Рішення № 75705353, 02.08.2018, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/840/18

Провадження № 2-886/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2018 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Зінченка О.М.

при секретарі судового засідання Євдокімова В.С.,

за участю прокурора: Тарасенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Обухівського районного суду цивільну справу за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2, треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4, Дніпровське басейнове управління водних ресурсів про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння

в с т а н о в и в :

Прокурор в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4, Дніпровське басейнове управління водних ресурсів в якій зазначає, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 25.03.2016 № 10-4402/15-16-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» затверджено документацію із землеустрою та надано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 0,1118 га з кадастровим номером НОМЕР_1 для індивідуального садівництва, розташовану на території Української міської ради Обухівського району Київської області. В подальшому ОСОБА_3 на підставі вищевказаного наказу проведено державну реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер - 29071904 від 02.04.2016) та відлучено її на підставі договору купівлі-продажу від 23.05.2016 № 158 на користь ОСОБА_4, який в свою чергу відчужив її на користь ОСОБА_2Згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 0,1118 га для індивідуального садівництва, яка розташована на території Української міської ради Обухівського району Київської області на даний час є ОСОБА_2, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.04.2017 № 458. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер - 34891444 від 22.04.2017.Установлено, що згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії НОМЕР_2 від 28.10.2005 в постійному користуванні Дніпровського басейнового управління водних ресурсів перебуває земельна ділянка площею 108,4675 га в межах Української міської ради Обухівського району Київської області для обслуговування та експлуатації захисних гідротехнічних споруд Канівського водосховища.Згідно інформації Дніпровського басейнового управління водних ресурсів від 03.10.2017 № ІС/01-12/1093 земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 знаходиться в районі вищевказаних земель, що на підставі державного акту серії НОМЕР_2 від 28.10.2005 перебувають в постійному користуванні Управління.Відповідно до інформації Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем від 10.01.2018 № 01-01/8 спірна земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 частково накладається на землі гідротехнічних споруд, які згідно державного акту серії НОМЕР_2 від 28.10.2005 перебувають у постійному користуванні Дніпровського басейнового управління водних ресурсів. Відтак просить суд визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 25.03.2016 № 10-4402/15-16-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким відведено у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1118 га з кадастровим номером НОМЕР_1 для індивідуального садівництва, розташовану на території Української міської ради Обухівського району Київської області. Витребувати на користь держави в особі Обухівської районної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1118 га з кадастровим номером НОМЕР_1, розташовану на території Української міської ради Обухівського району Київської області та стягнути з відповідача судовий збір.

В судовому засіданні прокурор Тарасенко А.С. позов підтримала в повному обсязі, просили суд його задовольнити повністю з підстав наведених в ньому.

Представник Обухівської районної державної адміністрації в судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнає в повному обсязі та просить їх задовільнити.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Київській області, в останнє судове засідання не з'явився, при цьому надав до суду відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначив, що на час затвердження документації з землеустрою та надання земельної ділянки у власність у відомостях Державного земельного кадастру, дана земельна ділянка не перебувала у користуванні та не відносилась до земель водного фонду. В задоволенні позовних вимог представник заперечила.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник третьої особи Дніпровського басейного управління водних ресурсів проти задоволення позовних вимог не заперечив.

Інші особи в судове засідання не з'явилися, про дату час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомляли.

Суд вислухавши представників сторін, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх наданими сторонами доказами, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 25.03.2016 № 10-4402/15-16-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» затверджено документацію із землеустрою та надано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 0,1118 га з кадастровим номером НОМЕР_1 для індивідуального садівництва, розташовану на території Української міської ради Обухівського району Київської області.

В подальшому ОСОБА_3 на підставі вищевказаного наказу проведено державну реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер - 29071904 від 02.04.2016) та відлучено її на підставі договору купівлі-продажу від 23.05.2016 № 158 на користь ОСОБА_4, який в свою чергу відчужив її на користь ОСОБА_2

Згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 0,1118 га для індивідуального садівництва, яка розташована на території Української міської ради Обухівського району Київської області на даний час є ОСОБА_2, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.04.2017 № 458. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер - 34891444 від 22.04.2017.

Установлено, що згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії НОМЕР_2 від 28.10.2005 в постійному користуванні Дніпровського басейнового управління водних ресурсів перебуває земельна ділянка площею 108,4675 га в межах Української міської ради Обухівського району Київської області для обслуговування та експлуатації захисних гідротехнічних споруд Канівського водосховища.

Згідно інформації Дніпровського басейнового управління водних ресурсів від 03.10.2017 № ІС/01-12/1093 земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 знаходиться в районі вищевказаних земель, що на підставі державного акту серії НОМЕР_2 від 28.10.2005 перебувають в постійному користуванні Управління.

Відповідно до інформації Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем від 10.01.2018 № 01-01/8 спірна земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 частково накладається на землі гідротехнічних споруд, які згідно державного акту серії НОМЕР_2 від 28.10.2005 перебувають у постійному користуванні Дніпровського басейнового управління водних ресурсів.

Статтею 4 Водного кодексу України визначено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них.

Згідно ст. 85 зазначеного кодексу порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством. У постійне користування землі водного фонду надаються водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані. Користування цими ділянками у зазначених цілях здійснюється з урахуванням вимог щодо охорони річок і водойм від забруднення, засмічення та замулення, а також з додержанням правил архітектури планування приміських зон та санітарних вимог у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, частиною 4 статті 84 Земельного кодексу України встановлено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Так, ст. 59 Земельного кодексу України передбачено, що в приватну власність громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність лише замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів), а також на умовах оренди можуть передаватися земельні ділянки прибережних захисних смуг для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Аналогічну норму містить і Водний кодекс України (ст. 85), якою встановлено порядок передачі земель водного фонду у тимчасове та постійне користування.

Чинне на час прийняття спірного наказу водне та земельне законодавство взагалі не передбачало можливість відведення земельних ділянок водного фонду у приватну власність для будь-яких потреб, в тому числі і ведення садівництва.

Таким чином, спірний наказ прийнято з порушенням вимог ст. ст. 4, 85 Водного кодексу України, ст. ст. 58, 59, 84 Земельного кодексу України.

Статтею 19 Земельного кодексу визначено основні категорії земель, в тому числі землі сільськогосподарського призначення та землі водного фонду.

Згідно ст. 20 вказаного кодексу віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання, відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України, недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови у державній реєстрації або визнання державної реєстрації земельних ділянок недійсною.

Статтею 22 Земельного кодексу України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам в тому числі для ведення садівництва.

Також, згідно зі статтею 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок підлягають обов'язковій державній експертизі, зокрема проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду.

Відповідно до ст. 35 вказаного закону позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією. Реалізація заходів, передбачених документацією із землеустрою та документацією з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріалами і документацією державного земельного кадастру щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи, без позитивних висновків державної експертизи забороняється.

Спірну земельну ділянку відведено також з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення земель, відповідно наказ Головного управління Держгеокадастру в Київській області від 25.03.2016 № 10-4402/15-16-сг прийнято також з порушенням вимог ст. 19, 20, 22 земельного кодексу України, ст. ст. 9, 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації».

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 5 вказаної статті встановлено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Порядок та підстави припинення права користування земельною ділянкою встановлено ст. ст. 141-145 Земельного кодексу України.

Згідно ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ст. ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Частиною 3 статті 152 Земельного кодексу України визначено способи захисту прав на земельні ділянки, зокрема захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 153 Земельного кодексу України визначає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 Цивільного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ч. 1, 3 ст. 388 цього ж Кодексу, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача, серед іншого, і тоді, коли майно вибуло з володіння власника не з його волі іншим шляхом.

Більше того, спірна земельна ділянка вибула із власності держави безкоштовно, а саме, в порядку безоплатної приватизації, передбаченої ст. 118 Земельного кодексу України. А тому, відповідно до ч. 3 ст. 388 Цивільного кодексу України, дані землі можуть за будь-яких обставин були витребувані у добросовісного набувача.

Таким чином, у відповідності до вимог ст. ст. 330, 388 ЦК України право власності на земельну ділянку, яку було відчужено поза волею власника не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 11.02.2015 у справі № 6-1цс15; від 16.04.2014 у справі № 6-146цс13.

Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України, суб'єктами права власності на землю є в тому числі держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для ведення водного господарства.

З огляду на те, що відведення земельної ділянки у постійне користувння для обслуговування та експлуатації захисних гідротехнічних споруд Канівського водосховища, у розумінні ст. 1 Водного кодексу України є її використання для ведення водного господарства, розпорядником спірних земель водного фонду у даному випадку є Обухівська районна державна адміністрація.

Отже, держава в особі уповноваженого органу на розпорядження цією земельною ділянкою - Обухівської районної державної адміністрації як власник спірного майна не приймала рішень щодо відведення спірної земельної ділянки у приватну власність, відповідно спірна земельна ділянка вибула з власності держави поза її волею.

Таким чином, здійснення Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області права власності, зокрема розпорядження землею не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі її власника - держави, що відповідно до ст. 388 ЦК України дає підстави для витребування її майна від добросовісного набувача.

Такі висновки підтверджуються правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15, від 23.11.2016 у справі № 916/2144/15, від 25.01.2017 у справі № 916/2131/15, від 15.03.2017 у справі № 916/2130/15.

Таким чином, враховуючи те, що відведенням у приватну власність спірної земельної ділянки порушено інтереси держави в особі Обухівської районної державної адміністрації як власника земельної ділянки, адже з державної власності протиправно вибула земельна ділянка водного фонду, розташована на території Української міської ради Обухівського району, даний позов пред'являється в інтересах Обухівської районної державної адміністрації.

Крім того, позовна заява про витребування земель водного фонду із приватної власності у державну власність, безумовно становить суспільний інтерес і її подача не суперечить нормам європейського законодавства.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Відповідно до ст. 13, 14 Конституції України, земля її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси є об'єктами права власності Українського народу, що перебувають під особливою охороною держави. Прийняття спірного рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки водного фонду, яка відповідно до закону не може перебувати у приватній власності фактично позбавляє Український народ можливості володіти, користуватися та розпоряджатися землями водного фонду водного об'єкту загальнодержавного значення.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратур» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частинами 3 статті 56 Цивільного процесуального кодексу України визначено право прокурора у визначених законом випадках звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовами.

Частинами 4, 5 статті 56 Цивільного процесуального кодексу передбачає, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави,в позовній заяві обгрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту,визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Окрім того, відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин.

Вибуття у приватну власність земельної ділянки водного фонду з порушенням земельного, водного законодавства, незаконна зміна її цільового призначення, порушує права та інтереси держави на розпорядження, володіння і користування спірною земельною ділянкою, її використання не за цільовим призначенням ставить під загрозу збереження водності річки, охорону від розорення і забруднення її прибережної захисної смуги.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти «орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади».

Згідно статті 152 ЗК України встановлено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю; власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою; захист прав здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших передбачених законом, способів; а тому суд враховуючи вищезазначене та керуючись також статтею 1 ЗК України, згідно якої встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, вважає за необхідне захищаючи права позивача задовольнити позовні вимоги та визнати недійсними наказ, витребувати земельну ділянку у відповідача.

Суд також вважає правомірними позовні вимоги в частині витребування земельної ділянки, оскільки в ході розгляду справи встановлено неправомірність наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 25.03.2016 року щодо її надання відповідачу, тому порушене право землекористувача та уповноваженого органу держави, як власника підлягає судовому захисту.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, в силу ст. 141 ЦПК України з відповідачів слід солідарно, на користь Прокуратури Київської області, стягнути судовий збір в сумі 3524 грн. 00 коп..

Керуючись ст.ст.4, 10, 76, 81,141, 259, 264-265, 268, 273 ЦПК України, ст. ст. 14, 19, 131-1 Конституції України, ст. ст. 21, 257, 393 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 85 Водного кодексу України, ст. ст. 19, 20, 21, 22, 58, 59, 84, 166, 118, 122, 152, 153 Земельного кодексу України, , суд, -

В И Р И Ш І В:

Позов Першого заступника прокурора Київської області задовольнити.

Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 25.03.2016 № 10-4402/15-16-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким відведено у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1118 га з кадастровим номером НОМЕР_1 для індивідуального садівництва, розташовану на території Української міської ради Обухівського району Київської області.

Витребувати на користь держави в особі Обухівської районної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1118 га з кадастровим номером НОМЕР_1, розташовану на території Української міської ради Обухівського району Київської області.

Стягнути солідарно з Головного управління Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_2 на користь Прокуратури Київської області (код ЄДРПОУ - 02909996; банк отримувача - Держказначейська служба України м. Київ; МФО - 820172; рахунок отримувача - 35216008015641) сплачений позивачем при звернені до суду судовий збір в сумі 3524 грн. 00 коп..

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М.Зінченко