Постанова № 75707289, 24.07.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2350/18

Номер справи місцевого суду: 520/11029/14-ц

Головуючий у першій інстанції Луняченко В. О.

Доповідач Погорєлова С. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Калараш А.А., Заїкіна А.П.

за участю секретаря Томашевської К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Військової частини 9997 Одеської авіаційної ескадрильї Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (третя особа - Головне управління Державної Казначейської служби України в Одеській області) про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника Військової частини 9997 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 липня 2017 року, ухвалене у складі судді Луняченка В.О. о 17 год. 00 хв. у м. Одеса, -

встановила:

28 серпня 2014 року ОСОБА_2, яка діяла в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, звернулась до суду з позовом про стягнення моральної шкоди, заподіяної внаслідок загибелі ОСОБА_3 в результаті авіакатастрофи, з відповідача, який на відповідної правової підставі володів літаком. Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 08 грудня 2016 року (т.2, а.с 8), ОСОБА_2 просила стягнути на її користь з відповідача моральну шкоду у розмірі 1 000 000 гривень, а також, згідно заяви від повнолітнього сина загиблого ОСОБА_3 від 14 грудня 2016 року (а.с 56), останній також просив стягнути на його користь з відповідача моральну шкоду у розмірі 1 000 000 гривень.

Представник відповідача Військової частини 9997 - Буданов Микола Павлович, не заперечуючи проти факту авіакатастрофи та загибелі в результаті неї ОСОБА_3, заперечував проти задоволення позову, звертаючи увагу суду на те, що постановою про закриття кримінального провадження по факту авіакатастрофи від 31.10.2012 року встановлено, що безпосередньою причиною катастрофи стали дії командиру екіпажу - ОСОБА_3, який під час аварії загинув, а тому справа по факту порушення правил експлуатації літальних апаратів, що спричинило катастрофу літака за ознаками злочину, передбаченого ст. 416 Кримінального кодексу України ( далі по тексту КК) закрита на підставі п.8 ст. 6 КПК України (Кримінально-процесуального кодексу 1960 року) - у зв'язку із смертю винної особи.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26 липня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2, яка діяла в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, було задоволено частково.

Стягнуто з Військової частини 9997 Одеської авіаційної ескадрильї Південного

регіонального управління Державної прикордонної служби України (ІПН 14321908) на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 500 000 (п'ятсот тисяч) гривень.

Стягнуто з Військової частини 9997 Одеської авіаційної ескадрильї Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (ІПН 14321908) на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 300 000 (триста тисяч) гривень.

Стягнуто з Військової частини 9997 Одеської авіаційної ескадрильї Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (ІПН 14321908) на користь держави судовій збір, пропорційно задоволеним вимогам, у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень (т.2, а.с. 148-150).

В апеляційній скарзі представник Військової частини 9997 Одеської авіаційної ескадрильї Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на його необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права (а. с. 155-163).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника Військової частини 9997 Одеської авіаційної ескадрильї Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції дійшов висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивачів моральної шкоди у загальній сумі 800 000 гривень.

Судова колегія не погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Джерелом підвищеної небезпеки, у розумінні положення ч.1 ст. 1187 ЦК, є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Статтею 22 ЦК України визначено поняття моральної шкоди. У відповідності до частин першої та другої зазначеної статті, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, а моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Частиною третьої статті встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 липня 2012 року, о 14 год.58 хв., літак DA 42 M-NG №23 під час здійснення планового польоту з метою охорони державного кордону, в районі села Руський Мочар Велико-Березнянського району Закарпатської області України, у гірській місцевості на висоті 650 м над рівнем моря зіткнувся з земною поверхнею, зруйнувався, екіпаж загинув. Серед загиблих був і командир літака майор ОСОБА_6, який під час авіакатастрофи обіймав посаду першого заступника командира ескадрильї - начальника штабу Одеської авіаційної ескадрильї Південного регіонального управління Державної прикордонної служби.

Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 22 березня 2013 року по справі

М 466/646/13-к за скарга ОСОБА_2 на постанову начальника слідчого відділу прокуратури Західного реіону України з наляду за додержанням законів у воєнній сфері від 31 жовтня 2012 року про закриття кримінальної справи № 2012200000006, - була залишена без задоволення.

Зі вказаним судовим рішенням погодилась колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області, яка ухвалою від 07 червня 2013 року рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 березня 2013 року по справі залишила без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення.

За другою аналогічною скаргою ОСОБА_2, постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 19 вересня 2013 року ухвалено задовольнити скаргу заявника про скасування постанови начальника слідчого відділу прокуратури Західного реіону України з наляду за додержанням законів у воєнній сфері від 31 жовтня 2012 року про закриття кримінальної справи № 2012200000006.

Однак, ухвалою апеляційного суду Львівської області від 17 жовтня 2014 року постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 19 вересня 2013 року було скасовано.

Вказане судове рішення набрало законної сили та не було оскаржено позивачами у касаційному порядку.

Виходячи з положень 4 абзацу пункту 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК - вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами КПК України не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому, постанова слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у прядку, передбаченому ЦПК України.

Обставини, які встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, відповідно до вимог ч.4 ст. 82 ЦПК України.

Таким чином, судова колегія вважає встановленим, що майор ОСОБА_3, який був командиром літака, не був реабілітований як той, що згідно матеріалів кримінальної справи № 2012200000006, під час виконання польоту порушив вимоги норм безпеки польотів, виконуючи політ на висотах, менших мінімально безпечної висоти над рельєфом гірської місцевості, основну увагу зосередивши на пошук та розпізнавання визначених об'єктів та недостатньо приділивши уваги техніці пілотування і безпеці польоту, втративши контроль за швидкістю і просторовим положенням літака відносно лінії горизонту з послідуючим виходом на режим звалювання, внаслідок чого літак зіткнувся з земною поверхнею в районі несеного пункту Руський Мочар та зруйнувався, екіпаж у кількості трьох осіб загинув, тобто останній вчинив порушення правил польотів та правил експлуатації літальних апаратів, що спричинило авіакатастрофу та підпало під склад злочину, відповідальність за який передбачено ст. 416 КК України, а саме - порушення правил польотів або підготовки до них, а також порушення правил експлуатації літальних апаратів, шо спричинило катастрофу або інші тяжкі наслідки.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання суду першої інстанції, в якості підтвердження права позивачів на звернення до відповідача з вимогами про стягнення моральної шкоди, на преюдиціальність обставин, встановлених рішенням Апеляційного суду Одеської області від 18 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до Війскової частини №9997 про відшкодування моральної шкоди, пов'язаної із смертю члена екіпажу літака DA 42 M-NG №23 в результаті авіакатастрофи 04 липня 2012 року - ОСОБА_9 (т.2, а.с 21).

Вказаним судовим рішенням дійсно було встановлено обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди батьків загиблого члену екіпажу літака - ОСОБА_9, однак,

цим же судовим рішенням встановлено, що як вже вказувалось вище, винним у авіакатастрофі є командир літака ОСОБА_3, який вчинив порушення правил польотів та правил експлуатації літальних апаратів, що спричинило авіакатастрофу та підпало під склад злочину, відповідальність за який передбачено ст. 416 КК України.

При вказаних обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, що, відповідно, призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку із чим рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 липня 2017 року підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.

Керуючись 368, ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384, ст. 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника Військової частини 9997 Одеської авіаційної ескадрильї Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 липня 2017 року - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Військової частини 9997 Одеської авіаційної ескадрильї Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (третя особа - Головне управління Державної Казначейської служби України в Одеській області про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складений 30 липня 2018 року.

Головуючий Погорєлова С.О.

Судді Заїкін А.П.

Калараш А.А.