Постанова № 75720481, 06.08.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №272/275/16-ц Головуючий у 1-й інст. Чуб І. А.

Категорія 27 Доповідач Микитюк О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого Микитюк О.Ю.

суддів Миніч Т.І.,

Трояновської Г.С.

при секретарі Ковальській Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу №272/275/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ПАТ "Родовід Банк" про визнання кредитного договору недійсним

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 27 лютого 2018 року,ухвалене під головуванням судді Чуб І.А. у м.Андрушівка,

встановив:

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив визнати недійсним кредитний договір від 01 лютого 2007 року, укладений між ним та ВАТ "Родовід Банк". В обгрунтування позову зазначив, що кошти за договором він не отримував , підпис у квитанції про отримання коштів не його.

Рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 27 лютого 2018 рокуу позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що заява про видачу готівки не є доказом отримання коштів, суд не надав оцінки висновку почеркознавчої експертизи від 28.05.2017 року, протизаконності фінансових операцій банка.

У відзиві ПАТ "Родовід Банк" просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, посилаючись на його законність і обгрунтованість.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Встановлено, що ОСОБА_2 01 лютого 2007 року уклав з ВАТ "Родовід Банк" кредитний договір № 28.4/СЖ-003.07.1, відповідно до якого банк надає позичальнику кредит на споживчі цілі у розмірі 60000 доларів США терміном по 01.02.2012 року включно (т.1 а.с.2-5,196). В той же день ОСОБА_2 за згодою дружини уклав договір іпотеки для забезпечення зобов`язань за кредитним договором (т.2 а.с.25-33, 123).

Згідно заяви на видачу готівки від 01.02.2007 року позивач отримав кошти в сумі 60000 доларів США (т.1а.с.6,196). Випискою з особового рахунку ОСОБА_2 підтверджується внесення коштів на погашення кредиту (а.с.20-24 т.2). У 2009 році ОСОБА_2 звертався до суду із позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Із даним позовом ОСОБА_2 звернувся після звернення відповідачем до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 1453 від 04.10.2015 року, у цивільній справі № 272/202/14-ц за позовом ПАТ "Родовід Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором (т.1 а.с.101-103) підпис від його імені в заяві на видачу готівки від 01.02.2007 року в графі "Підпис отримувача" ймовірно виконаний не ним, а іншою особою з ретельним наслідуванням справжньому підпису. Згідно висновку почеркознавчої експертизи № 5417-5419/17-32 від 23.05.2017 року у даній справі підпис виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням його підпису.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч.1 ст.1046 ЦК України). За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим. Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (п.2 ч.1 ст.1046 ЦК).

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій ст.640 ЦК, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Оцінивши докази, зокрема висновки експертизи та покази свідка в їх сукупності, суд першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального праваобґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстави для скасування рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389- 391 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення,рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 27 лютого 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча: Судді: