Ухвала суду № 75704310, 27.07.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/4236/18

Провадження № 1-м/359/2/2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2018 м.Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

Головуючого судді Кабанячого Ю.В.,

при секретарі Тоцькій К.О.

з участю прокурора Прокопів В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України винесеного відносно:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Мирне Бориспільського району, Київської області, громадянина України, маючого середню освіту, неодруженого, на утриманні дітей не має, не працюючого, військовозобов'язаного, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1

встановив:

До Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання Міністерства юстиції України про приведення у відповідність із законодавством України вироку суду Російської Федерації, яким засуджений громадянин України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1

Вказане клопотання обґрунтоване наступним: 06 квітня 2018 наказом №1071/5 Міністерством юстиції України прийнято рішення про прийняття в Україну засудженого вироком російського суду громадянина України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, керуючись ст.606 КПК України, ст.3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 та на підставі запиту Міністерства юстиції Російської Федерації від 19 січня 2018 за №06-6168/18.

Так, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 засуджено вироком Московського районного суду м.Рязані від 18 квітня 2017 до покарання у вигляді 7 років позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого частиною третьою статті 30, частиною п'ятою статті 228.1 (замах на незаконний збут наркотичних засобів в особливо великому розмірі, вчинений групою осіб за попередньою змовою) Кримінального кодексу Російської Федерації, що також с караним діянням відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність.

На даний час, ОСОБА_1 знаходиться в ФКУ «Виправна колонія № 5 УФСВП Росії по Рязанській області», кінець відбуття строку покарання - 20 травня 2023.

Останнє відоме місце проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 в Україні: АДРЕСА_1.

Відповідно до вимог частини третьої статті 609 Кримінального процесуального кодексу України Міністерство юстиції України в разі прийняття рішення щодо прийняття громадянина України, засудженого судом іноземної держави, для подальшого відбування покарання на території України звертається до суду з клопотанням про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України.

Тому з метою забезпечення виконання в Україні покарання, яке призначене громадянину України російським судом, з урахуванням ч.1 статті 10 та ч.1 статті 11 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983, Міністерство юстиції України і звернулось до суду, з вказаним клопотанням.

У судове засідання представник Міністерства юстиції не з'явився, про час та місце розгляду клопотання сповіщений належним чином, просить суд розглянути дане клопотання без його участі.

У судовому засіданні прокурор не заперечував проти задоволення клопотання Міністерства юстиції України та приведення у відповідність із законодавством України вироку Московського районного суду м.Рязані від 18 квітня 2017.

Суд, заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, вважає, що клопотання Міністерства юстиції України про приведення у відповідність із законодавством України вироку іноземного суду, винесеного відносно громадянина України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В ході судового розгляду встановлено, що 06 квітня 2018 наказом №1071/5 Міністерством юстиції України прийнято рішення про прийняття в Україну засудженого вироком російського суду громадянина України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, керуючись ст.606 КПК України, ст.3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 та на підставі запиту Міністерства юстиції Російської Федерації від 19 січня 2018 за №06-6168/18.

Оскільки ст.607 КПК України передбачено, що питання про передачу осіб, засуджених судами України до позбавлення волі, для відбування покарання в державах, громадянами яких вони є, вирішується Міністерством юстиції України та згідно ст.606 ч.4 КПК України у разі недотримання хоча б однієї з умов, передбачених частинами першою - третьою цієї статті, Міністерство юстиції України може відмовити у передачі або прийнятті засудженого, якщо інше не передбачено цим Кодексом або міжнародним договором України, право вивчати та перевіряти матеріали, необхідні для передачі засуджених осіб, надано Міністерству Юстиції, йому ж надається і право відмовити у передачі або прийнятті засудженого.

Тому на підставі ст.610 КПК України під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.

При розгляді питання про виконання покарання суд може одночасно вирішити питання про виконання вироку суду іноземної держави в частині цивільного позову і процесуальних витрат у разі наявності відповідного клопотання.

Розглядаючи клопотання про приведення вироку суду РФ, суд виходить із положень Конституції України, глави 46 КПК України, якими регламентовано визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передача засуджених осіб, Конвенції про передачу засуджених осіб 1983, та норм Кримінального кодексу України.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст.602 КПК України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний та території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 9 Конвенції про передачу засуджених осіб (Страсбург, 21 березня 1983), до якої Україна була приєднана на підставі Закону України «Про приєднання України до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб, 1983» встановлено, що компетентні власті держави виконання вироку: а) продовжують виконання вироку одразу або на основі судової чи адміністративної постанови згідно із положеннями статті 10; b), визнають вирок з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями ст.11 Конвенції.

Статтею 11 цієї Конвенції зазначено, що у випадку заміни вироку застосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку. Замінюючи вирок, компетентний орган: а)повинен врахувати зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку; b) не може замінювати міру покарання, що передбачає позбавлення волі, грошовим штрафом; с) повинен зараховувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі; d) не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинен вважати обов'язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину або злочинів.

Виходячи з положень ст. 10 Конвенції «Про передачу засуджених осіб» від 21 березня 1983, вразі продовження виконання вироку держава виконання вироку дотримується характеру і тривалості покарання, призначеного державою винесення вироку. Однак, якщо це покарання за своєю природою або тривалістю є несумісним із законодавством держави виконання вироку або якщо її законодавство цього вимагає, ця держава може на основі судової або адміністративної постанови співвіднести призначену міру покарання з покаранням чи заходом, передбаченим її власним законодавством за вчинення аналогічного злочину. За своїм характером таке покарання або такий захід повинні у міру можливості відповідати покаранню або заходу, призначеному у вироку для виконання. Покарання чи захід за своїм характером або своєю тривалістю не може бути більш суворим, ніж міра покарання,призначена в державі винесення вироку, і не може перевищувати максимальні строки позбавлення волі, передбачені законодавством держави виконання вироку.

Крім того, умови передачі засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання визначені у ст.606 КПК України, а порядок розгляду судом питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України регламентований положеннями ст.610 КПК України, відповідно до яких під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України, суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави. При призначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім випадків, визначених у ч.4 ст. 610 КПК України. При цьому суд, як це зазначено у ч.3 ст.603 КПК України, не перевіряє фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави, та не вирішує питання щодо винуватості особи.

Судом встановлено, що вироком Московського районного суду м.Рязані від 18 квітня 2017 гр. України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, засуджено до покарання у вигляді 7 років позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого частиною 3 статті 30, частиною 5 статті 228.1 (замах на незаконний збут наркотичних засобів в особливо великому розмірі, вчинений групою осіб за попередньою змовою) Кримінального кодексу Російської Федерації (а.с.6-15), що також є караним діянням відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність.

Згідно розпорядження від 16 травня 2017 про виконання вступившого в законну силу вироку Московський районний суд м.Рязані повідомляє, що вирок Московського районного суду м.Рязані від 18 квітня 2017 відносно засудженого гр. України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженого за ч.3 ст.30, ч.5 ст.228.1 УК РФ до 7 років позбавлення волі з відбуванням покарання в виправній колонії суворого режиму, вступив в законну силу 16 травня 2017 та підлягає негайному виконанню.

Згідно довідки управління федеральної служби з питань виконання покарань по Рязанській області, початок строку засудженого ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, 18 квітня 2017 року, кінець строку 20 травня 2023 року, разом з цим в строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_2 зараховано строк попереднього ув'язнення в період з 21.05.2016 по 17.04.2017. Крім того, згідно вказаної довідки засуджений гр. України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, станом на 13 грудня 2017 відбув 1 рік 6 місяців 22 дні, не відбутий строк відповідає 5 років 5 місяців 7 днів (а.с.23).

Відповідно до довідки медичної частини про стан здоров'я засудженого ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 останній практично здоровий (а.с.27).

Згідно копії паспорту ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

Так, засуджений висловив бажання бути переведеним в Україну, для подальшого відбування покарання, що підтверджується його письмовими заявами (а.с.4,5).

Вирішуючи питання про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України суд враховує наступні положення законодавства України.

Визначаючи статтю закону України про кримінальну відповідальність, якою передбачена відповідальність за кримінальний злочин, вчинений засудженим, суд виходить з того, що ОСОБА_1, згідно вироку Московського районного суду м.Рязані від 18 квітня 2017 призначене покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з відбуванням покарання в виправній колонії суворого режиму.

Санкція ст.30 ч.3 КК РФ передбачає замах на вчинення злочину визнаються умисні дії (бездіяльнгість) особи, безпосередньо направлені на скоєння злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця по незалежним від цього особи обставинам.

Санкція ст.228.1 ч.5 КК РФ передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від 15 до 20 років з позбавленням права займати певні посади або займатись певною діяльністю на строк до 20 років або без такої та з штрафом в розмірі до одного мільйона рублів або в розмірі заробітної плати або іншого доходу засудженого за період до п'яти чи без такого або довічним позбавленням волі.

Відповідно до Кримінального кодексу України дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за: ст.15 ч.3, 307 ч.3 КК України, як замах на незаконний збут наркотичних засобів вчинені організованою групою в особливо великих розмірах.

З метою забезпечення виконання в Україні покарання, призначеного громадянину України ОСОБА_1 судом Російської Федерації, керуючись ст.9 Конституції України, ст.ст.9-11 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, ст.ст.606-610 КПК України, суд повинен розглянути клопотання з визначенням строку покарання для засудженого на території України з дотриманням тривалості призначеного таким вироком покарання, у разі якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України.

Санкцією ст. 307 ч.3 КК України передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від 9 до 12 років з конфіскацією майна.

Згідно ч.3 ст. 68 КК України за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього кодексу.

Таким чином, ОСОБА_1 слід вважати засудженим за ст.15 ч.3, ч.3 ст.307 КК України до 7 років позбавлення волі.

На підставі вищезазначеного та керуючись ст.9-11 Конвенції «Про передачу засуджених осіб» від 21 березня 1983 року, ст.ст. 602, 606, 609, 610 КПК України, суд,

у х в а л и в:

Привести у відповідність із законодавством України вирок суду Московського районного суду м.Рязані від 18 квітня 2017 винесеного відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Мирне Бориспільського району, Київської області, громадянина України, маючого середню освіту, неодруженого, на утриманні дітей не має, не працюючого, військовозобов'язаного, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, засудженого за ч.3 ст.30, ч.5 ст.228-1 КК РФ та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років з відбуванням покарання в виправній колонії суворого режиму.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 вважати засудженим за ст.15 ч.3, ст.307 ч.3 КК України та призначити покарання у вигляді 7 років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання у вигляді позбавлення волі ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до вироку Московського районного суду м.Рязані від 18 квітня 2017, рахувати з 18 квітня 2017.

На підставі ч.5 ст.72 КК України засудженому ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 в строк відбування покарання зарахувати строк попереднього ув'язнення в межах даного кримінального провадження, з 21 травня 2016 по 17 квітня 2017 включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає двом дням позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, якщо її не скасовано, остання набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонним суд, органом, що подав клопотання, особою щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, та прокурором протягом семи діб з моменту її проголошення, а для осіб, які перебувають під вартою, - в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Суддя Ю.В.Кабанячий