Рішення № 75689302, 19.07.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/104/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2018 справа № 908/2794/16

м. Запоріжжя

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Джи Еф Сі" (69076, м. Запоріжжя, вул. Новобудов, 9)

до відповідача ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер СNРJ 60.498.706/0001-57; адреса в Україні: АДРЕСА_2)

про стягнення 6600 доларів США основного боргу за договором від 16.06.2016, 660 доларів США штрафу

господарський суд Запорізької області у складі судді Носівець В.В.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

учасники справи:

від ТОВ "Джи Еф Сі": Маруфенко О.Є., довіреність № б/н від 16.04.2018

від ОСОБА_1 S/А: ОСОБА_2., довіреність № б/н від 15.01.2018

від ОСОБА_1: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю "Джи Еф Сі" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 6600 доларів США попередньої оплати за договором від 16.06.2016 та 660 доларів США штрафу.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.10.2016 порушено провадження у справі № 908/2794/16, присвоєно справі номер провадження 18/104/16, судове засідання призначене на 05.04.2017; зупинено провадження у справі до 05.04.2017 у зв'язку із надісланням судового доручення про надання правової допомоги через дипломатичні канали іншого компетентного органу іноземної держави.

Встановлено, що відповідач (ОСОБА_1) у справі є нерезидентом, який не має свого представництва на території України, місцезнаходженням відповідача є Федеративна Республіка Бразилія.

Враховуючи те, що Федеративна Республіка Бразилія не приєдналась до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, Гаага, 1965, а також те, що між Україною та Федеративною Республікою Бразилією відсутній міжнародний договір про взаємну допомогу у цивільних справах, на підставі якого можливо було б вручити документи особі, яка проживає на території цієї держави, суд дійшов висновку, що для належного та своєчасного повідомлення відповідача про розгляд даної справи судове доручення про надання правової допомоги слід оформити відповідно до частин 2-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України та Розділу II Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України № 1092/5/54 від 27.06.2008, та надіслати його разом з ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.10.2016 про порушення провадження у справі № 908/2794/16 та позовною заявою про стягнення 7260 доларів США з додатками до Міністерства юстиції України для направлення дипломатичними каналами з метою вручення відповідачу.

Відповідно до ст. 125 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), листом № 09-13-02/1290/2016 від 14.12.2016 господарський суд Запорізької області звернувся до Міністерства юстиції України з проханням направити документи Міністерству закордонних справ України для передачі через дипломатичні канали для вручення відповідачу - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1).

Ухвалою суду від 05.04.2017 провадження у справі поновлено; у зв'язку відсутністю доказів щодо підтвердження виконання судового доручення за кордоном та повідомлення відповідача про відкладення розгляду справи на 01.11.2017, розгляд справи відкладено на 01.11.2017, провадження у справі зупинено до 01.11.2017.

Супровідним листом від 04.07.2017 № 48409-0-61-17/12/2037-16 Міністерством юстиції України повернуто доручення господарського суду Запорізької області про вручення судових документів представнику компанії ОСОБА_1. Як вбачається з копії листа № 71/ВКЗ/14-560-44814 від 08.06.2017 Міністерства закордонних справ України, останнім повідомлено, що за інформацією Посольства України в Бразилії відповідно до вимог бразильського законодавства усі юридичні документи мають бути перекладені португальською мовою та з обов'язковим проставленим штампом "апостиль".

На лист суду від 12.07.2017 із зверненням до позивача з проханням привести у відповідність до вимог бразильського законодавства документи, які підлягають врученню відповідачу - компанії ОСОБА_1, супровідним листом від 26.10.2017 позивач надав витребувані документи. Також позивачем (листом від 20.12.2017) надані документи, які підлягають врученню, на виконання вимог ухвали суду від 01.11.2017.

Ухвалою суду від 01.11.2017 провадження у справі поновлено; у зв'язку відсутністю доказів повідомлення відповідача про наявність в провадженні суду справи № 908/2794/16, призначення розгляду справи на 01.11.2017, розгляд справи відкладено на 18.04.2018, провадження у справі зупинено до 18.04.2018.

Листом від 21.12.2017 суд звернувся до Міністерством юстиції України з проханням направити перелічені у додатку до листа документи Міністерству закордонних справ України для передачі їх через дипломатичні канали відповідачу - компанії ОСОБА_1.

До судового засідання 18.04.2018 від компетентних органів іноземної держави на адресу суду не надійшло доказів щодо виконання судового доручення про вручення відповідачу судових документів. Разом з тим, представник ОСОБА_1 S/А 08.02.2018 ознайомився з матеріалами справи, що свідчить про виконання судового доручення та отримання копій судових документів за вказаною в Бразилії адресою.

У судовому засіданні 18.04.2018 суд почав підготовче провадження в рамках загального позовного провадження, оголошувались перерви до 29.05.2018, 03.07.2018; строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів; ухвалою від 03.07.2018 підготовче провадження закрито та розпочато розгляд справи по суті, судове засідання призначено на 19.07.2018.

В судовому засіданні 19.07.2018 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав повністю.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що за умовами укладеного з ОСОБА_1 договору продавець з повною юридичною відповідальністю і корпоративними повноваженнями заявив і підтвердив, що готовий співпрацювати і в змозі поставити на адресу ТОВ "Джі Еф Сі" сирий тростинний цукор в кількості 22 тонни за ціною 300 доларів США за тону на протязі 30 днів після здійснення 100% попередньої оплати згідно інвойсу. Відповідачем направлено Проформу інвойс на 100% передплату за товар в сумі 6600,00 доларів США. Дана сума перерахована ТОВ "Джи Еф Сі" на розрахунковий рахунок відповідача 05.07.2016 в повному обсязі, відповідно, строк поставки до 05.08.2016. Однак товар не поставлено, грошові кошти не повернуті. Невиконання відповідачем зобов'язання по поставці товару, за доводами позивача, є підставою для покладення на нього додаткової відповідальності, передбаченої п. 8.1 договору. Посилаючись на ст.ст. 526, 530, 610, 611, 625 ЦК України та ст.ст. 193, 216 ГК України позивач просив позов задовольнити.

Представник ОСОБА_1 S/А проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов та наданих суду додаткових поясненнях.

У відзиві на позов представник ОСОБА_1 S/А повідомив, що ОСОБА_1 S/А є нерезидентом, зареєстрована та має своє місцезнаходження в Федеративній Республіці Бразилія, без філій та представництв в Україні. За твердженням представника ОСОБА_1 S/А та уповноважені на це особи компанії ніколи не укладали договору від 16.06.2016, на який посилається позивач, а зазначена у вказаному договорі особа Мr. ОСОБА_3, яка начебто діяла від імені ОСОБА_1 S/А в якості Уповноваженого Президента - ніколи не входив до керівництва та не був працівником ОСОБА_1 S/А, вказана посада взагалі не передбачена статутом ОСОБА_1 S/А, як орган керівництва компанії. Крім того, Статутом компанії встановлено, що будь-які документи, які мають наслідком виникнення обов'язків або зобов'язань перед компанією, підписуються виключно двома уповноваженими особами. В договорі від 16.06.2016 вказана лише одна особа, що підтверджує відсутність факту укладення даного договору та відповідно виникнення у ОСОБА_1 S/А будь-яких зобов'язань за таким неукладеним договором. Також відповідач зазначив, що ОСОБА_1 S/А не має та ніколи не мало банківських рахунків у Nordea Ваnк (Фінляндія), а відтак не могло виставляти рахунки (Invoice) для сплати коштів та отримувати ці кошти від ТОВ "Джи Еф Сі" чи будь-якої іншої компанії або особи. Вказав, що використання імені компанії в будь-яких злочинних чи незаконних схемах є неприпустимим як для ОСОБА_1 S/А, так і в цілому для групи компаній Cargill. Додатково повідомив, що на виконання вимог керівництва групи компаній CARGILL були вжиті заходи щодо з'ясування особи Мr. ОСОБА_3, яка зазначена в договорі від 16.06.2016 на предмет її буд-якого відношення до групи компаній. Згідно витягу з торгового реєстру Женеви за вих. № 06042/200 від 22.03.2018 по компанії Cargill International SА (Швейцарія), ідентифікаційний номер підприємства: СНЕ-105.550, який показує історію реєстрації Cargill International SА, в компанії працювала особа ОСОБА_4. Компанії не відомо, чи є ОСОБА_4 тією самою особою Мr. ОСОБА_3, яка зазначена в договорі від 16.06.2016, але це єдине схоже прізвище та ім'я, що коли-небудь згадувалось як працівник групи компаній Cargill. В будь-якому разі, ОСОБА_4 був працівником Cargill International SА (Швейцарія) та не мав жодного відношення до ОСОБА_1 S/А (Бразилія), яка є іншою юридичною особою в іншій країні та не несе відповідальності за працівників інших компаній. При цьому відзначив, що з липня 2014 року ОСОБА_4 був звільнений та більше не був працівником Cargill International SА, тобто, задовго до зазначених в позовній заяві подій, а тому також не має жодного відношення до Cargill International SА, чи будь-якої іншої компанії групи Cargill, в тому числі ОСОБА_1 S/А. Посилаючись на викладене, просив в позові відмовити.

Разом з відзивом на позов надійшло клопотання про опитування позивача - ТОВ "Джи Еф Сі" як свідка в порядку ст. 90 ГПК України. Судом клопотання задоволено.

Позивач у відповіді на відзив проти доводів ОСОБА_1 S/А заперечив. Посилаючись на наведені ОСОБА_1 S/А відомості щодо групи компанії Cargill, позивач вказав, що кожна з 70 дочірніх компаній Cargill з однотипним ім'ям має свого директора, свій статут та інші документи, а тому повноваження щодо підписання договорів також можуть бути іншими ніж у ОСОБА_1 S/А, отже, існує імовірність, що Мr. ОСОБА_3, який уклав з позивачем договір, може працювати на іншому підприємстві групи Cargill, проте даний факт неможливо встановити у зв'язку з фізичною, технічною та економічною неможливістю. Надані ОСОБА_1 S/А докази щодо відсутності банківських рахунків у Nordea Ваnк (Фінляндія) та неможливості виставляти рахунки (Invoice) для сплати коштів та отримувати ці кошти від ТОВ "Джи Еф Сі" позивач вважає неналежними. Відзначив, що у листі Nordea Ваnк від 25.04.2018 зазначено: «На Ваш запит цим засвідчуємо, що вказана компанія...» проте не зазначено яку саме компанію було вказано у запиті і чому було питання тільки по одному підприємству, а не по всій групі Cargill. Крім того позивач вказав, що копія листа не засвідчена належним чином та не скріплена печаткою, що унеможливлює її перевірку на дійсність. Позивач заперечив достовірність та належність наданих ОСОБА_1 S/А до матеріалів справи Статуту ОСОБА_1 S/А, листа Nordea Ваnк від 25.04.2018, листа ОСОБА_1 S/А до Nordea Ваnк. Також послався на відповідь ПАТ «Банк Восток» від 12.06.2018 на свій запит, якою підтверджено факт неповернення коштів на рахунок ТОВ «Джи Еф Сі», та не ввезення на територію України товару згідно зовнішньоекономічного контракту від 16.06.2016. Відзначив, що згідно платіжного документу, що підтверджує оплату за контрактом, отримувачем платежу є ОСОБА_1, а не ОСОБА_1 S/А, зазначений платіжний документ складено відповідно до чинного законодавства, платіж не було складено неправильно і банк Фінляндії повинен був перевірити, чи правильно надійшли кошти від нерезидента.

Також, на виконання ухвали суду позивачем надано нотаріально засвідчену заяву свідка директора ТОВ«Джи Еф Сі» Шаповалова А.В. щодо поставлених ОСОБА_1 S/А питань, в якій повідомлено наступне: переписка щодо ведення переговорів здійснювалась електронною поштою; проект договору від 16.06.2016 готувався ТОВ «Джи Еф Сі», був підписаний директором та направлений на електронну пошту ОСОБА_1; правоздатність, дієздатність, місце знаходження ОСОБА_1 та повноваження Мr. ОСОБА_3 представники ТОВ «Джи Еф Сі» перевіряли з використанням Інтернет ресурсів; Invoice № GEMA01552016 направлено на електронну пошту ТОВ «Джи Еф Сі». Посилаючись на обмеження надання телекомунікаційних послуг ТОВ «Яндекс» позивач вказав на неможливість надання більш детальних відповідей.

Представником ОСОБА_1 S/А у поясненнях, поданих суду 19.07.2018, зазначається про неправдивість показань свідка Шаповалова О.С. Виходячи із заяви позивача про вчинення кримінального правопорушення від 15.09.2016 за № 313 колишній директор та теперішній свідок Шаповалов О.С. повідомляв правоохоронні органи про електронне листування з відповідачем з електронної адреси їх співробітника Воронцова О. - a.voroncov@gfc.com.ua на електронну адресу бразильської компанії - eduardoxambre@outlook.com, тоді як господарському суду свідчить, що переговори з їхнього боку велися електронною поштою з домену pdd.yandex.ru, на який накладено санкції у квітні 2017 року, тому неможливо надати детальну відповідь на поставлені запитання.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Підставою заявленого до компанії ОСОБА_1 позову є договір, укладений 16.06.2016 товариством з обмеженою відповідальністю "Джі Еф Сі" (покупець) та компанією ОСОБА_1 (продавець) на закупівлю тростинного цукру (надалі - Договір).

За умовами 1.1 Договору продавець з повною юридичною відповідальністю і корпоративними повноваженнями заявив і підтвердив, що готовий співпрацювати і в змозі поставити на адресу покупця сирий тростинний цукор ICUMSA 600-1200, вищої якості (надалі - продукт).

Відповідно до п. 1.2 Договору даний контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами по факсу або електронній пошті і діє до повного його виконання.

Згідно п. 2.1 Договору ціна продукту - 300 доларів США за тону. Замовлена кількість: 22 тони (повний завантажений 20 футовий контейнер). Загальна вартість 6600,00 дол. США.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що покупець зобов'язується сплатити 100% попередньої оплати по інвойсу для підготовки, упаковки, завантаження та інших документів на відвантаження, включаючи SGS інспекцію.

Строк поставки: 30 днів після 100% попередньої оплати (п. 5.1 Договору).

Відповідно до п. 8.1 Договору у разі порушення продавцем термінів поставки продукту, продавець зобов'язується сплатити покупцеві штраф у розмірі 10% від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого продукту. У разі порушення строків поставки більш як на 14 днів, продавець зобов'язується протягом 7 банківських днів після закінчення даного часу повернути покупцю всю перераховану суму з урахуванням штрафу.

Позивачем на підставі Інвойса від 05.07.2016 перераховано кошти в розмірі 6000,00 дол. США на зазначений у ньому рахунок. Поставка продукту повинна була бути здійснена до 05.08.2016, однак, товар не поставлено, грошові кошти не повернуті.

Відсутність поставки та неповернення коштів стала підставою для звернення з даним позовом про стягнення з ОСОБА_1 передплати та штрафу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 ст. 382 Господарського кодексу України визначено, що форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов'язки його сторін регулюються Законом України "Про міжнародне приватне право" та іншими законами.

Відповідно до ст.ст. 25 Закону України «Про міжнародне приватне право» особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи. Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави. За відсутності таких умов або якщо їх неможливо встановити, застосовується право держави, у якій знаходиться виконавчий орган управління юридичної особи.

Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України «Про міжнародне приватне право» цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи.

За визначенням ч. 1 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Частиною 2 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (в редакції станом на 16.06.2016) передбачено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення (довіреності), установчих документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Отже, електронної форми укладання зовнішньоекономічного договору на час, яким датовано договір (16.06.2016) чинним законодавством не передбачалось.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону; орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно з частинами 2, 4 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

У відповідності до вимог частини 3 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

З наведеного вбачається, що повноваження особи на вчинення правочину від імені юридичної особи підтверджується установчими документами цієї юридичної особи, зокрема, статутом.

За поясненнями позивача, проект договору від 16.06.2016 готувався ТОВ «Джи Еф Сі», підписаний директором та направлений на електронну пошту ОСОБА_1. Правоздатність, дієздатність, місцезнаходження ОСОБА_1 та повноваження особи, яка підписала договір - Мr. ОСОБА_3, перевірялися з використанням Інтернет ресурсів.

Згідно із судовим дорученням про надання правової допомоги ухвалу суду та інші додані документи направлено в Федеративну Республіку Бразилія за адресою, зазначеною позивачем у позові та наявну у договорі, які співпадають.

До судового засідання з'явився представник компанії ОСОБА_1 S/А та пояснив, що в Бразилії судові документи вручені саме компанії ОСОБА_1 S/А, за адресою, де раніше знаходився головний офіс компанії ОСОБА_1 S/А.

З метою уникнення судової помилки судом заслухано представника компанії ОСОБА_1 S/А та досліджено надані ним документальні докази.

Слід зазначити, що позов пред'явлено до компанії ОСОБА_1, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, має реєстраційний номер: СNРJ 60.498.706/0001-57, що вбачається із представленого позивачем договору.

Як встановлено в ході розгляду справи, за правом Федеративної Республіки Бразилія за реєстраційним номером національного реєстру юридичних осіб/Міністерства фінансів СNРJ 60.498.706/0001-57 18.08.1966 створено і зареєстровано юридичну особу під назвою ОСОБА_1 S/А. Матеріалами справи підтверджується, що за наведеною у договорі адресою була зареєстрована компанія ОСОБА_1 S/А (арк.с. 23 т. 2). Місцезнаходження головного офісу компанії змінювалося протягом 1966-2016 років. Протоколом чергових та позачергових загальних зборів компанії ОСОБА_1 S/А від 18.05.2016, зокрема, вирішено оформити зміну адреси головного офісу внаслідок зміни назви району міською адміністрацією міста Сан-Паулу (розділ 1 протоколу). Вказаний протокол зареєстрований торговою палатою штату Сан-Паулу 13.10.2016 (арк.с. 124 т. 1).

Документальних доказів на підтвердження реєстрації в національному реєстрі Бразилії визначеної договором компанії ОСОБА_1 із зазначеним реєстровим номером та за визначеною у договорі адресою позивачем не представлено.

Договір підписано з боку продавця Уповноваженим президентом Мr. ОСОБА_3.

Статтею 8 розділу III Статуту ОСОБА_1 S/А (в редакції, яка діяла станом на 16.06.2016) встановлено, що компанія управляється радою директорів, що складається як мінімум з 3 та не більше ніж 9 директорів, які можуть бути або ні акціонерами компанії, які мають бути резидентами в країні, обрані загальними зборами акціонерів та які можуть бути переобрані.

Отже, згідно вимог Статуту ОСОБА_1 S/А керівництвом компанії є рада директорів, яка обирається загальними зборами акціонерів і кожен з директорів ради директорів обов'язково повинен бути резидентом Федеративної Республіки Бразилія, і такої посади як Уповноважений президент Статутом ОСОБА_1 S/А не передбачено.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 26.11.1998 № 16-рп/98, встановлений порядок підписання зовнішньоекономічного договору (контракту), за яким від імені суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності зовнішньоекономічний договір (контракт) підписують дві особи, є обов'язковим для будь-якого зовнішньоекономічного договору (контракту), що укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, крім випадків, коли таким суб'єктом є фізична особа. Цей порядок підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) має бути дотриманий незалежно від того, укладається договір шляхом складання одного документа чи кількох документів

Відповідно до ст. 12 розділу III Статуту ОСОБА_1 S/А, документи будь-якого характеру, включаючи боргові цінні папери, договори в цілому, гарантійні листи або будь-які інші документи, які стосуються обов'язків або зобов'язань перед компанією, підписуються спільно обома директорами, одним директором разом з повіреним або 2 повіреними разом.

Договір від 16.06.2016 містить підпис однієї особи, що суперечить вимогам чинного законодавства та наведеному пункту Статуту компанії, яким встановлено, що будь-які документи, які мають наслідком виникнення обов'язків або зобов'язань перед компанією, підписуються виключно 2 уповноваженими особами.

Згідно протоколу чергових та позачергових загальних зборів компанії ОСОБА_1 S/А від 18.05.2016 (арк.с. 125 т. 1) загальні збори прийняли відставку директора Мігеля Жозе Сіеха та переобрали директорів, які виконуватимуть повноваження до проведення чергових загальних зборів, які розглянуть фінансовий рік, що закінчиться 31.12.2016, в наступному складі: Луїз Антоніо дос Сантос Претті, Пауло Умберто Алвес де Соуза, Соланж Маркес Ферейра, Андреа Вандерлі дос Анжус Розаті, Лаерте Ногейра Порто Мораес, Рубенс Фернандес Перейра.

Інформація щодо ОСОБА_1 S/А та складу директорів компанії підтверджується Витягом із державного реєстру юридичних осіб Бразилії від 19.04.2018, виданим Радою з торгівлі штату Сан-Паулу Департаменту економічного розвитку науки, технологій та інновацій.

Відповідно до офіційної звітності ОСОБА_1 S/А "Річний звіт про соціальну інформацію" за 2014-2016 роки, в якій перелічені всі працівники компанії - така особа, як ОСОБА_3 в ОСОБА_1 S/А не значиться.

Таким чином, станом на дату укладення договору 16.06.2016 серед керівництва, яке уповноважене діяти від імені та в інтересах ОСОБА_1 S/А відсутня посада Уповноваженого президента і взагалі серед працівників цієї компанії відсутня особа Мr. ОСОБА_3, якою підписано договір.

Доказів на підтвердження повноважень Мr. ОСОБА_3, тобто особи, якою підписаний договір від 16.06.2016, з боку ОСОБА_1, позивачем не надано.

Жодних дій ОСОБА_1 S/А по виконанню договору від 16.06.2016 не здійснювалось, тому відсутні підстави вважати, що дана компанія має якесь відношення до вказаного договору і є його стороною.

Посилання позивача на те, що Мr. ОСОБА_3 міг бути працівником іншого підприємства з групи компаній Cargill та мати інші повноваження на підписання договорів, а також поставлене питання щодо незрозумілості вступу компанії ОСОБА_1 S/А у дану справу суд оцінює наступним чином:

Вжитими заходами щодо з'ясування особи Мr. ОСОБА_3, яка зазначена в договорі від 16.06.2016, на предмет її буд-якого відношення до групи компаній Cargill, встановлено наступне. Згідно витягу з торгового реєстру Женеви за вих. № 06042/200 від 22.03.2018 по компанії Cargill International SА (Швейцарія), ідентифікаційний номер підприємства: СНЕ-105.550.610, який показує історію реєстрації Cargill International SА, в компанії працювала особа ОСОБА_4 (арк.с. 17-20 т. 2). Фізична особа ОСОБА_4 був працівником Cargill International SА (Швейцарія) до 15 липня 2014 року, з 15 липня 2014 року ОСОБА_4 звільнений та більше не є працівником Cargill International SА, тобто, задовго до зазначених в позовній заяві подій.

Відомостей щодо повноважень Мr. ОСОБА_3 як працівника іншого підприємства з групи компаній Cargill не надано позивачем.

Група компаній Cargill об'єднана єдиними цілями, принципами та правилами діяльності виключно в межах правового поля. В той же час, кожне підприємство є самостійною юридичною особою, яка діє виключно від свого імені, веде господарську діяльність та відповідно може нести відповідальність виключно на підставі тих зобов'язань, які виникли на підставі договорів (документів) укладених уповноваженими на те посадовими особами у встановленому статутом порядку, що виключає покладення відповідальності на ОСОБА_1 S/А за будь-які дії чи рішення інших компаній групи компаній Cargill.

Тобто, задля недопущення судової помилки суд надав можливість юридичній особі - нерезиденту, яка має реєстровий номер національного реєстру юридичних осіб Бразилії 60.498.706/0001-57 та отримує кореспонденцію за адресою АДРЕСА_1, надати докази у справі, оскільки ОСОБА_1 S/А вважає, що даний судовий процес зачіпає її ділову репутацію та свідчить про вчинення щодо позивача шахрайських дій з використанням імені та репутації компанії ОСОБА_1 S/А.

На запит ОСОБА_1 S/А листом Nordea Ваnк (Фінляндія) від 25.04.2018 повідомлено, що ОСОБА_1 S/А не є клієнтом банку та не утримує жодних рахунків в банку.

Позивачу пропонувалося надати з Nordea Ваnк (Фінляндія) відомості щодо рахунку компанії ОСОБА_1 на який позивачем перераховані спірні грошові кошти в іноземні валюті, проте позивач доказів звернення до цього банку не надав та не клопотав перед судом про запит таких документів з обґрунтуванням причин неможливості їх самостійного отримання.

Щодо доводів позивача відносно неналежності наданих ОСОБА_1 S/А доказів, зокрема переведеного на українську мову Статуту ОСОБА_1 S/А та листа Nordea Ваnк (Фінляндія) від 25.04.2018, суд зазначає, що документи, на які є посилання вище - по-перше, є офіційними документами, що апостильовані та перекладені у встановленому порядку на державну мову, тобто визнані на державному рівні, а по-друге, не мають відношення до юридичної особи з якою позивачем 16.06.2016 укладений договір на поставку тростинного цукру.

Позовні вимоги в частині стягнення штрафу є похідними від вимог про невиконання основного зобов'язання, обґрунтованість заявлення яких до ОСОБА_1 судом не встановлена.

Враховуючи вищенаведене, суд визнав, що позовні вимоги про стягнення з 6600,00 дол. США заборгованості та 660,00 дол. США штрафу заявлені позивачем необґрунтовано і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Одними з принципів підприємницької діяльності, які визначено у ч. 1 ст. 44 Господарського кодексу України, є самостійний вибір постачальників та власний комерційний ризик.

Згідно ч. 2 ст. 527 Цивільного кодексу України кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Встановлені обставини справи свідчать, що ТОВ «Джи Еф Сі» не проявило належної розумної обачності при виборі особи для здійснення своєї підприємницької діяльності, оскільки правоздатність, дієздатність та місцезнаходження ОСОБА_1 та повноваження особи, яка підписала договір, фактично не перевірялись. Жодного документу, як то витягу з торгового чи іншого державного реєстру країни походження контрагента про те, що дійсно така компанія існує та зареєстрована у встановленому порядку, яке має місцезнаходження та посадових осіб виконавчого органу компанії, які діють від її імені та документи, що встановлюють і підтверджують їх повноваження позивачем від контрагента не запитувалось. Подані копії Інвойсу, Свифт-переказу, підтвердження оплати рахунку містять за змістом та відтиском печатки різні назви компанії: компанія Cargill, Cargil Agricola, CARGIL S.A.

З урахуванням наведеного, суд вважає необхідним відзначити, що захист прав та інтересів ТОВ «Джи Еф Сі» знаходиться в площині кримінальної юстиції, оскільки лише за допомогою необхідного обсягу повноважень слідчих правоохоронних органів можливо достовірно встановити осіб, причетних до вчинення можливих шахрайських дій, внаслідок яких вони могли заволодіти грошовими коштами позивача.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 3 статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення вказуються фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Таким чином, рішення господарського суду не може бути викладено нечітко та ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на викладене вище, представлені позивачем докази не є належними, оскільки не підтверджують викладених у позові обставин.

За наведених у позовній заяві та доповненнях до неї підстав, позовні вимоги позивача не є обґрунтованими, тому в задоволенні заявлених позовних вимог відмовляється.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 165, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку із знаходженням судді-доповідача у справі Носівець В.В. з 30 липня по 01 серпня 2018 у відрядженні, повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 03.08.2018.

Суддя В.В. Носівець