Рішення № 75689308, 18.07.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/29/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2018 справа № 908/593/18

м. Запоріжжя

за позовом комунального підприємства “Дніпрорудненські теплові мережі” (71630, Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне, вул. Героїв праці, буд. 11)

до відповідача комунального унітарного підприємства “Наш дім” Дніпрорудненської міської ради (71630, Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне, вул. Ентузіастів, буд. 11)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Дніпрорудненська міська рада Василівського району Запорізької області (71630, Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне, просп. Ентузіастів, буд. 11)

про стягнення 111154,27 грн.

господарський суд Запорізької області у складі судді Носівець В.В.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

учасники справи:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

від третьої особи: не з’явився;

Заявлено позов про стягнення 37972,46 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію на підставі договору про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти № 17/101-Т/15 від 03.02.2015, а також 42371,08 грн. інфляційних втрат та 9477,96 грн. 3% річних. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на ст.ст. 11, 16, 258, 525, 526, 530, 549-551, 612, 625, 714 ЦК України та ст.ст. 193, 216-218, 231, 275-277 ГК України, Закон України “Про теплопостачання”, Правила користування тепловою енергією, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198.

Ухвалою суду від 10.04.2018 відкрито спрощене провадження у справі № 908/593/18, присвоєно справі номер провадження 18/29/18, розгляд справи по суті призначено на 10.05.2018; ухвалою суду від 10.04.2018 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – Дніпрорудненську міську раду Василівського району Запорізької області; судове засідання відкладалося на 06.06.2018; ухвалою від 06.06.2018, в порядку ч. 6 ст. 250 ГПК України, судом ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначено на 02.07.2018; у зв’язку з перебуванням судді Носівець В.В. 02.07.2018 у відрядженні, підготовче засідання призначено на 12.07.2018. Підготовче провадження закрито 12.07.2018, розгляд справи по суті призначено на 18.07.2018.

Представники позивача, відповідача та третьої особи у судове засідання 18.07.2018 не з’явилися. Від учасників справи заяв та клопотань не надходило, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

В обґрунтування позовних вимог позивачем у позовній заяві зазначено, що позивачем та відповідачем укладено договір «Про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти» № 17/101-Т/15 від 03.02.2015 про постачання теплової енергії на об’єкти відповідача, які знаходяться на його балансі. На момент укладання договору, відповідно до карти дислокації об’єктів (додаток № 1), на 2015 рік сторонами узгоджено постачання теплової енергії на наступні об’єкти: дільниця благоустрою вул. Леніна, 9, 11; дільниця благоустрою пр. Ентузіастів, 4; ЖЕД № 2 вул. Леніна, 57; ЖЕД № 3 вул. Молодіжна, 3; ЖЕД № 3 вул. Молодіжна, 2; управління пр. Ентузіастів, 11. Після укладання договору позивачу стало відомо, що на балансі КУП «Наш дім» ДМР перебуває ще ряд нежитлових опалювальних приміщень, які не включені до договору, а саме: житлове приміщення площею 40,4 кв. м., розташоване у нежитловому будинку за адресою м. Дніпрорудне, вул. Молодіжна, 2; нежитлові приміщення будівлі гуртожитку площею 386,4 кв. м, за адресою м. Дніпрорудне, вул. Героїв праці (Комсомольська), 15; нежитлове приміщення площею 71,0 кв. м., розташоване у житловому будинку за адресою м. Дніпрорудне, вул. Ентузіастів, 4; нежитлове приміщення площею 150,6 кв. м., розташоване у адміністративній будівлі за адресою м. Дніпрорудне, пр. Ентузіастів, 11; нежитлове приміщення площею 14,4 кв. м., розташоване у житловому будинку за адресою м. Дніпрорудне, пр. Ентузіастів, 20. За таких обставин, протягом 2015 року позивач здійснював нарахування також і на ці приміщення, так як вони знаходились на балансі відповідача. За період з 01.01.2015 по 31.12.2015 на об’єкти, які знаходились на балансі відповідача позивачем поставлено теплову енергію на загальну суму 219600,07 грн. Відповідач свої зобов’язання виконав частково, лише у сумі 181627,61 грн., станом на 01.03.2018 оплата за спожиту теплову енергію по об’єктам, які протягом 2015 року перебували на балансі відповідача, ним не проведено. Заборгованість у сумі 37972,46 грн. залишилась непогашеною і відповідачем безпідставно не визнається. У зв’язку з порушенням порядку розрахунків за період з лютого 2015 року по березень 2018 року позивачем нараховано 9477,96 грн. 3% річних та 42371,08 грн. інфляційних втрат..

Позивач 25.06.2018 подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача борг за спожиту теплову енергію у сумі 37972,46 грн., з урахуванням суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у сумі 62236,71 грн. та 3% річних у сумі 10945,10 грн., в загальному розмірі 111154,27 грн. Позивачем здійснено розрахунки 3% річних та інфляційних нарахувань окремо по об’єктам, які включено до договору та по об’єктам, які не включено до договору.

Заява про збільшення розміру позовних вимог 12.07.2018 прийнята судом до розгляду, отже, судом розглядаються вимоги про стягнення з відповідача 111154,27 грн., з яких: 37972,46 грн. основний борг, 62236,71 грн. інфляційних втрат та 10945,10 грн. 3 % річних.

Згідно заперечень відповідача, які подані до суду 03.05.2018, відповідач з позовними вимогами не згоден, оскільки вважає, що всі зобов’язання за умовами договору № 17/101-Т/15 від 03.02.2015, відповідно до п. 4.1 договору, виконані ним в повному обсязі, що підтверджується актами виконаних робіт на загальну суму 181627,61 грн. і платіжними дорученнями про сплату отриманих послуг та актами заліку зустрічних вимог. Зазначив, що в порушення умов договору № 17/101-Т/15 від 03.02.2015 позивач, не вирішивши питання про внесення змін до договору відповідно до ст. 188 ГК України, яка встановлює порядок зміни та розірвання господарських договорів, посилається на додаткові об’єкти, які не включені до додатку № 1 договору і не є предметом договору № 17/101-Т/15 від 03.02.2015, при цьому безпідставно вимагає виконання зобов’язань.

Позивачем у відповіді на відзив, яка надійшла до суду 07.05.2018, зазначено, що обов’язок укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії, у тому числі і у разі зміни (збільшення) опалювальних площ, відповідно до приписів Закону України» «Про теплопостачання» покладається на відповідача. Крім того, протягом 2015 року КУП «Наш дім» при укладанні господарських договорів повинен дотримуватись вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель», який діяв до 01.08.2016. При цьому позивач як учасник процедури закупівлі мав право на укладання такого договору лише після проведення відповідачем відповідної процедури закупівлі.

Від третьої особи Дніпрорудненьської міської ради 05.06.2018 до суду подано клопотання про розгляд справи без її участі, яке судом відхилено.

Судом вжиті всі заходи щодо належного повідомлення учасників справи про дату, місце і час розгляду справи.

Враховуючи належне повідомлення позивача, відповідача та третьої особи про розгляд справи, суд вирішив за доцільне розглянути справу за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю в судовому засіданні зазначених представників.

Судом 18.07.2018 постановлено рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Комунальне унітарне підприємство “Наш дім” Дніпрорудненської міської ради (замовник, відповідач у справі) та комунальне підприємство “Дніпрорудненські теплові мережі” (учасник, позивач у справі) уклали 03.02.2015 договір № 17/101-Т/15 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти.

Відповідно до умов п. 1.1 цього договору учасник зобов’язується протягом січня – грудня 2015 року надати замовникові послуги з постачання пари та гарячої води (надалі послуги з постачання теплової енергії), а замовник – прийняти і оплатити такі послуги.

У п. 1.2 договору визначено, що найменування послуги: постачання теплової енергії на об’єкти замовника загальним обсягом 179,89 Гкал, згідно Карти дислокації об’єктів (Додаток № 1).

Як зазначено у додатку № 1 до договору (карта дислокації об’єктів до договору) постачання теплової енергії здійснювалось на наступні об’єкти споживача:

- дільниця благоустрою, яка розташована за адресами: м. Дніпрорудне. вул. Леніна, 9, 11, м. Дніпрорудне.

- дільниця благоустрою, яка розташована за адресою: м. Дніпрорудне, вул. Ентузіастів, 4;

- житлово-експлуатаційна дільниця № 2 (ЖЕУ-2), яка розташована за адресою: м.Дніпрорудне, вул. Леніна, 57;

- житлово-експлуатаційна дільниця №3 (ЖЕУ-3), яка розташована за адресою: м.Дніпрорудне, вул. Молодіжна, 3;

- житлово-експлуатаційна дільниця №3 (ЖЕУ-3), яка розташована за адресою: м.Дніпрорудне, вул. Молодіжна, 2;

- управління, яке розташоване за адресою: вул. Ентузіастів, 11, м. Дніпрорудне.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що учасник повинен поставити замовнику послуги, якість яких відповідає вимогам і умовам Закону України «Про теплопостачання».

Згідно з п.п. 4.1, 4.2 договору розрахунки проводяться у безготівковій формі, шляхом оплати замовником на розрахунковий рахунок учасника згідно актів виконаних робіт на відпуск теплової енергії, протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку замовником. До рахунку додається Акт на відпуск теплової енергії.

Строк поставки послуг – з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року. Місце поставки послуг: об’єкти замовника у місті Дніпрорудне Василівського району Запорізької області відповідно до Карти дислокації об’єктів (додаток № 1) (п. 5.1, 5.2 договору).

Відповідно до п.п. 6.1.1, 6.1.2, 6.1.3.1 договору замовник зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені послуги; приймати поставлені послуги згідно з актом виконаних робіт на відпуск теплової енергії; повідомляти учаснику про всі об’єкти тепло забезпечення, які підключені до теплових мереж замовника (найменування, максимальне теплове навантаження, обсяги тепло споживання, площа, яку займають орендарі та інше).

У додатку № 2 наведений розрахунок до договору № 17/101-Т/15, відповідно до якого енергопостачальна організація на опалювальний період 2015 року надає споживачу (КУП «Наш дім») послуги з постачання теплової енергії в кількості 179,89 Гкал на суму 248053,96 грн., в тому числі: абонентська плата за обслуговування приєднаного теплового навантаження та плата за спожиту теплову енергію.

Строк дії договору визначений у п. 10.1 даного договору – цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31 грудня 2015 року.

Згідно п. 11.2 договору дія цього договору поширюється на відносини, які фактично склались між сторонами до його укладання, а саме: на послуги з постачання теплової енергії, які були надані з 01.01.2015, відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач протягом 2015 року надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 219600,07 грн. на об’єкти, які перелічені у додатку № 1 до договору № 17/101-Т/15 від 03.02.2015, а також на об’єкти, які перебувають на балансі комунального унітарного підприємства “Наш дім” Дніпрорудненської міської ради, але не включені до договору.

Цими об’єктами, які не включено до договору є:

нежитлове приміщення площею 40,4 кв. м., розташоване у житловому будинку за адресою м. Дніпрорудне, вул. Молодіжна, 2;

нежитлові приміщення будівлі гуртожитку площею 386,4 кв. м, за адресою м. Дніпрорудне, вул. Героїв праці (Комсомольська), 15;

нежитлове приміщення площею 71,0 кв. м., розташоване у житловому будинку за адресою м. Дніпрорудне, вул. Ентузіастів, 4;

нежитлове приміщення площею 150,6 кв. м., розташоване у адміністративній будівлі за адресою м. Дніпрорудне, пр. Ентузіастів, 11;

нежитлове приміщення площею 14,4 кв. м., розташоване у житловому будинку за адресою м. Дніпрорудне, пр. Ентузіастів, 20.

Надання послуг з постачання теплової енергії споживачу КУП “Наш дім” позивач підтверджує актами надання послуг та відповідними рахунками:

-за січень 2015 року - № 209 від 31.01.2015 на суму 36429,10 грн.;

-за лютий 2015 року - № 469 від 28.02.2015 на суму 35298,26 грн.;

-за березень 2015 року - № 740 та 741 від 31.03.2015 на суму 26348,35 грн. та 6136,39 грн., відповідно;

-за квітень 2015 року - № 1009 та № 1010 від 30.04.2015 на суму 2111,87 грн. та 734,82 грн., відповідно;

-за травень 2015 року - № 1274 від 31.05.2015 на суму 4334,86 грн.;

-за червень 2015 року - № 1624 від 30.06.2015 на суму 2599,54 грн.;

-за липень 2015 року - № 1979 від 31.07.2015 на суму 2757,29 грн.;

-за серпень 2015 року - № 2315 від 31.08.2015 на суму 2757,29 грн.;

-за вересень 2015 року - № 2660 від 30.09.2015 на суму 2757,29 грн.;

-за жовтень 2015 року - № 3004 від 31.10.2015 на суму 19325,50 грн.;

-за листопад 2015 року - № 3268 від 30.11.2015 на суму 33952,28 грн. та № 3337 від 30.11.2015 на суму – 135,07 грн. (здійснено перерахунок);

-за грудень 2015 року - № 3541 від 31.12.2015 на суму 44192,30 грн.

Всього на суму 219600,07 грн.

Зазначені акти та рахунки позивачем надавались відповідачу нарочно, про що свідчить підпис КУП «Наш дім» із зазначенням дати отримання рахунків та актів у журналі отримання кореспонденції позивача (арк. с. 67-79).

Відповідач свої зобов’язання по оплаті за спожиту теплову енергію виконав лише у сумі 181627,61 грн., вказуючи, що всі зобов’язання за умовами договору № 17/101-Т/15 від 03.02.2015, відповідно до п. 4.1 договору, виконані ним в повному обсязі, що підтверджується актами виконаних робіт на загальну суму 181627,61 грн. і платіжними дорученнями про сплату отриманих послуг та актами заліку зустрічних вимог.

Як свідчать матеріали справи, зазначені вище акти виконаних робіт за 2015 рік підписані та узгоджені відповідачем лише в тій частині, в якій нарахування за послуги теплопостачання відбувається по об’єктам, які включені до карти дислокації об’єктів за договором № 17/101-Т/15 від 03.02.2015. Разом з тим, ті акти виконаних робіт, які містять нарахування по об’єктам, які включені до договору і не включені до договору разом в одному, відповідачем не підписувались, натомість на його прохання позивачем проводився розподіл рахунків на дві частини відповідно по об’єктам, які включені до договору та не включені до договору.

Таким чином, відповідачем підписано та підтверджено отримання послуг за договором за наступними актами виконаних робіт:

-за січень 2015 року - № 209-1 від 31.01.2015 на суму 35760,43 грн.;

-за лютий 2015 року - № 469-1 від 28.02.2015 на суму 29739,18 грн.;

-за березень 2015 року - № 740 від 31.03.2015 на суму 26348,35 грн.;

-за квітень 2015 року - № 1009 від 30.04.2015 на суму 2111,87 грн.;

-за травень 2015 року - № 1274-1 від 31.05.2015 на суму 2111,87 грн.;

-за червень 2015 року - № 1624-1 від 30.06.2015 на суму 2111,87 грн.;

-за липень 2015 року - № 1979-1 від 31.07.2015 на суму 2111,87 грн.;

-за серпень 2015 року - № 2315-1 від 31.08.2015 на суму 2111,87 грн.;

-за вересень 2015 року - № 2660-1 від 30.09.2015 на суму 2111,87 грн.;

-за жовтень 2015 року - № 3004-1 від 31.10.2015 на суму 14149,73 грн.;

-за листопад 2015 року - № 3268-1 від 30.11.2015 на суму 27563,21 грн.;

-за грудень 2015 року - № 3541-1 від 31.12.2015 на суму 35395,49 грн.

Всього на суму 181627,61 грн.

Сплата відповідачем заборгованості у сумі 181627,61 грн. за спожиту теплову енергію за договором № 17/101-Т/15 від 03.02.2015 підтверджується актами заліку взаємних вимог, банківськими виписками та платіжними дорученнями (арк. с. 81-93, 154-165).

Слід зазначити, що платіж у сумі 12000,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 401 від 09.02.2015 перераховано відповідачем без зазначення цільового призначення платежу, отже позивачем, згідно його пояснень, зазначений платіж зараховано в рахунок погашення заборгованості за лютий 2015 року по об’єктам, включеним до договору. Потім за лютий 2015 року відповідач сплатив 29739,18 грн. (платіжне доручення № 404 від 24.06.2016) за актом № 469-1 від 28.02.2015 на суму 29739,18 грн. Таким чином, сума 12000,00 грн. з 24.06.2016 рахувалась позивачем як переплата за лютий 2015 року та включилась за підсумками 2015 року до оплати заборгованості по договору.

Викладене вище підтверджується підписаним обома сторонами актом звірки взаємних розрахунків № 14/03 від 14.03.2018, з якого вбачаться що станом на 01.03.2018 згідно договору № 17/101-Т/15 від 03.02.2015 позивач рахує заборгованість у сумі 37972,46 грн., а відповідач вказує, що заборгованість за договором у нього відсутня.

Отже, зазначену заборгованість у сумі 37972,46 грн. позивачем заявлено до стягнення в якості основного боргу.

Як встановлено судом, на балансі відповідача, крім зазначених у карті дислокації об’єктів до договору № 17/101-Т/15 від 03.02.2015, перебувало ще ряд нежитлових приміщень, які не включені до договору, але позивачем здійснювалось надання послуг з постачання теплової енергії, а саме:

нежитлове приміщення площею 40,4 кв. м., розташоване у житловому будинку за адресою м. Дніпрорудне, вул. Молодіжна, 2, яке прийнято на баланс відповідача від орендаря відповідно до акту прийому-здачі від 01.06.2014;

нежитлові приміщення будівлі гуртожитку площею 386,4 кв. м, за адресою м. Дніпрорудне, вул. Героїв праці (Комсомольська), 15, прийняті на баланс відповідача відповідно до акту прийняття-передачі основних засобів від 02.02.2015 на підставі рішення Дніпрорудненської міської ради від 25.12.2014 № 20;

нежитлове приміщення площею 71,0 кв. м., розташоване у житловому будинку за адресою м. Дніпрорудне, вул. Ентузіастів, 4, яке прийнято на баланс відповідача від орендаря відповідно до акту прийому-передачі від 01.04.2015;

нежитлове приміщення площею 150,6 кв. м., розташоване у адміністративній будівлі за адресою м. Дніпрорудне, пр. Ентузіастів, 11, яке прийнято на баланс відповідача від орендаря відповідно до акту приймання-передачі 14.04.2015;

нежитлове приміщення площею 14,4 кв. м., розташоване у житловому будинку за адресою м. Дніпрорудне, пр. Ентузіастів, 20. Нарахування по цьому приміщенню здійснено у жовтні 2015 року відповідно до рахунку № 3004 від 31.10.2015. У зв’язку з тим, що відповідач надав підтверджуючі документи, що дане приміщення з червня 2015 року передано в оренду, відповідно до акту № 3337 від 30.11.2015, нарахування у сумі 135,07 грн. було знято.

Як свідчить надане позивачем листування з відповідачем, КП «Дніпрорудненські теплові мережі» вживались заходи щодо включення до договору об’єктів, які перебувають на балансі відповідача та щодо яких не укладено договір на постачання теплової енергії.

Зокрема, у листі від 07.05.2015 № 11/883 зазначено, що КП «Дніпрорудненські теплові мережі» та КУП «Наш дім» укладено тендерний договір № 17/101-Т/15 від 03.02.2015, в переліку якого відсутні вищевказані об’єкти, яким надається теплова енергія для підтримки температурного режиму. У зв’язку з цим КУП «Наш дім» необхідно провести додаткову тендерну процедуру для забезпечення теплопостачання зазначених об’єктів.

Зі змісту листа від 16.07.2015 № 11/1433 вбачається, що КП «Дніпрорудненські теплові мережі» на прохання про розподіл рахунків на дві частини з січня по травень 2015 року здійснювався такий розподіл, у зв’язку з перемовинами КУП «Наш дім» з виконавчим комітетом Дніпрорудненської міської ради стосовно того, хто з них буде сплачувати за вільні приміщення, повернені від орендарів, в результаті чого КУП «Наш дім» відмовлено визнати суму боргу на другу частину рахунків по об’єктам, не включеним до договору. В подальшому КП «Дніпрорудненські теплові мережі» відмовлялось здійснювати розподіл рахунків.

Згідно п.п. 9.1, 9.2 договору № 17/101-Т/15 від 03.02.2015 у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов’язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій; у разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку.

Отже, як свідчать матеріали справи та заперечення відповідача, КУП «Наш дім» зобов’язання щодо оплати за поставлену теплову енергію на об’єкти, які перебувають на його балансі та не включені до договору, не визнає, посилаючись на ст. 188 Господарського кодексу України, яка встановлює загальний порядок зміни та розірвання господарських договорів.

Відповідно до ст. 19 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” та ст. 19 Закону України “Про теплопостачання” відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг мають здійснюватися виключно на договірних засадах. При цьому, обов’язком споживача послуг є укладання договору на отримання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем або виробником на основі типового договору.

Як свідчать вивчені матеріли, відповідач ухилявся від внесення змін до договору з теплопостачальною організацією – шляхом включення до договору об’єктів, які знаходяться на його балансі та є вільним, не переданими орендарям, або укладення іншого договору на теплопостачання на ці об’єкти. Отже, сторонами не укладено договір щодо надання послуг з постачання теплової енергії на об’єкти, які не входять до карти дислокації об’єктів (додаток № 1 до договору № 17/101-Т/15 від 03.02.2015), про які було зазначено вище.

З матеріалів справи вбачається, що КП «Дніпрорудненські теплові мережі» надало відповідачу послуги з постачання теплової енергії в період січень – грудень 2015 року, на загальну суму 219600,07 грн., з яких 181627,61 грн. за договором та 37972,46 грн. по об’єктам, не включеним до договору, що підтверджується актами надання послуг та рахунками за цей період (арк. с. 24-66).

Відповідач свої зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати отриманої теплової енергії за період з січня 2015 року по грудень 2015 року не здійснив, сплативши заборгованість на підставі договору у сумі 181627,61 грн., внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 37972,46 грн.

Матеріали справи не містять доказів оплати заборгованості в розмірі 37972,46 грн., отже борг відповідачем не сплачений, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії.

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" передбачено обов'язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з частиною другою статті 275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Зазначені положення кореспондуються з пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (надалі - Правила), якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, споживач зобов'язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

Відповідно до пункту 3 Правил та статті 1 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Слід зазначити, що з аналізу положень Правил, зокрема пункту 44, вбачається, що термін "споживач" застосовується в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують теплову енергію без договору або в обсягах теплового навантаження, необумовленого договором на теплопостачання.

Частиною шостою статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

При цьому відсутність підписаного сторонами договору про постачання теплової енергії не звільняє КУП «Наш дім» від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Система опалення приміщень відповідача є невід’ємною складовою централізованої системи теплопостачання в м. Дніпрорудному Василівського району Запорізької області, яка приєднана до теплових мереж КП «Дніпрорудненські теплові мережі».

Відповідно до частин першої, другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

У постанові Верховного Суду України від 18.11.2015 у справі № 6-582цс15 зазначено, що позов про стягнення вартості теплової енергії підлягає задоволенню, якщо підтверджено, що між сторонами склалися фактичні договірні відносини.

Враховуючи те, що, в даному випадку, між сторонами протягом січня – грудня 2015 року склалися фактичні договірні відносини щодо постачання та споживання теплової енергії на об’єкти не включені до договору, теплопостачальною організацією належними доказами підтверджено розмір фактично наданих послуг з постачання теплової енергії у приміщення, які знаходились на балансі відповідача, не включені до договору, у зазначений період, суд дійшов висновку, що позов про стягнення вартості послуг з постачання теплової енергії підлягає задоволенню на підставі частин першої, другої статті 11 ЦК України та пункту 1 частини першої статті 174 ГК України.

Висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 922/2790/17.

Отже, позовні вимоги про стягнення із відповідача 37972,46 грн. заборгованості за фактично надані послуги з постачання теплової енергії в період з січня 2015 року по грудень 2015 року обґрунтовані та задовольняються судом.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов’язання з оплати вартості спожитої теплової енергії позивач, посилаючись на приписи ст. 625 ЦК України, просив стягнути з відповідача 10945,10 грн. 3% річних та 62236,71 грн. інфляційних втрат, при цьому здійснивши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, викладені у заяві про збільшення позовних вимог, окремо за порушення зобов’язань по об’єктам, включеним до договору, та об’єктам, не включеним до договору, а саме:

- 8100,70 грн. 3% річних по об’єктам, включеним до договору;

- 45863,44 грн. інфляційних втрат по об’єктам, включеним до договору;

- 2844,40 грн. 3% річних по об’єктам не включеним до договору;

- 16373,27 грн. інфляційних втрат по об’єктам не включеним до договору.

Отже, предметом даного судового розгляду, зокрема, є сума нарахованих 3% річних у розмірі 8100,70 грн. за період з 16.02.2015 по 01.03.2018 та 45863,44 грн. інфляційних втрат за період з лютого 2015 року по вересень 2017 року - по об’єктам, включеним до договору (за прострочення відповідних платежів). При цьому, сторонами підтверджено, що сума боргу у розмірі 181627,61 грн. в повному обсязі сплачена відповідачем.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Обставини справи свідчать, що позивачем надані, а відповідачем прийняті без зауважень передбачені договором послуги з постачання теплової енергії, про що свідчать підписані обома сторонами акти надання послуг. Проте, відповідач свої зобов’язання щодо оплати вартості отриманих послуг, всупереч умов договору та вимог закону, в обумовлений договором строк, не виконав.

Згідно з п. 4.1 договору розрахунки проводяться у безготівковій формі, шляхом оплати замовником на розрахунковий рахунок учасника згідно актів виконаних робіт на відпуск теплової енергії, протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку замовником.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних – є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних суд визнав виконаними невірно, через допущені помилки при визначенні початку та кінця періодів нарахування, у зв’язку із чим позовні вимоги про стягнення 3% річних за вказаний позивачем період задовольняються в частині стягнення 6596,91 грн., в частині стягнення 1503,79 грн. 3% річних у позові відмовляється.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При розрахунку втрат від інфляції треба враховувати, що початком нарахування є місяць, наступний за місяцем в якому платіж мав бути здійснений; найменший період визначення інфляційних нарахувань становить місяць, тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою таких нарахувань.

В розрахунку втрат від інфляції по об’єктам за договором, доданому до заяви про збільшення позовних вимог, позивачем до періодів нарахування втрат від інфляції помилково включено місяці, в яких мало бути виконано зобов’язання, оскільки розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат в розмірі 45863,44 грн. за період з лютого 2015 року по вересень 2017 року по об’єктам, включеним до договору, суд визнав виконаним невірно. Перерахувавши за допомогою бази даних “Законодавство” інфляційні втрати, суд дійшов висновку, що сума інфляційних втрат по об’єктам за договором, яка підлягає стягненню, складає 34648,24 грн., у зв’язку із чим позовні вимоги про стягнення 45863,44 грн. інфляційних втрат за договором задовольняються в частині стягнення 34648,24 грн., в частині стягнення 11215,20 грн. інфляційних втрат у позові відмовляється.

Позивачем також заявлено до стягнення 2844,40 грн. 3% річних по об’єктам, не включеним до договору, за період з 18.02.2015 по 01.03.2018 та 16373,27 грн. інфляційних втрат по об’єктам, не включеним до договору, за період з березня 2015 року по лютий 2018 року.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, відповідач свої зобов’язання по оплаті за отримані послуги з постачання теплової енергії по об’єктам, не включеним до договору, у сумі 37972,46 грн. не виконав. Зазначене стало підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат. По об’єктам, які не включені до договору, зобов’язання підлягають виконанню відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України – у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, так як конкретний строк виконання не передбачено ні в Законі України «Про теплопостачання», ні в Правилах користування тепловою енергією; зазначеними нормативно-правовими актами лише встановлено обов’язок споживача вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію. У даному випадку початком нарахування компенсаційних санкцій буде семиденний строк з дати вручення актів виконаних робіт та рахунків, які зазначено в журналі отримання кореспонденції позивача (арк. с. 67-79).

Наданий позивачем розрахунок 3% річних по об’єктам за договором судом перевірено та визнано виконаним вірно. Суд визнав вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 2844,40 грн. за період з 18.02.2015 по 01.03.2018 включно такими, що підлягають задоволенню.

Розрахунок інфляційних втрат позивача по об’єктам, не включеним до договору, суд визнав виконаним невірно, через допущені помилки, які аналогічні викладеним вище, за умови обґрунтованого розрахунку інфляційних втрат за вказаний позивачем період до стягнення належить 13851,38 грн., у зв’язку із чим позовні вимоги про стягнення 16373,27 грн. задовольняються в частині стягнення 13851,38 грн., в частині стягнення 2521,89 грн. інфляційних втрат по об’єктам, не включеним до договору, у позові відмовляється.

Таким чином, всього до стягнення підлягає 9441,31 грн. 3% річних та 48499,62 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Заперечення відповідача стосовно відсутності боргу по зобов’язанням за договором № 17/101-Т/15 від 03.02.2015 спростовується викладеним вище.

Доказів оплати наявної заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального унітарного підприємства “Наш дім” Дніпрорудненської міської ради (71630, Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне, вул. Ентузіастів, буд. 11, ідентифікаційний код 33000065) на користь комунального підприємства “Дніпрорудненські теплові мережі” (71630, Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне, вул. Героїв праці, буд. 11, ідентифікаційний код 32597943) 37972,46 грн. (тридцять сім тисяч дев’ятсот сімдесят дві грн. 46 коп.) заборгованості, 9441,31 грн. (дев’ять тисяч чотириста сорок одну грн. 31 коп.) 3% річних, 48499,62 грн. (сорок вісім тисяч чотириста дев’яносто дев’ять грн. 62 коп.) інфляційних втрат та 1520,40 грн. (одну тисячу п’ятсот двадцять грн. 40 коп.). Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв’язку із знаходженням судді-доповідача у справі ОСОБА_1 з 30 липня по 01 серпня 2018 у відрядженні, повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 03.08.2018.

Суддя В.В. Носівець