Ухвала суду № 75713521, 03.08.2018, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/22242/17

н/п 1-кс/766/8298/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2018 року м. Херсон

Слідчий суддя Херсонського міського суду Херсонської області Радченко Г.А., за участю секретаря Тимошенко Ю.О., заявника – адвоката ОСОБА_1, слідчого: Кашинського Ю.Г., розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про скасування арешту майна,

В С Т А Н О В И В :

Заявник звернувся до слідчого судді з даним клопотанням, в якому просив: скасувати арешт, накладений на належні ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 1300 (одна тисяча триста) Євро, ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області Мусулевського Я.А. від 21.05.2018 року у справі №766/22242/17.

В обґрунтування клопотання посилався на те, що ухвалою слідчого судді Херсонського міського руду Херсонської області ОСОБА_3 від 21.05.2018 року у справі №766/22242/17 було задоволене клопотання слідчого СВ Головного управління СБУ в Автономній Республіці Крим (з дислокацією м. Херсон), погоджене з прокурором прокуратури Автономної Республіки Крим ОСОБА_4, та накладено арешт на майно, вилучене у ході обшуку, проведеного 15.05.2018 року у помешканні, належному ОСОБА_5 (на підставі ухвали слідчого судді від 24 квітня 2018 року), зокрема на грошові кошти у сумі 1300 євро.

Через неповне виконання положень ч. 2 ст. 173 КПК України щодо з'ясування питань, які підлягають врахуванню при накладенні арешту на майно, в ухвалі суду не знайшли жодного відображення та оцінки викладені у протоколі обшуку пояснення гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_6М, щодо належності майна, зокрема конкретних сум коштів третім особам, а саме матері ОСОБА_5 - гр. ОСОБА_2К, так як весь перелік вилученого майна кваліфікований як належний ОСОБА_6

З урахуванням викладеного, на підставі положень ч. 1 ст. 174 КПК України, заявник звертається з клопотанням про скасування арешту майна, а саме грошових коштів, в сумі 1300 євро, які належать особисто ОСОБА_2

ОСОБА_2 є дитиною війни, інвалідом 2 групи та користується пільгами, встановленими законодавством України для ветеранів війни - інвалідів (копія посвідчення додається). Протягом 2002-2004 років, відповідно до Закону Федеративної-Республіки Німеччина «Про створення Фонду «Пам'ять, відповідальність і майбутнє», ОСОБА_2 та її мати ОСОБА_7 звернулися до зазначеного фонду із заявами щодо отримання компенсації за примусову працю в період націонал-соціалізму.

За результатами розгляду вказаних заяв, УНФ «Взаєморозуміння і примирення» були прийняті рішенні про виплату компенсації ОСОБА_2 в сумі 766,94 Євро та її матері -у сумі 2198,56 Євро. Виплата вказаних сум була здійснена протягом 2004-2006 років через Київську міську філію АКБ «Укрсоцбанк». Після. смерті своєї матері - ОСОБА_7, ОСОБА_2 успадкувала решту грошових коштів з отриманої суми. Крім цього нею неодноразово придбавалися грошові кошти в іноземній валюті (Євро), що підтверджується квитанціями про проведення валютно-обмінних операцій, проведених з ідентифікацією її особи шляхом пред'явлення паспорту.

Через те, що заявник є жінкою похилого віку, має другу трупу інвалідності та мешкає сама, вона, побоюючись пограбування, передала решту коштів, які залишилися від компенсаційних витрат УНФ «Взаєморозуміння і примирення» в сумі 1300 Євро, на зберігання своїй доньці ОСОБА_5, квартира якої була обладнана сейфом, звідки

вказані кошти були добровільно видані слідчому УСБ України у ході проведення обшуку.

Накладаючи арешт на весь перелік майна, вилученого органом досудового розслідування у ході проведення обшуку у помешканні - ОСОБА_5, слідчий суддя Херсонського міського суду Херсонської області вважав, що накладення арешту здійснено з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження вказаного майна, а також що знайдені у ході слідчої дії кошти підпадають під критерії, визначені положеннями ст. 98 КПК України, тобто є речовими доказами (матеріальними об'єктами, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінальне протиправних дій, гроші, цінності та інші речі набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані

юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення). Крім того, виносячи ухвалу про накладення арешту, слідчий суддя допускав можливість застосування спеціальної конфіскації, передбаченої ст. 96-2 КК України.

Водночас, через неврахування пояснень гр. ОСОБА_5, викладених у протоколі обшуку щодо належності коштів в сумі 1300 Євро її матері - заявнику, всупереч положенням ч. 2 ст. 172 КПК України судом не вжито заходів щодо виклику чи повідомлення гр. ОСОБА_2 про розгляд клопотання, чим позбавлено її права надати докази належності коштів та документальні підтвердження джерел їх отримання.

Крім цього, оскільки ОСОБА_2 не є фігурантом кримінального провадження

№42017010000000073 від 29.05.2017 року, яке розслідується органами безпеки України, не є

жодним, з перелічених у ч. 5 ст. 170 КПК України, суб'єктів кримінального провадження, вона виступає третьою особою в значенні положень ч. 4 ст. 170 КК України.

Вказаною статтею передбачено, що арешт накладається на майно третьої особи, якщо

вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу від ринкової вартості ціну і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96 – 2 КК України.

Оскільки вилучена грошова сума отримана Скаржником в якості компенсації за тяготи, перенесені під час Другої світової війни, спадок від померлої матері, а також шляхом особистих заощаджень, Скаржник не набула його безоплатно, в наслідок вчинення злочину чи як доходи від нього, отже, арештоване майно не відповідає жодній з ознак передбачених п.п. 1-4 частини першої статті 96 - 2 КК України.

На судовому засіданні заявник підтримав вимоги клопотання, просив його задовольнити з заявлених у ньому підстав.

Слідчий на судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання за необґрунтованістю.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши клопотання та додані до нього документи, слідчий суддя вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчим суддею встановлено, щоухвалою слідчого судді Херсонського міського руду Херсонської області ОСОБА_3 від 21.05.2018 року у справі №766/22242/17 було задоволене клопотання слідчого СВ Головного управління СБУ в Автономній Республіці Крим (з дислокацією м. Херсон), погоджене з прокурором прокуратури Автономної Республіки Крим ОСОБА_4, та накладено арешт на майно, вилучене у ході обшуку, проведеного 15.05.2018 року у помешканні, належному ОСОБА_5 (на підставі ухвали слідчого судді від 24 квітня 2018 року), зокрема на грошові кошти у сумі 1300 євро.

Підставами для накладення арешту на вказані грошові кошти стало те, що вони є речовими доказами за кримінальним провадженням та до них може бути застосована спеціальна конфіскація.

Обставини, на які посилається заявник, як на підставу для скасування арешту майна у зв’язку з тим, що його було накладено не обґрунтовано, не підтверджені належними доказами. Так, до клопотання не надано жодного документу, що підтверджує, що ОСОБА_2 є матір’ю ОСОБА_5, в квартирі якої було проведено обшук, а також жодного доказу того, що саме вилучені грошові кошти належать ОСОБА_2 та були передані нею на зберігання ОСОБА_5.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 170-174 КПК України, суддя

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про скасування арешту майна відмовити за необгрунтованістю.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддяОСОБА_8