Рішення № 75693508, 27.07.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" липня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/495/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Оборотової О.Ю.

при секретарі судового засідання Горнович Л.О.

За позовом: Фізичної особи-підприємця Чернецького Андрія Петровича;

до відповідачів: Подільської районної державної адміністрації та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Нива+»;

про визнання незаконними дій відповідача, визнання недійсним розпорядження, визнання недійним договору;

за участю учасників справи:

від позивача Чернецький А.П. (особисто), паспорт серія НОМЕР_1 виданий Балтським РВ ГУМВС України в Одеській області, дата видачі: 22.12.2011р.;

від відповідача (Подільської районної державної адміністрації) Бензар О.В., довіреність №2 від 18.07.2017р.;

від відповідача (Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Нива+»): Бурдега Р.В., довіреність № 1, дата видачі: 08.09.2017р.

ВСТАНОВИВ:

20.03.2018р. Фізична особа-підприємець Чернецький Андрій Петрович звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Подільської районної державної адміністрації та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Нива+» про визнання незаконними дій відповідача, визнання недійсним розпорядження, визнання недійним договору.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що дії Подільської районної державної адміністрації в частині одностороннього розірвання договору оренди, №46 від 03.02.2017р., прийняття розпорядження про передачу в оренду земельної ділянки Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Нива+» та укладення договору оренди від 19.01.2018р. є порушенням чинного законодавства та прав Фізичної особи-підприємця Чернецького Андрія Петровича.

26.03.2018 року суд залишив позов без руху та запропонував позивачу усунути, встановлені при поданні позовної заяви недоліки, в строк не більше десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

04.04.2018 року, через канцелярію, суд отримав від позивача заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.04.2018р. позовну заяву Фізичної особи-підприємця Чернецького Андрія Петровича прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

25.04.2018р. від Подільської районної державної адміністрації до господарського суду Одеської області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує з приводу задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що договір від 03.02.2017р. який укладений між Фізичною особою-підприємцем Чернецьким А.П. припинив свою дію 01.01.2018р. а тому, оскільки позивач не повідомив про намір продовжити договірні відносини у районної державної адміністрації були всі повноваження для укладення нового договору оренди з Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Нива+».

16.05.2018р. від Фізичної особи-підприємця Чернецького Андрія Петровича до господарського суду Одеської області надійшла відповідь на відзив Подільської районної державної адміністрації, відповідно до якої позивач не погоджується з правовою позицією відповідача та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

30.05.2018р. від Подільської районної державної адміністрації до господарського суду Одеської області надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до якого відповідач заперечує з приводу задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що до спірних правовідносин не застосовується Закон України «Про оренду землі», так як пай не має ознак земельної ділянки оскільки не визначений в натурі.

06.06.2018р. від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Нива+» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує з приводу задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Чернецького Андрія Петровича оскільки підтримує правову позицію Подільської районної державної адміністрації та вважає що договір оренди від 03.02.2017р. який укладений між Фізичною особою-підприємцем Чернецьким А.П. діяв до 31.12.2017р. та припинив свою дію 01.01.2018р. Отже, на думку Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Нива+» договір оренди від 19.01.2018р. повністю відповідає положенням чинного законодавства.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення учасників справи, суд встановив:

03.02.2017 року між Подільською районною державною адміністрацією та Фізичною особою-підприємцем Чернецьким Андрієм Петровичем (ФОП Чернецький А.П. було укладено договір оренди земельної частки (паю) № 46 від, об'єктом оренди є земельна ділянка (паї) загальною площею 20,7391 га, яка знаходиться на території Великофонтанської сільської ради Подільського району Одеської області. (т.1, а.с. 18-20)

Відповідно до списку земельних ділянок (незапитаних паїв) на полі 10 та 11 у користування ФОП Чернецькому А.П. було передано 9 паїв: ділянки: 69, 70, 71, 73, 74, 75, 76, 77, 78 (т.1, а.с.72).

Відповідно до п.43 прикінцевих положень договору від 03.02.2017 року, цей договір набирає чинності після підписання сторонами, та з моменту його реєстрації в Котовській районній державній адміністрації.

Договір підписано 03.02.2018р., та зареєстровано 03.02.2017р. (т.1, а.с 20), також 03.02.2017р. за актом приймання передачі об'єкт оренди був фактично переданий позивачу. (т.1, а.с.20).

18.01.2018р. до голови Подільської районної державної адміністрації надійшла заява від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Нива+» в особі генерального директора Маланюка Михайла Романовича щодо заключення договору оренди на нерозподілені (невитребувані) земельні частки (паї) орієнтовною площею 89,3751 га ріллі (42 пая), які розташовані за межами населених пунктів, на території Куяльницької сільської ради (до реорганізації Великофонтанська сільська рада) Подільського району Одеської області. (т.1, а.с.81).

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Нива+» в списку незапитаних паїв, що є додатком до вищезазначеної заяви вказало 42 паї, в тому числі і 8 паїв, які були передані 03.02.2017 року ФОП Чернецькому А.П. (окрім 73 паю) (т.1, а.с.82).

На підставі вищевказаної заяви було прийнято розпорядження голови Подільської районної державної адміністрації № 59/18 від 18.01.2018р. «Про передачу в оренду СТОВ АФ «Нива+» нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) на території Куяльницької сільської ради» (додається), результатом якого стало укладення Договору оренди земельниї часток (паїв) № 1/01-17 від 19.01.2018 року, загальна площа земельної ділянки 89,3751 га, яка знаходиться на території Куяльницької сільської ради (до реорганізації - Великофонтанської сільської ради) Подільського району Одеської області.

Позивач вважає, що такі дії Подільської районної державної адміністрації є порушенням його прав, охоронюваних законом інтересів та положень чинних нормативно правових актів, у зв'язку з чим, власне і було подано позовну заяву до господарського суду Одеської області.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Що стосується вимоги ФОП Чернецького А.П. щодо визнання незаконними дій Подільської районної державної адміністрації, якими в односторонньому порядку розірвано договір оренди від 03.02.2017 року суд зазначає наступне.

Прийняття розпорядження та укладення договору з іншим контрагентом, в розумінні Цивільного кодексу України не є одностороннім розірванням, оскільки розірвання договору повинно бути оформлено так само як і його укладення, у письмові формі.

Судом встановлено, що письмового повідомлення про розірвання договору від Подільської районної державної адміністрації не було, відповідно до матеріалів справи, державна адміністрація стверджує, що договір оренди від 03.02.2017р. закінчив свою дію 31.12.2017р., а тому суд не приймає правову позицію позивача, яка ґрунтується на тому, що Подільською районною державною адміністрацією здійснено будь які дії які спрямовані на одностороннє розірвання договору з ФОП Чернецькиим А.П.

Отже, у задоволенні позовної вимоги про визнання незаконними дій Подільської районної державної адміністрації, якими в односторонньому порядку розірвано договір оренди від 03.02.2017 року суд відмовляє у зв'язку з безпідставністю тверджень позивача.

Що стосується визнання недійсним розпорядження Подільської районної державної адміністрації №59/18 від 18.01.2018р. та визнання недійсним договору оренди №1/01-17 суд зазначає наступне.

П.п. 2.16, 2.24 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17 травня 2011 року N 6 зазначено наступне.

Положеннями ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України також передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

З огляду на це судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Суд звертає увагу, що першочерговим для об'єктивного вирішення спору, є саме встановлення строку дії договору оренди від 03.02.2017 року укладеного між Подільською районною державною адміністрацією та Фізичною особою-підприємцем Чернецьким Андрієм Петровичем.

Строк дії договору складає 1 рік. (п.8 договору)

Відповідно до п.43 прикінцевих положень договору від 03.02.2017 року, цей договір набирає чинності після підписання сторонами, та з моменту його реєстрації в Котовській районній державній адміністрації.

Договір підписано 03.02.2018р., та зареєстровано 03.02.2017р. (т.1, а.с 20), також 03.02.2017р. за актом приймання передачі об'єкт оренди був фактично переданий позивачу. (т.1, а.с.20).

Отже, судом встановлено, що строк дії договору від 03.02.2017 року скінчився 03.02.2017 року.

В контексті спірних правовідносин, суд не приймає правову позицію позивача, з приводу того, що згідно ст. 19 ЗУ «Про оренду землі» строк укладення договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення не може бути меншим ніж 7 років, оскільки в даному випадку мова йде про оренду невитребуваних паїв.

Суд погоджується з правовою позицією Подільської районної державної адміністрації, з приводу того, що правовий статус паю є відмінним від земельної ділянки, оскільки до ознак земельної ділянки можливо віднести: межі земельної ділянки, які повинні існувати в натурі (на місцевості), визначене місце розташування земельної ділянки та встановлені права щодо земельної ділянки.

Чіткого законодавчого визначення земельної частки (паю) немає, однак, системний аналіз ст. 25, п.п. 8, 9, 14-17, Перехідних положень Земельного кодексу України, Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 5 червня 2003 р. № 899-УІІ, постанови Кабінету Міністрів України «Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)» від 4 лютого 2004 року № 122 дає змогу прийти до висновку, що земельна частка (пай) є умовною часткою сільськогосподарських угідь, які були передані в колективну власність сільськогосподарським підприємствам. Така частка не має чітко визначених меж та розміру внатурі, її розмір визначався як середній по господарству в умовних кадастрових гектарах. Отже, земельний пай - це ще не земельна ділянка, а лише право вимагати виділення в натурі певної земельної ділянки.

Також суд відхиляє правову позицію позивача, яка ґрунтується на аналізі ч.1 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі», оскільки дана норма не містить положень про автоматичну пролонгацію договору у зв'язку і з пререважним правом.

Дана стаття, окрім першої частини, містить положення, які конкретизують порядок реалізації переважного права, а саме:

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку. (ч.2 ст.33 ЗУ «Про оренду землі»)

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. (ч.3 ст.33 ЗУ «Про оренду землі»)

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. (ч.4 ст.33 ЗУ «Про оренду землі»)

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. (ч.5 ст.33 ЗУ «Про оренду землі»)

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). (ч.6 ст.33 ЗУ «Про оренду землі»)

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. (ч.7 ст.33 ЗУ «Про оренду землі»)

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. (ч.8 ст.33 ЗУ «Про оренду землі»).

Суд зазначає, що автоматичного продовження строку дії договору не відбулося, позивач отримав відмову у продовженні строку дії договору у зв'язку з несвоєчасним зверненням, крім цього, ФОП Чернецький А.П. не звертається до господарського суду Одеської області з вимогами про поновлення договору оренди, а тому суд не може вийти за межі спору та надавати оцінку діям Подільської районної державної адміністрації, яка полягає у відмові від продовження дії договору за заявою позивача про продовження договору оренди на 2018р. (т.1, а.с.77).

Суд не приймає до уваги посилання Подільської районної державної адміністрації з приводу того, що договір укладено лише на 2017 рік, оскільки сторони чітко визначили його строк та момент набирання чинності.

Отже, суд прийшов висновку, що саме після підписання договору оренди від 03.02.2017р. та його реєстрації (03.02.2017р.) договір діє рівно рік, а саме до 03.02.2018р.

Приймаючи до уваги вищезазначене, суд зазначає, що прийняття розпорядження голови Подільської районної державної адміністрації № 59/18 від 18.01.2018р. «Про передачу в оренду СТОВ АФ «Нива+» нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) на території Куяльницької сільської ради» (додається), результатом якого стало укладення Договору оренди земельниї часток (паїв) № 1/01-17 від 19.01.2018 року, загальна площа земельної ділянки 89,3751 га, яка знаходиться на території Куяльницької сільської ради (до реорганізації - Великофонтанської сільської ради) Подільського району Одеської області було здійснено з порушенням норм чинного законодавства, оскільки право користування вісьмома паями, (окрім 73 паю) на підставі діючого договору оренди від 03.02.2017р. належало ФОП Чернецькому А.П.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно з ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

При цьому, у відповідності до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно зі ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

У п.п. 2.1, 2.5.2, 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Приписи п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6.11.2009р. №9 передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Отже, саме на момент прийняття спірного розпорядження № 59/18 від 18.01.2018р. та укладення договору оренди № 1/01-17 від 19.01.2018 року Подільська районна державна адміністрація всупереч існуванню у ФОП Чернецького А.П. права користування вісьмома паями передала їх в оренду Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Нива+».

Суд не приймає до уваги правову позицію Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Нива+», що за договором № 1/01-17 від 19.01.2018 року йому було передано інші землі, оскільки, відповідно до листування з позивачем та відповідей на адвокатські запити, які містяться в матеріалах справи, Подільська районна державна адміністрація з посиланням на законність власних дій взагалі не заперечує, що було передано в оренду ті землі, які раніше були в оренді у ФОП Чернецького А.П.

Крім цього, системний аналіз документів (т.1, а.с.72 та а.с.82), які були надані Подільською районною державною адміністрацією дає змогу дійти висновку, що Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Нива+» були передані ділянки (паї) №69,70,71,74,75,76,77,78 які належали на праві оренди ФОП Чернецькому А.П.

Також суд зазначає, що статтею 785 ЦК України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до частини 2 статті 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Таким чином, до моменту підписання акту, право користування майном не припиняється.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 червня 2018 по справі № 910/22027/16.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять підписаного між ФОП Чернецьким А.П. та Подільською районною державною адміністрацією акту приймання-передачі (повернення) об'єкту оренди до Подільської районної державної адміністрації.

Фактично, ФОП Чернецький А.П. продовжує користуватися паями і після закінчення строку дії договору, у зв'язку з чим суд доходить обґрунтованого висновку, що при укладенні договору з Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Нива+», Подільська районна державна адміністрація взагалі не мала в наявності 8 паїв, які перебували у користуванні ФОП Чернецького А.П., що є самостійною підставою для визнання недійсним розпорядження Подільської районної державної адміністрації № 59/18 від 18.01.2018р. та визнання недійсним договору оренди № 1/01-17 від 19.01.2018 року.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, позов ФОП Чернецького А.П. підлягає частковому задоволенню в частині визнання недійсним розпорядження Подільської районної державної адміністрації № 59/18 від 18.01.2018р. та визнання недійсним договору оренди № 1/01-17 від 19.01.2018 року.

Що стосується розподілу судових витрат господарський суд Одеської області зазначає наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд звертає увагу, що системний аналіз нормативно-правових актів зводиться до того, що до витрат на професійну правничу допомогу відноситься гонорар адвоката за представництво в суді, а також інші витрати, зокрема на підготовку до розгляду справи, збір доказів, вартість послуг помічника адвоката. Проте всі такі витрати мають бути документально підтверджені. Вимоги стосовно належного підтвердження витрат мають бути підтверджені документами та доказами оплати.

Суд зазначає, що рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому суд не може відшкодовувати витрати, які можуть бути понесені у майбутньому, оскільки це суперечить принципу об'єктивності судового процесу.

Договір не є доказом надання правової допомоги, а тим більше витрат на правничу допомогу, договір лише констатує волю сторін на настання відповідних наслідків. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Крім цього належними та допустимими доказами витрат на правничу допомогу є докази оплати.

Заявником, на підтвердження оплати понесених витрат надано лише квитанції Одеської обласної колегії адвокатів, однак дані квитанції не є первинними документами, що засвідчують здійснення оплати, оскільки дані кошти повинні бути зараховані на рахунок через установу банку.

Належними та допустимими доказами оплати є саме платіжні доручення, або інший первинний документ що засвідчує банківську операції з зарахування коштів на рахунок Одеської обласної колегії адвокатів. З квитанції, які надані позивачем (т.1, а.с.224) суд не може прийти до висновку, що кошти надійшли на рахунок Одеської обласної колегії адвокатів, а тому дані квитанції без доказів здійснення банківської операції не є належними та допустимими доказами понесених витрат на правову допомогу.

Чеки на оплату пального також не підтверджують факту, що ці витрати були здійснені саме у зв'язку із розглядом справи, а тому суд не може вважати їх належними та допустимими доказами понесених витрат на правову допомогу.

Крім цього, взагалі не зрозуміло до якого договору відноситься акт надання юридичних послуг на суму 24700грн.(т.1, а.с. 223), оскільки, в ньому знаходиться посилання на договір про надання правових послуг від 18.02.2018р. однак в матеріалах справи міститься два договори з ФОП Чернецьким А.П. б/н від 23.04.2018р. (т.2, а.с. 3) та договір з Чернецьким А.П. від 14.02.2018р. (т.2, а.с. 4). Відповідно до ордеру (т.2, а.с. 1) адвокати представляє інтереси позивача на підставі договору б/н від 23.04.2018р. в якому взагалі не вказано, ані суми гонорару, ані будь-яких надходжень від довірителя.

Отже, дослідивши матеріали справи, до відшкодування підлягає виключно витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом задоволено дві вимоги нематеріального характеру, до стягнення підлягає сума в розмірі 3524,00грн.

Відповідно ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Суд зазначає, що оскільки розпорядження Подільської районної державної адміністрації № 59/18 від 18.01.2018р. на основі якого було укладений договір оренди № 1/01-17 від 19.01.2018 року було видано всупереч нормам чинних нормативно-правових актів витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви відповідно до приписів ст. 129 ГПК України покладаються на Подільську районну державну адміністрацію.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимог Фізичної особи-підприємця Чернецького Андрія Петровича до відповідачів Подільської районної державної адміністрації та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Нива+» задовольнити частково.

2. Визнати недійсним розпорядження Подільської районної державної адміністрації № 59/18 від 18.01.2018р.

3. Визнати недійсним договір оренди № 1/01-17 від 19.01.2018 року укладений між Подільською районною державною адміністрацією та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Нива+»

4. В решті позовних вимог Фізичної особи-підприємця Чернецького Андрія Петровича - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде складено та підписано 06 серпня 2018р.

Суддя О.Ю. Оборотова