Постанова № 75711945, 30.07.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 598/784/17Головуючий у 1-й інстанції Гудима І.В. Провадження № 22-ц/789/655/18 Доповідач - Ходоровський М.В.Категорія - 19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2018 року м. Тернопіль

Апеляційний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - Ходоровського М.В.

суддів - Бершадська Г. В., Ткач О. І.,

секретаря - Рожук О.О.

з участю представника позивача Тунік Г.В., відповідача

ОСОБА_2, адвоката Турчин-Кукаріна І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімекс-Інвест" на рішення Збаразького районного суду від 16 квітня 2018 року(головуючий суддя Гудима І.В.) у цивільній справі № 598/784/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімекс-Інвест" м. Київ до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором безвідсоткової поворотної позики №30/05/2016 від 30.05.2016 року та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімекс-Інвест" м. Київ про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №2 від 01.02.2017 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2017 року ТзОВ «ТІМЕКС-ІНВЕСТ» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення 2157623,00(два мільйони сто п"ятдесят сім тисяч шістсот двадцять три гривні) заборгованості за договором безвідсоткової поворотної позики №30/05/2016 від 30.05.2016 року.

Позивач зазначив, що 30 травня 2016 року між ТзОВ «КОМПАНІЯ «ГАЛИЧИНА ЦУКОР» і ОСОБА_2 було укладено договір безвідсоткової поворотної позики №30/05/2016, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав грошові кошти у розмірі 2157623,00 гривень на умовах, визначених договором, та зобов'язався повернути їх до 31.12.2016 року. 01 лютого 2017 року між ТзОВ «ТІМЕКС-ІНВЕСТ» та ТзОВ «КОМПАНІЯ «ГАЛИЧИНА ЦУКОР» був укладений договір відступлення права вимоги №2, згідно якого ТзОВ «КОМПАНІЯ «ГАЛИЧИНА ЦУКОР» відступило ТзОВ «ТІМЕКС-ІНВЕСТ» право вимоги за договором безвідсоткової поворотної позики №30/05/2016 від 30.05.2016 року, що був укладений між ТзОВ «КОМПАНІЯ «ГАЛИЧИНА ЦУКОР» та ОСОБА_2

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 вимогу про повернення боргу, надіслану йому 17 травня 2017 року залишив без реагування, боргу в сумі 2157623,00 грн. не повернув, позивач просив його вимоги задовольнити.

27.11.2017 року ОСОБА_2 звернувся в суд із зустрічною позовною заявою до ТзОВ «КОМПАНІЯ «ГАЛИЧИНА ЦУКОР» та ТзОВ «ТІМЕКС-ІНВЕСТ» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №2 від 01.02.2017 року.

В обгрунтування зустрічного позову ОСОБА_2 зазначив, що 30.05 2016 року між ним та ТзОВ «КОМПАНІЯ «ГАЛИЧИНА ЦУКОР» було укладено договір безвідсоткової поворотної позики №30/05/2016, згідно умов якого ТзОВ «КОМПАНІЯ «ГАЛИЧИНА ЦУКОР» зобов'язалося надати йому безвідсоткову поворотну позику в розмірі 2500000,00 гривень в строк до 01.10.2016 року. Згідно видаткових касових ордерів, наданих позивачем в якості доказів до позовної заяви, він отримав 2157623 грн позики. За умовами даного договору строк повернення позики був визначений, як 31 грудня 2016 року. Додатковою угодою від 21.09.2016 року до договору безвідсоткової поворотної позики №30/05/2016 від 30.05.2016 року, сторонами було погоджено внесення до договору пункту 20, яким передбачено: «без письмової згоди двох Сторін даного Договору - Позикодавця та Позичальника - заборонити передавати третім особам свої права та/або обов`язки (їх частину), які виникають з цього Договору».

Посилаючись на те, що договір від 01.02.2017 року між ТзОВ «ТІМЕКС-ІНВЕСТ» та ТзОВ «КОМПАНІЯ «ГАЛИЧИНА ЦУКОР» про відступлення права вимоги №2 був укладений без його згоди, ОСОБА_2 просив визнати договір відступлення права вимоги №2 від 01.02.2017 року недійсним.

Рішенням Збаразького районного суду від 16 квітня 2018 року у задоволенні позовних вимог ТзОВ «ТІМЕКС-ІНВЕСТ» про стягнення заборгованості за договором безвідсоткової поворотної позики №30/05/2016 від 30.05.2016 року відмовлено.

Позовну заяву ОСОБА_2 про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №2 від 01.02.2017 року задоволено.

Визнано недійсним договір відступлення права вимоги №2 від 01 лютого 2017 року, що був укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ГАЛИЧИНА ЦУКОР» м.Київ та товариством з обмеженою відповідальністю «ТІМЕКС-ІНВЕСТ» м.Київ.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «ТІМЕКС-ІНВЕСТ» (місцезнаходження м.Київ пров.Лабораторний, 1, секція 3 та 4, код ЄДРПОУ 37568084) в користь ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) 640 гривень сплаченого судового збору.

В апеляційній скарзі ТзОВ «ТІМЕКС-ІНВЕСТ» просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги ТзОВ «ТІМЕКС-ІНВЕСТ» задовольнити, у задоволенні зустрічного позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду ухвалене на підставі протоколу загальних зборів TOB «Компанія «Галичина Цукор» № 2109/2016 від 21 вересня 2016 року та додаткової угоди до договору позики, що є підробленими документами. Судом безпідставно не призначено технічну експертизу на встановлення часу виготовлення документів, що є підставою для її призначення в суді апеляційної інстанції. Свої міркування щодо підробки документів обгрунтовує тим, що ОСОБА_2 зустрічну позовну заяву подано і прийнято судом лише 26.01.2018р., саме після припинення 26.12.2017р. TOB «Компанія «Галичина Цукор». Після відкриття 23 червня 2017 року провадження у даній справі та до подання зустрічного позову судові засідання неодноразово переносились та відкладались у зв'язку з клопотаннями відповідача та його представника, які затягували розгляд справи, а одразу після внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб інформації про припинення TOB «Компанія «Галичина Цукор» було подано зустрічний позов.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу відхилити, рішення залишити без змін. Доводи в апеляційній скарзі про підробку додаткової угоди є безпідставні. ЇЇ укладенню передувало рішення власників товариства, оформлене Протоколом, прийняття рішення власниками товариства є результатом їх волевиявлення. Доказів того, що ним або будь-якою іншою особою було підроблено підписи власників на вищевказаних документах Скаржником не надано.

У судовому засіданні представник ТзОВ «ТІМЕКС-ІНВЕСТ» апеляційну скаргу підтримав, просив клопотання про призначення експертизи задовольнити

ОСОБА_2 заперечив відносно апеляційної скарги та пояснив, що додаткова угода дійсно укладалася 21 вересня 2016 року. Проти призначення судом експертизи заперечує та пояснив, що надати оригінал Протоколу та оригінал додаткової угоди від 21 вересня 2017 року на дослідження експерта відмовляється.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що 30 травня 2016 року між ТзОВ «КОМПАНІЯ «ГАЛИЧИНА ЦУКОР» в особі директора ОСОБА_2 та ОСОБА_2 було укладено договір безвідсоткової поворотної позики №30/05/2016, відповідно до якого товариство зобов"язалось надати ОСОБА_2 в строк до 01 жовтня 2016 року грошові кошти у розмірі 2500 000,00 гривень, а позичальник ОСОБА_2 зобов`язується повернути надану позику в строк до 31.12.2016 року.

Вказаний договір укладено відповідно до протоколу №2705/16 засідання загальних зборів учасників ТзОВ «КОМПАНІЯ «ГАЛИЧИНА ЦУКОР» від 27 травня 2016 року.

ОСОБА_2 за даним договором позики отримано грошові кошти у розмірі 2157623 гривні, гроші позикодавцю не повернуто.

01 лютого 2017 року між ТзОВ «КОМПАНІЯ «ГАЛИЧИНА ЦУКОР» (Первісний кредитор) та ТзОВ «ТІМЕКС-ІНВЕСТ» (Новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги №2.

У відповідності до п.1.1 цього Договору відступлення, Первісний кредитор відступив Новому кредиторові право вимоги за Договором безвідсоткової поворотної позики № 30/05/2016 від 30.05.2016 року, що укладений між Первісним кредитором ТзОВ «КОМПАНІЯ «ГАЛИЧИНА ЦУКОР» та ОСОБА_2

Згідно п. 1.3 Договору відступлення права вимоги встановлено, що до нового кредитора переходить право вимагати замість Первісного кредитора від Боржника належного та реального виконання наступних обов'язків: «повернення заборгованості за основним зобов'язанням в сумі 2 157 623 (два мільйони сто п'ятдесят сім тисяч шістсот двадцять три) гривні 00 копійок».

Відповідно до п. 1.4 Договору відступлення права вимоги до Нового кредитора переходять усі без винятку права та обов'язки Первісного кредитора за Основним зобов'язанням.

За вимогами п. 2.1.1 Новий кредитор зобов"язаний перерахувати Первісному кредитору відшкодування за відступлення права вимоги за основним зобов"язанням у розмірі 1500000 грн.

17 травня 2017 року ТзОВ «ТІМЕКС-ІНВЕСТ» направлено письмову вимогу ОСОБА_2 про повернення боргу, де зазначено, що ТзОВ «КОМПАНІЯ «ГАЛИЧИНА ЦУКОР» відступило ТзОВ «ТІМЕКС-ІНВЕСТ» право вимоги за договором безвідсоткової поворотної позики №30/05/2016 від 30.05.2016 року, і що ТзОВ «ТІМЕКС-ІНВЕСТ» вимагає у ОСОБА_2 сплатити 2157623 гривні заборгованості за договором безвідсоткової поворотної позики №30/05/2016 від 30.05.2016 року. Дана вимога ОСОБА_2 залишена без відповіді.

Юридичну особу - ТзОВ «КОМПАНІЯ «ГАЛИЧИНА ЦУКОР» припинено. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с. 98-106) дата запису про державну реєстрації припинення 26.12.2017 року, номер запису № 10701170036027259, підстава для внесення запису - судове рішення господарського суду м. Київ про припинення юридичної особи у зв"язку з визнанням її банкрутом від 22.11.2017 року 910/6858/17.

На підтвердження обставин, якими ОСОБА_2 обгрунтовує зустрічний позов про визнання договору відступлення права вимоги №2 від 01.02.2017 року недійсним, ним надано суду копію протоколу №2109/16 засідання загальних зборів учасників ТзОВ «КОМПАНІЯ «ГАЛИЧИНА ЦУКОР» від 21.09.2016 року про надання згоди на укладення додаткової угоди до договору безвідсоткової поворотної позики №30/05/2016 від 30.05.2016 року та копію укладеної 21 вересня 2016 року між ТзОВ «КОМПАНІЯ «ГАЛИЧИНА ЦУКОР» та ним додаткової угоди до договору безвідсоткової поворотної позики №30/05/2016 від 30.05.2016 року, згідно чого сторонами було погоджено внесення до договору пункту 20, яким передбачено: «без письмової згоди двох Сторін даного Договору - Позикодавця та Позичальника - заборонити передавати третім особам свої права та/або обов`язки (їх частину), які виникають з цього Договору».

Судом апеляційної інстанції встановлено, що пунктом 5 договору безвідсоткової поворотної позики №30/05/2016 передбачено, що позика призначена для власних потреб позичальника ОСОБА_2

Згідно Акта прийому-передачі документів від 09 лютого 2017 року на виконання договору відступлення права вимоги №2 від 01.02.2017 року ТзОВ «КОМПАНІЯ «ГАЛИЧИНА ЦУКОР» передало ТзОВ «ТІМЕКС-ІНВЕСТ» копію повідомлення про відступлення права вимоги №08/02-17/2 від 08.02.2017 року та лише договір безвідсоткової поворотної позики №30/05/2016 від 30.05.2016 року.

Визнаючи недійсним договір відступлення права вимоги та відмовляючи у задоволенні позову про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що заміна кредитора у зобов"язанні здійснена без згоди позичальника ОСОБА_2 та цим порушено його права.

Повністю з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він не відповідає вимогам закону та не грунтується на матеріалах справи.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у збов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вимогами ч. 1, 2 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Аналіз зазначених норм права дає підстави вважати, що дійсність правочину може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою у судовому порядку шляхом звернення до суду з позовом про визнання такого правочину недійсним та суд може визнати правочин недійсним у разі порушення правочином особистих або майнових прав суб"єкта цивільного права.

За вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 як у суді першої інстанції так і в апеляційному суді не надав жодного доказу, передбаченого законом, який би підтвердив факт, що заміна кредитора у зобов"язанні без його, як позичальника, згоди, порушила його цивільне право та як саме право порушено даним правочином.

Такі обставини відсутні і у наданих ОСОБА_2 протоколі №2109/16 засідання загальних зборів учасників ТзОВ «КОМПАНІЯ «ГАЛИЧИНА ЦУКОР» від 21.09.2016 року та додатковій угоді до договору безвідсоткової поворотної позики, які не містять обставин обгрунтування необхідності доповнення договору відступлення права вимоги забороною укладати договір відступлення вимоги без згоди боржника.

Отже, саме по собі укладення 01 лютого 2017 року між ТзОВ «КОМПАНІЯ «ГАЛИЧИНА ЦУКОР» та ТзОВ «ТІМЕКС-ІНВЕСТ» договору відступлення права (про заміну кредитора у зобов"язанні) без згоди боржника ОСОБА_2, без доведення ним настання негативних наслідків таким укладенням договору, не є підставою для визнання договору недійсним.

Вищезазначено, що первісний кредитор ТзОВ «КОМПАНІЯ «ГАЛИЧИНА ЦУКОР» ліквідовано.

З врахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції про задоволення зустрічного позову не можна визнати законним та обгрунтованим а тому воно підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Частиною першою та третьою статті 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Оскільки договір відступлення права вимоги є чинний, а відтак ТзОВ «ТІМЕКС-ІНВЕСТ» має право вимоги до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 2157623,00 грн., яка боржником не заперечується, позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають до задоволення, рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні даної вимоги слід скасувати.

Частиною 1 ст. 376 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, (ч. 2 ст. 376 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 35 ч.1, 259 ч.1.2.8, 374 ч.1 п.2, 376, 381 ч.1,3, 382 - 384, 389 ч.1 п.1, 390 ч.1 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімекс-Інвест" задовольнити.

Рішення Збаразького районного суду від 16 квітня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути в користь ТзОВ «ТІМЕКС-ІНВЕСТ» із ОСОБА_2 2157623,00 грн.(два мільйони сто п"ятдесят сім тисяч шістсот двадцять три гривні) заборгованості за договором безвідсоткової поворотної позики №30/05/2016 від 30.05.2016 року.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімекс-Інвест" м. Київ про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №2 від 01.02.2017 року відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімекс-Інвест" 48546,52 грн сплаченого судового збору за перегляд справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 серпня 2018 року.

Головуючий - Ходоровський М.В.

Судді - Бершадська Г.В.

Ткач О.І.