Ухвала суду № 75701051, 06.08.2018, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/163/18

Провадження № 1-кп/192/230/18

У Х В А Л А

06.08.2018 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Щербини Н. О.,

за участі секретаря судового засідання - Савчукової В.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт Солоне клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні №12017040570000710, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 вересня 2017 року відносно ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,

за участі учасників судового провадження:

прокурора - Гуржій Ю. В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника - адвоката Марголіна В.Г.,

В С Т А Н О В И В:

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв'язку із закінченням терміну повноважень судді Стрельникова О. О. кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 передано судді Щербині Н. О.

Ухвалою від 27 липня 2018 року призначено підготовче судове засідання, в яке потерпілий ОСОБА_3 не з'явився, причини нявки суду не повідомив. Згідно поданої заяви просив здійснювати розгляд справи за його відсутності (а.с.24).

Прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу не змінились. Вважав за можливе розглянути вказане клопотання за відсутності потерпілого.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник заперечували проти задоволення клопотання про продовження застосування запобіжного заходу. Захисник вважав, що клопотання подано з порушенням процесуального строку на його подання.

Обвинувачений просив суд розглянути питання про застосування до нього більш м'якого виду запобіжного заходу - домашнього арешту.

Суд, заслухавши прокурора, обвинуваченого та його захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження, а також клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, приходить до наступних висновків.

Частиною 3 ст. 315 КПК України передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Конституційний Суд України в рішенні від 23 листопада 2017 року

№ 1-р/2017 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України зазначив, що дія положення третього речення частини третьої статті 315 Кодексу, як вбачається з його змісту, поширюється на всі види заходів забезпечення кримінального провадження, які були обрані щодо підозрюваної особи на стадії досудового розслідування. Отже, відповідно до вказаного положення Кодексу допускається під час судового провадження у суді першої інстанції при підготовчому судовому засіданні продовження дії таких запобіжних заходів забезпечення кримінального провадження, як запобіжні заходи у виді домашнього арешту та тримання під вартою, без перевірки обґрунтованості підстав їх застосування.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, яким він є, повинно бути переконливо наведено державою, а квазіавтоматичне продовження такого періоду суперечить гарантіям, встановленим у пункті 3 статті 5 Конвенції (пункт 66 рішення від 9 січня 2003 року у справі "Шишков проти Болгарії", пункт 40 рішення від 10 червня 2008 року у справі "Тасе проти Румунії").

Конституційний Суд України вважає, що запобіжні заходи (домашній арешт та тримання під вартою), які обмежують гарантоване частиною першою статті 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, можуть бути застосовані судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження, зокрема під час підготовчого судового засідання, лише за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі та в порядку, встановлених законом.

Така позиція Конституційного Суду України узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 грудня 2016 року у справі "Ігнатов проти України" вказав, що судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов'язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження (пункт 36).

Вирішуючи клопотання про продовження дії запобіжного заходу, суд виходить з того, що ухвалою від 13 червня 2018 року до обвинуваченого під час судового розгляду було застосовано запобіжний захід з тих підстав, що обвинувачений тричі не з'являвся до суду, у зв'язку з чим до нього застосувався привід, а також оголошувався його розшук (а.с.22-23, 49,58).

Згідно обвинувального акта ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинена повторно.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою мотивовано існуванням ризиків, передбачених п.п.1,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу.

Так, в клопотанні зазначено, що оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тому існують ризики що він може продовжити переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Під час розгляду клопотання судом було встановлено наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який був підставою для застосування запобіжного заходу. Ризики, передбачені п.п. 4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України не були підставою для застосування запобіжного заходу, про що зазначено в ухвалі від 13 червня 2018 року (а.с.77 зворот).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчинені злочину середньої тяжкості, під час судового розгляду не з'являвся до суду без поважних причин.

Також обвинувачений постійно не працює, тобто немає постійного доходу, не одружений, тобто не має міцних соціальних зв'язків, що в сукупності свідчить, про те, що він може продовжити переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а тому суд вважає, що прокурором доведено існування ризику, який передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

З урахуванням зазначеного, клопотання прокурора підлягає задоволенню, а строк тримання під вартою необхідно продовжити, оскільки інші, більш м'які запобіжні заходи, не можуть забезпечити належну поведінку ОСОБА_1 та суперечили б інтересам держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 314-316 КПК України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора - задовольнити.

Строк тримання під вартою ОСОБА_1 продовжити до 04 жовтня 2018 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: суддя Н. О. Щербина