Рішення № 75724300, 06.08.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2018 року ЛуцькСправа № 803/964/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Волдінера Ф. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі – ФОП ОСОБА_1, позивач) звернулася з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (надалі – ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0334701303 від 13 грудня 2017 року.

Ухвалою від 05.06.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 18.06.2018 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за участі представника відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно прийнято рішення №0334701303 від 13.12.2017 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, оскільки позивачем у встановлені законодавством строки за період з 21.07.2017 року по 06.10.2017 року здійснено сплату єдиного внеску в задекларованому розмірі.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовних вимог не визнала, посилаючись на те, що позивачем єдиний внесок за червень-серпень 2017 року сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку, в результаті чого ГУ ДФС у Волинській області винесене оскаржуване рішення.

У відповіді на відзиві від 22.06.2018 року позивач спростовує аргументацію відповідача щодо наявності заборгованості, яка виникла ще у 2015 році та надає копію рішення Волинського окружного адміністративного суді від 15.09.2018 року з відміткою про набрання законної сили рішенням. Даним рішенням скасовано рішення ГУ ДФС у Волинській області від 26.05.2017 року №0008331303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 6 603,39 грн. (штрафні санкції у розмірі 4 655, 79 грн. та пеня нарахована за період з 21.11.2015 року по 03.01.2017 року у розмірі 1 947,60 грн.).

25.06.2018 року представник відповідача подала заперечення на відповідь на відзив, у яких заперечує проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 15.09.2005 року зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а. с. 6), є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку (а. с. 7).

З копії особової картки платника податку ФОП ОСОБА_1 за 2015-2017 роки вбачається, що недоїмка виникла у позивача ще у листопаді 2015 року (а. с. 23).

Рішенням ГУ ДФС у Волинській області від 26.05.2017 року №0008331303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску стягнено з платника штрафні санкції у розмірі 4 655, 79 грн. та пеню, нараховану за період з 21.11.2015 року по 03.01.2017 року у розмірі 1 947,60 грн. (а. с. 29-33).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суді від 15.09.2017 року у справі №803/1039/17 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та пені скасовано рішення ГУ ДФС у Волинській області від 26.05.2017 року №0008331303. Дане судове рішення набрало законної сили 21.09.2017 року.

Виключення штрафних санкцій та пені, нарахованих ФОП ОСОБА_1 рішенням ГУ ДФС у Волинській області від 26.05.2017 року №0008331303, відбулось 06.10.2017 року, як вбачається з особової картки платника (а. с. 35-39).

ФОП ОСОБА_1 самостійно обчислювала та сплачувала суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (надалі – ЄСВ):

- платіжне доручення №441 від 21.08.2017 року – сплачено ЄСВ із заробітної плати за липень 2017 року в сумі 3 725,26 грн. (а. с. 9);

- платіжне доручення №456 від 19.09.2017 року – сплачено ЄСВ із заробітної плати за серпень 2017 року в сумі 4 825,10 грн. (а. с. 9);

- платіжне доручення №464 від 22.09.2017 року – самостійно донараховано та сплачено ЄСВ із заробітної плати за серпень 2017 року в сумі 641,00 грн., в тому числі 58,10 грн. штраф у розмірі 10% від донарахованого єдиного внеску за несвоєчасну сплату (а. с. 10);

- платіжне доручення №479 від 19.10.2017 року – сплачено ЄСВ із заробітної плати за вересень 2017 року в сумі 2 188,68 грн. (а. с. 10);

- платіжне доручення №493 від 20.11.2017 року – сплачено ЄСВ із заробітної плати за жовтень 2017 року в сумі 2 188,68 грн. (а. с. 11).

13.12.2017 року ГУ ДФС у Волинській області прийнято рішення №0334701303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовано штраф за період з 21.07.2017 року до 06.10.2017 року у розмірі 2 241,52 грн. та нараховано пеню у розмірі 302, 41 грн. (а. с. 8).

Не погоджуючись із вказаним рішенням від 13.12.2017 року №0334701303 позивач 19.04.2018 року подала скаргу до Державної фіскальної служби України. Рішенням Державної фіскальної служби України від 22.05.2018 року №7327/Р/99-99-11-02-02-25 рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від від 13.12.2017 року №0334701303 залишено без змін, а скаргу без задоволення (а. с. 12-13).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (надалі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 вказаного Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частин п'ятої, шостої, сьомої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Згідно з абзацом третім частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі (частина десята статті 9 цього Закону).

Відповідно до частини другої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (частина 10 статті 25 Закону).

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум, за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску (пункти 2, 3 частини 11 статті 25 Закону).

Суд звертає увагу, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду 15.09.2017 року скасовано рішення ГУ ДФС у Волинській області від 26.05.2017 року №0008331303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у сумі 6 003,39 грн. Вказане судове рішення набрало законної сили 21.09.2017 року (а. с. 47-50). Лише після цього контролюючим органом були внесені дані до облікової картки платника податків, що спричинило помилкове винесення оскаржуваного рішення ГУ ДФС у Волинській області №0334701303 від 13 грудня 2017 року.

Як встановлено доказами, наявними у матеріалах справи, ФОП ОСОБА_1 було належним чином самостійно нараховано та сплачено ЄСВ за період з 21.07.2017 року по 06.10.2017 року.

Отже, враховуючи вище встановлені обставини справи та норми діючого законодавства, суд приходить до висновку про належну і вчасну сплату позивачем сум єдиного внеску за липень-жовтень 2017 року.

Кодексом адміністративного судочинства у частині другій статті 77 встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так як відповідачем не подано належних доказів правомірності прийняття оскаржуваного рішення, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції від 31.05.2018 року №0.0.1049277205.1, ФОП ОСОБА_1 під час звернення з даним позовом до суду сплатила судовий збір у розмірі 1 762,00 грн.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до частини першої статті 4 цього ж Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою-підприємцем - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» з 01 січня 2018 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1 762,00 грн.

Відтак, судовий збір в даному випадку підлягає сплаті в розмірі 704,80 грн., в той час як позивачем сплачено судовий збір в більшому розмірі на 1 057,20 грн.

Відповідно до частини 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Питання, пов'язані порядком повернення судового збору регулюються статтею 7 Законом України «Про судовий збір».

Так, пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно частини 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Таким чином, суд роз'яснює позивачу, що відповідно до положень статті 7 Закону України «Про судовий збір» переплачена сума судового збору повертається позивачу за клопотанням особи, яка його сплатила.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Волинській області підлягає до стягнення на користь позивача судовий збір у розмірі 704,80 грн., сплачений згідно квитанції від 31.05.2018 року №0.0.1049277205.1 (а. с. 2).

Керуючись статтями 139, 243-246, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Закону України Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 13.12.2017 року №0334701303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, майдан Київський, будинок 4, код ЄДРПОУ 39400859) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (43010, Волинська область, місто Луцьк, майдан КиївськийАДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ф. А. Волдінер