Постанова № 75694184, 03.08.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2018 року м. ОдесаСправа № 915/851/16Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Величко Т.А., Лавриненко Л.В.

при секретарі - Колбасовій О.Ф.

за участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: Влащук В.М.

Від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4

на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 20.06.2018 року, суддя в І інстанції Коваль Ю.М., повний текст якої було складено 21.06.2018 року в м. Миколаєві

у справі № 915/851/16

за позовом: ОСОБА_3

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок-Торг-Сервіс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_5,

про визнання недійсними рішення загальних зборів та статуту товариства

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 11.10.2016 року у справі № 915/851/16, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено повністю, визнано недійсними рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок-Торг-Сервіс", які оформлені протоколом № 16/06-1 від 02.06.2016 року, визнано недійсним статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок-Торг-Сервіс" у новій редакції, який був затверджений рішенням Загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок-Торг-Сервіс", оформленим протоколом № 16/06-1 від 02.06.2016 року, державну реєстрацію якого було проведено 02.06.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфіним М.Б. (запис № 15221050024010089).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 місцевий суд виходив із того, що жодних доказів у підтвердження належного повідомлення позивача про час і місце проведення зборів та порядку їх денного відповідачем до суду не подано, позивачем заперечується його участь у загальних зборах ТОВ "Ринок-Торг-Сервіс" 02.06.2016 року, отже збори засновників від 02.06.2016 року були скликані та проведені з порушенням порядку, визначеним законом та статутом товариства, що є підставою для визнання їх недійсними в цілому. Оскільки вимога позивача про визнання недійсним статуту ТОВ "Ринок-Торг-Сервіс" у новій редакції, який був затверджений рішенням загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок-Торг-Сервіс", оформленим протоколом № 16/06-1 від 02.06.2016 року, є похідною від першої вимоги, вона також підлягає задоволенню.

У червні 2017 року ТОВ "Ринок-Торг-Сервіс" звернулося до господарського суду Миколаївської області з заявою про перегляд рішення господарського суду Миколаївської області від 11.10.2016 року у даній справі за нововиявленими обставинами, в якій просило зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. При цьому заявник як на нововиявлену обставину посилався на договір купівлі-продажу корпоративних прав на частку ТОВ "Ринок-Торг-Сервіс" від 02.06.2016р. укладений між ОСОБА_3, як продавцем, та ОСОБА_5, як покупцем, в преамбулі якого зазначено, що його укладено згідно рішень загальних зборів учасників ТОВ "Ринок-Торг-Сервіс" від 02.06.2016р., оформлених протоколом від 02.06.2016р. № 16/06-1, щодо виключення ОСОБА_3 зі складу учасників товариства та відступлення частки в статутному капіталі на корить ОСОБА_5, та згідно з п. 1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець передав покупцеві, а покупець прийняв та оплатив корпоративні права на частку ТОВ "Ринок-Торг-Сервіс", що складає 50% статутного капіталу товариства і у грошовому вираженні дорівнює 39 250 грн. Отже, з вказаного договору випливає, що ОСОБА_3 був обізнаний про скликання загальних зборів, приймав в них участь та приймав спірне рішення, здійснив відчуження належної йому частки у статутному капіталі товариства на користь ОСОБА_5, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, виходячи з суті позовних вимог та доказів, які позивач подав до суду, оскільки спростовує обставини, викладені позивачем у позовній заяві, які судом покладено в основу судового рішення.

У відзиві на заяву відповідача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_3 просив відмовити в її задоволенні, заперечуючи факт підписання ним договору купівлі-продажу корпоративних прав на частку ТОВ "Ринок-Торг-Сервіс" від 02.06.2016р. та стверджуючи, що цей документ був виготовлений вже після закінчення розгляду даної справи в апеляційному порядку з метою штучного створення нових доказів та наявності нововиявлених обставин.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 20.06.2018 року задоволено клопотання ТОВ "Ринок-Торг-Сервіс" та призначено у справі комплексну судову технічно-почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлені питання:

1) в який спосіб виконано підпис від імені ОСОБА_3 в графі "Продавець" документа "договір купівлі-продажу корпоративних прав на частку ТОВ "Ринок-Торг-Сервіс від 02.06.2016"?

2) документ "договір купівлі-продажу корпоративних прав на частку ТОВ "Ринок-Торг-Сервіс від 02.06.2016" у графі "Продавець" підписано ОСОБА_3 чи іншою особою?

Провадження у справі зупинено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_3 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати в повному обсязі та направити справу для продовження розгляду до господарського суду першої інстанції. Апеляційна скарга обґрунтована невідповідністю її висновків обставинам справи та допущеними порушеннями норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Скаржник вважає, що призначення оскаржуваною ухвалою судової експертизи було здійснено без ґрунтовного вивчення обставин справи та наявності підстав, передбачених ч. 2 ст. 98 та п. 1 ч. 1 ст. 99 ГПК України; оскаржувана ухвала не відповідає вимогам ч. 1 ст. 77 ГПК України та не спрямована на об'єктивний перегляд за нововиявленими обставинами рішення від 11.10.2016р.; не відповідає вимогам щодо її змісту, які встановлено ч. 1 ст. 100 ГПК України, а допущені судом першої інстанції порушення порядку призначення експертизи унеможливлюють її своєчасне, об'єктивне та незалежне проведення.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_5 вважаючи, що оскаржувана ухвала місцевого суду підлягає скасуванню з інших підстав, просить її скасувати та направити справу до господарського суду Миколаївської області.

Також, до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_5, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права просить скасувати ухвалу господарського суду Миколаївської області від 20.06.2018 року та направити справу до господарського суду першої інстанції. Скаржник вважає, що суд першої інстанції позбавлений процесуальної можливості призначити почеркознавчу експертизу на стадії розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами не вирішивши цю заяву по суті.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги учасники судового процесу в порядку передбаченому ст. ст. 120, 121 ГПК України заздалегідь були повідомлені належним чином, проте третя особа не скористалася наданим законом правом на участь свого представника в засіданні суду. Оскільки частиною 12 ст. 270 ГПК передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представника третьої особи за наявними у справі матеріалами.

Обговоривши доводи апеляційних скарг, вислухавши прояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 98 ГПК України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Відповідно до ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Відповідно до п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 228 ГПК України передбачено, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.

Зупинення провадження - це тимчасове й повне припинення усіх процесуальних дій у справі, викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені. Господарський процесуальний кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов'язковий, зазначений в законі, за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, і факультативний, необов'язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд.

Колегія суддів вважає висновок місцевого суду про наявність правових підстав для призначення у справі судової почеркознавчої експертизи та зупинення провадження у справі не обґрунтованим та таким, що не відповідає нормам процесуального права.

Судом першої інстанції не взято до уваги те, що предметом позову у даній справі є вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ "Ринок-Торг-Сервіс", оформлених протоколом від 02.06.2016р. № 16/06-1, якими, зокрема, введено ОСОБА_5 до складу учасників товариства та виведено зі складу учасників товариства ОСОБА_3 та визнання недійсним статуту ТОВ "Ринок-Торг-Сервіс" у новій редакції, затвердженого вказаним рішенням загальних зборів учасників товариства.

За таких обставин, з'ясування обставин підписання договору купівлі-продажу корпоративних прав на частку ТОВ "Ринок-Торг-Сервіс" від 02.06.2016 року не має жодного значення для перегляду за нововиявленими обставинами рішення господарського суду від 11.10.2016 року у даній справі, адже предметом доказування у ній є виключно законність скликання та проведення загальних зборів від 02.06.2016р., а не укладенні будь-яких правочинів між особами, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України унормовано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 3, 6 ст. 60 Закону України «Про господарські товариства», у відповідній редакції, передбачено, що учасники зборів, які беруть участь у зборах, реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цей перелік підписується головою та секретарем зборів. Голова зборів товариства організує ведення протоколу. Книга протоколів має бути у будь-який час надана учасникам товариства. На їх вимогу повинні видаватися засвідчені витяги з книги протоколів.

З наведеного випливає, що обставини присутності на зборах учасників товариства та наявності на них кворуму мають підтверджуватися виключно переліком зареєстрованих учасників та протоколом зборів, який повинен зберігатися товариством у складі книги протоколів.

Положеннями статті 100 ГПК України передбачено, що про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

В ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судову експертизу» судовий експерт повинен бути попереджений судом про кримінальну відповідальність за дачу свідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Отже, особа набуває права та несе обов'язки експерта після оголошення (вручення) їй ухвали про призначення експертизи та попередження про відповідальність. Невиконання зазначених вимог робить неможливим використання висновку експерта як доказу у справі.

Частиною 1 ст. 102 ГПК України встановлено, що матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 23.03.2012 № 4, до призначення судової експертизи суд повинен визначити об'єкти, що підлягають експертному дослідженню та здійснити перевірку (огляд) матеріалів, які підлягають направленню на експертизу, з точки зору їх повноти та придатності для проведення експертизи, в тому числі з урахуванням належного відображення ознак об'єктів і зразків, а за невідповідності матеріалів цим критеріям - вжити заходів до усунення недоліків матеріалів шляхом витребування додаткових документів і матеріалів у сторін та інших осіб.

При цьому для проведення дослідження при призначенні почеркознавчої експертизи суд повинен надати експертові вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку особи, яка ідентифікується.

Вказані вимоги процесуального закону місцевим судом додержані не були.

Так, в оскаржуваній ухвалі відсутній перелік матеріалів, які підлягають експертному дослідженню та не вказано про надання їх до експертної установи, а також не міститься відповідного запису про попередження експерта про кримінальну відповідальність за дачу свідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, що унеможливлює проведення експертизи та використання експертного висновку як доказу у справі.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду про призначення у справі комплексної судової технічно-почеркознавчої експертизи не можна визнати такою, що винесена з дотриманням норм процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до господарського суду Миколаївської області.

З огляду на те, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, то з урахуванням ст. 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі, у тому числі витрат зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 253, 269, 270, 271, 275, 277, 280-284 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 20 червня 2018 року у справі № 915/851/16 скасувати.

Справу № 915/851/16 направити для продовження розгляду до господарського суду Миколаївської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 03.08.2018р.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Величко Т.А.

Лавриненко Л.В.