Рішення № 75693357, 01.08.2018, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 рокуСправа № 912/975/18 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., за участю секретаря судового засідання Лупенко А.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/975/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6

до відповідача: Комунального підприємства "Теплоенергетик", 25491, м. Кропивницький, вул. Ливарна, буд. 1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міської ради міста Кропивницького, м. Кропивницький

про стягнення 24585967,38 грн

Представники сторін:

від позивача - Сороколіт Є.М., довіреність № 14-74 від 14.04.17;

від відповідача - Бончук О.О., довіреність № 58 від 18.07.18;

від відповідача - Соколовська Є.В., адвокат ордер серія КР № 50533 від 15.06.2018, договір про надання адвокатських послуг № 18/05-2018 від 18.05.2018;

від третьої особи - Татарко Д.А., довіреність № 251-МР/з від 19.12.17;

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ НАК "Нафтогаз України", позивач) до Комунального підприємства "Теплоенергетик" (далі - КП "Теплоенергетик", відповідача) про стягнення боргу у загальній сумі 24 585 967,38 грн, у тому числі: пені у розмірі 13 019 305,06 грн, штрафу у розмірі 3 709 394,38 грн, три проценти річних у розмірі 1 167 710,51 грн, інфляційних втрат у розмірі 6 689 557,43 грн, з покладанням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору купівлі-продажу природного газу №95/15-ПР, в частині своєчасної оплати за переданий природній газ.

Ухвалою від 23.04.2018 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №912/975/18 за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання.

15.05.2018 Комунальне підприємство "Теплоенергетик" подало через канцелярію суду відзив на позовну заяву від 15.05.2018 №636, з доказами його направлення позивачу.

Відповідач зазначає, що газ отриманий за договором № 95/15-ПР від 19.12.2014 використовується виключно для власних потреб - для виробництва електричної енергії, та за спірний період отриманий газ оплачено з порушенням строків, визначених у п. 6.11 Договору. Разом з тим, відповідач є теплогенеруючою організацією та згідно норм Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", зокрема ч. 3 ст. 7, звільняється від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання - нарахування неустойки, інфляційних втрат та відсотків річних на початкову заборгованість.

Отже, позовні вимоги визнає частково, на суму 7 431,36 грн 3% річних за період з 01.12.2016 по 14.12.2016.

Крім того, 15.05.2018 відповідачем подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій від 15.05.2018 №637, відповідно до якого останній просить зменшити розмір штрафних санкцій (пені, штрафу) до 1 000,00 грн, у випадку, якщо суд дійде до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Ухвалою від 18.05.2018 господарський суд задовольнив заяву міської ради міста Кропивницького про вступ у справу третьою особою, на підставі ст. 50 ГПК України залучив до участі у справі Міську раду міста Кропивницького третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. Підготовче засідання відклав на 14.06.2018.

07.06.2018 до суду надійшла від представника позивача відповідь на відзив, з доказами її направлення іншим учасника справи, у якій останній заперечує доводи відповідача та обставини стосовно зменшення пені.

Позивач вказує, що відповідачу, згідно п. 1.2. договору № 95/15-ПР від 19.12.2014, продано газ для власних потреб. Включення відповідача до реєстру учасників процедури врегулювання заборгованості не має відношення до даного спору, оскільки вказані дії стосуються іншого договору купівлі-продажу газу. Клопотання відповідача про зменшення неустойки необґрунтоване, не підтверджено відповідними належними доказами та такими, що не підпадають під виключні обставини у розумінні ст. 233 ГК України.

08.06.2018 представник третьої особи подав суду пояснення щодо позову, з доказами їх направлення сторонам, у яких вважає позовні вимоги частково обґрунтованими та зазначає, що клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій підлягає задоволенню.

Ухвалою від 14.06.2018 господарський суд продовжив строк підготовчого провадження на двадцять днів, закрив підготовче провадження та призначив справу № 912/975/18 до судового розгляду по суті на 11.07.2018.

18.06.2018 представником відповідача подано суду клопотання № 848/03 від 18.06.2018 про продовження процесуального строку для подання заперечень в порядку ст. 167 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, 25.06.2018 представником відповідача надано суду заперечення на відповідь на відзив № 892/03 від 21.06.2018, з доказами їх направлення позивачу.

Згідно поданих заперечень відповідач обґрунтовує нормами законодавства, поясненнями та доданими документами використання отриманого газу лише для виробництва електричної енергії та вказує, що п. 1.2. договору № 95/15-ПР від 19.12.2014 має виключно декларативний характер.

Ухвалою від 11.07.2018 господарський суд задовольнив клопотання відповідача № 848/03 від 18.06.2018, продовжив строк відповідачу для подання заперечень в порядку ст. 167 Господарського процесуального кодексу України та прийняв до розгляду заперечення № 892/03 від 21.06.2018.

В судовому засіданні 11.07.2018 оголошено перерву до 14:00 год. 01.08.2018.

01.08.2018 в засіданні суду представник позивача підтримав позовні вимоги, представники відповідача та третьої особи частково заперечили позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

19.12.2014 між ПАТ НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Теплоенергетик" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу природного газу №95/15-ПР (далі - договір, а.с. 12-17), відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ) на умовах договору.

Відповідно до пункту 1.2. договору газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем.

Згідно пункту 2.1. договору продавець передає покупцеві в період з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 8 945 тисяч куб.м. в тому числі по місяцях кварталів, згідно графіку передбаченого договором.

Відповідно до пункту 3.1. договору продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

В розділі 5 Договору узгоджено ціну природного газу. Так, згідно пункту 5.2. договору ціна за 1000 куб. м газу становить 5 900,00 грн без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою - 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366,70 грн, крім того ПДВ 20% - 73,34 грн, всього з ПДВ - 440,04 грн.

До сплати за 1000 куб м. природного газу - 6 384,70 грн, крім того ПДВ - 20% - 1 276,94 грн, всього з ПДВ - 7 661,64 грн.

У пункті 5.4. договору сторони погодили, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Згідно з пунктом 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до пункту 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Відповідно до пункту 9.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Розділом 11 договору передбачено, що договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині поставки природного газу з 01.01.2015 до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до повного погашення заборгованості.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

В подальшому сторонами внесено зміни до Договору шляхом укладення додаткових угод № 1 від 10.02.2015, № 2 від 27.03.2015, № 3 від 14.04.2015, № 4 від 29.05.2015, № 5 від 26.06.2015, № 6 від 27.07.2015, № 7 від 16.10.2015, № 8 від 22.10.2015, № 11 від 25.11.2015 відповідно до яких з 01.02.2015 за 1000 куб.м природного газу встановлено до сплати 7 416,84 грн з ПДВ; з 01.03.2015 - 11 333,64 грн з ПДВ; з 01.04.2015 - 9 600,24 грн; з 01.05.2015 - 9 122,88 грн; з 01.06.2015 - 8 865,84 грн, з 01.07.2015 - 8 874,60 грн; 01.10.2015 по 31.10.2015 - 8905,32 грн; з 01.11.2015 - 8 745,74 грн; з 01.12.2015 - 8 751,10 грн (а.с. 18-28).

На виконання умов Договору позивач у період з січня 2015 року по грудень 2015 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 46 937 124,49 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015, від 28.02.2015, від 31.03.2015, від 30.04.2015, від 31.10.2015, від 30.11.2015, від 31.12.2015 (а.с. 37-43).

Однак, оплату в спірному періоді відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк, визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги п. 6.1 Договору, здійснивши остаточний розрахунок з позивачем за Договором 14.12.2016, що підтверджується випискою по банківським операціям відповідача (а.с. 45-47) та розрахунком заборгованості (а.с. 29-36) у зв'язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення:

- пені в сумі 13 019 305,06 грн, нарахованої: за зобов'язаннями січня 2015 року за період з 17.02.2015 по 16.08.2015 в сумі 3 016 926,11 грн; за зобов'язаннями лютого 2015 року за період з 17.03.2015 по 14.09.2015 в сумі 2 903 808,23 грн; за зобов'язаннями березня 2015 року за період з 15.04.2015 по 14.10.2015 в сумі 3 111 058,57 грн; за зобов'язаннями квітня 2015 року за період з 15.05.2015 по 14.11.2015 в сумі 893 910,28 грн; за зобов'язаннями жовтня 2015 року за період з 17.11.2015 по 27.03.2016 в сумі 406 753,66 грн; за зобов'язаннями листопада 2015 року за період з 15.12.2015 по 14.06.2016 в сумі 953 690,68 грн; за зобов'язаннями грудня 2015 року за період з 15.01.2016 по 14.07.2016 в сумі 1 733 157,53 грн;

- 3% річних в сумі 1 167 710,51 грн, нарахованих: за зобов'язаннями січня 2015 року за період з 17.02.2015 по 15.12.2015 в сумі 237 697,92 грн; за зобов'язаннями лютого 2015 року за період з 17.03.2015 по 27.01.2016 в сумі 238 588,76 грн; за зобов'язаннями березня 2015 року за період з 15.04.2015 по 28.02.2016 в сумі 266 673,13 грн; за зобов'язаннями квітня 2015 року за період з 15.05.2015 по 14.03.2016 в сумі 78 940,95 грн; за зобов'язаннями жовтня 2015 року за період з 17.11.2015 по 27.03.2016 в сумі 27 733,20 грн; за зобов'язаннями листопада 2015 року за період з 15.12.2015 по 23.11.2016 в сумі 83 565,85 грн; за зобов'язаннями грудня 2015 року за період з 15.01.2016 по 13.12.2016 в сумі 234 510,70 грн;

- інфляційних втрат в сумі 6 689 557,43 грн, нарахованих: за зобов'язаннями січня 2015 року за період з 01.03.2015 по 30.11.2015 в сумі 3 068 186,84 грн, за зобов'язаннями лютого 2015 року за період з 01.04.2015 по 31.12.2015 в сумі 1 844 329,98 грн; за зобов'язаннями березня 2015 року за період з 01.05.2015 по 31.01.2016 в сумі 573 233,38 грн; за зобов'язаннями квітня 2015 року за період з 01.06.2015 по 29.02.2016 в сумі 90 810,04 грн; за зобов'язаннями жовтня 2015 року за період з 01.12.2015 по 29.02.2016 в сумі 32 766,38 грн; за зобов'язаннями листопада 2015 року за період з 01.01.2016 по 31.10.2016 в сумі 200 878,70 грн; за зобов'язаннями грудня 2015 року за період з 01.02.2016 по 30.11.2016 в сумі 879 352,11 грн;

- а також 7% штрафу в сумі 3 709 394,38 грн, нарахованих: за зобов'язаннями січня 2015 року в сумі 818 809,50 грн; за зобов'язаннями лютого 2015 року в сумі 686 203,29 грн; за зобов'язаннями березня 2015 року в сумі 757 601,47 грн; за зобов'язаннями квітня 2015 року в сумі 227 122,19 грн; за зобов'язаннями жовтня 2015 року в сумі 191 157,15 грн; за зобов'язаннями листопада 2015 року в сумі 423 795,67 грн; за зобов'язаннями грудня 2015 року в сумі 604 705,11 грн.

При вирішенні спору у даній справі господарський суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 194 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'зковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Стаття 1 частина 1 пункти 4, 5, 9, 10, 12 Закону:

заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, - кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води;

процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості;

реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (далі - реєстр), - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства;

учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Стаття 2 - дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Стаття 3 частина 1 - для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Стаття 5 частина 1 - реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31.12.2016.

Стаття 7 частини 1, 3

1. На реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 01.07.2016 неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості.

3. На заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Оскільки всі попередні статті (1, 3, 4, 5) Закону визначали умови проведення взаєморозрахунків та реструктуризацію заборгованості без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ, у статті 7 Закону передбачено порядок списання суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ.

Так, у частині 1 статті 7 Закону мова йде саме про реструктуризовану заборгованість, для проведення якої необхідно, щоб підприємство було включено до Реєстру (реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості).

Натомість, у частині 3 статті 7 Закону мова не йде про реструктуризовану заборгованість, а про заборгованість за природний газ, яка існувала та була погашена теплопостачальними та теплогенеруючими організаціями до набрання чинності (цим) Законом.

Отже, частина 3 статті 7 Закону про врегулювання заборгованості за спожитий природний газ є нормою прямої дії, а, відтак, її застосування до споживачів не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов поряд з їх обов'язком щодо погашення заборгованості за спожитий природний газ у строк до набрання чинності 30.11.2016 цим Законом. При цьому, виконання даної норми не залежить від факту включення підприємства-споживача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, оскільки в силу частини 1 статті 58 Конституції України зазначений Закон не має зворотної дії в часі.

Таким чином, виконання частини 3 статті 7 Закону не потребує включення відповідача до Реєстру (реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості).

Така правова позиція щодо застосування ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" викладена у Постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 914/3131/15, від 29.01.2018 у справі № 904/10745/16, від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 14.02.2018 у справі № 908/3211/16 та від 15.03.2018 у справі № 904/10736/16.

Господарська діяльність відповідача з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії підтверджується відповідними ліцензіями - серії АД №041832, АД №041833, АД №041834, відомості про які містяться на офіційному сайті Кіровоградської обласної державної адміністрації в розділі "Інформація про прийняті рішення з ліцензування" за посиланням http://jkg.kr-admin.gov.ua/files/licenziatu_teplo1.pdf.

26.11.2012 НКРЕ видано відповідачу ліцензію серії АЕ № 179932 на виробництво електричної енергії зі строком дії з 26.11.2009 по 25.11.2022 (а.с. 192).

07.06.2017 відповідач звернувся до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України із заявою №1001/03 про включення до Реєстру теплопостачальних та теплогенеручих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

Заборгованість за спожитий природний газ по договору №95/15-1ІР від 19.12.2014 відповідачем була погашена в повному обсязі 14.12.2016. Відповідачем було долучено до зазначеної вище заяви про включення до Реєстру копію постанови НКРЕКП №208 від 21.02.2017 про переоформлення ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії на безстрокову, однак у зв'язку із відсутністю заборгованості відповідача перед позивачем по споживанню природного газу для виробництва електричної енергії станом на 07.06.2017, відомості про ліцензію на виробництво електричної енергії в Реєстрі теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відсутні.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат після вступу Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" в силу вимог частини 3 статті 7 Закону є неправомірним на заборгованість, що була погашена до набрання чинності вказаним законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Беєлер проти Італії", "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер'їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Отже, частиною 3 статті 7 Закону законодавець запровадив чіткий механізм звільнення боржників від відповідальності за несвоєчасну сплату заборгованості за спожитий природний газ та встановив заборону на нарахування боржникам (споживачам) неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суми основної заборгованості за договорами поставки природного газу за умов її погашення боржниками до набрання чинності цим Законом.

Позивач заперечує такі твердження, та зазначає, що ч. 3 ст. 7 Закону може бути застосована лише за умови повного погашення заборгованості до набрання чинності Законом, тобто до 30.11.2016, а за спірним договором повне погашення заборгованості здійснено 14.12.2016, тобто позивач вважає, що на таку заборгованість підлягає нарахуванню неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування та проценти річних.

Разом з тим, господарський суд, враховуючи викладені норми Закону, вважає, що ч. 3 ст. 7 Закону підлягає застосуванню на заборгованість відповідача за природний газ, використаний за січень - квітень та жовтень-листопад 2015 року, а також на суму 725 505,71 грн за грудень 2015 року, що погашена до набрання чинності Законом. Тому, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не підлягають нарахуванню на вказані зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідачем було сплачено заборгованість за природний газ спожитий у період з січня 2015 по грудень 2015 на суму 39 023 985,78 грн до 30.11.2016.

При цьому, заборгованість за природний газ спожитий у грудні 2015 на суму 7 913 138,71 грн була сплачена відповідачем в період з 30.11.2016 по 14.12.2016.

Оскільки заборгованість в сумі 39 023 985,78 грн за прострочення оплати якої позивачем нараховано пеню, інфляційні втрати, проценти річних та 7% штрафу, сплачено відповідачем до набрання чинності Законом (остання оплата 29.11.2016), суд приходить до висновку про відсутність підстави для нарахування та стягнення з відповідача сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат, що нараховані на фактично погашену заборгованість, на підставі ч. 3 ст. 7 Закону.

Враховуючи розрахунок позивача (а.с. 35-36), період нарахування пені, інфляційних втрат, процентів річних та 7% штрафу, господарський суд, за допомогою програми "ЛІГА ЗАКОН" здійснив власний розрахунок вказаних сум в межах розрахунку позивача на суму боргу погашену після 29.11.2016, тобто 7 913 138,71 грн з врахуванням послідуючих оплат.

Інфляційні втрати:

за період з 01.02.2016 по 31.10.2016 на суму боргу 7 913 138,71 грн становлять 665 848, 07 грн;

за період з 01.11.2016 по 30.11.2016 на суму боргу 7 742 918,04 грн становлять 139 372,52 грн.

3% річних:

за період з 15.01.2016 по 29.11.2016 на суму боргу 7 913 138,71 грн становлять 207 557,74 грн;

згідно розрахунку позивача, 3% річних, які нараховані на прострочену заборгованість у розмірі 7 742 918,04 грн, що була погашена відповідачем в період з 30.11.2016 по 14.12.2016, становлять 8 066,03 грн.

Пеня:

за період з 15.01.2016 по 14.07.2016 на суму боргу 7 913 138,71 грн становить 1 587 600,48 грн.

7% штрафу:

з суми боргу 7 913 138,71 грн становить 553 919,70 грн.

Всього до стягнення підлягають 805 220,59 грн збитків від інфляції, 215 623,77 грн 3% річних, 1 587 600,48 грн пені та 553 919,70 грн 7% штрафу.

Позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 11 431 704,58 грн, штрафу у розмірі 3 155 474,68 грн, 3% річних у розмірі 952 086,74 грн та інфляційних втрат у розмірі 5 884 336,84 грн задоволенню не підлягають.

Приймаючи рішення про неправомірність нарахування пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та штрафу господарський суд не перебирав на себе функції органу зі списання заборгованості, а визнав нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат безпідставним в силу Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Заперечення позивача викладені у відповіді на відзив спростовуються викладеними нормами законодавства, матеріалами справи та наступними обставинами.

20.05.2015 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №670-р "Про порядок розрахунків за спожитий природний газ виробниками електричної енергії, які використовують природний газ для її виробництва", яким визначено порядок проведення енергогенеруючими компаніями, які використовують природний газ для виробництва електричної енергії, розрахунків за спожитий природний газ виключно через окремі поточні рахунки із спеціальним режимом використання.

Відповідачем, на виконання розпорядження КМУ №670-р від 20.05.2015, 26.08.2015 укладено з ПАТ "Державний ощадний банк" (Банк) договір банківського рахунку №64563/2603/670-Р (а.с. 193-198), згідно умов якого Банк відкрив відповідачу поточний рахунок із спеціальним режимом використання №260340464563 (Рахунок) для зарахування коштів, що надходять за електричну енергію з пточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії ДП "Енергоринок" для проведення розрахунків з позивачем за природний газ, використаний відповідачем, для виробництва електричної енергії.

Пунктом 3.1.5. зазначеного Договору банківського рахунку визначені наступні зобов'язання Банку, а саме:

Здійснювати перерахування з рахунку коштів у сумі, що надійшла на рахунок з поточного рахунку із спеціальним режимом використання ДП "Енергоринок", в одноденний строк з моменту їх надходження на підставі платіжних доручень, наданих відповідачем, або, у разі ненадходження від відповідача платіжних доручень, оформлених та поданих до Банку в порядку, передбаченому п. 3.3.4. цього Договору, шляхом договірного списання на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання позивача №26036330015921, відкритий в АТ "Ощадбанк".

У полі "Призначення платежу" платіжного документа на перерахування коштів, що оформлюється Банком при здійсненні договірного списання, вказується: "Перерахування коштів за спожитий природний газ на виконання розпорядження КМУ від 20 травня 2015 року №670-р в т.ч. ІІДВ", а також додатково може бути зазначена інформація щодо номеру, дати та умов договору з позивачем, відповідно до якого відповідачем здійснюється оплата за спожитий природний газ.

У договорі купівлі-продажу природного газу №95-15-ПР від 19.12.2014, укладеному між позивачем та відповідачем, у розділі Адреси та реквізити сторін зазначено той же самий рахунок зі спеціальним режимом використання, що і в Договорі банківського рахунку, укладеному між Банком та відповідачем.

Відповідачем надано бухгалтерський звіт по платежам за січень 2015- грудень 2016 по контрагенту позивачу, з якого вбачається, що за зазначений період відповідачем сплачувалася заборгованість перед позивачем за договором №95/15-ПР від 19.12.2014 з виключним призначенням платежу: за спожитий природний газ для виробництва електричної енергії. Відповідачем повідомлено, що позивач, отримуючи грошові кошти із зазначеним вище призначенням платежу, зараховував їх в рахунок оплати по договору №95/15-1ПР від 19.12.2014 без жодних зауважень.

Окрім того, листом Міністерства енергетики України від 03.03.1998 №05/13-4-201 була введена в дію з 01.03.1998 для підпорядкованих Міністерству енергетики України ТЕЦ методика "Розподіл витрати палива на теплових електростанціях на відпущену електричну і теплову енергію при їх комбінованому виробництві" ГКД 34.09.108-98.

Відповідач подав суду складені кожного місяця, відповідно до зазначеної методики, факти виробництва електро- і теплоенергії (а.с. 226-244). Як вбачається з факту виробництва електро- і теплоенергії за січень 2015 (а.с.226-227), відповідачем витрачено 1 526,733 тис. куб.м природного газу для виробництва електричної енергії (п. 17 факту). Такий обсяг газу був спожитий відповідачем у січні 2015 року по договору №95/15-ПР від 19.12.2014. Із зазначеного обсягу газу відповідачем у січні 2015 року вироблено електричної енергії у обсязі 5 224 357 кВт/г (п. 9 факту). Зазначений обсяг електричної енергії відповідачем поставлено ДП "Енергоринок", що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії від 31.01.2015 (а.с. 228).

Відповідачем зазначено, про аналогічне підтвердження факту споживання природного газу по договору №95/15-ПР від 19.12.2014 для виробництва електричної енергії протягом лютого - грудня 2015 року (а.с. 229-244).

Вказані обставини свідчать про споживання відповідачем придбаного по договору №95/15-ПР від 19.12.2014 газу не для власних потреб, а для виробництва електричної енергії на продаж.

Окрім того, позивачем зазначено, що з відповідачем не укладено іншого договору на постачання природного газу для виробництва електричної енергії.

Твердження позивача про те, що єдиним підтвердженням використання отриманого відповідачем природного газу для виробництва електричної енергії може бути лише подання звітності згідно Постанови НКРЕКП від 04.10.2012 № 1257, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.10.2012 за № 1791/22103 "Про затвердження форм звітності НКРЕ у сферах електроенергетики та теплопостачання та інструкцій щодо їх заповнення" не підтверджено будь-якими доказами, а відповідачем зазначено про неподання такої звітності підприємством.

Разом з цим, відповідач просить зменшити розмір пені до 1 000,00 грн.

Обґрунтовуючи клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, відповідач послався на наступні обставини: в силу вимог постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.05.2015 № 670-р відповідач самостійно не визначає порядок розподілу коштів, які надійшли на його рахунок зі спеціальним режимом використання та не може визначити порядок сплати боргу; відповідач є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання в житловому фонді та державним бюджетним органам за тарифами, що регулюються відповідно до законодавства і не уповноважене самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг; непокритий збиток відповідача зі звіту про фінансові результати за І квартал 2018 року становить 26 582 тис. грн; відповідач здійснював всі залежні від нього заходи з метою уникнення збільшення боргу; наявність податкового боргу, виплату якого розстрочено відповідними ухвалами Кіровоградського окружного адміністративного суду; значну дебіторську заборгованість.

Натомість, позивач, заперечуючи проти зменшення пені, повідомив про ті обставини, що ПАТ НАК "Нафтогаз України" віднесено до переліку підприємств державного сектору економіки, є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави, виконує обов'язок постачання природного газу виробникам теплової енергії для всіх категорій використання природного газу. Відповідачем не надано доказів: проведення роботи зі стягнення у судовому-позасудовому порядку заборгованості з контрагентів та держави розміру недоотриманих субвенцій; наявності/відсутності та руху коштів на рахунках підприємств, відсутності майна.

Окрім того, згідно звіту про фінансові результати позивача за кінець 2017 року останній має значний обсяг несплаченої заборгованості підприємств, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності, у тому числі для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювального сезону 2017/2018 років.

При розгляді клопотання щодо зменшення пені господарський суд враховує наступне.

Частина 1 ст. 550 Цивільного кодексу України встановлює загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора. Проте, частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розміру неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положеннями пункту 1 ст. 233 Господарського кодексу України також встановлено право суду на зменшення розміру санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Господарський суд враховує, що КП "Теплоенергетик" є підприємством, яке надає послуги з централізованого теплопостачання на території м. Кропивницький та селища Нового, а отже основним джерелом доходів такого підприємства є кошти, що надійшли за наданні послуги з теплопостачання.

Нормами ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється. Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації. На кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями гарантованого постачальника, теплогенеруючих, теплопостачальних та теплотранспортуючих організацій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 затверджено Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки.

Відповідно до вказаного Порядку уповноважений банк здійснює відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки з урахуванням вимог пунктів 14 - 26 цього Порядку.

Згідно п. 14 Порядку, у разі коли теплопостачальна або теплогенеруюча організація здійснює продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води та самостійно виробляє всю необхідну для цього теплову енергію, кошти, що надійшли на спеціальний рахунок, відкритий теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від споживачів, розподіляються згідно з нормативами, розрахованими відповідно до пунктів 15 - 26 цього Порядку, і перераховуються в частині вартості, зокрема, послуг з транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) - на рахунок оператора газотранспортної системи.

Таким чином, КП "Теплоенергетик" самостійно не визначає порядок розподілу коштів, які надійшли на його рахунок зі спеціальним режимом використання, та оплата із такого рахунку відповідних послуг, у тому числі послуг з транспортування природного газу, залежить від розміру коштів, які надійшли від споживачів.

Господарський суд враховує, що згідно наданої відповідачем інформації, грошові кошти, що надходять від споживачів теплової енергії на спеціальні рахунки відкриті в АТ "Ощадбанк" для зарахування коштів, автоматично перераховуються на користь НАК "Нафтогаз України" згідно алгоритму розподілу коштів, затвердженого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Окрім того, господарський суд приймає до уваги той факт, що відповідачу потрібні грошові кошти на виплату заробітної плати робітникам та на підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії з метою забезпечення своєчасного та належного надання відповідних послуг, тоді як згідно Звіту про фінансові результати за І квартал 2018 відповідач має непокритий збиток в розмірі 26 582 тис. грн.

Судом враховано, що основний борг погашено. Також підлягають стягненню збитки від інфляції, 3% річних та штрафні санкції.

Окрім того, у даному випадку врахуванню підлягає низька платоспроможність населення, яке звільнене від сплати пені та штрафу за несвоєчасні розрахунки за комунальні послуги.

Заявляючи додаткові вимоги, позивач використав передбачені законодавством і договором засоби компенсації матеріальних втрат та забезпечення виконання зобов'язання боржником, який відноситься до об'єктів життєзабезпечення та стратегічного призначення. Стягнення з боржника штрафних санкцій спрямоване на дотримання договірної дисципліни і має компенсаційний характер, проте не є і не може бути джерелом збагачення кредитора, а сплата надмірно великих штрафних санкцій зачіпатиме не лише майнові інтереси відповідача, а й, зокрема, можливість вчасного та якісного надання населенню відповідних послуг.

Крім того, діяльність позивача та відповідача, як суб'єктів ринку природного газу, провадиться за принципом забезпечення захисту прав та інтересів споживачів природного газу. У відносинах між сторонами відповідач є споживачем природного газу, а у відносинах з населенням - постачальником теплової, електроенергії, тому, суд враховує не лише майнові, але й інші інтереси сторін спору.

Господарський суд вважає, що наведені вище обставини та надані докази дають господарському суду підстави для зменшення розміру пені та штрафу.

Разом з цим, враховуючи, що діяльність ПАТ НАК "Нафтогаз України" має важливе значення щодо надійного і безпечного функціонування газотранспортної системи та враховуючи правове призначення штрафних санкцій, господарський суд вважає, що зменшення пені згідно клопотання відповідача до 1000,00 грн є занадто значним зменшенням, а тому зменшує розмір неустойки на 50% та стягує з відповідача штраф у розмірі 276 959,85 грн та пеню у розмірі 793 800,24 грн.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Вищого господарського суду України по справам № 906/70/17 від 14.09.2017 та № 905/773/17 від 05.12.2017, Дніпропетровського апеляційного господарського суду по справі № 912/2314/17 від 05.12.2017.

Доводи позивача в частині заперечень щодо зменшення штрафних санкцій, судом приймаються до уваги, але враховуючи всі вищевикладені підстави, співвідношення розміру заподіяних позивачу збитків та заявлених до стягнення сум, господарський суд вважає доцільним зменшити розмір штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 276 959,85 грн штрафу, 793 800,24 грн пені, 215 623,77 грн 3% річних та 805 220,59 грн збитків від інфляції.

В задоволені решти позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, з огляду на положення наведеної норми та враховуючи пункт 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", судовий збір покладається на відповідача без урахування зменшення неустойки.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив просить суд, в разі прийняття рішення на користь відповідача, стягнути на користь відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення даної справи.

Представник відповідача подав суду документи, що підтверджують понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн (а.с. 191, 247).

Відповідно до ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.ч. 1 - 3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 4, 5 ст. 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З матеріалів справи вбачається та відповідачем підтверджено понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн згідно договору про надання адвокатських послуг № 21/05-2018 від 21.05.2018, укладеного між адвокатом Соколовською Є.В. та КП "Теплоенергетик", платіжних доручень № 5480 від 13.06.2018, №5673 від 09.07.2018.

Умовами договору про надання адвокатських послуг сторонами погоджено, зокрема п. 4.1. факти його виконання адвокатом та у п. 4.3. погоджено виплату належної адвокату винагороди протягом 30 днів з моменту підписання договору шляхом безготівкового розрахунку.

Вказані докази суд вважає достатніми для підтвердження факту надання адвокатських послуг у справі № 912/975/18.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269).

Так, дослідивши матеріали справи та враховуючи категорію та складність справи, об'єм роботи, проведеної адвокатом під час розгляду справи, часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за доцільне покласти на позивача витрати відповідача на оплату професійної правничої допомоги адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 8 714,00 грн.

Заперечення позивача щодо задоволення таких витрат спростовуються тим, що згідно норм ст. 124 ГПК України неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат не є підставою для відмови в їх задоволенні - це право суду, а не обов'язок. В порядку норм ст. 129 ГПК України, відповідачем подано достатньо доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу та такі докази подано до закінчення судових дебатів (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Заявлення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, розподіл яких суду необхідно здійснити за результатом розгляду справи, є правом сторони.

Тому, на підставі ч. 4 ст. 129 ГПК України, витрати відповідача в сумі 8 714,00 грн на професійну правничу допомогу адвоката підлягають стягненню з позивача.

Керуючись статтями 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Теплоенергетик" (25491, м. Кропивницький, вул. Ливарна, буд. 1, ідентифікаційний код 24153576) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) - штраф у розмірі 276 959,85 грн, пеню у розмірі 793 800,24 грн грн, 3% річних у розмірі 215 623,77 грн, збитки від інфляції у розмірі 805 220,59 грн, а також 47 435,47 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволені позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) на користь Комунального підприємства "Теплоенергетик" (25491, м. Кропивницький, вул. Ливарна, буд. 1, ідентифікаційний код 24153576) 8 714,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 06.08.2018.

Суддя В.Г. Кабакова

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про веб-адресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.