Постанова № 75703408, 02.08.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 333/7100/15-ц Головуючий у 1-й інстанції Фунжий О.А.

Номер провадження 22-ц/778/1555/18 Суддя-доповідач Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.,

суддів: Дашковської А.В.,

Кримської О.М.,

за участю секретаря Путій Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Запорізьке» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Запорізьке» (далі ДП «СГП «Запорізьке») про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обгрунтування позову позивач зазначав, що з 03 вересня 2014 року він працював виконувачем обов'язків директора ДП «СГП «Запорізьке». Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 176-п від 20 серпня 2015 року його звільнено з посади згідно зі ст. 41 ч. 1 КЗпП України.

Вважає звільнення незаконним, оскільки в порушення вимог ст. 47 КЗпП України відповідач не вручив йому копію наказу про звільнення в день звільнення; всупереч вимогам ст. 149 КЗпП України відповідач не витребував у нього пояснення щодо порушень, зазначених у доповідній записці, яка стала підставою для звільнення; на день звільнення він перебував на лікарняному, чим порушені вимоги ст. 40 КЗпП України; причини звільнення не відповідають обставинам справи; в порушення вимог ст.ст. 43, 252 КЗпП України звільнення відбулось без попередньої згоди профспілкового органу; відомості про звільнення не внесені в трудову книжку позивача, чим порушені вимоги ст. 47 КЗпП України; всупереч вимогам ст. 116 КЗпП України в день звільнення з ним не проведено остаточного розрахунку.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 20 серпня 2015 року про звільнення його з роботи визнати незаконним; поновити його на посаді виконувача обов'язки директора ДП «СГП «Запорізьке», стягнути з ДП «СГП «Запорізьке» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в період з 21 серпня 2015 року до дня розгляду справи; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення його на посаді.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 березня 2016 року позов задоволено.

Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України № 176-п від 20 серпня 2015 року «Про звільнення ОСОБА_3.» визнано незаконним.

Поновлено ОСОБА_3 на посаді виконувача обов'язки директора ДП «СГП «Запорізьке».

Стягнуто з Міністерства аграрної політики та продовольства України на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в період з 21 серпня 2015 року до 09 березня 2016 року в сумі 30800 грн.

Додатковим рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2016 року стягнуто з Міністерства аграрної політики та продовольства України в доход держави судовий збір в сумі 1 378 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду Міністерство аграрної політики та продовольства України подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість, незаконність, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 01 червня 2016 року апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України відхилено.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 березня 2016 року у цій справі залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 07 лютого 2018 року касаційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України задоволено частково.

Рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 09 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 01 червня 2016 року в частині визнання незаконним наказу про звільнення ОСОБА_3 за одноразове грубе порушення трудових обов'язків на підставі пункту 1 частин першої статті 41 КЗпП України залишено без змін.

Рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 09 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 01 червня 2016 року в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді виконуючого обов'язки директора Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Запорізьке" скасовано.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про поновлення на роботі на посаді виконуючого обов'язки директора Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Запорізьке" відмовлено.

Ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 01 червня 2016 року про залишення без змін рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 09 березня 2016 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано і передано справу в цій частині на новий розгляд до апеляційного суду Запорізької області.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом встановлено, що Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 01 вересня 2014 року №133-п ОСОБА_3 призначений виконуючим обов'язки директора Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Запорізьке".

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 176-п від 20 серпня 2015 року виконуючий обов'язки директора Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Запорізьке" ОСОБА_3 звільнений з посади за одноразове грубе порушення обов"язків на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України.

Підставою звільнення позивача стала службова записка Департаменту з управління державною власністю від 07 серпня 2015 року № 27-3/77.

Наказом в.о. директора ДП "СГП "Запорізьке" ОСОБА_3 від 21 травня 2015 року № 33 виконання обов"язків директора ДП СГП "Запорізьке" тимчасово було покладено на заступника директора з юридичних та економічних питань ОСОБА_4

У період з 24 липня 2015 року по 28 серпня 2015 року позивач перебував на лікуванні. Про звільнення дізнався з отриманого поштою листа.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19 листопада 2015 року № 277-п на посаду директора ДП "СГП "Запорізьке" призначений ОСОБА_5 як переможець конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки.

Відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці.

Установлено, що з 24 липня по 28 серпня 2015 року ОСОБА_3 перебував на лікуванні.

Підставою звільнення стала службова записка Департаменту з управління державною власністю від 07 серпня 2015 року, відповідно до якої в порушення статті 75 ГК України ДП "СГП "Запорізьке" не надало та не затвердило у встановлені строки в установленому порядку фінансові плани підприємства на 2014 - 2016 року, фінансову звітність за I квартал 2015 року та не забезпечило оформлення прав на земельні ділянки, які використовуються підприємством.

Постановою Верховного Суду від 07 лютого 2018 року Рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 09 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 01 червня 2016 року в частині визнання незаконним наказу про звільнення ОСОБА_3 за одноразове грубе порушення трудових обов'язків на підставі пункту 1 частин першої статті 41 КЗпП України залишено без змін, оскільки факт одноразового грубого порушення ОСОБА_3 трудових обов'язків не доведений. Рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 09 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 01 червня 2016 року в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді виконуючого обов'язки директора Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Запорізьке" скасовано та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про поновлення на роботі на посаді виконуючого обов'язки директора Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Запорізьке" відмовлено, оскільки висновки суду у цій частині вирішення позовних вимог не ґрунтуються на нормах матеріального права.

За змістом статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник має право на виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв'язку з чим суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення позову у цій частині.

При визначені розміру середнього заробітку за вказаний період суд правильно врахував, що середньоденна заробітна плата позивача, розрахована відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року № 348), становить 220 грн. (а.с. 94), період вимушеного прогулу з 21 серпня 2015 р. до 9 березня 2016 р. становить 140 робочих днів, середній заробіток за час вимушеного прогулу 30 800 грн. (140 х 220).

Зазначений розрахунок відповідачами не спростований.

Проте, вирішуючи питання про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з Міністерства аграрної політики та продовольства України, суд першої інстанції не у повній мірі з'ясував характер спірних правовідносин, не звернув увагу, що позивач перебував у трудових відносинах з ДП "СГП "Запорізьке", яке і має відповідно до норм законодавства про працю України здійснити виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням працівника, про що позивач і просив у своїй позовній заяві.

За таких обставин, оскаржуване судове рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_3 з Міністерства аграрної політики та продовольства України не можна вважати законним і обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.п.1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України з прийняттям в цій частині постанови про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 30800 грн. з Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Запорізьке».

Аргументи апеляційної скарги в цій частині є виправданими.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України задовольнити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 березня 2016 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з Міністерства аграрної політики та продовольства України у цій справі скасувати.

Прийняти постанову наступного змісту.

Стягнути з Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Запорізьке» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в період з 21 серпня 2015 року по 09 березня 2016 року в сумі 30800 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення буде складено протягом 10 днів.

Головуючий

Судді: