Постанова № 75700634, 31.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/973/18 Суддя суду першої інстанції:

Харченко С.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Літвіної Н.М.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року, що прийнята у місті Києві, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації про стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- стягнути з відповідача на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) середню заробітну плату з урахуванням інфляції з 24.04.2007 за весь час затримки по день фактичного розрахунку з розрахунку середньоденної заробітної плати 272,65 грн;

- стягнути з відповідача завдану моральну шкоду у розмірі 1 млн. грн;

- для формування всіх позовних вимог витребувати з відповідача копії розпоряджень про нарахування премії за січень, лютий, березень та квітень 2006 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2018 року позов залишено без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2018 року продовжено строк усунення недоліків позовної заяви.

Оскаржуваною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року позов повернуто у зв'язку із не усуненням його недоліків.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення, оскільки вважає, що порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для повернення позовної заяви були відсутні.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до частин першої-другої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Частинами п'ятою-дев'ятою статті 160 КАС встановлені вимоги до змісту позовної заяви, а статтею 161 КАС перелік та вимоги документів, що додаються до неї.

Зокрема, пунктами 2-5, 8-9 частини п'ятої статті 160 КАС передбачено, що в позовній заяві зазначаються: 2) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу); 3) обґрунтований розрахунок суми, що стягується; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 8) зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; 11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до частин першої-другої статті 169 КАС суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд першої інстанції наголосив на тому, що у позовній заяві:

- не конкретизовано, за який саме період та у якій сумі середній заробіток підлягає стягненню з відповідача та не надано жодних документальних свідоцтв на підтвердження вказаних обставин;

- не наведено обґрунтований розрахунок суми моральної шкоди, що стягується, у тому числі не зазначено з яких міркувань та розрахунків він виходив, визначаючи її розмір;

- не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків або номер і серію паспорта позивача;

- ідентифікаційний код відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України;

- не надано суду власних письмових підтверджень про те, що позивачем не подано інший позов (позови) до відповідача з аналогічним предметом та з тих самих підстав.

Дослідивши позовну заяву, колегія суддів встановила, що позивачем, дійсно, в порушення статті 160 КАС не зазначено свій реєстраційний номер облікової картки платника податків або номер і серію паспорта та не надано власних письмових підтверджень про те, що позивачем не подано інший позов (позови) до відповідача з аналогічним предметом та з тих самих підстав.

Проте, незазначення ідентифікаційного коду відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України не слід розцінювати як порушення статті 160 КАС, оскільки така інформація вказується лише якщо вона відома позивачу. Тобто незазначення ідентифікаційного коду відповідача у позовній заяві може свідчити про те, що такий позивачу невідомий, а тому ця обставина не може бути підставою для залишення позовної заяви без руху.

Незазначення позивачем конкретної суми середнього заробітку не свідчить про те, що позов не відповідає статті 160 КАС. Нормами КАС чи будь-якого іншого нормативно-правового акту не передбачено таких вимог до позовної заяви як зазначення у позовних вимогах точної суми середнього заробітку, яку особа просить стягнути. Колегія суддів наголошує на тому, що заявлені позивачем вимоги є цілком зрозумілими та такими, що у повній мірі відповідають статті 5 КАС. При цьому, у випадку, якщо суду незрозумілі позовні вимоги, він вправі з'ясувати це, поставивши відповідні питання позивачу у ході розгляду справи по суті.

Також, з огляду на особливості визначення розміру моральної шкоди, не є цілком зрозумілим посилання суду на не зазначення у позові обґрунтованого розрахунку її розміру. На переконання колегії суддів, вказаного позивачем у позовній заяві розміру шкоди у 1 млн. грн та викладених міркувань, з яких позивач виходив при його визначенні, цілком достатньо для висновку про відповідність позовної заяви у цій частині вимогам статті 160 КАС.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції також наголошує на тому, що збір та перевірка доказів, які можуть підтвердити чи спростувати обставини, на які особа посилається у підтвердження позовних вимог, здійснюється судом після відкриття провадження у справі, тобто у ході її розгляду по суті. Ненадання позивачем при зверненні до суду певних доказів на підтвердження обставин, зазначених у позовній заяві, можна вважати недоліком позову, що унеможливлює прийняття його до розгляду по суті, а отже не є підставою для залишення позову без руху чи його повернення.

Окрім того, позивач має обов'язок додати до позовної заяви лише наявні у нього докази (частина четверта статті 161 КАС). Поряд із цим, позивачем у відповідності до пункту 8 частини п'ятої статті 160 КАС у позовній заяві були вказані докази, які не могли бути подані разом із позовною заявою, у зв'язку із чим заявлено клопотання про їх витребування судом.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про невідповідність позовної заяви вимогам статей 160, 161 КАС є обґрунтованим лише в частині не зазначення у позовній заяві реєстраційного номеру облікової картки платника податків або номер і серію паспорта позивача та не надання власних письмових підтверджень про те, що позивачем не подано інший позов (позови) до відповідача з аналогічним предметом та з тих самих підстав.

Ухвала про залишення позовної заяви без руху, якою встановлено десятиденний строк усунення її недоліків з дня її отримання, надійшла позивачу 16.03.2018.

У межах встановленого судом строку позивачем 25.03.2018 надіслано до суду першої інстанції заяву, у якій, окрім іншого, вказано реєстраційний номер облікової картки платника податків та зазначено про те, що не ним не було подано інший позов (позови) до відповідача з аналогічним предметом та з тих самих підстав.

Тобто недоліки позовної заяви було усунуто.

Не зважаючи на це, суд першої інстанції продовжуючи строк усунення недоліків позовної заяви в ухвалі від 06 квітня 2018 року вказав на те, що позивачем не були уточнені позовні вимоги. Проте, як зазначалося, позовна заява в цій частині недоліків не містила.

Окрім того, суд наголосив на невідповідності клопотання позивача про витребування доказів вимогам статті 80 КАС. Проте, колегія суддів наголошує на тому, що недоліки клопотання про витребування доказів не є недоліками позовної заяви, вимоги до якої встановлені іншими нормами КАС.

Ухвала про продовження строку усунення недоліків позовної заяви на десять днів з дня її отримання позивачу надійшла 28.04.2018, а заяву на її виконання направлено до суду 14.05.2018.

Відповідно до пункту першого частини четвертої статті 169 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Суд першої інстанції повертаючи позовну заяву зазначив про те, що у встановлений судом строк недоліки позовної заяви усунуто не було.

Однак, як зазначалося, дійсні недоліки позову було усунуто, а інші недоліки, вказані судом першої інстанції не є такими у розумінні статті 160 КАС, а тому вони не можуть бути підставою для повернення позовної заявив на підставі пункту першого частини четвертої статті 169 КАС.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про повернення позову.

За змістом частини першої статті 320 КАС підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального права які призвели до неправильного вирішення питання, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 34, 243, 312, 320, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року задовольнити.

Скасувати на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Літвіна

Суддя І.В. Федотов

Повний текст постанови складений 03.08.2018.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Федотов І.В.

Літвіна Н. М.