Рішення № 75689311, 19.07.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/58/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2018 справа № 908/479/17

м. Запоріжжя

за позовом заступника прокурора Запорізької області (69057, місто Запоріжжя, вулиця Матросова, 29-а) в інтересах держави

до відповідача-1 Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області (72563, Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Калініна, 67)

до відповідача-2 комунального підприємства “Розвиток курортної зони” (72563, Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Приморський бульвар, 1)

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні прокуратури, як позивача у справі – Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50)

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні прокуратури, як позивача у справі – виконавчий комітет Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області (72563, Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Калініна, 67)

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні прокуратури, як позивача у справі – Державна екологічна інспекція у Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, вулиця Незалежної України, 72а)

про визнання незаконним і скасування рішення Кирилівської селищної ради від 26.06.2014 № 22 “Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення об’єктів рекреаційного призначення КП “Розвиток курортної зони”; визнання незаконним і скасування рішення Кирилівської селищної ради від 23.12.2014 № 35 “Про передачу земельної ділянки у постійне користування КП “Розвиток курортної зони”; про зобов’язання відповідача-2 повернути територіальній громаді смт. Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради земельну ділянку, кадастровий номер 2320355400:11:001:0465, площею 1,6163 га, розташовану за адресою: вул. Коса Федотова, смт. Кирилівка, Якимівський район, Запорізька область;

господарський суд Запорізької області у складі судді колегії суддів: головуючий суддя Носівець В.В., суддя Зінченко Н.Г., суддя Мірошниченко М.В.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

учасники справи:

за участю прокурора: Дядюшева К.Є., посвідчення № 035882 від 05.10.2015

від відповідача-1: ОСОБА_1, довіреність б/н від 10.01.2018

від відповідача-2: не з'явився

від третьої особи-1: не з'явився

від третьої особи-2: не з'явився

від третьої особи-3: ОСОБА_2, довіреність № 040-2091/12 від 19.06.2018

Заявлено позов про визнання незаконним і скасування рішення Кирилівської селищної ради від 26.06.2014 № 22 “Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення об’єктів рекреаційного призначення КП “Розвиток курортної зони”; визнання незаконним і скасування рішення Кирилівської селищної ради від 23.12.2014 № 35 “Про передачу земельної ділянки у постійне користування КП “Розвиток курортної зони”; про зобов’язання відповідача-2 повернути територіальній громаді смт. Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради земельну ділянку, кадастровий номер 2320355400:11:001:0465, площею 1,6163 га, розташовану за адресою: вулиця Коса Федотова, смт. Кирилівка, Якимівський район, Запорізька область.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.03.2017 у справі № 908/479/17 позовну заяву повернуто без розгляду.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.04.2017 у справі № 908/479/17 ухвалу господарського суду Запорізької області від 13.03.2017 про повернення без розгляду позовної заяви скасовано, позовні матеріали у справі № 908/479/17 передано господарському суду Запорізької області для вирішення питання щодо прийняття до провадження позовної заяви заступника прокурора Запорізької області.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.05.2017, враховуючи п. 2.3.43 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, позовні матеріали у справі № 908/479/17 передано судді Носівець В.В.

Ухвалою суду від 11.05.2017 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/479/17, присвоєно справі номер провадження 18/58/17, судове засідання призначене на 19.06.2017. Розгляд справи відкладався на 06.07.2017, 17.07.2017, 25.07.2017, строк вирішення спору продовжувався; до участі у справі залучено Головне управління Держгеокадастру у Запорізької області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні прокуратури, як позивача у справі.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 25.07.2017 за заявою судді-доповідача у цій справі, враховуючи специфіку спору та його складність, справу № 908/479/17 передано на колегіальний розгляд у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя – Носівець В.В., судді – Азізбекян Т.А., Горохов І.С.

Ухвалою суду від 25.07.2017 справу № 908/479/17 прийнято до колегіального розгляду судом у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя – Носівець В.В., судді – Азізбекян Т.А., Горохов І.С., судове засідання призначено на 25.09.2017; залучено до участі у справі: виконавчий комітет Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні прокуратури, як позивача у справі та Державну екологічну інспекцію у Запорізькій області, в якості третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні прокуратури, як позивача у справі.

До господарського суду Запорізької області надійшов запит від 07.08.2017 з Донецького апеляційного господарського суду про направлення справи у зв’язку з надходженням касаційної скарги на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.04.2017 у справі № 908/479/17.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 14.08.2017, враховуючи відпустку судді у справі ОСОБА_3, справу № 908/479/17 передано на колегіальний розгляд у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя – Носівець В.В., судді – Топчій О.А., Горохов І.С.

Ухвалою суду від 14.08.2017 справу № 908/479/17 прийнято до колегіального розгляду судом у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя – Носівець В.В., судді – Топчій О.А., Горохов І.С., зупинено провадження у справі до повернення матеріалів справи № 908/479/17 до господарського суду Запорізької області.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.10.2017 касаційну скаргу КП “Розвиток курортної зони” на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.04.2017 повернуто скаржнику. Матеріали справи № 908/479/17 21.11.2017 повернуто до господарського суду Запорізької області.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 23.11.2017, враховуючи відпустку судді-члена колегії у справі ОСОБА_4, справу № 908/479/17 передано на колегіальний розгляд у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя – Носівець В.В., судді – Топчій О.А., Смірнов О.Г.

Ухвалою суду від 23.11.2017 справу № 908/479/17 прийнято до колегіального розгляду судом у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя – Носівець В.В., судді – Топчій О.А., Смірнов О.Г., поновлено провадження у справі, судове засідання призначено на 18.12.2017.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 18.12.2017, враховуючи тимчасову непрацездатність судді у справі ОСОБА_5, справу № 908/479/17 передано на колегіальний розгляд у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя – Носівець В.В., судді – Федорова О.В., Смірнов О.Г. Справу прийнято до колегіального розгляду, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.01.2018; у підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 15.02.2018; у судовому засіданні 15.02.2018 строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 15.03.2018; ухвалою суду від 15.03.2018 підготовче провадження у справі закрито, розпочато судовий розгляд справи по суті, судове засідання призначено на 29.03.2018.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2018, враховуючи перебування у відпустці судді у справі ОСОБА_6, справу № 908/479/17 передано на колегіальний розгляд у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя – Носівець В.В., судді – Топчій О.А., Смірнов О.Г.

Ухвалою суду від 29.03.2018 справу прийнято до колегіального розгляду; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та проведення повторно підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 29.03.2018; оголошувались перерви у підготовчому засіданні до 15.05.2018, 19.06.2018; строк підготовчого провадження продовжувався в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України.

Ухвалою від 19.06.2018 підготовче провадження закрито, розпочато судовий розгляд справи по суті, судове засідання призначено на 02.07.2018.

У зв’язку з перебуванням судді-доповідача у справі ОСОБА_7 02.07.2018 у відрядженні, судове засідання, призначене на 02.07.2018 о 10 год. 00 хв. не відбулося.

Уповноваженою особою 27.06.2018 телефонограмами повідомлено учасників справи про перенесення підготовчого засідання на 03.07.2018 на 10 год. 00 хв.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2018, враховуючи закінчення п’ятирічного терміну повноважень судів-членів колегії ОСОБА_8 та ОСОБА_5, справу № 908/479/17 передано на колегіальний розгляд у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя – Носівець В.В., судді – Зінченко Н.Г., Мірошниченко М.В.

Ухвалою від 04.07.2018 справу прийнято до колегіального розгляду новим складом колегії суддів, ухвалено розпочати повторний розгляд справи по суті, судове засідання призначене на 19.07.2018.

В судовому засіданні 19.07.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Присутній у судовому засіданні прокурор в повному обсязі підтримав позовні вимоги.

Причину подання даного позову прокуратурою Запорізької області у позовній заяві обґрунтовано тим, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастру), яка є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, не наділена повноваженнями щодо звернення до суду із позовами про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування з питань розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження та передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності, а також їх повернення з чужого незаконного володіння. За доводами прокурора, рішення Кирилівської селищної ради від 26.06.2014 № 22 “Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення об’єктів рекреаційного призначення КП “Розвиток курортної зони” та від 23.12.2014 № 35 “Про передачу земельної ділянки у постійне користування КП “Розвиток курортної зони” прийняті із порушенням норм земельного законодавства України та підлягають скасуванню, відповідно, земельна ділянка підлягає поверненню за належністю територіальній громаді смт. Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради, виходячи з наступного. В якості підстави для визнання незаконними та скасування рішень міськради прокурор посилається на те, що при передачі у постійне користування КП “Розвиток курортної зони” земельної ділянки площею 1,6163 га, з кадастровим номером 2320355400:11:001:0465, Кирилівською селищною радою не враховано розмірів та меж прибережної захисної смуги Утлюцького лиману Азовського моря і безпосередньо Азовського моря, чим порушено вимоги ст. 59 Земельного кодексу України та ст. 85 Водного кодексу України. Крім того, затверджений рішенням Кирилівської селищної ради від 23.12.2014 № 35 проект землеустрою, розроблений з порушенням вимог Земельного кодексу України та Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», оскільки вказаний проект землеустрою погоджено лише з відділом містобудування та архітектури Якимівської райдержадміністрації та Відділом Держгеокадастру в Якимівському районі. Враховуючи що спірна земельна ділянка розміщена в межах прибережної захисної смуги Азовського моря та відноситься до земель водного фонду, проект землеустрою даної ділянки, в порушення ст.186-1 Земельного кодексу України не містить погоджень з відповідним структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища, а також з відповідним центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства. Також, в порушення ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», проект землеустрою не пройшов обов'язкову державну експертизу. Крім того прокурор звернув увагу, що з метою забудови спірної земельної ділянки КП «Розвиток курортної зони», ФОП ОСОБА_9 та ФОП ОСОБА_10 укладено два інвестиційні договори від 05.08.2015 №№ 06/08, 05/08, якими передбачено виконання будівельно-монтажних робіт по зведенню об'єктів нерухомості, які по завершенню будівництва стають власністю підприємців. Проте, з урахуванням особливих природних властивостей та правового статусу земель прибережних захисних смуг статтею 85 Водного кодексу України та статтею 59 Земельного кодексу України встановлено обмеження щодо їх передачі у постійне користування виключно державним підприємствам для догляду за водними об'єктами та прибережними захисними смугами, для розміщення та догляду за об'єктами портової інфраструктури та для ведення аквакультури. Тому спірна земельна ділянка, з огляду на її розташування в межах прибережних захисних смуг на косі ОСОБА_11 у смт. Кирилівка не може передаватись у постійне користування КП «Розвиток курортної зони», оскільки підприємство не є відповідним державним підприємством, вичерпний перелік яких наведено у ст. 59 Земельного кодексу України. Посилаючись норми ст.ст. 59, 60, 186-1 Земельного кодексу України, ст.ст. 85, 88 Водного кодексу України, ст. 1212 ЦК України, прокурор просив позов задовольнити.

Відповідач-1 у відзиві на позов (т. 2, арк.с. 209-214), наданих суду запереченнях (т. 1 арк.с. 190-195) та додаткових запереченнях (т. 2, арк.с. 3-7) проти позовних вимог заперечив. Відзначив, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 910-р погоджено пропозицію Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо можливості забезпечення здійснення покладених на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру» функцій і повноважень Державної інспекції сільського господарства, що припиняється, із здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. Оскільки чинним законодавством передбачений орган виконавчої влади та його повноваження щодо здійснення контролю за додержанням норм земельного законодавства, в т.ч. щодо здійснення перевірок та видачу обов'язкових для виконання приписів (розпоряджень), а також притягнення до відповідальності винних осіб, відповідач-1 вважає подання прокурором позову без зазначення контролюючого органу та без додержання порядку проведення перевірки додержання норм земельного законодавства перевищенням повноважень з боку прокуратури. По суті заявлених вимог відповідач-1 вказав, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відноситься до актів ненормативного характеру, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб’єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію, тому позов, предметом якого є таке рішення органу місцевого самоврядування, не може бути задоволений. Відносно оскаржуваного рішення від 23.12.2014 № 35 “Про передачу земельної ділянки у постійне користування КП “Розвиток курортної зони” відповідач-1 вказав, що прокурором не надано належних доказів на підтвердження того факту, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду та прибережних захисних смуг, оскільки належними та допустимими доказами вважатимуться дані проектів землеустрою прибережних захисних смуг. При цьому посилався на ряд документів, долучених до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення об’єктів рекреаційного призначення КП “Розвиток курортної зони”, виконаного ТОВ «ГІК «Кадастр», які прокурором не оспорюються і є дійсними. Відзначив, що оцінка матеріалів землеустрою, відсутність доступу до матеріалів регіонального землеустрою та містобудівної документації відповідної території виходить за межі правового аналізу та виключає можливість учасників спору робити самостійні висновки відносно предмету спору без залучення спеціалістів. Вимогу про повернення землі визнав необґрунтованою, з огляду на те, що така вимога може ставитися власником або користувачем лише тоді, коли існують об’єктивні перешкоди для її повернення і це доведено відповідними доказами. Вказав, що право відповідача-2 на постійне користування спірною земельною ділянкою зареєстроване в установленому законом порядку, жодних незаконних дій ним не здійснено. Звернув увагу, що пунктом 15 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них передбачено, що контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється місцевими органами виконавчої влади, виконавчими комітетами рад, Держекоінспекцією та її територіальними органами. Просив в позові відмовити.

Відповідач-2 свого представника у судове засідання жодного разу не направив, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

У відзиві на позов відповідач-2 з заявленими позовними вимогами не погодився та зазначив, що підстав для скасування оспорюваних рішень селищної ради немає. Вказав, що в розробленому ТОВ «Геоінформаційна служба «Кадастр» проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування КП “Розвиток курортної зони” для розміщення об’єктів рекреаційного призначення загальною площею 1,6163 га за адресою: смут. Кирилівка, ОСОБА_11, р-н б/в «Гідросталь», містяться всі обов’язкові документи, зокрема, офіційних розробників документації із землеустрою, які прокурором не оспорюються.

Представник третьої особи-1 у судове засідання 19.07.2018 не з’явився. На електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із зайнятістю представника у засіданні по іншій справі. Клопотання судом відхилено, як необґрунтоване.

Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (третя особа-1) у письмових поясненнях зазначило, що згідно витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка кадастровий номер 2320355400:11:001:0465, площею 1,6163 га, розташована за адресою: вул. Коса Федотова, смт. Кирилівка, Якимівський район, Запорізька область; цільове призначення: для будівництва та обслуговування об’єктів рекреаційного призначення; категорія земель: землі рекреаційного призначення; вид використання земельної ділянки: для розміщення об’єктів рекреаційного призначення; форма власності: комунальна. Також вказує, що за інформацією начальника відділу в Якимівському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, прибережна захисна смуга в межах смт. Кирилівка не встановлювалась. Також, ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області надано акт від 11.01.2018 перевірки дотримання вимог земельного законодавства стосовно земельної ділянки комунальної власності рекреаційного призначення площею 1,6163 га, розміщеної на території Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області за адресою смт. Кирилівка, ОСОБА_11, кадастровий номер 2320355400:11:001:0465.

Виконавчий комітет Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області (третя особа-2) представника у судове засідання не направив. У письмових поясненнях зазначив, що з позовними вимогами не погоджується. Оспорювані рішення вважає такими, що відповідають проектній документації та нормам земельного та водного законодавства.

Державна екологічна інспекція у Запорізькій області (третя особа-3) у наданих суду письмових поясненнях зазначила, що в період з 07.08.2017 по 09.08.2017 державними інспекторами територіального органу Державної екологічної інспекції у Запорізькій області проведено планову перевірку додержання вимог природоохоронного законодавства Кирилівською селищною радою, якою встановлено недостатній контроль з боку Кирилівської селищної ради за використанням та охороною земель населеного пункту. Також встановлено, що ПП «Науково-вишукувальна фірма «Кадастр» на замовлення селищної ради розроблено проект землеустрою щодо організації і встановлення меж земель водного фонду та водоохоронної зони в межах селища Кирилівка», який згідно з листом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.05.2017 № 18.05.2017 не погоджено та надані зауваження на їх усунення. На виконання вимог суду Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області 27.02.2018 проведено перевірку щодо дотримання Кирилівською селищною радою вимог законодавства у сфері охорони навколишнього середовища, раціонального використання, відтворення і охорони навколишнього середовища, за результатами якої встановлено невідповідність рішень щодо передачі спірної земельної ділянки КП «Розвиток курортної зони» нормам статей 20, 58, 59, 186-1 ЗК України, статей 85, 87 ВК України та ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації».

Представник третьої особи-3 у судовому засіданні 19.07.2018 підтвердив наведені обставини.

Зважаючи на належне повідомлення всіх учасників справи про розгляд справи, суд вирішив за доцільне розглянути справу за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю в судовому засіданні представників відповідача-2, третьої особи-1 та третьої особи-2.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора та представників учасників справи суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Кирилівської селищної ради від 26.06.2014 № 22 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення об'єктів рекреаційного призначення КП «Розвиток курортної зони» надано дозвіл комунальному підприємству «Розвиток курортної зони» на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 1,6163 га для розміщення об’єктів рекреаційного призначення, яка розташована в смт. Кирилівка, вул. Коса Федотова, р-н б/в «Гідросталь».

Рішенням Кирилівської селищної ради від 23.12.2014 № 35 «Про передачу земельної ділянки у постійне користування КП «Розвиток курортної зони» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1,6163 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0465, розташованої за адресою: Запорізька область, Якимівський район, вул. Коса Федотова.

Пунктом 2 вказаного рішення передано в постійне користування КП «Розвиток курортної зони», за рахунок земель житлової та громадської забудови смт. Кирилівка, земельну ділянку загальною площею 1,6163 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0465, для розміщення об'єктів рекреаційного призначення, що розташована за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Федотова.

На підставі вказаних рішень КП «Розвиток курортної зони» оформлено право постійного користування земельної ділянкою площею 1,6163 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0465, розташованої за адресою: Запорізька область, Якимівський район, вул. Коса Федотова, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна внесено відповідний запис.

За доводами прокурора, земельна ділянка, яка передана у користування КП «Розвиток курортної зони», розташована в межах прибережної захисної смуги, відноситься до земель водного фонду і не могла бути надана у користування КП «Розвиток курортної зони» на праві постійного користування, оскільки підприємство не є відповідним державним підприємством, перелік яких наведено у ст. 59 ЗК України. Невідповідність прийнятих Кирилівською селищною радою рішень № 22 від 26.06.2014 та № 35 від 23.12.2014 щодо спірної земельної ділянки вимогам ст.ст. 59, 60, 186-1 Земельного кодексу України, ст.ст. 85, 88 Водного кодексу України є підставою для визнання зазначених рішень незаконними та їх скасування, та, відповідно, повернення земельної ділянки власнику.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, заслухавши прокурора, представників відповідача-1 та третьої соби-3, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (надалі – Положення), затвердженого постановою КМУ від 14.01.2015 № 15 (зі змінами та доповненнями) центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).

Пунктом 4 вказаного Положення визначено, що Держгеокадастр України організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за:

- дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок;

- дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Разом з цим, пунктом 5-1 Положення передбачено, що посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право, зокрема, звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. Аналогічні повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель визначено і статтями 6, 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».

При цьому, ані вказаним Законом, ані Положенням Держгеокадастр України не наділений повноваженнями щодо звернення до суду із позовами про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування з питань розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності, а також їх повернення з чужого незаконного володіння.

Таким чином, зважаючи на відсутність у органу, до компетенції якого віднесено контроль за дотриманням земельного законодавства, повноважень щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом звернення до суду із відповідним позовом, прокурор самостійно звернувся з позовом в інтересах держави.

Рішення Кирилівської селищної ради від 26.06.2014 № 22 “Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення об’єктів рекреаційного призначення КП “Розвиток курортної зони” та від 23.12.2014 № 35 “Про передачу земельної ділянки у постійне користування комунального підприємства “Розвиток курортної зони”, які оспорюються прокурором, є юридичною формою рішення цього органу, яке породжує певні правові наслідки для комунального підприємства “Розвиток курортної зони”, отже є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом).

Підставами для визнання акта недійним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації – позивача у справі.

Отже, позивач (в даному випадку прокурор) повинен довести, що застосування до нього оспорюваного рішення має наслідком порушення його прав, свобод та інтересів (в даному випадку порушує інтереси держави).

Статтею 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Згідно ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» - місцеве самоврядування здійснюється на принципах законності.

Статтею 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» -сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Статтею ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішенням Конституційного суду України від 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009 передбачено, що гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України.

З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В якості підстави для визнання незаконними та скасування оспорюваних рішень Кирилівської селищної ради прокурор зазначив, що земельна ділянка площею 1,6163 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0465, яка знаходиться за адресою: смт. Кирилівка, вул. Коса Федотова, передана у постійне користування КП “Розвиток курортної зони” в порушення ст.ст. 85, 88 Водного кодексу України, ст.ст. 59, 60, 186-1 Земельного кодексу України, ст. 9 Закону України "Про державну землевпорядну експертизу", оскільки зазначена земельна ділянка розташована на відстані 8 – 25 метрів від Утлюцького лиману та 287 метрів від урізу води Азовського моря, тобто, в силу положень ст. 88 Водного кодексу України належить до земель прибережної захисної смуги Азовського моря та пляжної зони Утлюцького лиману.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно зі ст.ст. 19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі сільськогосподарського призначення, землі рекреаційного призначення, землі водного фонду. Віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до ст. 21 ЗК України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Згідно з положенням ч. 1 ст. 3 ВК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд.

Частина 2 ст. 3 ВК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначає, що до водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об'єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Відповідно до ст. 60 Земельного кодексу України, ст. 88 Водного кодексу України уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води, яка належить до земель державної власності. Ці землі не можуть передаватися у приватну власність і повинні використовуватися у режимі обмеженої господарської діяльності.

За положеннями ч. 4 ст. 88 ВК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Верховним Судом України в своїй постанові від 21.05.2014 у справі № 6-16цс14 (як і в інших аналогічних справах № 6-193цс14 від 17.12.2014, № 6-175цс14 від 19.11.2014, № 6-179ц1с4 від 12.11.2014, № 915/1228/13, № 915/1220/13, № 915/1226/13, № 915/1223/13, № 905/6025/13 від 09.11.2014, № 6-171 цс14 від 05.11.2014, № 915/1223/13 (3-41гс14) від 02.09.2014) зазначено, що у разі відсутності землевпорядної документації та встановлення в натурі меж щодо прибережних захисних смуг, збереження водних об'єктів має бути досягнуто шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного кодексу України.

Тобто, віднесення земельної ділянки до такої, що розташована у межах прибережної захисної смуги (статті 58, 60 Земельного кодексу України), може підтверджуватися не тільки відповідною землевпорядною документацією, а й шляхом урахування нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 Водного кодексу України та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 № 486 та Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 № 434.

Згідно з п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5.11.2004 № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження, шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони. Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, в тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються ст.ст. 50, 54 Закону України «Про землеустрій».

Таким чином, землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об'єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання й використання.

Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення. Надання у користування земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у ст. 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.

ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» виконано геодезичні роботи із встановлення меж земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:11:001:0465 площею 1,6163 га із визначенням відстані до урізу води Утлюцького лиману Азовського моря. За результатами проведених робіт складено топографічний план, відповідно до якого відстань від вищевказаної земельної ділянки до урізу води Утлюцького лиману Азовського моря становить: з північної сторони точка № 3 - 25,74 метрів, з південної сторони точка № 2 - 8,41 метрів.

Слід зазначити, що в Пояснювальній записці, наданій до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування КП «Розвиток курортної зони», зазначено, що земельна ділянка знаходиться на відстані 287 метрів від урізу води Азовського моря.

Наведене свідчить, що спірна земельна ділянка перебуває в межах прибережної. захисної смуги та відноситься до земель водного фонду.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Статтею 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність, надання їх у постійне користування та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.

Так, частиною 3 ст. 59 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що землі водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування:

а) державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами, а також ведення аквакультури тощо;

б) державним підприємствам для розміщення та догляду за державними об'єктами портової інфраструктури;

в) державним рибогосподарським підприємствам, установам і організаціям для ведення аквакультури.

Отже, з урахуванням зазначених норм права (у редакціях, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин) спірна земельна ділянка, з огляду на її віднесення до земель водного фонду та розташування в межах прибережних захисних смуг не могла бути надана у постійне користування комунальному підприємству «Розвиток курортної зони», оскільки підприємство не є відповідним державним підприємством, вичерпний перелік яких наведено у ст. 59 Земельного кодексу України.

Більш суворий режим використання встановлений ст. 88 ВК України для пляжної зони. Так, у межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води, що включає: території, розташовані між лінією максимального відпливу та лінією максимального напливу хвиль, зареєстрованих під час найсильніших штормів, а також територію берега, яка періодично затоплюється хвилями; прибережні території - складені піском, гравієм, камінням, ракушняком, осадовими породами, що сформувалися в результаті діяльності моря, інших природних чи антропогенних факторів; скелі, інші гірські утворення. Пляжна зона не встановлюється у межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів на земельних ділянках, віднесених до земель морського транспорту, а також на земельних ділянках, на яких розташовані військові та інші оборонні об'єкти, рибогосподарські підприємства. Користування пляжною зоною у межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів здійснюється з дотриманням вимог щодо охорони морського середовища, прибережної захисної смуги від забруднення та засмічення і вимог санітарного законодавства. До узбережжя морів, морських заток і лиманів у межах пляжної зони забезпечується безперешкодний і безоплатний доступ громадян для загального водокористування, крім земельних ділянок, на яких розташовані гідротехнічні, гідрометричні та лінійні споруди, санаторії та інші лікувально-оздоровчі заклади, дитячі оздоровчі табори.

Отже, з урахуванням наведених положень, пляжні зони як землі водного фонду за особливостями свого режиму використання та цільового призначення не можуть використовуватися для забудови об’єктами рекреаційного призначення.

Як вже зазначалось вище, відповідно до топографічного плану відстань від вищевказаної земельної ділянки до урізу води Утлюцького лиману Азовського моря становить від 8 м до 25 м, що свідчить про її належність до пляжної зони, тому рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі цієї земельної ділянки КП «Розвиток курортної зони» для будівництва та обслуговування об’єктів рекреаційного призначення суперечить вимогам статей 18, 19, 20 ЗК України та ст. 88 ВК України.

Крім того, слід враховувати, що згідно зі ст. 61 ЗК України та ст. 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів; для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Проте, комунальним підприємством «Розвиток курортної зони» 05.08.2015 укладено з ФОП ОСОБА_9 і ОСОБА_12, а також ФОП ОСОБА_10 інвестиційні договори №№ 06/08, 05/08, відповідно до умов яких передбачено виконання будівельно-монтажних робіт по зведенню об’єктів нерухомості, які по завершенню будівництва стають власністю підприємців (пункти 2.1, 2.6 договорів), що також не відповідає вимогам вищенаведених норм права.

Також суд визнав необхідним відзначити, що факт порушення вимог статей 59, 60, 186-1 Земельного кодексу України та статей 85, 88 Водного кодексу України при відведенні спірної земельної ділянки підтверджується відповідними органами державного контролю. Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 01.08.2017, складеним Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, встановлено, що спірна земельна ділянка передана КП «Розвиток курортної зони» з порушенням ст.ст. 87, 88, 90 ВК України, ст.ст. 59, 60, 186-1 ЗК України, п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Мінприроди України від 05.11.2004 № 434.

Згідно з актом, складеним 27.02.2018 Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання Кирилівською селищною радою вимог законодавства у сфері охорони навколишнього середовища, раціонального використання, відтворення і охорони навколишнього середовища, встановлено невідповідність рішень Кирилівської селищної ради від 26.06.2014 № 14 та від 23.12.2014 № 35 щодо передачі спірної земельної ділянки КП «Розвиток курортної зони» нормам статей 20, 58, 59, 186-1 ЗК України, статей 85, 87 ВК України та ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації».

Згідно з приписами частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Враховуючи наведені вище норми законодавства та обставини, внаслідок невідповідності рішень Кирилівської селищної ради від 26.06.2014 № 22 “Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення об’єктів рекреаційного призначення КП “Розвиток курортної зони” та від 23.12.2014 № 35 “Про передачу земельної ділянки у постійне користування КП “Розвиток курортної зони” вимогам земельного та водного законодавства, зазначені рішення слід визнати незаконними та скасувати.

Доводи відповідача-1 щодо вичерпання дії рішнення від 26.06.2014 № 22 “Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення об’єктів рекреаційного призначення КП “Розвиток курортної зони” його виконанням, колегія суддів оцінює критично.

Прийняття рішення від 23.12.2014 № 35 “Про передачу земельної ділянки у постійне користування КП “Розвиток курортної зони” напряму залежало від прийняття і виконання попереднього рішення № 22. Прийняття органом місцевого самоврядування обох спірних рішень є послідовним і похідним в силу закону, вони є взаємопов’язаними. Необхідність визнання незаконним і скасування рішення № 22, як і № 35, полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів влади, відновленні становища, яке існувало до порушення права територіальної громади на землю і захисті такого права. Тому і в частині визнання незаконним і скасуванні рішення № 22 від 26.06.2014 вимоги прокурора є законними.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім приватних та державних земельних ділянок.

Частиною 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності. Тобто, територіальна громада як власник спірного об'єкта нерухомості чи землі делегує міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах.

Спірна земельна ділянка перебуває в межах смт. Кирилівка та в силу положень ст. 83 Земельного кодексу України є власністю територіальної громади смт. Кирилівка.

Відповідно до інформації, наявної у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна власником спірної земельної ділянки є Кирилівська селищна рада.

Враховуючи, що рішення Кирилівської селищної ради від 23.12.2014 № 35 «Про передачу земельної ділянки у постійне користування КП «Розвиток курортної зони», яким земельна ділянка площею 1,6163 га, з кадастровим номером 2320355400:11:001:0465 передана у постійне користування КП «Розвиток курортної зони», підлягає визнанню незаконним та скасуванню, то відсутні правові підстави збереження земельної ділянки за вказаним підприємством.

Таким чином, спірна земельна ділянка має бути повернена її власнику - територіальній громаді смт. Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради.

Щодо доводів відповідача-1 про відсутність проекту землеустрою, суд зазначає наступне.

В даному випадку вирішується питання щодо законності передачі в користування відповідачу-2 земельної ділянки для будівництва та обслуговування об’єктів рекреаційного призначення без урахування обмежень, визначених для земель прибережних захисних смуг та пляжної зони ст.ст. 84, 87, 88, 90 Водного кодексу України, ст.ст. 56, 59, 60 Земельного кодексу України для земель прибережних захисних смуг та пляжної зони.

Наведеними приписами діючого законодавства передбачено, що створення водоохоронних зон навколо водних об'єктів, у межах яких виділяються зони суворого обмеження - прибережні захисні смуги, є одним із напрямів запобігання деградації екосистем і водних ресурсів, руйнуванню водних екологічних систем, зсувам, ерозії, а тому прибережна захисна смуга може використовуватися лише відповідно до її цільового призначення та землі, на яких вона розташована, не підлягають відчуженню.

Як вже зазначалося вище, ширина прибережних захисних смуг визначена ч. 9 ст. 88 Водного кодексу України, ч. 3 ст. 60 Земельного кодексу України та становить уздовж морів та навколо морських заток і лиманів не менше двох кілометрів від урізу води.

Згідно зі ст.ст. 1, 20 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою - це сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обґрунтування заходів із використання та охорони земель, яким встановлюються межі об'єктів землеустрою.

Пунктами 1, 4, 5 Порядку визначення меж передбачено, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації, яка узгоджується з Мінприроди, Держводагентством і територіальними органами Держземагентства.

Аналіз наведених вище норм законодавства свідчить про те, що фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством.

Водночас, відсутність цього проекту та не визначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги та, відповідно, не визначає можливість до її встановлення передавати у користування земельні ділянки, які підпадають під нормативно визначену двокілометрову зону від урізу води.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією ОСОБА_13 Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.05.2018 (справа № 469/1393/16-ц), яка є обов'язковою для всіх судів України.

Доводи відповідача-1 відносно того, що відповідно до довідки Відділу Держземагенства у Якимівському районі від 02.09.2014 № 1920 спірна земельна ділянка відводилась у постійне користування КП «Розвиток курортної зони» за рахунок земель житлової та громадської забудови, а не водного фонду, суд відхиляє як необґрунтовані.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 05.02.2018 № 0-8-0.4-173/90-18 порядок ведення державної статистичної звітності у галузі земельних відносин визначався Інструкцією з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), що затверджена наказом-Державного комітету статистики України від 05.11.1998 № 377. Наказом Державної служби статистики України від 19.08.2015 № 190 зазначений наказ визнано таким, що втратив чинність з 01.01.2016. У розділі І «Загальні положення» вказаної Інструкції зазначено, що у звітах вказуються площі земель і розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності в межах територій, які входять до адміністративно-територіальних одиниць, у тому числі окремо - в межах населених пунктів, зрошувані та осушені землі, розподіл земель за формами власності. Отже, у згаданих звітах не передбачено наявність відомостей, пов'язаних з категорією земель та цільовим призначенням земельних ділянок. Натомість, наведені питання врегульовані та висвітлені у главі 4 розділу II Земельного кодексу України «Склад та цільове призначення земель України». Зокрема, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії (ч. 1 ст. 18 ЗК України). Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (ч. 1 ст. 20 ЗК України).

Отже, діючим законодавством передбачено, що відомості щодо віднесення земель до тієї чи іншої категорії мають міститися у рішеннях органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Земельна ділянка площею 1,6163 га кадастровий номер 2320355400:11:001:0465 знаходиться в прибережній захисній смузі Азовського моря та за цільовим призначенням відноситься до земель рекреаційного призначення. Висновок про цільове призначення спірної ділянки ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області зроблено на підставі оскаржуваного рішення Кирилівської селищної ради від 23.12.2014 № 35 «Про передачу земельної ділянки в постійне користування КП «Розвиток курортної зони», вказану інформацію зазначено на підставі актуальних даних Державного земельного кадастру.

Слід зазначити, що на момент відведення у постійне користування КП «Розвиток курортної зони» спірна земельна ділянка належала до категорії земель водного фонду в силу положень ст. 58 Земельного кодексу України, якою передбачено, що землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель зайнятих лісами належать, до категорії земель водного фонду. Окремого рішення уповноваженого органу щодо віднесення земельної ділянки до земель водного фонду Закон не вимагає.

Тому, незалежно як земельна ділянка обліковувалась до її відведення, без відповідного рішення компетентного органу про зміну цільового призначення вона продовжує бути землями водного фонду, оскільки її категорія визначена законом.

Така ж позиція викладена в ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.03.2017 у справі № 477/475/16ц.

Відносно доводів відповідач-1, що право користування спірною земельною ділянкою зареєстроване у встановленому законом порядку та посилання відповідача-2 на те, що затверджений селищною радою проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки містить офіційні висновки компетентних органів, які прокурором не оспорюються, суд відзначає, що відповідачі не мали перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, відповідач-2 міг і повинен був знати про те, що ділянка перебуває у межах прибережної захисної смуги, а тому вибула з володіння держави з порушенням вимог закону.

В рішенні по справі «Депаль проти Франції» (заява № 34044с/02) від 29.03.2010 зазначено, що «збереження прибережної зони, а особливо пляжів, «місць, відкритих для всіх», є прикладом місць, які вимагають особливого порядку облаштування. ЄСПЛ визнав у зв'язку з цим, що втручання держави в здійснення заявником своїх прав мало законну мету загального інтересу: заохотити вільний доступ до берегової смуги, необхідність якого встановлена із усією очевидністю».

Також ЄСПЛ в рішенні вказав, що «політика облаштування території та охорони навколишнього середовища, де переважаюче значення має загальний інтерес, надає державі ширшу свободу розсуду, ніж це має місце при регулюванні виключно цивільних прав».

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В даному випадку прокурором доведено, а відповідачами не спростовано обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд констатує наявність підстав для задоволення позовних вимог, які є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача-1 та відповідача-2 порівну, в тому числі за подачу прокурором апеляційної скарги на ухвалу суду від 13.03.2017.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним і скасувати рішення Кирилівської селищної ради від 26.06.2014 № 22 “Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення об’єктів рекреаційного призначення КП “Розвиток курортної зони”.

3. Визнати незаконним і скасувати рішення Кирилівської селищної ради від 23.12.2014 № 35 “Про передачу земельної ділянки у постійне користування КП “Розвиток курортної зони”.

4. Зобов’язати комунальне підприємство “Розвиток курортної зони” (72563, Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Приморський бульвар, буд. 1, ідентифікаційний код 31791572) повернути територіальній громаді смт. Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області (72563, Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Калініна, 67, ідентифікаційний код 25489968) земельну ділянку кадастровий номер 2320355400:11:001:0465, площею 1,6163 га, розташовану за адресою: вул. Коса Федотова, смт. Кирилівка, Якимівський район, Запорізька область. Видати наказ.

5. Стягнути з Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області (72563, Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Калініна, 67, ідентифікаційний код 25489968) на користь прокуратури Запорізької області (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29-а, розрахунковий рахунок №35217095000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ МФО 820172, код класифікації видатків бюджету – 2800, отримувач: прокуратура Запорізької області, ідентифікаційний код 02909973) кошти, витрачені у 2017 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 3200,00 грн. (три тисячі двісті грн. 00 коп.). Видати наказ.

6. Стягнути з комунального підприємства “Розвиток курортної зони” (72563, Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Приморський бульвар, буд. 1, ідентифікаційний код 31791572) на користь прокуратури Запорізької області (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29-а, розрахунковий рахунок № 35217095000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ МФО 820172, код класифікації видатків бюджету – 2800, отримувач: прокуратура Запорізької області, ідентифікаційний код 02909973) кошти, витрачені у 2017 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 3200,00 грн. (три тисячі двісті грн. 00 коп.). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв’язку із знаходженням судді-доповідача у справі ОСОБА_7 з 30 липня по 01 серпня 2018 року у відрядженні, повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 03.08.2018.

Головуючий суддя В.В. Носівець

Судді Н.Г.Зінченко

ОСОБА_14