Постанова № 75708121, 01.08.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/7446/13-ц Номер провадження 22-ц/786/1778/18Головуючий у 1-й інстанції Савічев В. О. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.

Суддів: Кузнєцової О.Ю., Чумак О.В.

секретар: Філоненко О.В.

за участю представника відповідача ОСОБА_2 - адв. ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві апеляційну скаргу представника відповідача - ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3

на заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 листопада 2013 року

по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2013 року позивач звернувся до місцевого суду з вказаним позовом до відповідачів, посилаючись на те, що,відповідно до укладеного кредитного договору №LL-D03/078/2008 від 26.05.2008 року, ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 115200,00 грн. зі строком користування до 25.05.2028 року зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в порядку та на умовах, визначених кредитним договором.

Зазначають, що, для забезпечення повного і своєчасного виконання відповідачем своїх боргових зобов'язань 26.05.2008 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №SR-D03/007/2008, відповідно до якого остання прийняла на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його зобов'язань перед кредитором в повному обсязі.

Вказують, що 25.02.2010 року між ОСОБА_4 та ТОВ «ОТП Факторинг Україна», що є правонаступником за правом вимоги ПАТ «ОТП Банк» був укладений додатковий договір №1 до Кредитного договору.Окрім того, 21.12.2012 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю №б/н, відповідно до якого ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийнято на себе зобов'язання за кредитним договором №LL-D03/078/26.05.2008 року.

Оскільки відповідачі належним чином умови договору не виконують, станом на 30.04.2013 року утворилась заборгованість, у загальному розмірі 144510,2 грн., яка складається з: 106791,90 грн. - заборгованості по тілу кредиту; 18913,86 грн. - заборгованості по нарахованих та несплачених відсотках; 18804,44 грн. - пеня.

З урахуванням наведеногопрохали стягнути вказану суму боргу на користь позивача з відповідачів в солідарному порядку та вирішити питання судових витрат.

Заочним рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 листопада 2013 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість по кредитному договору LL-D03/078/2008 від 26.05.2008 року в розмірі 144510,20 грн.

Вирішено питання судових витрат.

З вказаним заочним рішенням не погодився представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3, який, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить: застосувати строки позовної давності до вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором №LL-D03/078/2008 від 26.05.2008 року; заочне рішення місцевого суду скасувати та прийняти постанову про відмову у задоволенні вказаного позову у зв'язку зі спливом позовної давності; вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування доводів скарги зазначає, що місцевим судом було порушено норми процесуального права та не повідомлено відповідача ОСОБА_2 про розгляд даної справи.

Вважає, що Банк, фактично реалізовуючи своє право на дострокове повернення кредиту, з 30.03.2010 року, після отримання позичальником вимоги Банку, вважається таким, що володіє інформацією про порушені права внаслідок неповернення кредитних коштів. Тобто, на думку апелянта, 30.03.2010 року настав термін дострокового повернення кредиту, і кредитор повинен був звернутися до Поручителя із позовом про стягнення заборгованості протягом 6-ти місяців з цієї дати. Таким чином, кінцевим терміном звернення із позовом про стягнення заборгованості до поручителя є 30.09.2010 року, а після цієї дати порука є припиненою. При цьому, з даним позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось до суду 19.08.2013 року, тобто після припинення поруки.

Окрім того, апелянт подав до суду апеляційної інстанції заяву про застосування строків позовної давності, можливість прийняття якої даним судом обґрунтовує неповідомленням ОСОБА_2 про розгляд даної справив в суді першої інстанції.

В даній заяві вказує, що пред'явленням вимоги про повне дострокове погашення заборгованості по кредиту, сплату процентів за його користування та пені, кредитор, відповідно до ст.1050 ЦК України, змінив строк виконання основного зобов'язання та повинен був пред'явити позов до боржника протягом трьох років, а до поручителя протягом шести місяців (ч.4 ст.559 ЦК України) від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

Так, враховуючи, що право на повне дострокове погашення кредиту Банк набув 27.03.2010 року, позичальник відповідно 27.03.2010 року був повідомлений про необхідність до 29.03.2010 року достроково погасити кредит, Банк мав право звернутися до суду із позовом про стягнення заборгованості по кредиту протягом трьох років з моменту невиконання боржником вимоги банку про повне дострокове погашення кредиту - 30.03.2010 до 30.03.2013 року.

Проте, фактично Банк звернувся до суду з даним позовом 19.08.2013 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, що, на його думку, є підставою для відмови в позові.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги підтримав та прохав її задовольнити.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.

У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 26.05.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №LL-D03/078/2008, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 115200,00 грн. зі строком користування до 25.05.2028 року зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в порядку та на умовах, визначених кредитним договором (а.с.6-9).

Також, 26.05.2008 року між Банком та ОСОБА_2 було укладенодоговір поруки №SR-D03/007/2008, відповідно до якого поручитель прийняла на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов'язань перед кредитором в повному обсязі (а.с.29).

25.02.2010 року між позичальником ОСОБА_4 та ПАТ «ОТП Банк» було укладено додатковий договір №1 до Кредитного договору (а.с.10-12), та цього ж дня, 25.02.2010 року між поручителем ОСОБА_2 та ПАТ «ОТП Банк» було укладено додатковий договір №1 до договору поруки (а.с.24).

Пунктом 2.1.3 Додаткового договору №1 до Кредитного договору було визначено викласти Графік платежів в новій редакції, що міститься в Додатку №1 до даного Додаткового договору (а.с.13-22).

21.12.2012 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» було укладено договір про відступлення права вимоги, згідно якого до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшло право вимоги за кредитними договорами укладеними з ПАТ «ОТП Банк» та які містяться в додатку №1 до даного договору, зокрема, і щодо ОСОБА_4 (а.с.34-36).

Проте, взяті на себе зобов'язання з погашення кредиту відповідачі належним чином не виконали, внаслідок чого станом на 30.04.2013 року заборгованість за кредитним договором №LL-D03/078/2008 від 26.05.2008 року складає 144510,2 грн., з яких: 106791,90 грн. - заборгованості по тілу кредиту; 18913,86 грн. - заборгованості по нарахованих та несплачених відсотках; 18804,44 грн. - пеня (а.с.26).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що, внаслідок неналежного виконання позичальником умов кредитного договору, утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з боржника ОСОБА_4 та поручителя ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в солідарному порядку у відповідному розмірі.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим по справі обставинам та нормам матеріального права, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно вимог ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

За правилами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджено, що ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк») свої зобов'язання за Кредитним договором №LL-D03/078/2008 від 26.05.2008 року виконав в повному обсязі, а саме надав ОСОБА_4 кредит у розмірі, встановленому Договором, що також не заперечується сторонами.

При цьому, як убачається з Розрахунку заборгованості по клієнту ОСОБА_4 за Кредитним договором №LL-D03/078/2008 від 26.05.2008 року станом на 30.04.2013 року, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконував, порушив його умови, а саме не здійснював погашення заборгованості у встановлені договором порядку та строки, у зв'язку з чим станом на 30.04.2013 року має заборгованість в сумі 144510,2 грн., яка складається з наступного:

-106791,90 грн. - заборгованість по тілу кредиту;

-18913,86 грн. - заборгованість по нарахованих та несплачених відсотках;

-18804,44 грн. - заборгованість по пені (а.с.26).

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.5-6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з нормою ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За змістом ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.2). Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.3).

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про необхідність стягнення на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна»суми боргу за Кредитним договором №LL-D03/078/2008 від 26.05.2008 року, яка виникла станом на 30.04.2013 року,в розмірі 144510,2 грн., з яких: 106791,90 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 18913,86 грн. - заборгованість по нарахованих та несплачених відсотках; 18804,44 грн. - заборгованість по пені.

Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов»язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частиною 1 ст. 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду стосовно того, що відповідач ОСОБА_2 не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором №LL-D03/078/2008 від 26.05.2008 року, внаслідок чого утворилась заборгованість станом на 30.04.2013 року,в розмірі 144510,2 грн., яка підлягає стягненню з позичальника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_2 на користь позивача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в солідарному порядку, згідно вимог ст.554 ЦК України та на підставі укладеного 26.05.2008 року між ОСОБА_2 та Банком договору поруки №SR-D03/007/2008 та додаткового договору №1 до договору поруки від 25.02.2010 року.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що до даних правовідносин необхідно застосувати положення ч.4 ст.559 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання ОСОБА_2, як поручителя на дату звернення ТОВ «ОТП Факторинг Україна» з даним позовом до суду, були припиненими, а саме з 30.09.2010 року, колегія суддів до уваги не приймає, виходячи з наступного.

За змістом ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

При цьому, згідно п.4.1 договору поруки №SR-D03/007/2008 від 26.05.2008 року цей договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами (дата договору) і діє до повного виконання Зобов'язань за кредитним договором.

Пунктом 4.2 даного договору визначено, що відповідальність Поручителя припиняться лише після виконання Боргових Зобов'язань в повному обсязі.

Також, згідно п.3 Додаткового договору №1 до договору поруки від 25.02.2010 року, Боржник зобов'язаний повернути Кредитору повну суму отриманих Боржником кредитних коштів не пізніше 25.05.2028 року.

Сторони погодили умови договору поруки та додаткового договору до нього, засвідчивши свою згоду з ними власноручними підписами.

Так, відповідно до вищевикладеного, як на момент звернення ТОВ «ОТП Факторинг Україна» з даним позовом до суду, так і на даний момент порука не припинилась, правовідносини сторін тривають, свої зобов'язання поручитель перед позивачем не виконала, а тому солідарне стягнення з неї та боржника боргу у вказаному розмірі є правомірним, обґрунтованим та вчиненим відповідно до вимог закону на підставі детального вивчення матеріалів справи.

З урахуванням наведеного твердження апелянта стосовно того, що Банк, фактично реалізовуючи своє право на дострокове повернення кредиту, з 30.03.2010 року, після отримання позичальником вимоги Банку, вважається таким, що володіє інформацією про порушені права внаслідок неповернення кредитних коштів, а тому саме з цієї дати настав термін дострокового повернення кредиту, і кредитор повинен був звернутися до Поручителя із позовом про стягнення заборгованості протягом 6-ти місяців, тобто до 30.09.2010 року, є безпідставним, необґрунтованим, внаслідок чого колегією суддів до уваги не приймається.

Посилання адвоката ОСОБА_3 в заяві про застосування строків позовної давності, на те, що пред'явленням вимоги про повне дострокове погашення заборгованості по кредиту, сплату процентів за його користування та пені, кредитор, відповідно до ст.1050 ЦК України, змінив строк виконання основного зобов'язання та повинен був пред'явити позов до боржника протягом трьох років, а до поручителя протягом шести місяців (ч.4 ст.559 ЦК України) від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту, є безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Так, з детального аналізу змісту ст.1050 ЦК України вбачається, що в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, проте така дія не підмінює дати виконання основного зобов'язання та строку дії кредитного договору, який Додатковим договором №1 до Кредитного Договору №LL-D03/078/2008 від 26.05.2008 року, Додатковим договором №1 до Договору поруки №SR-D03/007/2008 від 26.05.2008 року та Графіком платежів визначено до 25.05.2028 року.

Також, відповідно до ст.261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст.1048 ЦК України ), що підлягає сплаті.

(Наведене відповідає Правовій позиції, висловленій Верховним Судом України 06.11.2013 року при розгляді справи №6-116цс13).

З наведеного вбачається, що строк позовної давності щодо повернення кредиту в цілому, погашення якого обумовлено графіком погашення кредиту - черговими платежами, настає від дати, встановленої договором - строку закінчення виконання останнього зобов'язання.

Посилання апелянта стосовно того, що місцевим судом було порушено норми процесуального права на не повідомлено відповідача ОСОБА_2 про розгляд даної справи, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки судом першої інстанції, згідно вимог ЦПК України, направлялись повістки про виклик до суду, зокрема, і поручителю, проте конверти з кореспонденцією повертались на адресу суду з відмітками відділення поштового зв'язку - »за закінченням терміну зберігання», внаслідок чого, відповідно до положень ст. 224 ЦПК України (в редакції, чинній на момент постановлення рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 листопада 2013 року) місцевим судом було постановлено заочне рішення.

Інші доводи апеляційної скарги також не містять нових засобів доказування, не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до незгоди із судовим рішенням без належного обґрунтування нормами права.

Суд першої інстанції повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст.ст.368, 375, 382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3, - залишити без задоволення.

Заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 листопада 2013 року, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ : /підпис/ Т.О. Кривчун

СУДДІ : /підпис/ О.Ю. Кузнєцова /підпис/ О.В. Чумак

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Т.О. Кривчун