Постанова № 75704068, 25.07.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/5391/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Бориславський Ю.Л.

Провадження № 22-ц/783/5634/17 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія:27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2018 року м.Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Брикайло М.В.,

з участю: представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 10 жовтня 2014 року та на додаткове рішення Залізничного районного суду м.Львова від 17 березня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2014 року ПАТ «Універсал Банк» звернувся до суду з позовом (а.с.2-5 т.1), в якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_5, як з позичальника, та з ОСОБА_3, ОСОБА_6, як з поручителів, заборгованість за кредитним договором №11-1/775к-07 від 24.10.2007 року в розмірі 879380,22 доларів США, з яких станом на 12.02.2014 року: заборгованість за кредитом - 498944,54 доларів США, проценти за користування кредитом - 347488,82 доларів США, підвищені проценти - 32946,86 доларів США.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що позичальник допустив неналежне виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, а тому за умовами кредитного договору та договорів поруки банк має право стягнути достроково всю суму кредиту, процентів за користування ним з позичальника та поручителів, як із солідарних боржників.

Заочним рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 10.10.2014 року (а.с. 71-73 т.1) позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 в користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №11-1/775к-07 від 24.10.2007 року в загальній сумі 577522,69 доларів США, що еквівалентно в національній валюті України за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку 4577271 грн. 58 коп.

Стягнуто пропорційно з ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 в користь ПАТ «Універсал Банк» по 1218 грн. судового збору з кожного.

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 20.11.2014 року заяву відповідача ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення (а.с. 88-89 т. 1).

Додатковим рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 17.03.2015 року (а.с.138 т.1) змінено абзац другий резолютивної частини рішення (викладено його в новій редакції):

Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №11-1/775к-07 від 24.10.2007 року в загальній сумі 879380,22 доларів США, що еквівалентно в національній валюті України за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку 7519316 грн. 44 коп.

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 09.08.2017 року заяву відповідача ОСОБА_3 про перегляд заочного та додаткового рішень залишено без задоволення (а.с. 50-51 т. 2).

Рішення та додаткове рішення суду оскаржила відповідач ОСОБА_3, просить їх скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ «Універсал Банк» до неї - відмовити.

Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що 01.12.2009 року банк скерував досудову вимогу про дострокове повернення кредиту та сплати відсотків, змінивши в такий спосіб строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором, а тому, звернувшись у 2014 році до суду з вказаним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, позивач пропустив шестимісячний строк, встановлений ч.4 ст.559 ЦК України для пред'явлення вимоги до поручителя.

Інші учасники справи в судове засідання повторно не з'явились, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, а тому справу розглянуто апеляційним судом відповідно до вимог ст.372 ЦПК України у їхній відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони апелянта в підтримання апеляційної скарги, заперечення сторони позивача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.10.2007 року між ВАТ «Універсал Банк» (кредитодавцем) та відповідачем ОСОБА_5 (позичальником) було укладено кредитний договір №11-1/775к-07 (з відкриттям відновлювальної кредитної лінії) (а.с.13-16 т.1), згідно з яким позичальнику надано кредит в розмірі 300000 доларів США зі сплатою 14,0% річних за користування кредитом з кінцевим терміном погашення кредиту - 23.10.2012 року, на умовах, визначених цим договором.

13.02.2008 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1, якою викладено текст кредитного договору в новій редакції, та додаткову угоду №2 до кредитного договору (індивідуальну угоду) (а.с.17-26 т.1), відповідно до яких кредитний ліміт визначено у сумі 500000 доларів США на споживчі потреби.

07.05.2009 року між сторонами укладено додаткову угоду №3 (а.с.27-34 т.1), якою було визначено загальний розмір заборгованості за кредитним договором та встановлено графік її погашення на період з 01.06.2009 року по 30.04.2010 року із збільшенням процентної ставки за користування кредитними коштами, та передбачено обов'язок позичальника 02.06.2010 року звернутись до банку отримати новий графік погашення кредиту, що буде діяти з 01.06.2010 року, інакше, прийняті банком нові графіки будуть вважатись такими, що погоджені з позичальником.

Цією додатковою угодою збільшено строк повернення кредиту до 01.05.2024 року та передбачено право банку на підвищені проценти, нараховані на прострочену заборгованість.

Пунктом 1.3.1 додаткової угоди №3 передбачено, що терміном погашення кожного щомісячного ануїтетного платежу за графіком погашення кредиту вважається останній робочий день, що передує 01 числу кожного календарного місяця строку кредитування, протягом якого позичальник зобов'язаний сплатити ануїтетний платіж.

Цим пунктом визначено, що першим днем прострочення сплати суми щомісячного ануїтетного платежу вважається 01 число кожного поточного календарного місяця строку кредитування згідно графіку погашення кредиту в разі непогашення позичальником повної суми відповідного ануїтетного платежу останнього робочого дня, що передує 01 числу кожного такого календарного місяця строку кредитування

Пунктом 9 додаткової угоди №3 передбачено, що позичальник зобов'язаний здійснити дострокове погашення кредиту за договором у разі порушення своїх зобов'язань за цією додатковою угодою. В цьому випадку позичальник зобов'язаний здійснити дострокове погашення кредиту на вимогу банку в порядку, передбаченому договором та чинним законодавством України.

Пунктом 6.1 додаткової угоди №1 до кредитного договору, який за умовами додаткових угод №2 та №3 залишився чинним, визначено порядок дострокового погашення кредиту на вимогу банку у разі порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором, а саме: про встановлення терміну виконання зобов'язання позичальник повідомляється шляхом направлення йому банком рекомендованим листом письмової вимоги і позичальник повинен достроково виконати зобов'язання по поверненню заборгованості за цим договором у встановлений заново термін в повному обсязі. В разі порушення позичальником нового (дострокового) терміну повернення всієї наданої суми кредиту та/або сплати плати за кредит за договором, вважається, що такий позичальник користується кредитом понад строк, встановлений цим договором, при цьому, починаючи з наступного робочого дня, сума такого кредиту вважається простроченою сумою основного боргу, а сума плати за кредит - відповідно простроченими процентами та/або простроченими комісіями.

Положення цього пункту договору в новій редакції в повній мірі узгоджується з положенням п.10.4 кредитного договору в первинній редакції, до внесення до нього змін додатковими угодами.

Так, зокрема, пунктом 10.4 кредитного договору в первинній редакції було передбачено, що у випадку виникнення у позичальника простроченої заборгованості по погашенню кредиту та/або по сплаті процентів за користування ним чи інших платежів строком більше 10-ти календарних днів, банк надсилає позичальнику повідомлення, в якому зазначається сума прострочки та термін сплати. У випадку невиконання позичальником вимоги банку в термін, встановлений у повідомленні, дата погашення кредиту вважається такою, що настала на наступний день після дати, зазначеної в повідомленні. В цю дату позичальник зобов'язаний повернути банку суму кредиту в повному об'ємі, проценти та інші платежі, передбачені даним договором.

Виконання зобов'язань за кредитним договором забезпечено порукою відповідача ОСОБА_3 на підставі договору поруки від 24.10.2007 року, укладеного між нею та ВАТ «Універсал Банк», та додаткових угод до нього (а.с. 35-41 т. 1), а також порукою ОСОБА_6 на підставі договору поруки від 24.10.2007 року та додаткових угод до нього (а.с.42-48), згідно з якими, поручителі взяли на себе зобов'язання відповідати в повному обсязі за невиконання позичальником умов кредитного договору, а тому в силу вимог ст.ст.543, 553, 554 ЦК України вони є солідарними з позичальником боржниками перед банком.

З наданого ПАТ «Універсал Банк» розрахунку заборгованості за кредитним договором (а.с.6-8 т.1) встановлено, що після укладення 07.05.2009 року додаткової угоди №3 щомісячні платежі на виконання умов кредитного договору позичальником не вносились, а тому відповідно до наведених вище умов кредитного договору в банку виникло право на звернення з вимогою про дострокове повернення кредиту з 01.06.2009 року.

Звертаючись до суду з вказаним позовом у серпні 2014 року, позивач на підтвердження своїх доводів надав письмову вимогу від 06.03.2014 року (а.с.57 т.1), адресовану позичальнику ОСОБА_5, про дострокове повернення кредиту протягом десяти днів.

Однак, в матеріалах справи є письмова вимога позивача від 01.12.2009 року №812, адресована поручителю ОСОБА_6 (а.с.58 т.1), та письмова вимога позивача від 01.12.2009 року №811, адресована поручителю ОСОБА_3 (а.с.9 т.2), в якій банк повідомляє про прострочену заборгованість за кредитним договором та вимагає протягом тридцяти днів сплатити всю суму кредиту, проценти, нараховані за користування кредитними коштами, та штрафні санкції за порушення позичальником виконання зобов'язань.

Така письмова вимога від 01.12.2009 року повинна була надсилатись і позичальнику, однак, позивач її суду не надав.

Відповідно до частини 4 статті 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 17.09.2014 року (Справа №6-6цс14), постанові від 20.04.2016 року (Справа №6-2662цс15), позовну вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах шестимісячного строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем), а тому кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилось матеріальне право.

Таким чином, визначальним в даних правовідносинах є встановлення моменту настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором для позичальника, з яким законодавець пов'язує початок перебігу шестимісячного строку для пред'явлення позовної вимоги до поручителя в судовому порядку.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 22.06.2016 року (справа №6-368цс16), якщо кредитор на підставі частини другої статті 1050 ЦК України в порядку реалізації права на дострокове повернення всієї суми кредиту, яка залишилась, та сплати процентів за користування кредитними коштами, змінив строк виконання основного зобов'язання, то передбачений частиною 4 статті 559 цього Кодексу шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати.

Задовольняючи позов банку, суд першої інстанції наведені вище норми матеріального права не врахував і не перевірив законності вимог, пред'явлених до поручителів, право вимоги до яких на підставі частини 4 статті 559 ЦК України виникло у банку після закінчення встановленого у письмовій вимозі банку від 01.12.2009 року нового строку - протягом 30 днів, що в повній мірі узгоджується з наведеними вище положеннями кредитного договору та розрахунком заборгованості позичальника за цим договором, а тому, звернувшись з позовом до поручителів у серпні 2014 року - після спливу шести місяців з дня закінчення заново встановленого строку, позивач втратив право вимоги до поручителів в судовому порядку.

Таким чином, з урахуванням вимог ст.367 ЦПК України та оскарження рішення суду першої інстанції по суті вимог відповідачем ОСОБА_3, оскаржувані рішення підлягають скасуванню лише в частині задоволених судом вимог позивача, які стосуються цього відповідача, а саме: про солідарне стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_3 та стягнення з неї судового збору, з ухваленням апеляційним судом в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

В решті, правових підстав для скасування оскаржуваних рішень суду першої інстанції немає, а тому апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 необхідно задовольнити частково.

Враховуючи вимоги ст.141 ЦПК України та наслідки розгляду справи апеляційним судом за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 - ухвалення апеляційним судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог банку, звернених до неї, колегія суддів доходить висновку про стягнення з позивача у користь відповідача ОСОБА_3 судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 4019 грн. 41 коп. (а.с.4 т.2).

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

апеляційні скарги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 10 жовтня 2014 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_3 у користь публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором №11-1/775к-07 від 24.10.2007 року в розмірі 577522,69 доларів США та стягненні судового збору в розмірі 1218 гривень та додаткове рішення Залізничного районного суду м.Львова від 17 березня 2015 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_3 у користь публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором №11-1/775к-07 від 24.10.2007 року в розмірі 879380,22 доларів США скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №11-1/775к-07 від 24.10.2007 року, -відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (м.Київ, вул.Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) у користь ОСОБА_3 (с.Лани Пустомитівського району Львівської області, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 4019 гривень 41 копійки.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 03 серпня 2018 року.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Копняк С.М.

Ніткевич А.В.