Рішення № 75719945, 06.08.2018, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/5033/17

Категорія 47

2/295/432/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Заочне

06.08.2018 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючого судді Чішман Л.М.

за участю секретаря Білінської Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Житомирської міської ради до ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування Житомирської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

Виконавчий комітет Житомирської міської ради, в інтересах малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся до суду з позовом, в якому просить позбавити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягувати з відповідача аліменти на утримання дитини у дітьми у розмірі 1/3 частини доходіввідповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно. В обгрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 не виявляє батьківської турботи до дитини, не може створити належні умови для проживання та виховання дитини, веде асоціальний спосіб життя, неодноразово притягувалась до кримінальної відповідальності. Оскільки відповідач самоусунулась від виконання своїх батьківських обовязків по вихованню та утриманню дитини, позивач просить позбавити батьківських прав та стягувати з відповідача аліменти на утримання дитини.

Від представника позивача Кур’яти В.Ц. надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судові засідання не з'являлась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, шляхом направлення судових повісток на поштову адресу проте, судові повістки повернулись на адресу суду не врученими адресату, з відміткою пошти «За закінченням терміну зберігання».

Від представника третьої особи Колосюка О.Ю. надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, на підставі ст.ст. 211, 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності відповідача та третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до свідоцтва про народження від 04.04.2012 року Серії НОМЕР_2 (а.с. 6).

Відомості про батька дитини записані за вказівкою матері, згідно ч. 1 ст. 135 СК України (а.с. 20).

Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 18.04.2012 року №158 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування (а.с. 16).

Відповідно до листа Служби у справах дітей Житомирської міської ради від 19.11.2015 року за №1921/1 ОСОБА_2 з 12.04.2012 року знаходиться на повному державному утриманні у КУ «Житомирський обласний спеціалізований будинок дитини для дітей-сиріт та дітей, які залишились без піклування батьків» Житомирської обласної ради. За час перебуває дитини в закладі мати дитиною не цікавилась, письмових запитів не надсилала,до служби у справах дітей не зверталась (а.с. 13).

У листі Комунального закладу «Житомирський обласний спеціалізований будинок дитини для дітей-сиріт та дітей, які залишились без піклування батьків» Житомирської обласної ради від 19.01.2017 року №20 вказано, що за час перебування ОСОБА_2 в закладі, мати - ОСОБА_1, жодного разу не відвідувала, не телефонувала, листів не надсилала, не цікавилась життям та здоровям, допомоги на утримання не надавала, участі у вихованні доньки не приймала (а.с. 24).

Станом на 17.07.2018 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває у комунальному закладі «Житомирський обласний спеціалізований будинок дитини для дітей-сиріт та дітей, які залишились без піклування батьків» Житомирської обласної ради на повному державному утриманні та вихованні, згідно листа закладу від 17.07.2018 року №464/02-19 (а.с. 83).

Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 04.10.2017 року за №932 затверджено висновок, відповідно до якого виконавчий комітет Житомирської міської ради, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітньої дочки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 42-43).

Згідно статей 3, 18 Конвенції Про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27.02.1991 року № 780-Х11 (далі - Конвенція) незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 51 Конституції України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 150 Сімейного кодексу України передбачені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ч. 2 ст. 155 Сімейного кодексу України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Згідно ч. 1 ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

В пунктах 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30.03.2007 року роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення від виконання юридичного обов'язку - це акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій. Так, мати (батько) можуть вважатися такими, що ухиляються від обов'язку по вихованню дитини, якщо вона (він) не проявляють про неї батьківської турботи, хоча мають таку можливість.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 року у справі "Савіни проти України" встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що позивач самоусунулась від виконання своїх батьківських обов"язків відносно дочки - ОСОБА_2, з народження дитина перебуває на утриманні у комунальному закладі та матір не здійснювала заходів для того щоб забрати дитину, виховувати та утримувати її, а тому суд вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги в частині позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав.

Крім того, за правилами частин 2, 3 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (Частини 1, 2 ст. 27 Конвенції).

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються від дня пред'явлення позову.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Оскільки суд дійшов висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, на підставі норм Сімейного кодексу України з відповідача необхідно стягувати аліменти на утримання ОСОБА_2 у розмірі 1/3 частини доходіввідповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

Відповідно до ст. 141 ЦК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1409,60 грн. (дві позовні вимоги немайнового характеру).

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Виконавчого комітету Житомирської міської ради до ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування Житомирської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягувати з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь особи чи установи, яка буде здійснювати догляд за дитиною у розмірі 1/3 частини доходіввідповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 11.05.2017 року та до повноліття дитини.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1409,60 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги через Богунський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: Виконавчий комітет Житомирської міської ради, місцезнаходження: м. Житомир, м-н С.П. Корольова, 4/2; ідентифікаційний код: 04053625.

Відповідач: ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1.

Третя особа: Орган опіки та піклування Житомирської міської ради, місцезнаходження: м. Житомир, м-н С.П. Корольова, 4/2.

Суддя Л.М. Чішман