Постанова № 75711905, 26.07.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/15533/17Головуючий у 1-й інстанції Вийванко О.М. Провадження № 22-ц/789/747/18 Доповідач - Щавурська Н.Б.Категорія - 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2018 року колегія суддів Апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Щавурської Н.Б.

суддів - Дикун С. І., Сташків Б. І.,

секретаря - Романюк Х.Ю.

сторін - представника позивача ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2, представника відповідача ПАТ "Креді Агріколь

Банк" - адвоката Нагірняка В.А., представника третьої особи - Тернопільського міського відділу ДВС Савчук А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу № 607/15533/17 за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 квітня 2018 року, ухваленого суддею Вийванко О.М. в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк", треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради про усунення перешкод у розпорядженні майном,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_6, ПАТ "Креді Агріколь Банк" про усунення перешкод в розпорядженні майном шляхом зняття обтяжень, в тому числі заборони на нерухоме майно та арешту нерухомого майна, що були накладені на підставі ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.06.2014 року, постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження б/н, виданої 01.08.2014 року Першим відділом ДВС Тернопільського міського управління юстиції. В обґрунтування позовних вимог вказала, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 18 травня 2017 року в справі про поділ майна подружжя за нею визнано право власності на: приміщення площею 101,9 кв.м по АДРЕСА_2; домоволодіння (житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами) по АДРЕСА_3; житловий будинок А загальною площею 161,1 кв.м по АДРЕСА_1; нежиле приміщення загальною площею 25,4 кв.м по АДРЕСА_4 та на земельну ділянку площею 600 кв.м, розташовану на території Тернопільської міської ради по АДРЕСА_5. Право власності на вказане нерухоме майно на підставі згаданого рішення суду зареєстровано за нею в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

В інформаційній довідці від 03.12.2017 року за № 105998725 відсутні відомості про обтяження майна, яке належить ОСОБА_1 на праві власності. Разом з тим, з інформаційної довідки від 24.10.2017 року № 101325520 та довідок від 03.12.2017 року №№ 105998789, 105998836, 105998894 вбачається, що належне ОСОБА_1 майно обтяжене (накладено арешт) на підставі ухвали Тернопільського міськрайонного суду від 12.06.2014 року у справі про забезпечення позову, якою заборонено ОСОБА_6 здійснювати будь-які дії по відчуженню належного йому нерухомого майна. На вказану ухвалу було подано апеляційну скаргу, проте ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 03 листопада 2017 року у прийнятті апеляційної скарги відмовлено та роз'яснено, що оскільки право власності на нерухоме майно виникло після накладення арешту, відтак вказані обставини є підставою для захисту порушеного права власності шляхом пред'явлення позову про звільнення майна з-під арешту, а не шляхом оскарження ухвали про забезпечення позову.

Вважаючи існуючі заборони щодо майна, власником якого вона є, такими, що порушують її право на розпорядження на власний розсуд вищезгаданим майном, та враховуючи наявність у ОСОБА_6 достатньої кількості майна для забезпечення його зобов'язань перед ПАТ "Креді Агріколь Банк", а також беручи до уваги відсутність у неї будь-яких зобов'язань перед ПАТ "Креді Агріколь Банк", просила задовольнити її позов.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 17 квітня 2018 року позов задоволено. Усунуто перешкоди у розпорядженні майном шляхом зняття обтяження, в тому числі заборони на нерухоме майно та арешту нерухомого майна, що були накладені на підставі ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.06.2014 року, постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження б/н, виданої 01.08.2014 року ОСОБА_7, Першим відділом ДВС ТМУЮ, з наступного нерухомого майна: приміщення площею 101,9 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2; домоволодіння, житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3; житловий будинок А, загальною площею 161,1 кв.м, житловою площею 118,9 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1; нежитлове приміщення загальною площею 25,4 кв.м, що розташоване за адресою АДРЕСА_6. Стягнуто з ОСОБА_6, ПАТ «Креді Агріколь Банк» в рівній частині на користь ОСОБА_1 640,00 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ПАТ "Креді Агріколь Банк" просить скасувати рішення суду, вважаючи таке незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права, без надання належної оцінки запереченням Банку та доказам, на які він посилався, без зазначення мотивів відхилення таких доказів та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що ОСОБА_6 не може бути належним відповідачем у даній справі, оскільки обтяження на об'єктах нерухомості виникли з ініціативи Банку, з метою належного виконання ОСОБА_6 зобов'язань за кредитним договором від 29.09.2008 року й у позовній заяві не наведено жодних доказів перешкоджання ОСОБА_6 у розпорядженні належним ОСОБА_1 майном. Однак, судом не було дано належної правової оцінки запереченням Банку в цій частині. На думку апелянта, залучення ОСОБА_1 відповідачем ОСОБА_6 до участі в справі спрямоване на уникнення відповідальності перед Банком.

Також, звертає увагу на неврахування судом першої інстанції при ухваленні рішення заперечень Банку з приводу необхідності врахування при поділі майна боргів подружжя та правовідносин за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї. Тобто, окрім спільної сумісної власності на отримані грошові кошти та одержаний за їх рахунок автомобіль, внаслідок укладення кредитного договору в подружжя виникає також зобов'язання в інтересах сім'ї у вигляді повернення кредитних коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники. ОСОБА_1 банк розглядає саме як солідарного боржника за кредитним договором від 23.09.2008 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 відносно такої заперечує, вважаючи рішення суду обґрунтованим та постановленим у відповідності до норм чинного законодавства. Вказує, що у справі № 607/2831/16-ц про поділ спільного майна подружжя встановлено, що одержані ОСОБА_6 кошти за кредитним договором, укладеним з ПАТ "Креді Агріколь Банк" використані ним не для задоволення потреб сім'ї, а на особисті потреби. Кредит ОСОБА_6 забезпечувався договором іпотеки майна, яке після поділу його в судовому порядку залишилося в його власності. При поділі майна подружжя судом було чітко встановлено правовий режим права власності подружжя на час отримання ОСОБА_6 кредиту. Зазначає, що ОСОБА_1 не є поручителем ОСОБА_6, рішенням суду в справі № 607/2831/16-ц, яке набрало законної сили, визнано за ОСОБА_1 право власності на майно та встановлено відсутність у ОСОБА_1 зобов'язань перед Банком по кредитному договору від 28.09.2008 року, тому ПАТ "Креді Агріколь Банк" не має жодного права на належне ОСОБА_1 майно. Також, Банком не надано суду належних і допустимих доказів, які підтверджують залучення ОСОБА_1 до участі в справі № 606/9592/14-ц, як відповідача, їй теж про це нічого не відомо. Крім цього, з урахуванням того, що наявність боргу за кредитним договором та розміру такого боргу не підтверджено жодним судовим рішенням, оскільки судовий спір з приводу виконання сторонами кредитного договору розглядається Тернопільським міськрайонним судом і зміст майбутнього судового рішення невідомий, вважає неприпустимим керуватися ним при розгляді питань, які встановлені та обґрунтовані судовими рішеннями.

У судовому засіданні представник відповідача ПАТ "Креді Агріколь Банк" адвокат Нагірняк В.А. апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на доводи, викладені в ній. Додатково звертає увагу на незаконність позивачем реєстрації права власності на підставі судового рішення в зв'язку з тим, що при відкриті провадження ухвалою касаційного суду від 02.10.2017 року в справі про поділ майна подружжя за касаційною скаргою Банку було зупинено виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду від 18.05.2017 року, яким проведено поділ майна подружжя та ухвали апеляційного суду Тернопільської області від 05.09.2017 року, якою це рішення залишено без змін.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 відносно апеляційної скарги заперечив з мотивів, наведених у письмовому відзиві, додатково пояснивши, що вартість іпотечного майна (нежитлового приміщення по АДРЕСА_8), одноосібним власником якого внаслідок поділу майна подружжя, залишився ОСОБА_6, повністю покриває суму боргу, про який заявлено Банком у справі, що в даний час перебуває на розгляді суду. Натомість, його довірителька, будучи власником ряду іншого майна та не маючи жодних зобов'язань перед Банком, не вправі скористатися наданими їй законом (ст.ст.319, 321 ЦК України) правами.

Представник третьої особи відділу ДВС Савчук Н.О. з приводу вирішення вимог апеляційної скарги покладається на думку суду, пояснивши, що на виконанні відділу ДВС перебувало виконавче провадження про стягнення боргу з ОСОБА_6 в користь ТОДПІ ДФС у Тернопільській області, в якому 22.06.2018 року державним виконавцем було винесено постанову про завершення виконавчого провадження на підставі п.7 ст.37 ЗУ "Про виконавче провадження" та направлення такого на адресу стягувача.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши законність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з урахуванням з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що майно ОСОБА_1, на яке накладено арешт згідно ухвали суду в справі за зобов'язаннями ОСОБА_6 перед Пат "Креді Агріколь Банк", є її особистою власністю, і вона не має перед ПАТ «Креді Агріколь Банк» будь-яких боргових зобов'язань, у зв'язку з чим існування відповідних заборон порушує право власності позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, виходячи з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В силу вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При ухваленні рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.

Таким, що набрало законної сили рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 травня 2017 року в справі № 607/2831/16-ц про поділ спільного майна подружжя за ОСОБА_1 визнано право власності на наступне майно: приміщення площею 101,9 кв.м по АДРЕСА_2; домоволодіння, житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_3; житловий будинок А загальною площею 161,1 кв.м по АДРЕСА_1; нежиле приміщення загальною площею 25,4 кв.м по АДРЕСА_4 та земельну ділянку площею 600 кв.м., розташовану на території Тернопільської міської ради по АДРЕСА_3 (а.с.6-11).

Право власності на перелічене майно ОСОБА_1 зареєструвала у встановленому законом порядку (а.с.12).

З інформаційної довідки від 24.10.2017 року за №101325520 та довідок від 03.12.2017 року за №№ 105998789, 105998836, 105998894 вбачається факт накладення на підставі ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.06.2014 року арешту на належне ОСОБА_1 на праві власності майно (а.с.14-20).

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 червня 2014 року в справі № 607/9592/14-ц за позовом ПАТ "Креді Агріколь Банк" до ОСОБА_6 вжито заходи забезпечення позову, й зокрема, заборонено ОСОБА_6 здійснювати будь-які дії по відчуженню належного йому нерухомого майна, а саме: домоволодіння по АДРЕСА_3; квартири АДРЕСА_7; нежилого приміщення по АДРЕСА_4; приміщення по АДРЕСА_1; приміщення по АДРЕСА_2 (а.с.21).

На виконання вищевказаної ухвали державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби ОСОБА_7 винесено постанову від 01.08.2014 року про арешт майна боржника та заборону його відчуження.

Також, в ході розгляду справи апеляційним судом з пояснень сторін встановлено, що цивільна справа № 607/9592/14-ц за позовом ПАТ "Креді Агріколь Банк" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій вживалися заходи забезпечення позову в формі заборони ОСОБА_6 здійснювати будь-які дії по відчуженню належного йому нерухомого майна, перелік якого наводився вище, після скасування касаційним судом рішень попередніх судів перебуває на розгляді суду першої інстанції й кінцеве рішення в ній не ухвалено. Дана обставина, як така, що визнана сторонами в ході надання ними пояснень й не викликає в суду сумніву щодо її достовірності та добровільності визнання, доказуванню в силу вимог ч.1 ст.82 ЦПК України не підлягає.

Згідно вимог ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

За ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст.391 ЦК України).

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.33 своєї постанови від 07 лютого 2014 року № 05 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», застосовуючи положення ст.391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити з того, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Аналіз наведених норм права свідчить, що для задоволення позовів про усунення перешкод у користуванні майном необхідна одночасна наявність двох підстав, позивач повинен бути власником майна, щодо якого чиняться перешкоди та внаслідок дій відповідача порушується право власника на користування своїм майном.

Встановивши, що власником житлових та нежитлових приміщень, заборона на відчуження яких встановлена відповідачу ОСОБА_6 судовим рішенням від 12.06.2014 року, на час пред'явлення даного позову є ОСОБА_1, у якої відсутні будь-які зобов'язання перед ПАТ "Креді Агріколь Банк", в тому числі й щодо договорів, укладених між Банком та ОСОБА_6, вищевказане майно було придбано до виникнення договірних відносин між ОСОБА_6 та Банком, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, прийшов до вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову про усунення відповідачами перешкод в користуванні ОСОБА_1 належним їй на праві власності майном шляхом зняття обтяження в тому числі заборони на нерухоме майно та арешту нерухомого майна, накладених за заявою ПАТ "Креді Агріколь Банк" ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 12.06.2014 року та відповідною постановою про арешт майна боржника від 01.08.2014 року.

Доводи апеляційної скарги ПАТ "Креді Агріколь Банк" в частині ненадання судом першої інстанції відповідної правової оцінки висловленим Банком запереченням, що ОСОБА_6 не може бути належним відповідачем у даній справі (оскільки обтяження на об'єктах нерухомості виникли з ініціативи Банку з метою належного виконання ОСОБА_6 зобов'язань за кредитним договором від 29.09.2008 року й у позовній заяві не наведено жодних доказів перешкоджання ОСОБА_6 у розпорядженні належним ОСОБА_1 майном), як підстави для скасування рішення суду першої інстанції, колегія суддів не приймає до уваги з урахуванням того, що наведена обставина не входить до переліку порушень норм процесуального права, передбачених ч.3 ст.376 ЦПК України, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.

Апеляційний суд при цьому звертає увагу на існуючу практику Європейського суду з прав людини, який вказав, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Беручи до уваги, встановлені судом обставини, згідно яких заборона на відчуження майна накладалася за зобов'язаннями ОСОБА_6 перед Банком в той час як ОСОБА_6 був титульним власником усього набутого за час шлюбу сторін майна, про що неодноразово наголошувалося й апелянтом, колегія суддів вважає підставним залучення позивачем до участі в справі поряд з відповідачем ПАТ "Креді Агріколь Банк" і ОСОБА_6, на права якого в частині можливості виконання зобов'язань за кредитним договором за рахунок наявного майна може вплинути рішення у даній справі.

Доводи апеляційної скарги стосовно залучення ОСОБА_1 одним з відповідачів у даній ОСОБА_6 з метою уникнення відповідальності перед Банком, як такі, що ґрунтуються на припущеннях, колегія суддів, вважає недоведеними, а тому до уваги не приймає.

Безпідставними, на думку колегії суддів, є й доводи апеляційної скарги ПАТ "Креді Агріколь Банк" щодо неврахування судом першої інстанції при ухваленні рішення заперечень Банку з приводу необхідності врахування при поділі майна боргів подружжя та правовідносин за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї, й зокрема, - наявності у подружжя солідарного обов'язку з повернення кредитних коштів, затрачених в інтересах сім'ї, а також того факту, що ОСОБА_1 банк розглядає саме як солідарного боржника за кредитним договором від 23.09.2008 року, оскільки, по-перше, предметом даного позову не є поділ майна подружжя, тому вказана обставина не є предметом доказування у даній справі; по-друге, таким, що набрало законної сили рішенням суду від у справі № 607/2831/16-ц про поділ майна подружжя встановлено, що одержані ОСОБА_6 кошти за кредитним договором, укладеним з ПАТ "Креді Агріколь Банк" використані ним не для задоволення потреб сім'ї, а на особисті потреби; по-третє, матеріали даної справи не містять належних і допустимих доказів наявності у ОСОБА_1 будь-яких зобов'язань перед Банком та вимог Банку до ОСОБА_1, які б знаходилися на розгляді суду; по-четверте, власником іпотечного майна, яким забезпечено зобов'язання ОСОБА_6 перед ПАТ "Креді Агріколь Банк" (приміщення по АДРЕСА_8) в результаті судового рішення про поділ майна залишився на сьогоднішній день саме ОСОБА_6, в той час як Банком не доведено, що вартість вказаного майна є недостатньо для погашення боргу перед Банком.

Твердження представника відповідача ПАТ "Креді Агріколь Банк" в частині неврахування судом факту незаконності реєстрації позивачем права власності на підставі судового рішення з посиланням на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України від 02.10.2017 року (а.с.31), якою одночасно з відкриттям касаційного провадження в справі про поділ майна подружжя за касаційною скаргою Банку було зупинено виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду від 18.05.2017 року, яким такий поділ проведено та ухвали апеляційного суду Тернопільської області від 05.09.2017 року, якою це рішення залишено без змін, колегія суддів до уваги не приймає з підстав, що сама по собі ухвала касаційного суду про відкриття провадження, де суд одночасно скористався передбаченим ст.328 ЦПК України в редакції, що діяв на час відкриття касаційного провадження, правом на зупинення виконання рішень судів, що оскаржуються, на яку посилається представник відповідача, не є належним і допустимим доказом незаконності реєстрації позивачем права власності.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених Тернопільським міськрайонним судом письмових доказів, колегія суддів приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи доведені, таким обставинам дана належна правова оцінка, а тому рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте у відповідності до вимог матеріального та процесуального права, з підстав, наведених в апеляційній скарзі ПАТ "Креді Агріколь Банк", скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст.35 ч.1; 259 ч.ч.1, 2, 6, 8; 372 ч.2; 374 ч.1 п.1; 375 ч.1; 381 ч.ч.1, 3; 382 ч.ч.1, 2; 384 ч.1; 389 ч.1 п.1; 390 ч.1; 391 ч.1 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 17 квітня 2018 року - залишити без змін.

Судові витрати покласти на сторони, в межах ними понесених.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в особі Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 31 липня 2018 року.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи