Рішення № 75692955, 24.07.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.07.2018 Справа № 905/1005/18

Господарський суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Мартинчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок № 6; код ЄДРПОУ - 20077720)

до обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (84307, Донецька область, місто Краматорськ, провулок Земляний, будинок № 2; код ЄДРПОУ - 03337119)

про стягнення 136 336 620, 38 гривень,-

за участю представників сторін:

від позивача: Єфременко О.О. (довіреність №14-85 від 14.04.2017)

від відповідача: Авчиев Т.О. (довіреність №юр/3256 від 28.12.2017)

С У Т Ь С П О Р У

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про стягнення 136 336 620,38 гривень, з яких: 74 657 076,84 гривень заборгованість, 28 798 077,21 гривень пеня, 6 136 528,38 гривень 3% річних, 26 744 937,95 гривень інфляційні втрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №1625/15-БО-6 від 31.12.2014.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 31.05.2018 відкрито провадження по справі №905/1005/18, вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 19.06.2018.

На адресу господарського суду від представника відповідача 14.06.2018 надійшло клопотання про відкладення підготовчого судового засідання.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.06.2018 відкладено підготовче судове засідання на 09.07.2018.

На адресу господарського суду Донецької області 09.07.2018 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 09.07.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду на 24.07.2018.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача, в свою чергу, заперечував проти позову.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд -

В С Т А Н О В И В

31 січня 2014 року між публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі по тексту - позивач або продавець) та Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненрго» (далі по тексту - відповідач або покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1625/15-БО-6 (далі по тексту - Договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України продавцем за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього Договору (пункт 1.1 Договору).

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України), статей 11, 202, 509 ЦК України, і згідно статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 1.2 Договору, газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Сторонами у пункті 2.1 Договору узгоджено, що продавець передає покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 26145 тис.куб.м., в щомісячних обсягах вказаних у даному пункті.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного/газовидобувного/газотранспортного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа повертає покупцю та газорозподільному/газовидобувному/газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

У разі, якщо покупець не надає або несвоєчасно надає продавцю акти приймання передачі природного газу, обсяги фактичного використання газу встановлюються відповідно до даних газорозподільного/газовидобувного/газотранспортного підприємства, а вартість газу розраховується продавцем відповідно до умов, зазначених у п.5.2.

У разі, якщо при складанні/підписанні акту приймання-передачі природного газу у сторін виникають розбіжності щодо вартості газу, переданого за договором, сторони врегульовують спірні питання відповідно до умов договору або в порядку, передбаченому чинним законодавством України. До врегулювання сторонами розбіжностей, обсяги використання встановлюються відповідно до даних газорозподільного/газовидобувного/газотранспортного підприємства, а вартість газу розраховується продавцем відповідно до умов, зазначених у п.5.2. (пункти 3.3, 3.4 Договору в редакції додаткової угоди №8 від 22.10.2015).

Ціна газу узгоджена сторонами у розділі 5 Договору.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1 Договору).

У пункті 9.3. договору сторони узгодили строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків, річних, встановлюється тривалістю у 5 років.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 11.1 Договору).

Сторони неодноразово змінювали ціну договору шляхом підписання додаткових угод.

Відповідно до актів приймання-передачі природного газу за Договором, підписаного уповноваженими особами сторін та скріпленого печатками підприємств, позивач передав, а відповідач прийняв природній газ у 2015 році на загальну суму 159 010 315,53 гривень.

Відповідач частково розрахувався за поставлений природний газ в загальному розмірі 84 353 238,69 гривень, що підтверджується Сальдо по підприємству, а також виписками по рахунку позивача.

Спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за вищевказаним Договором.

Матеріали справи не містять доказів на спростування факту споживання відповідачем зазначеної кількості природного газу та/або доказів його своєчасної оплати у спірний період.

Оцінивши договір, з якого виникли права та обов'язки сторін, господарський суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 ЦК України та статей 264-271 ГК України.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 ГК України.

Частиною другою статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини першої статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередньої оплати), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк на встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою наведеної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Як випливає з правової позиції Верхового Суду України, висловленої в постановах № 6-49цс12 від 06.06.2012; № 6-40цс11 від 14.11.2011, правовідношення, в якому боржник зобов'язаний передати гроші як предмет договору або сплатити їх як ціну договору, є грошовими зобов'язаннями.

Господарським судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу природний газ, що підтверджується підписаним актом приймання-передачі, а відповідач порушив умови Договору та не здійснив своєчасну оплату вартості отриманого природного газу, допустивши порушення строків розрахунків, що й зумовило звернення позивача до господарського суду з цим позовом.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого природного газу, позивач звернувся до господарського суду та просить стягнути з відповідача суму основного боргу за зобов'язаннями квітня-грудня 2015 року у розмірі 74 657 076,84 гривень.

На момент прийняття рішення у цій справі, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем суми основного боргу у заявленому розмірі, а тому грошове зобов'язання відповідача всупереч нормам законодавства та умовам Договору перед позивачем залишилося невиконаним.

Враховуюче те, що позовні вимоги у наведеній частині та розмірі обґрунтовані, документально підтверджені та відповідають фактичним обставинам справи, то вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 28 798 077,21 гривень пені за період з 17.02.2015 по 14.07.2015.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

За приписами статей 611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобов'язання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до статті 549 ЦК України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 вказаного Закону).

У пункті 7.2 Договору визначено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього Договору, він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування пені за період з 17.02.2015 по 14.07.2016, господарський суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним, а тому заявлена сума пені 28 798 077,21 гривень підлягає стягненню в заявленому розмірі.

Також, позивачем заявлені до стягнення 3% річних за період з 17.02.2015 по 14.07.2016 в розмірі 6 136 528,38 гривень та інфляційні втрати за період квітень 2015 - лютий 2018 року в розмірі 26 744 937,95 гривень.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши поданий розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, господарським судом встановлено, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо доводів відповідача про неправильний розрахунок інфляційних втрат та помилковість нарахування інфляційних втрат на наступний період на суму боргу з урахуванням інфляційних втрат за попередній період, то вони спростовуються наступним.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання, відповідно, нарахування інфляційних втрат за наступний період обґрунтовано здійснено позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця.

Зазначеним спростовуються доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву про те, що інфляційні втрати слід нараховувати виключно на суму боргу та про допущення позивачем у розрахунках математичної помилки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №904/10242/17.

Щодо вимог відповідача про відмову у задоволенні позову в частині стягнення пені, інфляційних та річних.

У своїх доводах відповідач посилається на скрутне фінансове становище викликане економічною та соціально-політичною ситуацією в країні, що підтверджується Сертифікатом Торгово-промислової палати. Через дефіцит коштів державного бюджету не погашена заборгованість перед ОКП «Доецьктеплокомуненерго» з різниці в тарифах на теплову енергію, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії державним тарифам у розмірі 215,3 млн.грн., що підтверджується довідкою №04/1722 від 05.07.2018 про прогнозовану різницю в тарифах. Також, відповідач посилається на відсутність правового механізму щодо надання субвенцій з державного бюджету України, несвоєчасну сплату населенням та організаціями заборгованості за спожиту енергію, перебування майже половини об'єктів теплопостачання відповідача на території, не підконтрольній українській владі, необхідності виплачувати заробітну плату в неопалювальний період.

Окрім вказаного, відповідачем надано Інформацію про стан заборгованості на 01.06.2018, звіт про фінансовий стан за 1 квартал 2018 року, Наказ №30 від 01.02.2018 за підписом в.о. генерального директора про перехід працівників на чотириденний робочий тиждень, Аналіз збитковості тарифів з а період 2011-2017 років.

Позивач з цього приводу своєї позиції не висловив.

Частина 1 ст. 550 Цивільного кодексу України встановлює загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора. Проте, частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розміру неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положеннями пункту 1 ст. 233 Господарського кодексу України також встановлено право суду на зменшення розміру санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Господарський суд приймає до уваги той факт, що відповідачу потрібні грошові кошти на виплату заробітної плати робітникам та на підтримання нормального функціонування підприємства з метою виконання функцій держави з виробництва та постачання теплової енергії.

З наведених підстав, враховуючи інтереси сторін, господарський суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені на 30%.

Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

За положеннями статті 129 ГПК України, судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 185, 191, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про стягнення 136 336 620,38 гривень, з яких: 74 657 076,84 гривень заборгованість, 28 798 077,21 гривень пеня, 6 136 528,38 гривень 3% річних, 26 744 937,95 гривень інфляційні втрати - задовольнити частково.

Стягнути з обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (84307, Донецька область, місто Краматорськ, провулок Земляний, будинок № 2; код ЄДРПОУ - 03337119) на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок № 6; код ЄДРПОУ - 20077720) 74 657 076,84 гривень заборгованість, 20 158 654,05 гривень пеня, 6 136 528,38 гривень 3% річних, 26 744 937,95 гривень інфляційні втрати, а також судовий збір в сумі 616 700,00 гривень.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 8 639 423,16 гривень пені - відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 24.07.2018 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.08.2018.

Позивач: публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок № 6; код ЄДРПОУ - 20077720)

Відповідач: обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» (84307, Донецька область, місто Краматорськ, провулок Земляний, будинок № 2; код ЄДРПОУ - 03337119)

Суддя С.М. Фурсова