Рішення № 75693358, 03.08.2018, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2018 рокуСправа № 912/1231/15-г Господарський суд Кіровоградської області колегією у складі: головуючого судді Макаренко Т.В., суддів Коваленко Н.М. та Тимошевська В.В., за участю секретаря судових засідань Кравченко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи № 912/1231/15-г

за позовом Військового прокурора Кіровоградського гарнізону в інтересах держави в особі, 25006, м. Кіровоград, вул. Шевченка, 3

І - Міністерства оборони України, 03168 м. Київ, пр. Повітрянофлотський, 6

ІІ - Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд", 03151, м. Київ, вул. Вінницька, 14/39

до відповідача Приватного підприємства "Агрорембудсервіс", 25005, м. Кіровоград, вул. Леваневського, 2-В

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Філії Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" "1080-Управління начальника робіт", 25006, м. Кіровоград, вул. Добровольського, 5-А

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства АБ "Укргазбанк", 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська (Велика Васильківська), 39

про визнання права власності та витребування майна

Представники учасників судового процесу:

від прокуратури - Калашников Є.В. посвідчення №047964, від 19.09.17;

від позивача-І - Вологжаніна О.Д., довіреність від 26.06.2018р. № 220/413/Д;

від позивача-ІІ - участі не брали ;

від відповідача - Рябовол С.В., довіреність № б/н від 01.10.17, в режимі відеокнференції;

від відповідача - Протівцев Ю.М. , довіреність № б/н від 10.02.18 ;

від третьої особи (Філія Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" "1080-Управління начальника робіт") - участі не брали;

від третьої особи (ПАТ АБ "Укргазбанк") -участі не брали;

Військовий прокурор Кіровоградського гарнізону (надалі - прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (надалі - позивач І) та Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" (надалі - ДП "Укрвійськбуд", позивач ІІ) з позовом до Приватного підприємства "Агрорембудсервіс" (надалі - ПП "Агрорембудсервіс", відповідач) , в якому просить:

- визнати за державою Україна в особі Міністерства оборони України право власності на нерухоме майно, а саме: на 3/20 частин комплексу будівель і споруд по вул. Леваневського, 2-В у м. Кіровограді, а саме: адмінбудівлю загальною площею 94,5 кв. м (літ.А кр.кр. 1), гаражі, загальною площею 255,4 кв.м (літ. В, В1, В2), кузню (літ. Гг), естакаду (літ. ДХ), вбиральню (літ. З), мийку (літ. д), АЗС (літ. Л), будівлю підземного зберігання паливно-мастильних матеріалів (літ М), цех по виготовленню скла, загальною площею 37,7 кв.м (літ. П), столярний цех, загальною площею 96,6 кв.м (літ. П1п), навіси (літ Н, 01), гараж (літ. О), розчинно-бетонний вузол (літ СС1), вбиральню (літ. С2), оглядову яму (літ Б), водопровідну колонку (літ. Е), вапняну яму (літ. Р);

- витребувати це майно шляхом вилучення від ПП "Агрорембудсервіс" та передати його ДП "Укрвійськбуд" в особі Філії ДП "Укрвійськбуд" "1080-Управління начальника робіт".

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 01.03.2016, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.01.2017, позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2017 рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.03.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 скасовано; справу №912/1231/15-г передано на новий розгляд до Господарського суду Кіровоградської області. 24.04.2017 матеріали справи № 912/1231/15-г надійшли до Господарського суду Кіровоградської області.

Розпорядженням в.о. керівника апарату господарського суду Кіровоградської області №50 від 24.04.2017 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 912/1231/15-г, за результатами якого дану справу призначено судді Шевчук О.Б. Ухвалою від 26.04.2017 господарський суд у складі судді Шевчук О.Б. прийняв справу №912/1231/15-г до свого провадження.

Ухвалою від 10.07.2017 господарський суд постановива продовжити розгляд справи №912/1231/15-г колегією у складі трьох суддів під головуванням судді Шевчук О.Б. 10.07.2017 автоматизованою системою призначена судова колегія у складі трьох суддів, а саме: головуючий суддя Шевчук О.Б., судді Коваленко Н.М. та Колодій С.Б.

У зв'язку із звільненням судді Шевчук О.Б. з посади судді на підставі заяви про відставку, розпорядженням в.о. керівника апарату господарського суду № 208 від 13.09.17 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №912/1231/15-г, за результатами якого справу призначено колегії у складі: головуючого судді Макаренко Т.В., суддів Коваленко Н.М. та Колодій С.Б.

Ухвалою від 13.09.2017 року колегією у складі головуючого судді Макаренко Т.В., суддів Коваленко Н.М. та Колодій С.Б. справу № 912/1231/15-г прийнято до свого провадження та враховано, що розгляд справи призначено на 15.09.2017р. о 12:00 год.

У судовому засіданні 15.09.2017 року за клопотанням представника відповідача оголошувалась перерва до 14 год. 18.09.2017 року в порядку норм ст. 20 , 77 ГПК України з метою надання можливості представнику позивача подати мотивовану письмову заяву про відвід. У судовому засіданні 18.09.2017 року відповідачем подано заяву про відвід суддям Макаренко Т.В., Коваленко Н.М., Колодій С.Б. від розгляду справи № 912/1231/15-г. Ухвалою від 18.09.17 у задоволенні заяви про відвід суддям Макаренко Т.В., Коваленко Н.М., Колодій С.Б. від розгляду справи № 912/1231/15-г відмовлено.

Ухвалою від 18.09.2017 господарський суд відклав розгляд справи до 04.10.2017 об 11:00, зобов'язав учасників судового процесу подати необхідні докази.

Ухвалою від 04.10.17 розгляд справи відкладено до 23.10.17 о 14:00 год.

Ухвалою від 20.10.17 розгляд справи призначено на 09.11.17 об 11:00 год.

Ухвалою від 08.11.17 справу прийнято до свого провадження колегією у складі головуючого судді - Макаренко Т.В., суддів Коваленко Н.М., Тимошевська В.В.

Ухвалою від 09.11.17 розгляд справи відкладався до 10:00 год. 22.11.17.

У судовому засіданні 22.11.17 оголошувалась перерва до 12:00 год. 27.11.17 в порядку норм ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 27.11.17 господарський суд постановив надіслати матеріали справи №912/1231/15-г органу досудового розслідування - Кропивницькому відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області (вул. Вокзальна, 58, м. Кропивницький, 25030) та зупинити провадження у справі №912/1231/15-г до закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015120010000097.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.02.18 зазначену ухвалу скасовано, справу № 912/1231/15-г направлено до Господарського суду Кіровоградської області для продовження розгляду по суті.

15.12.2017р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. №2147-УШ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147-УІП, чинної з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст.12 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147-УШ, чинної з 15.12.2017р., загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що справу №912/1231/15-г слід розглядати за правилами загального позовного провадження відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 13.03.2018 року справу № 912/1231/15-г суд постановив розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії судового розгляду; судовий розгляд призначив на 30.03.2018 року о 10:00 год.

У засіданні суду 30.03.2018 р. представником відповідача, шляхом подання відповідної письмової заяви, заявлено відвід суддям Макаренко Т.В., Коваленко Н.М. та Тимошевській В.В.

Згідно ухвали суду від 30.03.2018 р. господарський суд у складі головуючого судді Макаренко Т.В., суддів Коваленко Н.М. та Тимошевської В.В. дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу та, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, зупинив провадження у справі до вирішення питання про відвід колегії суддів Господарського суду Кіровоградської області Макаренко Т.В. - головуючий, судді Коваленко Н.М., Тимошевська В.В.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2018 р., для розгляду заяви про відвід суддям Макаренко Т.В., Коваленко Н.М. та Тимошевської В.В. у справі № 912/1231/15-г визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Вавренюк Л.С., судді Колодій С.Б. та Кабакова В.Г.

Ухвалою від 02.04.18 (головуючий суддя - Вавренюк Л.С., судді Колодій С.Б. та Кабакова В.Г.) у задоволенні заяви приватного підприємства "Агрорембудсервіс" від 30.03.2018 р. про відвід судді Макаренко Т.В., судді Коваленко Н.М. та судді Тимошевської В.В. у справі №912/1231/15-г (вх.№ 759/18 від 30.03.2018 р.) - відмовлено.

Ухвалою від 11.04.18 провадження у справі № 912/1231/15-г поновлено, судовий розгляд призначено на 14:00 год. 25.04.18.

13.04.18 на адресу Господарського суду Кіровоградської області надійшла апеляційна скарга Приватного підприємства "Агрорембудсервіс" на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 30.03.18 по справі № 912/1231/15-г.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 16.04.18 зупинено провадження у справі № 912/1231/15-г до закінчення перегляду в апеляційному порядку ухвали Господарського суду Кіровоградської області від 30.03.18 та повернення матеріалів справи до Господарського суду Кіровоградської області із суду вищої інстанції.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.06.18 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агрорембудсервіс" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 30.03.18 у справі № 912/1231/15-г залишено без змін.

25.06.18 матеріали справи № 912/1231/15-г повернуто до Господарського суду Кіровоградської області.

Ухвалою від 05.07.2018 господарський суд поновив провадження у справі, судовий розгляд призначив на 10:00 23.07.2018.

Правові позиції сторін.

Обґрунтовуючи поданий до суду позов прокурор, посилаючись на ст.ст. 3, 14 Закону України "Про Збройні сили України", ст.ст. 1-3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних силах України", ст.ст. 220, 316, 317, 319, 321, 326, 329, 330, 346, 388, 391, 392, 657ЦК України стверджує, що державі в особі Міністерства оборони України належить право власності на 3/20 комплексу будівель і споруд по вул. Леваневського, 2-В у м. Кіровограді, однак наявність такого права заперечується приватним підприємством "Агрорембудсервіс", у незаконному володінні якого перебуває зазначене майно на підставі нікчемної біржової угоди, укладеної з останнім 02.12.2005, у зв'язку з чим прокурор просить витребувати зазначене майно у відповідача та передати його державному підприємству "Укрвійськбуд" Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" в особі його філії - "1080 - Управління начальника робіт", на балансі якої таке майно перебуває. (а.с. 3-10 том 1).

Третя особа - ПАТ АБ "Укргазбанк" заперечив проти задоволення позовних вимог (а.с. 28-31, том 13). Так третя особа стверджує, що рішенням № 64 від 14.01.2003 виконавчий комітет Кіровоградської міської ради у встановленому законом порядку визнано право власності за державою в особі Верховної Ради України на праві повного господарського відання державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" на цілий комплекс будівель по вул. Левановського, 1-в. Відтак, органом управління державним майном є Верховна Рада України, а не Міністерство оборони України, як стверджує прокурор в позові. Державному підприємству Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" належить право володіння цим майном на праві повного господарського відання, що не є безумновною підставою на те, що це майно є військовим. З аналізу постанови Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2007, згідно якої переглядалась ухвала Господарського суду м. Києва від 12.10.2006 у справі № 24/612-б-43/234 про визнання банкрутом ДП МОУ "Укрвійськбуд", випливає, що провадження у справі про банкрутство припинено на підставі п. 7 ч. 1 ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у зв'язку зі сплатою боргу перед конкурсними кредиторами, а не у зв'язку із фіктивністю банкрутства, як стверджує прокурор. Доводи прокурора стосовно нікчемності біржової угоди від 02.12.2005 підлягають доведенню у даній справі. Безпідставним є позовна вимоги про витребування майна відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України, оскільки відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України позов про витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикація) не визначений як наслідок нікчемного правочину.

Державне підприємство Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" (позивач 2) подало пояснення № 175/юр від 06.062017 р., відповідно до яких підтримує позов прокурора у повному обсязі. Так позивач 2 стверджує, що біржова угода від 02.12.2005 № 27-05/12 укладена всупереч положенням ст. 1, ч. 1 ст. 7, п. 4 ч. 3 ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств", п. 2 ч. 2 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки продаж за біржовою угодою відбувався не Фондом державного майна України чи його регіональним відділенням, представництвом. Також не враховано норми ст. 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", згідно яких рішення про відчуження військового майна повинен був приймати виключно Кабінет Міністрів України. Позивач 2, із посиланням на правову позицію Верховного Суду України, що висловлена у постанові від 16.02.2010 у справі № 10/14, стверджує про нікчемність біржової угоди № 27-05/12 від 02.12.2005 за відсутності її нотаріального посвідчення. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.09.2017 № 68671899 право власності відповідача на спірне майно скасовано. Господарський суд наголошує, що позивач 2 помилково зазначає дату такого витягу, так в матеріалах справи дійсно міститься витяг є Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 68671899, але від 21.09.2016. Відповідно до такого витягу підставою виникнення права власності на комплекс, об'єкт житлової нерухомості за адресою вул. Леваневського, 2-в зазначено рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда, підставою скасування державної реєстрації права власності - рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 17.10.2012 у справі № 22ц/1190/2937/12. Із посиланням на ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод позивач 2 стверджує, що правовідносини, пов'язані із вибуттям об'єкта із державної власності, становлять суспільний публічний інтерес. Через нікчемність правочину до відповідача не переходило право власності на спірне майно відповідно до статті 334 Цивільного кодексу України. Також позивач 2 наголошує, що спірне майно набуло статусу військового майна з 21.09.1999 відповідно до Закону України "Про правовий режим майна Збройних Сил України" та не втрачало статусу військового майна по сьогоднішній день. Щодо заявленого відповідачем спливу позовної давності, то позивач 2 звертає увагу, що положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку статті 388 Цивільного кодексу України не застосовуються.

Аналогічні пояснення надані Військовим прокурором Кіровоградського гарнізону Південного регіону України (а.с. 49-61, том 13).

ПП "Агрорембудсервіс" подало письмові пояснення із урахуванням постанови ВГСУ від 12.04.2017 та наданих пояснень прокурора та позивачів (а.с. 76-89, том 13). Так відповідач наголошує на недоведеності того, що спірне майно має статус військового. Продаж спірного майна здійснювався в процесі провадження справи про банкрутство ДП МО України "Укрвійськбуд" відповідно до вимог чинного законодавства. На підставі Біржової угоди 21.12.2005 ОКП Кіровоградське ОБТІ здійснило державну реєстрацію права приватної спільної часткової власності на 3/20 комплексу будівель і споруд по вул. Левановського, 1-В за ПП "Агрорембудсервіс". Відповідач вважає, що нікчемність Біржової угоди має бути доведена в загальному порядку. ПП "Агрорембудсервіс" наголошує, що у його власності перебуває Комплекс (цілий) по вул. Левановського, 2В в м. Кіровограді, тоді як прокурор просить витребувати 3/20 частини Комплексу будівель і споруд по вул. Левановського, 2В у м. Кіровограді, яка відповідачеві документально не належить. Також відповідач зазначає про невідповідність витребуваного майна тому майну, яке перебуває у користуванні відповідача за технічною документацією та згідно правовстановлюючих документів.

12.06.2017 ПП "Агрорембудсервіс" подало клопотання про припинення провадження у справі (а.с. 97-98, том 13) та заяву про застосування позовної давності (а.с. 99-102, том 13).

Позивачем 2 подано клопотання № 231/юр від 23.06. 2017 (а.с. 111-112) про залучення копії висновку експерта від 04.01.2017 № 1565/тдд, відповідно до якого виявлено розбіжності у відбитках печаток, що знаходяться на перших аркушах "Плану санації ДП МОУ "Укрвійськбуд" та "Доповненнях до плану санації ДП МОУ "Укрвійськбуд", а також встановлено факт того, що відбитки печатки "Міністерство оборони України" та "Міністерство економіки та з питань Європейської інтеграції України" на перших аркушах санації ДП МОУ "Укрвійськбуд" нанесені різними печатками.

Міністерство оборони України надало свої пояснення (а.с. 124-125, том 13), згідно яких вважає, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

ДП Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" 15.09.2017 долучило до матеріалів справи копії висновків експертів (а.с. 23-236, том 13), що провели експертизи в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні від 16.03.2013 № 12013110090003558 за фактом незаконного відчуження у період 2003-2007 років службовими особами Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" за попередньою змовою з невстановленими досудовим слідством особами, майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 19, який перебував на балансі ДП МОУ "Укрвійськбуд" під час процедури санації зазначеного підприємства у зв'язку з його фіктивним банкрутством. За таким висновком експерта № 8-4/1563 від 19.08.2017 встановлено, що підпис на титульному аркуші "Плані санації ДП МО України "Укрвійськбуд" ліворуч від рукописного надпису ОСОБА_1, виконано самим ОСОБА_1; підпис на титульному аркуші "Доповненні до плану санації ДП МО України "Укрвійськбуд" ліворуч від рукописного надпису ОСОБА_1 виконано не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1

02.08.2018 року ДП Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" подано клопотання № 219/юр від 01.08.2018р. про прийняття як докази у справі № 912/1231/15-г копію листа Департаменту охорони державної таємниці Міністенрства оборони України від 30.08.2017р. № 276/839 разом з копіями двох відтисків печаток Міністерства оборони України, які були замовлені та виготовлені у 2001 році.; копію висновку "Кіровоградського обласного бюро технічної інвентаризації" про вартість комплексу будівель по вул. Леваневського, 2-В у м. Кіровограді від 08.12.2010р. ; засвідчену копію висновку експерта від 20.07.2018р. № 11.

Ухвалою від 03.08.2018р. суд задовольнив клопотання Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" № 219/юр від 01.08.18 про долучення вказаних доказів до справі.

Також позивачем-2 подано письмові пояснення № 131/юр від 23.07.2018р., за змістом яких позивач 2 наполягає, що спірне майно вибуло з володіння власника поза його волею внаслідок вчинення кримінального злочину, а саме: під час фіктивного банкрутства державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд", а тому спірне майно повинно бути повернуте його законному власнику.

Про вибуття спірного майна поза волею власника свідчить, за доводами відповідача 2, відсутність печатки Міністерства оборони України на плані санації державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" 02.11.2001р. та відсутність підпису Міністра оборони України і печатки вказаного міністерства на Доповненнях до плану санації, відновлення платоспроможності та виведення з кризи державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" 14.11.2002р.

Зазначає, що витребування спірного майна на користь Держави в особі Міністерства оборони України з володіння відповідача відповідає критерію законності: витребування з його власності спірного майна буде здійснено на підставі норми ст. 388 ЦК України, яка відповідає вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційний текст якої є публічним та загальнодоступним. Сумніви відповідача у правильності тлумачення та застосування цієї норми не можуть свідчити про незаконність втручання у право власності.

Отже, позивач-2 у таких поясненнях наполягає на застосування до спірних правовідносин норм ст. 388 ЦК України.

03.08.2018р. Військовим прокурором Кіровоградського гарнізону Південного регіону України подано заяу від 02.2018р. № 2824вих.-18 про збільшення розміру позовних вимог . За такою заявою прокурор просить :

1. Визнати за Державою Україна (код 00019593), в особі Міністерства оборони України (пр.-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код 00034022) право власності на 3/20 частин комплексу будівель і споруд по вул. Леваневського 2-В, у м. Кропивницький, а саме: адмінбудівлі літ. "А", площею 127,26 м2, оглядова яма з навісом літ. "Б", площею 44,65 м2 , гараж літ. "В", площею 140,22 м2 , гараж літ. "В1", площею 82,41 м2 , гараж літ. "В2", площею 83,03 м2, кузня літ. "Г", площею 116,37 м2, прибудова літ. "г", площею 5,36 м2, естакада літ. "Д", площею 80,75 м2, водопровідна колонка (підсобне) літ "Е", площею 2,21 м, вбиральня літ. "З", площею 6 м2 , АЗС літ "Л", площею 11,7 м2, підсобне зберігання ПММ літ "М", площею 32 м , навіс літ, "Н", площею 83 м2 , навіс літ. "ОІ", площею 20,52 м , цех по виготовленню скла літ. "П", площею 44,63 м2 , столярний цех літ. "П1", площею 79,72 м2, прибудова літ. "п", площею 7,58 м2 , вапнякова яма літ. "Р", площею 72 м2 , розчино - бетонний вузол літ. "С", площею 98 м2 , розчино - бетонний вузол літ. "СІ", площею 135 м2, вбиральня літ. "С2", площею 9,88 м , огорожа літ. "N", ворота літ. "N1", хвіртка літ. "N2", ворота літ. "N3", ворота літ. "N6".

2. Витребувати шляхом вилучення від приватного підприємства «Агрорембудсервіс» (25005, м. Кропивницький, вул. Леваневського, 2-В) та передати державному підприємству Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» в особі філії державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» «1080 - Управління начальника робіт» 3/20 частин комплексу будівель і споруд по вул. Леваневського 2-В, у м. Кропивницький, а саме: адмінбудівлі літ. "А", площею 127,26 м2, оглядова яма з навісом літ. "Б", площею 44,65 м2 , гараж літ. "В", площею 140,22 м2 , гараж літ. "В1", площею 82,41 м2 , гараж літ. "В2", площею 83,03 м2, кузня літ. "Г", площею 116,37 м2, прибудова літ. "г", площею 5,36 м2, естакада літ. "Д", площею 80,75 м2, водопровідна колонка (підсобне) літ "Е", площею 2,21 м, вбиральня літ. "З", площею 6 м2 , АЗС літ "Л", площею 11,7 м2, підсобне зберігання ПММ літ "М", площею 32 м , навіс літ, "Н", площею 83 м2 , навіс літ. "ОІ", площею 20,52 м , цех по виготовленню скла літ. "П", площею 44,63 м2 , столярний цех літ. "П1", площею 79,72 м2, прибудова літ. "п", площею 7,58 м2 , вапнякова яма літ. "Р", площею 72 м2 , розчино - бетонний вузол літ. "С", площею 98 м2 , розчино - бетонний вузол літ. "СІ", площею 135 м2, вбиральня літ. "С2", площею 9,88 м , огорожа літ. "N", ворота літ. "N1", хвіртка літ. "N2", ворота літ. "N3", ворота літ. "N6".

Відповідно до норм ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви (ч.3 ст.46 ГПК України).

У разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускається, крім випадків, визначених цією статтею.

Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

Господарський суд зауважує, що предмет спору у даній справі не є стягнення грошових коштів, а тому вказана заява прокурора не є заявою про збільшення позовних вимог.

Суд також не розцінює вказану заяву прокурора як заяву про зміну предмета позову, оскільки така заява прокурором була подана після долучення судом до матеріалів справи засвідченої копії висновку експерта від 20.07.2018р. № 11, яким встановлено фактичну наявність будівель та споруд та їх розміри.

Суд розцінює таку заяву прокурора як заяву, яка подана в порядку норм ст. 42 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 03.08.2018 року заяву Військового прокурора Кіровоградського гарнізону Південного регіону України від 02.2018р. № 2824вих.-18 прийнято до розгляду та постановлено здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням уточнень, наведених у цій заяві .

У судовому засіданні 03.08.2018 представники прокуратури та позивача 1 підтримали позовні вимоги у повному обсязі. Представники відповідача позов заперечили.

Представники позивача 2 та 3-х осіб у судовому засіданні 03.08.2018р. участі не брали, проте належним чином повідомлені про час і місце проведення судового засідання, про що свідчать підписи представників позивача 2 та 3-х осіб на повідомленні про наступне засідання у справі № 912/1231/15-г( а.с. 204 т.15) .

Суд враховує, що ухвалою від 03.08.2018р. суд відмовив в задоволенні клопотань відповідача від 24.07.18 та позивача-2 за № 221/юр від 01.08.18 та заяви заяви ПАТ акціонерний банк "Укргазбанк" № 512/447/2018 від 31.07.18 про відкладення судового розгляду справи, призначеного на 03.08.2018р.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутній представників сторін, господарський суд встановив такі обставини справи.

29.01.1998 Міністром оборони України видано наказ № 27 "Про створення та реєстрацію державних підприємств Міністерства оборони України", згідно якого на базі розформованих військових частин та організацій будівельно-квартирного комплексу організовано створення відособлених структурних підрозділів державних підприємств Міністерства оборони України, зокрема "Укрвійськбуд" (пункт 1), а також доручено начальнику розквартирування військ і капітального будівництва Збройних сил - начальнику Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України у 10-денний термін після призначення встановленим порядком керівників державних підприємств Міністерства оборони України організувати роботу по прийому-передачі фондів, зазначених у пункті 1 (пункт 4).

Відповідно до вказаного наказу та згідно Плану організаційних заходів у квартирно-будівельному комплексі Збройних Сил України у 1998 році, який є додатком №1 до наказу №27 від 29.01.1998, створено Державне підприємство "Укрвійськбуд", розформовано 1080 управління начальника робіт Головного управління військового будівництва (м.Кіровоград), умовне найменування військова частина А1689 (ідентифікаційний код 08539313 анульований), фонди і майно передано Державному підприємству Міністерства оборони "Укрвійськбуд", яке визнано правонаступником розформованої військової частини.

Згаданим наказом затверджено статути державних підприємств Міністерства оборони України та зобов'язано керівників, зокрема, керівника Державного підприємства "Укрвійськбуд", встановленим порядком подати до органу державної реєстрації статут підприємства, організувати розробку та затвердити положення про відособлені структурні підрозділи, наділити структурні підрозділи основними фондами згідно з їх завантаженістю (пункти 2, 3 наказу).

На виконання зазначеного наказу Міністра оборони України, наказу начальника ГУРВ і КВ МОУ від 16.11.1998 №111, наказу командира військової частини А0200 від 25.08.1998 №123 складено ліквідаційний акт по ліквідації військової частини А 1689, який затверджено командиром ВЧ А 0200 10.06.1999 (а.с. 16-18 том 8).

Як випливає зі змісту даного акта Державному підприємству Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" передані основні засоби згідно актів прийому - передачі, затверджених замісником начальника ГУРВ і КВ (реєстр актів прийому-передачі основних засобів додано до акта (а.с. 28-31 том 8) на загальну суму 1640998,53 грн, серед яких 26 об'єктів групи 1 - будівлі і споруди загальною вартістю 693600,05 грн. Акти прийняття - передачі основних засобів на зазначені 26 об'єктів (а.с.114-139 том 8) відповідають даним, вказаним у реєстрі, що є додатком до ліквідаційного акта.

Згідно висновку комісії за даними актів прийняття - передачі основних засобів будівлі та споруди підлягали включенню до списку на наділення основними фондами ДП МОУ "Укрвійськбуд".

Як слідує із преамбули Статуту ДП "Укрвійськбуд" (а.с.105-110 том 2) дане підприємство засноване на майні Збройних Сил України, яке є загальнодержавною власністю; засновником підприємства є Міністерство оборони України - орган управління майном.

Відповідно до розділу 4 цього Статуту майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства; майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання; здійснюючи право повного господарського відання підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту; відчуження засобів виробництва, що є державною власністю і закріплене за підприємством, здійснюється за погодженням з Органом управління майном у порядку встановленому законодавством (пункти 4.1., 4.2., 4.4. Статуту).

Статтею 10 Закону України "Про підприємства в Україні" (у редакції, чинній на момент затвердження ліквідаційного акта) передбачено, що майно підприємства відповідно до законів України, статуту підприємства та укладених угод належить йому або на праві власності або на праві повного господарського відання (частина 2); майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання; здійснюючи право повного господарського відання, державне підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та статуту підприємства (частини 3).

Зазначені докази (наказ Міністра оборони України №27 від 29.01.1998, ліквідаційний акт, акти прийняття - передачі основних засобів) свідчать, що майно від військової частини А1689 передано Державному підприємству Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" на праві повного господарського відання, що узгоджується з приписами Статуту ДП "Укрвійськбуд", частин 2, 3 статті 10 Закону України "Про підприємства в Україні" та спростовує твердження прокурора та позивачів щодо передачі цього майно ДП "Укрвійськбуд" лише в експлуатацію.

Підтвердженням того, що цілий комплекс будівель, що був розташований в м.Кіровограді по вул. Леваневського, 1В, станом на час продажу перебував у державній власності і був закріплений за ДП "Укрвійськбуд" на праві повного господарського відання є також Свідоцтво про право власності від 21.01.2003 №30, видане на підставі рішення Кіровоградського міськвиконкому від 14.01.2003 №64. Як встановлено господарським судом, і не заперечується представниками учасників судового процесу, саме згідно вказаного свідоцтва за державою було проведено реєстрацію права власності в тому числі і нерухомого майна, яке є спірним у даній справі.

Ухвалою арбітражного суду міста Києва від 06.11.2000 за заявою ініціюючого кредитора - ДПІ у Дарницькому районі міста Києва порушено провадження у справі №24/612-б-43/234 (повний номер на час закінчення розгляду справи) про банкрутство ДП МОУ „Укрвійськбуд". 03.04.2001 ухвалою суду введена процедура санації Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" на підставі статті 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка передбачала особливості проведення санації боржника його керівником. Ухвалою від 18.01.2002 затверджено план санації боржника. 12.10.2006 клопотання комітету кредиторів ДП " Укрвійськбуд" про перехід до процедури санації за загальною процедурою на підставі статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 23.02.2006 господарським судом задоволено, продовжена процедура санації ДП "Укрвійськбуд" на шість місяців, про що винесена відповідна ухвала.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2007, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.01.2008, апеляційне провадження та провадження у справі № 24/612-б-43/234 припинено на підставі статті 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

При розгляді даної справи суд бере до уваги висновки постанови Вищого господарського суду України від 29.01.2008 у справі № 24/612-б-43/234, яка мотивована тим, що судом апеляційної інстанції у постанові від 31.10.2007 був встановлений факт погашення боржником у повному обсязі вимог конкурсних кредиторів, у зв'язку з чим, обґрунтовано на підставі статті 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" припинено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд". Виходячи із системного аналізу вимог статей 1, 14, 15, 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд касаційної інстанції зробив висновок про те, що боржник має обов'язок виконання усіх своїх зобов'язань саме перед конкурсними кредиторами. Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено факт погашення ДП "Укрвійськбуд" вимог конкурсних кредиторів у повному обсязі, що у відповідності до приписів пункту 7 частини 1 статті 40 згаданого Закону є підставою для припинення провадження у справі, суд касаційної інстанції визнав правомірним припинення провадження у справі про банкрутство цього підприємства за такою підставою.

Вирок Подільського районного суду м. Києва від 03.03.2007 у кримінальній справі № 1-175/07 по обвинуваченню Дубова Олексія Геннадійовича (заступника генерального директора по фінансово-економічній роботі ДП МОУ "Укрвійськбуд") у діях за статтею 218 Кримінального кодексу України, на який міститься посилання у постанові Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2007 у справі №24/612-б-43/234, такою підставою не слугував. Підтвердженням цьому є постанова Вищого господарського суду України у справі про банкрутство ДП "Укрвійськбуд" від 25.11.2014, винесена за результатами розгляду касаційної скарги ДП "Укрвійськбуд" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 про роз'яснення постанови цього ж суду від 31.10.2007.

Отже посилання позивача 2 на ту обставину, що провадження у справі про банкрутство ДП "Укрвійськбуд" припинено у зв'язку з встановленням факту фіктивності (удаваності, вигаданості) банкрутства ДП "Укрвійськбуд" не відповідає зазначеним матеріалам справи №24/612-б-43/234.

Свідоцтво про право власності від 21.01.2003 за №30 на цілий комплекс будівель, який розташований в м.Кіровограді по вул. Леваневського, 1В, видано на підставі рішення Кіровоградського міськвиконкому від 14.01.2003 №64.(а.с.24 том 1). У Свідоцтві зазначено, що вказаний цілий комплекс будівель належить державі в особі Верховної Ради України на праві повного господарського відання Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд", форма власності - загальнодержавна. За змістом рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 14.03.2003 №64 підставою його прийняття було клопотання ДП "Укрвійськбуд" про оформлення права власності за державою на цілий комплекс будівель по вул.Леваневського, 1В, а також наказ Міністра оборони України №27 від 29.01.1998, Статут ДП "Укрвійськбуд", акти комісії про прийняття закінчених будівництвом об'єктів від 30.12.91 №91-122/8, від 30.12.92 №91-122/10, від 29.12.93 №91-122/35, від 29.12.93 №91-122/24, від 29.12.93 №91-122/22, від 29.12.93 №91-122/30, від 30.03.93 №91-122/18, від 30.12.92 №91-122/19, від 30.03.93 №91-122/16, від 30.03.93 №91-122/20-2, від 30.03.93 №91-122/20-1, від 29.12.93 №91-122/15, від 29.12.93 №91-122/21, висновок ОКП "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" від 01.10.02 №4-4413, висновок управління містобудування, архітектури, екології та земельних відносин (а.с.136 том 1).

Зазначення у Свідоцтві про власності відомостей про орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення від імені та в інтересах держави Україна права власності на спірне майно - Верховну Раду України, відповідає діючим на час видачі цього свідоцтва положенням Закону України "Про власність".

Так, зокрема, статтею 3 Закону України "Про власність" (у редакції чинній на час прийняття рішення та видачі свідоцтва) суб'єктами права власності в Україні визнавалися: народ України, громадяни, юридичні особи та держава.

До державної власності в Україні згідно статті 31 згаданого Закону належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

Суб'єктом права загальнодержавної (республіканської) власності є держава в особі Верховної Ради України (частина 1 статті 32 Закону України "Про власність"). Відповідно до положень статті 34 цього Закону майно Збройних сил України належить до об'єктів права загальнодержавної (республіканської) власності.

Статтею 1 Закону України від 21.09.1999 №1075-XIV "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (у редакції чинній на момент оформлення свідоцтва про право власності) визначено, що військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, які у даному законі охоплюються загальним поняттям - військові частини. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо. Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном (стаття 2 Закону).

Аналізуючи зазначені норми Законів України "Про власність", "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" у сукупності із встановленими господарським судом обставинами, які свідчать, що ДП "Укрвійськбуд" засноване на майні Збройних Сил України, яке є загальнодержавною власністю, засновником підприємства є Міністерство оборони України - орган управління майном (наказ Міністра оборони України №27 від 29.01.1998, ліквідаційний акт, акти прийняття - передачі основних засобів, Статут ДП "Укрвійськбуд"), господарський суд доходить висновку та погоджується з доводами прокурора та позивачів, що спірне майно на момент оформлення свідоцтва про право власності мало статус військового майна. Доводи відповідача стосовно статусу спірного майна є помилковими.

Визначення у Свідоцтві про право власності органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення від імені та в інтересах держави права власності на цілий комплекс будівель, який розташований в м.Кіровограді по вул. Леваневського, 1В - Верховну Раду України, а не Міністерство оборони України, викликано вимогами діючих на час його (свідоцтва) оформлення положень Закону України "Про власність".

На час звернення прокурора із позовом у даній справі норма статті 326 Цивільного кодексу України передбачала, що від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Суб'єкти управління об'єктами державної власності визначені у статті 4 Закону України від 21.09.2006 №185 -V "Про управління об'єктами державної власності". До них Закон (у редакції чинній на дату подання позову) відносить:

Кабінет Міністрів України;

центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об'єктами державної власності;

центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політики у сфері економічного розвитку;

міністерства та інші органи виконавчої влади (далі уповноважені органи управління);

Фонд державного майна України;

органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України;

органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами;

державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури);

Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Отже дослідженням питання щодо органу державної влади, який на час звернення прокурора з позовом у даній справі, здійснює від імені та в інтересах держави право власності на спірне майно, господарський суд встановив, що прокурором правильно визначено у позові позивачем - Міністерство оборони України, як орган, уповноважений державою здійснювати функції щодо управління державним майном, яке є спірним у даній справі.

У процедурі провадження у справі про банкрутство ДП "Укрвійськбуд" (тобто до моменту припинення провадження у цій справі згідно постанови Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2007), органом уповноваженим управляти майном боржника - Міністерством оборони України в особі виконуючого обов'язки Міністра оборони України ОСОБА_1, та Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України в особі заступника Державного секретаря І.Уманського, 02.11.2001 та 30.10.2001 відповідно було погоджено План санації відновлення платоспроможності та виведення з кризи ДП МОУ "Укрвійськбуд", який також було схвалено комітетом кредиторів ДП МОУ "Укрвійськбуд" (протоколом № 2 від 15.11.2001). Зазначений план санації затверджено Господарським судом міста Києва ухвалою від 18.01.2002. Ухвалою від 28.11.2002 господарським судом затверджено додаток №5-1 до плану санації ДП МОУ "Укрвійськбуд" (Доповнення до Плану санації), які попередньо погоджені Міністром оборони України ОСОБА_1 та Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України та схвалені комітетом кредиторів боржника. Вказаними Планом та Доповненням до нього передбачалося вжиття низки заходів, спрямованих на відновлення платоспроможності підприємства та перелік майна, яке мало відчужуватися з публічних торгів для задоволення вимог конкурсних кредиторів у справі про банкрутство №24/612-б-43/234. З метою виконання заходів щодо реалізації частини майна боржника планом санації передбачалося виготовити технічну документацію, отримати документи на право власності тощо.

Прокурор та позивачі посилаються на копії висновків експертів (а.с. 23-236, том 13), які провели експертизи в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні від 16.03.2013 № 12013110090003558 за фактом незаконного відчуження у період 2003-2007 років службовими особами Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" за попередньою змовою з невстановленими досудовим слідством особами, майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 19, який перебував на балансі ДП МОУ "Укрвійськбуд" під час процедури санації зазначеного підприємства у зв'язку з його фіктивним банкрутством. Так висновком експерта № 8-4/1563 від 19.08.2017 встановлено, що підпис на титульному аркуші "Плані санації ДП МО України "Укрвійськбуд" ліворуч від рукописного надпису ОСОБА_1, виконано самим ОСОБА_1; підпис на титульному аркуші "Доповненні до плану санації ДП МО України "Укрвійськбуд" ліворуч від рукописного надпису ОСОБА_1 виконано не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1

Водночас господарський суд враховує, що "Доповнення до плану санації ДП МО України "Укрвійськбуд" затверджено ухвалою від 28.11.2002 господарським судом м. Києва у справі про банкрутство №24/612-б-43/234, яка не скасована у встановленому законом порядку і набрала законної сили. Саме в ході проведення процедури санації у справі про банкрутство №24/612-б-43/234 було перевірено відповідність приписам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (абз. 6 ч. 5 ст. 18, в редакції на час затвердження плану санації) погодження плана санації боржника з органом, уповноваженим управляти державним майном.

Отже, за наявності чинної ухвали від 28.11.2002 у справі про банкрутство №24/612-б-43/234, якою затверджено додаток №5-1 до плану санації ДП МОУ "Укрвійськбуд" (Доповнення до Плану санації) у господарського суду відсутні підстави вважати відсутність волевиявлення власника майна на проведення санації боржника - ДП МОУ "Укрвійськбуд" і, як наслідок, на продаж спірного майна.

Посилання позивачів та прокурора на обов'язковість погодження продажу майна Фондом державного майна України із посиланням на норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (абз. 2 ч. 2 ст. 20) також спростовуються проведенням такого продажу в процедурі банкрутства ДП МОУ "Укрвійськбуд" в межах провадження справи № 24/612-б-43/234 і необхідність такого погодження не встановлено в ході розгляду такої справи.

Отже, під час процедури санації до припинення провадження у справі про банкрутство №24/612-б-43/234 між ДП МОУ "Укрвійськбуд" в особі Уповноваженого представника Дубова О.Г. (керуючого санацією Коробкіна В.С., який діяв на підставі ухвали Господарського суду міста Києва№24/612-б від 28.10.2005), який діяв на підставі доручення №05 від 17.11.2005 (продавець) і тимчасовим членом біржі, ПП "Агрорембудсервіс" в особі директора Цегульської І.В., яка діяла на підставі наказу №28 від 18.11.2005 (покупець) 02.12.2005 укладено біржову угоду №27-05/12 - договір купівлі-продажу нерухомості. За умовами вказаного договору продавець продав, а покупець купив будівлі та споруди, що складають 3/20 частини комплексу та знаходяться за адресою: м.Кіровоград, вул.Леваневського, 1В, а саме: адмінбудівля, загальною площею 94,5 кв.м. (літера А кр.кр.1 за планом земельної ділянки) за ціною 20572,80грн з ПДВ; гаражі загальною площею 255,4 кв.м (літера В,В1,В2 за планом земельної ділянки) за ціною 51444,00грн з ПДВ; кузня (літера Гг за планом земельної ділянки) за ціною 23040грн з ПДВ; естакада (літера ДХ за планом земельної ділянки) за ціною 2178,00грн з ПДВ; вбиральня (літера З за планом земельної ділянки) за ціною 4564,80грн з ПДВ; мийка (літера Д за планом земельної ділянки) за ціною 2722,80грн з ПДВ; АЗС (літера Л за планом земельної ділянки) за ціною 4264,80грн з ПДВ; будівля підземного зберігання паливно-мастильних матеріалів (літера М за планом земельної ділянки) за ціною 8511,60 грн з ПДВ; цех по виготовленню скла загальною площею 37,7 кв.м (літера П за планом земельної ділянки), столярний цех загальною площею 96,6 кв.м (літера П1п за планом земельної ділянки) за ціною 22419,60грн з ПДВ; навіси (літера Н,01 за планом земельної ділянки) за ціною 4320,00грн з ПДВ; гараж (літера О за планом земельної ділянки) за ціною 5575,20грн з ПДВ; розчинно-бетонний вузол (літера СС1 за планом земельної ділянки) за ціною 32200,80грн з ПДВ; вбиральня (літера С за планом земельної ділянки) за ціною 4279,20грн з ПДВ; оглядова яма з навісом (літера Б за планом земельної ділянки) за ціною 2322,00грн з ПДВ; водопровідна колонка (літера Е за планом земельної ділянки) за ціною 1,20грн з ПДВ; вапняна яма (літера Р за планом земельної ділянки) за ціною 1,20грн з ПДВ. Договір зареєстровано на філії "Київська торгова палата" ТБ "Українська інвестиційна" на підставі статті 15 Закону України "Про товарну біржу".

У подальшому до зазначеної біржової угоди сторонами внесено зміни і доповнення №1 від 07.12.2005 та №2 від 02.10.2006.

Згідно копії Довідки про належність нерухомого майна №483 від 21.12.2005, виданої ОКП "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації", із комплексу будівель, розташованих за адресою: м.Кіровоград. вул.Леваневського, 1В на праві приватної спільної часткової власності ПП "Агрорембудсервіс" належить 3/20 частини на підставі договору купівлі-продажу від 02.12.2005 №27-05/12 товарна біржа "Українська інвестиційна" філія "Київська торгова палата" (а.с.48 том 4). Дана інформація підтверджується копією Витягу №9370673 від 21.12.2005 про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.50 том 4).

Рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 04.12.2006 у справі №2-3217/2006 задоволено позов ПП "Агрорембудсервіс" та виділено вказаному підприємству у натурі належне йому майно на праві власності - 3/20 частини комплексу будівель і споруд, що знаходяться за адресою: м.Кіровоград, вул. Леваневського, 1-в; припинено право спільної часткової власності на комплекс будівель і споруд, розташованих за адресою: м.Кіровоград, вул.Леваневського, 1-в, між ПП "Агрорембудсервіс, ОСОБА_2 і ДП МОУ "Укрвійськбуд"; визнано право власності за ПП "Агрорембудсервіс" на комплекс будівель і споруд, розташованих за адресою: м.Кіровоград, вул. Леваневського, 1-в.

За інформацією управління містобудування, архітектури, екології та земельних відносин (лист від 08.11.2006 №4923) адреса місцезнаходження вказаного нерухомого майна була змінена на: м.Кіровоград, вул. Леваневського, 2В, що не заперечується відповідачем.

Згідно Довідки ОКП "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" про належність нерухомого майна №11822 від 25.12.2006, комплекс будівель, що розташований за адресою: м.Кіровоград. вул. Леваневського, 2В, належить на праві приватної власності ПП "Агромбудсервіс" відповідно до рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 04.12.2006 (а.с.40. том 4). Витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно №28397776 від 17.12.2010 підтверджує реєстрацію права власності на вказаний об'єкт за відповідачем (а.с. 51 том 4).

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 17.10.2012 у справі №22ц/1190/2937/12 рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 04.12.2006 скасовано, ухвалено нове рішення, яким відмовлено у позові приватного підприємства "Агрорембудсервіс" до ОСОБА_2 та філії державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" "1080 Управління начальника робіт" про виділення в натурі частини майна.

При цьому, в рішенні Апеляційного суду Кіровоградської області від 17.10.2012 у справі №22ц/1190/2937/12 встановлено, що договір щодо спірного нерухомого майна, укладений 2 грудня 2005 року між ДП Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" і ПП "Агрорембудсервіс" не був нотаріально посвідчений, тому є нікчемним. Такий правочин не породжує будь-яких прав та обов'язків, є недійсним з моменту його вчинення і без рішення суду не має юридичної сили.

За таких обставин колегія суддів Апеляційного суду Кіровоградської області дійшла висновку про те, що висновок суду щодо наявності у позивача права власності на спірне майно є помилковим, оскільки угода про відчуження цього майна ПП "Агрорембудсервіс" є нікчемною.

Такий висновок Апеляційного суду Кіровоградської області відповідає викладеній у постанові Верховного Суду України від 16.02.2010 у справі №10/14 правовій позиції про те, що договори щодо придбання на біржових торгах об'єктів нерухомого майна вимагають оформлення у письмовій формі та підлягають нотаріальному посвідченню.

Відповідач та третя особа - ПАТ "АБ "Укргазбанк" наголошують, що на момент подання позову стаття 35 Господарського процесуального кодексу України мала іншу редакцію, тому застосовувати преюдицію у даній справі стосовно нікчемності біржової угоди не можна, а потрібно встановлювати такий факт.

Господарський суд не погоджується із такою позицією вказаних учасників справи.

Так відповідно до ч. 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Стосовно твердження відповідача про неучасть у справі № 22ц/1190/2937/12 в якості сторони ДП МОУ "Укрвійськбуд", то господарський суд враховує, що саме ним подано апеляційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда, в результаті подання якої вказане рішення і скасовано. Дійсно ДП "МОУ "Укрвійськбуд" не брав участь у справі № 22ц/1190/2937/12 безпосередньо в якості сторони, але Апеляційним судом Кіровоградської області його було допущено до участі у справі в якості особи, чиї права порушені прийнятим рішенням.

Крім вказаного господарський суд враховує, що відповідно до ч. 5 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Отже, обставина щодо нікчемності біржової угоди може бути спростована лише самим ДП МОУ "Укрвійськбуд", яке саме наполягає на нікчемності біржової угоди. Відтак у господарського суду відсутні підстави для неврахування цієї обставини (нікчемності біржової угоди), яка встановлена в процесі розгляду справи № 22ц/1190/2937/12.

Прокурор у своєму позові, посилаючись на статтю 220 Цивільного кодексу України, згідно якої встановлено нікчемність правочину в разі відсутності його нотаріального посвідчення, на підставі статті 388 Цивільного кодексу України просить витребувати спірне майно від добросовісного набувача - ПП "Агрорембудсервіс". Також, із посиланням на статті 391, 392 Цивільного кодексу України, прокурор просить визнати право власності за Державою в особі Міністерства оборони України на 3/20 частин комплексу будівель і споруд по вул. Леваневського, 2-В у м. Кіровограді.

При цьому, суд враховує, що 03.08.2018р. прокурором подано заяву від 02.2018р. № 2824вих.-18, а відповідачем копію висновку експерта від 20.07.2018р. № 11, яким встановлено фактичну наявність будівель та споруд та їх розміри.

Суд розцінив таку заяву прокурора як заяву, яка подана в порядку норм ст. 42 Господарського процесуального кодексу України та розглядає справау з врахуванням такої заяви.

Наведена у такій заяві прокурора та копії висновку експерта від 20.07.2018р. № 11 інформація щодо будівель та споруд частково не співпадає з тим переліком будівель і споруд та їх розмірами, які були відчужені за біржовою угодою та в подальшому зареєстровані за відповідачем.

Зокрема, змінились розміри будівель у порівняні з тими, які були зазначені у позовній заяві. Так, наразі та висновком експерта та заявою прокурора, деякі будівлі та споруди мають такі площі: адмінбудівлі "А" площею 127,26 м2 (раніше 94,5м2), кузні літ. "Г" площею 116,37 м.2 (рпаніше площа не зазначалась), естакади літ. "Д" площею 80,75м2 (раніше площа не зазначалась), вбиральні літ. "З" площею 6 м2 (раніше площа не зазначалась), АЗС літ. "Л" площею 11,7 м2 (раніше площа не зазначалась), підземного зберігання ПММ літ. "М" площею 32 м2 (раніше площа не зазначалась), навіс літ. "Н" площею 83 м2 (раніше площа не зазначалась), навіс літ. "О1" площею 20,52 м2, цех по виготовленню скла літ. "П" площею 44,632 м2 (раніше 37,7м2).

Огорожа літ. "N", ворота "N 1", хвіртка "N 2", ворота літ. "N 3", ворота літ. "N 6" не значились ні в позовній заяві, ні у біржовій угоді.

Крім того, у висновку експерта зазначено, що визначити чи були знесення, перенесення, добудови відносно фактично розташованих на момент проведення експертизи споруд та будівель за адресою: м.Кропивницький, вул.Леваневського 2-В відповідно до матеріалів інвентарної справи не представляється можливим. На момент проведення експертизи встановлено, що відсутня огорожа літ. "N 8" , яка зазначена на генеральному плані (схемі) території по вул. Леваневського 2Б, та на генеральному плані (схемі) території по вул.Леваневського 1в. Наявний навіс перед кузнею літ. "Г" який не зазначений на генеральному плані (схемі) території по вул. Леваневського 2Б, та на генеральному плані (схемі) території по вул.Леваневського 1в.

Суд також враховує, що за змістом біржової угоди, будівлі та споруди, що були придбані відповідачем за такою угодою, становили 3/20 частини цілого комплексу, що знаходився за адресою: м. Кіровоград, вул. Леваневського, буд. 1В.

В подальшому відповідачем було зареєстровано придбану частину як цілий комлпекс будівель.

Разом з тим, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 68671899 від 21.09.2016 скасовано право власності ПП "Агрорембудсервіс" на комплекс за адресою вул. Левановського, буд. 2-в. Підставою виникнення права власності на комплекс, об'єкт житлової нерухомості за адресою вул. Леваневського, 2-в зазначено рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда, підставою скасування державної реєстрації права власності - рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 17.10.2012 у справі № 22ц/1190/2937/12.

Водночас відповідач наголошує, що скасовано право власності, яке визнано згідно рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда, тим самим поновлено право спільної часткової власності, яке було скасованим рішенням припинено.

На підтвердження вказаного відповідач надав господарському суду Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 80750502 від 20.02.2017 (а.с. 299-300, том 12), відповідно до якої у власності ПП "Агрорембудсервіс" перебуває комплекс, об'єкт житлової нерухомості за адресою: Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Левановського, буд. 2-в.

Отже, доводи позивача 2 стосовно внесення запису про скасування права власності відповідача на спірне майно згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 68671899 від 21.09.2016 спростовуються вищевказаним.

Відповідно до частини 1 до статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд (стаття 319 цього Кодексу).

Частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 328 названого Кодексу право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом статей 317, 326 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 388 цього Кодексу якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник. Водночас законодавство надає право звертатися з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння не лише власникам, а й іншим особам, у яких майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою ("титулом").

Відповідачем за віндикаційним позовом має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто в особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально визначеного майна із чужого незаконного володіння.

Важливою умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння.

Під час розгляду вимог про витребування майна у його набувача необхідно врахувати всі умови, передбачені статтею 388 Цивільного кодексу України, а саме: 1) власник чи титульний володілець не має можливості здійснювати фактичне володіння над річчю; 2) майно, яке хоче повернути колишній власник чи титульний володілець, збереглося в натурі та перебувало у фактичному володінні іншої особи; 3) майно, яке підлягає віндикації, повинно бути індивідуально визначеним; 4) віндикаційний позов має недоговірний характер і спрямований на захист речових прав; 5) між позивачем і відповідачем немає договірних відносин, оскільки в такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов'язально-правових способів.

Таким чином, статтею 388 Цивільного кодексу України передбачено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача, такі випадки обмежені та можуть мати місце за умови, що майно вибуло із володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею.

Як зазначено вище, прокурором та позивачами не доведено, що майно вибуло із володіння власника поза його волею, оскільки відчуження такого майна проводилось в межах процедури банкрутства ДП МОУ "Укрвійсьбуд", яка відбувалась у відповідності до законодавства, що було чинним на той момент; вказане підтверджується законністю судових рішень, що винесені в ході провадження справи про банкрутство № 24/612-б-43/234 і які не скасовані в проядку, визначеному процесуальним законодавством.

Також не підпадає під норму статті 388 Цивільного кодексу України обставина стосовно укладення між сторонами - ДП МОУ "Укрвійськбуд" та ПП "Агрорембудсервіс" біржової угоди, яка є нікчемною у зв'язку із відсутністю її нотаріального посвідчення, оскільки норми досліджуваної статті можуть бути застосовані лише за відсутності між сторонами договірних відносин.

Так згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. А згідно з ч. 4 ст. 216 Цивільного кодексу України правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватись за домовленістю сторін.

Отже, зазначена прокурором підстава - витребування майна від добросовісного набувача в порядку статті 388 Цивільного кодексу України не є належним способом захисту в результаті нікчемності біржової угоди та застосування її наслідків.

Відповідач отримав у власність спірне майно за відплатним договором (біржовою угодою), тому в світлі положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 1 Першого протоколу до неї, витребування майна без належної грошової компенсації становитиме незаконне втручання у мирне володіння майном ПП "Агрорембудсервіс", яке не є необхідним у демократичному суспільстві. Під майном у контексті, як його трактує Європейський суд з прав людини розуміється як нерухоме майно так і грошові кошти, які були сплачені відповідачем за відплатним договором за таке нерухоме майно.

З огляду на вказане господарський суд відмовляє у задоволенні позову в частині витребування шляхом вилучення від ПП "Агрорембудсервіс" 3/20 частин комплексу будівель і споруд по вул. Леваневського, 2-В, у м. Кіровограді.

Щодо вимоги про визнання права власності за Державою України в особі Міністерства оборони України на 3/20 частин комплексу будівель і споруд по вул. Левановського, 2-В у м. Кіровограді, то така вимога також не підлягає задоволенню, оскільки визнання такого права власності може бути лише в результаті реституції за наслідками нікчемності договору.

Крім того прокурором та позивачами не доведено яке саме майно складає 3/20 частин від цілого комплексу будівель і споруд, які наразі перебувають у володінні відповідача.

Враховуючи те, що господарський суд дійшов висновку про безпідставність пред'явленого позову та відсутність підстав для його задоволення по суті, заявлена у справі відповідачем заява про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.

Крім того, господарський суд вважає, що клопотання відповідача про припинення провадження у справі на підставі п. 2 ч 1 ст. 80 ГПК України також не підлягає задоволенню, з огляду на те, що застосування даної норми зумовлено наявністю підстав, що визначені п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, які відповідачем не доведені.

Так п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України в редакції на момент заявлення клопотання відповідає п. 3 ч. 1 ст. 231 та п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України в редакції на час прийняття даного рішення.

Господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 175 цього Кодексу (п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України).

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України).

Так у справі № 912/1532/14, а також у даній справі сторони не є одними і тими ж, оскільки у першій справі сторона у спорі - ДП МОУ "Укрвійськбуд" участі не брала, що в силу вимог вищезазначених приписів процесуального закону виключає можливість її застосування.

Відповідно до норм ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на прокурора, оскільки судом відмовлено в задоволенні позовних вимог повністю.

Керуючись ст. ст. 74, 75, 76, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через Господарський суд Кіровоградської області.

Копії рішення надіслати військовій прокуратурі Кіровоградського гарнізону (25006, м. Кіровоград, вул. Шевченка, 3); Міністерству оборони України (03168 м. Київ, пр. Повітрянофлотський, 6); ДП МОУ "Укрвійськбуд" (03151, м. Київ, вул. Вінницька, 14/39); ПП "Агрорембудсервіс" (25005, м. Кіровоград, вул. Леваневського, 2-В); філії ДП "Укрвійськбуд" "1080-Управління начальника робіт" (25006, м. Кіровоград, вул. Добровольського, 5-А); ПАТ АБ "Укргазбанк" (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська (Велика Васильківська), 39).

Повне рішення складено 06.08.2018.

Головуючий суддя Т. В. Макаренко

Суддя Н.М. Коваленко

Суддя В.В.Тимошевська