Постанова № 75707970, 26.07.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/986/18

Номер справи місцевого суду: 521/17155/16-ц

Головуючий у першій інстанції Сегеда О. М.

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2018 року м. Одеса

Справа № 521/17155/16-ц

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П.,

- суддів: - Калараш А.А., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря - Томашевської К.В.,

учасники справи:

- позивач - ОСОБА_4,

- відповідач - Одеська міська рада,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Сегеди О.М. 15 серпня 2017 рокуоб 11 годині 47 хвилині в м. Одесі, у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Одеської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності на спадкове майно,

встановив:

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить: 1) встановити факт її проживання однією сім'єю з ОСОБА_5 з 2010 р. по день смерті останньої; 2) визнати за нею у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 право власності на кімнату № АДРЕСА_2.

ОСОБА_4 обґрунтовує свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5, яка з 1987 р. по ІНФОРМАЦІЯ_3 перебувала в зареєстрованому шлюбі з її рідним братом - ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3. Після смерті брата, вона продовжувала спілкуватися та підтримувати відносини з ОСОБА_5. Разом проводили свята, часто приїжджали один до одного у гості. Після погіршення у 2010 р. стану здоров'я ОСОБА_5 вона стала проживати разом з останньою у кімнаті АДРЕСА_2, яка належала померлій на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 28.11.2011 р..

З 2010 р. у них з померлою ОСОБА_5 був єдиний бюджет, вони були пов'язані спільним побутом, взаємними правами та обов'язками. Вона особисто здійснювала постійний догляд за ОСОБА_5, як за членом своєї сім'ї, допомагала останній у побуті, купувала їй ліки, після її смерті, здійснила її поховання.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на кімнату АДРЕСА_2. Спадкоємців першої черги за законом у померлої не було. Крім того, померла при житті заповіт не склала.

Вона, як спадкоємиця четвертої черги за законом, в установлений законом строк звернулась до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сватаненко О.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5. В оформленні спадщини їй було відмовлено, оскільки вона не надала нотаріусу доказів проживання з померлою однією сім'єю.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 15.08.2017 р. у задоволенні вищевказаного позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_4 є рідною сестрою ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про народження та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження (а. с. 20, 23).

23.03.1974 р. ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_10 і після реєстрації шлюбу її прізвище - ОСОБА_4., що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу (а. с. 19).

31.10.1987 р. був зареєстрований шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу (а. с. 18).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а. с. 8).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а. с.7). Після її смерті відкрилася спадщина на кімнату АДРЕСА_2, яка належала померлій на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 28.11.2011 р. (а. с. 15, 16). 27.02.2012 р. право власності ОСОБА_5 на кімнату АДРЕСА_2 було зареєстровано у комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав (а. с. 17).

У померлої рідні відсутні.

ОСОБА_4 зареєстрована за адресою - АДРЕСА_1, яка належить їй на праві власності, що підтверджується копією паспорту та актом перевірки будинку від 04.08.2017 р. (а. с. 5).

ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_5 у встановлений законом строк звернулась до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сватаненко О.В. та до Сьомої Одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину. Приватним нотаріусом їй було відмовлено в оформлені спадщини, оскільки позивачка не надала нотаріусу доказів проживання з померлою однією сім'єю (а. с. 25, 80 - 90).

Згідно довідки Будинкового управління № 1 про склад сім'ї та реєстрацію від 02.06.2016 р. № 240 ОСОБА_4 проживала разом з ОСОБА_5 без реєстрації в кімнаті АДРЕСА_2 (а. с. 22).

З матеріалів справи вбачається, що поховання ОСОБА_5 було здійснено ОСОБА_4, що підтверджується наявними в матеріалах справи договором-замовлення від 22.01.2016 р. (а. с. 128).

З матеріалів справи вбачається, що позивачка перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10, що підтверджується свідоцтвом про одруження (а. с. 19). Зареєстрована в іншому місці. Позивачка повинна була повідомити орган реєстрації про своє місце перебування, та зареєструватися за згодою ОСОБА_5 за її місцем проживання. В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_5 надавала згоду на вселення позивачки в її кімнату, як члена своєї сім'ї.

З пояснень у судовому засіданні позивачки та свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 вбачається, що ОСОБА_5, як хвора людина, потребувала постійного стороннього догляду, але доказів, які б підтверджували вказане, матеріали справи та пояснення свідків не містять.

З акту перевірки будинку від 04.08.2017 р. вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1, яка належить позивачці на праві власності, крім інших родичів позивачки проживає та зареєстрована її мати - ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка також в силу свого похилого віку потребує догляду.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, оскільки позивачкою не доведений факт її проживання однією сім'єю з ОСОБА_5 у період з 2010 року по день смерті останньої (а. с. 146 - 149).

ОСОБА_4 вапеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення про задоволення її позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення ухвалено при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

ОСОБА_4 вказує, що помилковим є посилання суду на відсутність реєстрації місця проживання у кімнаті в гуртожитку, оскільки реєстрація місця проживання не може бути умовою реалізації прав та свобод. Помилковим є посилання суду на її знаходження у шлюбі, оскільки позов заявлено з підстав проживання однією сім'єю у розумінні ст. 3 СК України. ЇЇ проживання із спадкодавцем підтверджено довідкою Будинкоуправління та поясненнями свідків.

Апелянт та її представник у судовому засіданні підтримали викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги.

Одеська міська рада відзиву на апеляційну скаргу не надала. Її представник у судовому засіданні вважала необхідним скаргу залишити без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилалася на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України, чинних на час ухвалення рішення судом першої інстанції, передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України, чинного на час апеляційного перегляду, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене не підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів, погоджується з висновком суду про відмову в задоволенні позову. Вважає, що суд першої інстанції, на підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів, вірно встановив вищевказані обставини по справі, дійшов правильного вищезазначеного висновку про відмову в задоволенні позову. Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. ст. 1264, 1277 ЦК України,ст. 3 СК України) та процесуального (ст. ст. 11, 60, 61, 179, 213 ЦПК України, які були чинними на час ухвалення рішення судом першої інстанції, ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України) права.

Між сторонами виникли спадкові правовідносини.

Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 5 ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою відповідно до ст. 1238 цього Кодексу.

Згідно із ч. ч. 2, 4 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 р., п. 5.1 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.

До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Зазначене положення поширюється щодо осіб - чоловіка або жінки, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, але перебувають в іншому зареєстрованому шлюбі; проте не поширюється щодо інших осіб, які перебувають у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, але проживали однією сім'єю зі спадкодавцем на інших засадах, ніж фактичні шлюбні відносини.

Оскільки беззаперечно встановлено, що ОСОБА_4 не була зареєстрована у кімнаті АДРЕСА_2. Її зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1, в якій проживає її мати - особа похилого віку, яка потребує догляду, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

Доводи апелянта про те, що реєстрація місця проживання не може бути умовою реалізації прав та свобод, її проживання із спадкодавцем підтверджено довідкою Будинкоуправління та поясненнями свідків, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки з наявних у справі доказів не можливо беззаперечно встановити, що між ОСОБА_4 та померлою ОСОБА_5 існували усталені, притаманні сім'ї відносини з приводу ведення спільного господарства, побуту, наявності (формування) спільного бюджету та його спільного використання, наявності взаємних прав та обов'язків.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_4 є безпідставною, а тому її треба залишити без задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів ОСОБА_4, а також для прийняття доводів апеляційної скарги останньої у суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 серпня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 06 серпня 2018 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: А. А. Калараш

С. О. Погорєлова