 28.11.2017, №60 від 17.11.2017, №95 від 24.11.2017.

Як наслідок, є протиправними та підлягають скасуванню рішення Державної фіскальної служби України за №440267/39314325 від 19.12.2017, №455930/39314325 від 21.12.2017, №605754/39314325 від 01.03.2017 про відмову у реєстрації податкових накладних за №87 від 28.11.2017, №60 від 17.11.2017, №95 від 24.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №87 від 28.11.2017, №60 від 17.11.2017, №95 від 24.11.2017, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

Відповідно до частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов’язати відповідача - суб’єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, (зі змінами), якими передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду). У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому, датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

У першому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме Комісією ДФС.

У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної, при цьому датою реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні або день набрання законної сили рішенням суду.

Таким чином, нормами Податкового кодексу України та Порядку визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної та зазначення дати її реєстрації.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N28924/04) констатував: "Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

В даних правовідносинах, задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних №87 від 28.11.2017, №60 від 17.11.2017, №95 від 24.11.2017 за датою її подання, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі “Компанія “Вестберґа таксі Актіеболаґ” та Вуліч проти Швеції” Суд визначив, що “…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління”.

В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі (частини 4 статті 9, статті 72, частина 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України). Обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він як відповідач заперечує адміністративний позов (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог щодо скасування спірного рішення Державної фіскальної служби України.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, позивач, платіжними дорученням за №№6830, 6831 від 03.05.2018 та за №6732 від 19.04.2018 підтвердила сплату судового збору розмірі 5 286 гривень, за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в розмірі 5 286 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України (індекс 04053, площа Львівська, 8, місто Київ, код ЄДРПОУ 39292197) за №440267/39314325 від 19.12.2017 про відмову у реєстрації податкової накладної, складеної Товариством з обмеженою відповідальністю “Енергосервісна компанія “АДАМСОН” (індекс 76018, вулиця І.Макуха, будинок 6, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 39314325), за №87 від 28.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України (індекс 04053, площа Львівська, 8, місто Київ, код ЄДРПОУ 39292197) за №455930/39314325 від 21.12.2017 про відмову у реєстрації податкової накладної, складеної Товариством з обмеженою відповідальністю “Енергосервісна компанія “АДАМСОН” (індекс 76018, вулиця І.Макуха, будинок 6, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 39314325), за №60 від 17.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України (індекс 04053, площа Львівська, 8, місто Київ, код ЄДРПОУ 39292197) за №605754/39314325 від 01.03.2017 про відмову у реєстрації податкової накладної, складеної Товариством з обмеженою відповідальністю “Енергосервісна компанія “АДАМСОН” (індекс 76018, вулиця І.Макуха, будинок 6, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 39314325), за №95 від 24.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов’язати Державну фіскальну службу України (індекс 04053, площа Львівська, 8, місто Київ, код ЄДРПОУ 39292197) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за №87 від 28.11.2017, за №60 від 17.11.2017, за №95 від 24.11.2017, складених Товариством з обмеженою відповідальністю “Енергосервісна компанія “АДАМСОН” (індекс 76018, вулиця І.Макуха, будинок 6, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 39314325).

Стягнути на користь Товариством з обмеженою відповідальністю “Енергосервісна компанія “АДАМСОН” (індекс 76018, вулиця І.Макуха, будинок 6, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 39314325) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (індекс 04053, площа Львівська, 8, місто Київ, код ЄДРПОУ 39292197) сплачений судовий збір в розмірі 5 286 (п’ять тисяч двісті вісімдесят шість) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Остап'юк С.В.