Рішення № 75711979, 09.11.2017, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/2959/15-ц

Провадження по справі № 2/752/137/17

РІШЕННЯ

Іменем України

09.11.2017 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Хоменко О.Л.,

при секретарі Павлюху П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чорна Лариса Валеріївна про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась з позовом про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом.

Свої вимоги мотивує тим, що 29.11.2013 року ОСОБА_4 зробив на її ім`я заповіт, яким заповів їй належну йому квартиру АДРЕСА_1. Заповіт посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорною Л.В.

За життя ОСОБА_4 звертався до Київського міського БТІ для підтвердження реєстрації права власності на свою квартиру, бо мав намір отримати дублікат правоустановчого документа на квартиру та внести відомості до Єдиного реєстру нерухомого майна тому, що його сестра ОСОБА_2 навмисно заволоділа оригіналом свідоцтва про право власності на житло.

Після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 року вона отримала свідоцтво про смерть та розпочала процедуру спадкування за заповітом нерухомого майна спадкодавця, для чого в установлений законом строк звернулась до Першої київської державної нотаріальної контори, однак отримати свідоцтво про право власності за заповітом на квартиру не змогла, так як ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання заповіту недійсним.

Зі слів ОСОБА_4 їй відомо, що відповідач хитрощами заволоділа право установчими документами на його квартиру для того, щоб він не зміг розпорядитися своєю нерухомістю. Тому померлий мав намір отримати дублікати правоустановчих документів, продати квартиру та переїхати до неї в м.Переяслав-Хмельницький на постійне проживання, однак не всиг цього зробити в зв`язку зі смертю.

Просить визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1, як за спадкоємцем по заповіту.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував і пояснив, що даний позов виник після того, як ОСОБА_2 було подано до суду позовну заяву про визнання недійсним заповіту, складеного на користь позивача. Вважає, що об'єктивних перешкод в одержанні свідоцтва про право на спадщину для позивача не існує. Де знаходяться оригінали правоустановичх документів, йому, як представнику відповідача невідомо, але відомо, що з боку позивача не було жодних звернень до відповідача з приводу надання оригіналів документів.

Просить в задоволенні позову відмовити в зв`язку з відсутністю спору.

Третя особа приватний нотаріус Чорна Л.В. в судове засідання не з`явилась, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином, направила до суду письмові пояснення, в яких просить розглянути справу без її участі. Зазначала, що 29.11.2013 року нею було посвідчено заповіт від імені ОСОБА_4 При посвідченні заповіту нею були дотримані всі вимоги, додержання яких є необхідним для його чинності. Вважає, що підстави для скасування заповіту відсутні.

Суд, заслухавши сторони, свідків та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 29.11.2013 року ОСОБА_4 було складено заповіт на належну йому квартиру АДРЕСА_1 на користь відповідача. Заповіт посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорною Л.В. та зареєстровано в реєстрі за №3565 (т.І а.с.65).

Зазначена квартира належала ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого ДП «Наш дім» 24.05.2007 року (т.І а.с.66).

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_4. помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (т.І а.с.56).

З довідки ДП «Наш дім» №68 від 24.02.2015 року вбачається, що на день смерті ОСОБА_4 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 з 07.02.2006 року. Знятий з реєстрації 24.02.2015 року в зв`язку зі смертю (т.І а.с.38).

26.01.2015 року до Першої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернулась позивач (т.І а.с.55).

Відповідач звернулась до Першої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого брата ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 року (т.І а.с.52).

13.02.2015 року, 19.02.2015 року та 24.02.2015 року представником відповідача ОСОБА_5 до нотаріальної контори було подано заяви з проханням не вчиняти будь-яких нотаріальних дій щодо оформлення спадщини до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_4 до вирішення справи Голосіївським районним судом міста Києва (т.І а.с.41,44,49).

18.02.2015 року відповідач звернулась до Голосіївського районного суду м.Києва з позовом до позивача про визнання заповіту недійсним (т.І а.с.2-4). В позовній заяві зазначала, що ОСОБА_1, на користь якої посвідчено заповіт, ніхто з родичів, друзів та знайомих померлого не знає, вона ніколи не проживала з ним та не входила до кола його спілкування, в зв`язку з чим виникає сумнів щодо складення заповіту на її користь померлим. Крім того, ОСОБА_4 зловживав спиртними напоями, що дає підстави вважати, що в момент вчинення правочину останній не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними. Просила визнати заповіт недійсним.

08.04.2015 року ОСОБА_1 звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом.

Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 03.10.2017 року за заявою представника відповідача її позовні вимоги про визнання заповіту недійсним залишено без розгляду.

Свідок ОСОБА_6 показав, що позивач - його сестра. З померлим ОСОБА_4 він познайомився близько 5-6 років тому у м.Переяславі-Хмельницькому, куди він приїздив до сестри. ОСОБА_4 за фахом був будівельником і у м.Переяславі-Хмельницькому виконував різні будівельні роботи (підробляв). Зі слів ОСОБА_4 йому відомо, що у нього були погані стосунки із сестрою, він не хотів з нею спілкуватись, ображався, що вона взяла його правоустановчі документи на зберігання, а коли він хотів продати квартиру, сказала, що не знає, де вони.

Незадовго до смерті ОСОБА_4 він провідував його в обласній лікарні. З приводу діагнозу лікарі його не повідомляли; говорили, що щось із стравоходом.

У вересні 2013 року ОСОБА_4 особисто передав заповіт позивачу та сказав, що не хоче, якщо з ним щось трапиться, щоб майно залишилось його сестрі.

Свідок ОСОБА_7 показала, що ОСОБА_4 знав, як сусіда. З позивачем не знайомий. Приблизно з травня 2014 року ОСОБА_4 почав хворіти і він перестав його бачити. З приводу розпорядження квартирою він йому нічого не розповідав.

Свідок ОСОБА_8 показав, що з ОСОБА_4 був знайомий з 1982-1983 років. Раніше зв'язки між ними були досить тісними, а останнім часом спілкувались менше. Коли не стало роботи, ОСОБА_4 став випивати. Про те, що у ОСОБА_4 був конфлікт з сестрою, йому не відомо.

Про позивача та про те, що він бував в Переяслав-Хмельницькому, ОСОБА_4 йому не розповідав.

Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ст.1269 ч.1 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Статтею 1270 частиною першою ЦК України встановлений шестимісячний строк для прийняття спадщини, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.3 ч.1 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що позивач, як спадкоємець померлого ОСОБА_4 за заповітом, у передбачений законом строк звернулась до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину, однак отримати його не змогла по тій причині, що відповідач оспорила заповіт в судовому порядку та звернулась до нотаріальної контори з проханням не вчиняти будь-яких нотаріальних дій щодо оформлення спадщини до вирішення справи судом.

Крім того, з відповіді ДП «Наш дім» №577 від 18.10.2017 року на адвокатський запит вбачається, що представником позивача вчинялись дії щодо отримання з приватизаційної справи дубліката свідоцтва про право власності на квартиру, однак з незалежних від нього причин зробити це не видалося можливим.

Враховуючи, що на день розгляду справи заповіт не визнаний недійсним в установленому законом порядку, а відповідачем право позивача на спадкове майно не визнається, про що свідчать її дії щодо звернення до нотаріальної контори та до суду, суд вважає за необхідне визнати за позивачем право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом.

Заперечення представника відповідача з приводу того, що позов про визнання заповіту недійсним за заявою відповідача залишено без розгляду, суд до уваги не бере, так як відповідач не відмовилась від позову, а залишення позову без розгляду на підставі ст.207 ч.1 п.5 ЦПК України не позбавляє її права повторно звернутися до суду з аналогічним позовом.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1233,1269,1270 ЦК України, ст.ст.3, 10,60,212-215 ЦПК України. суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м.Києва через Голосіївський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: