Рішення № 75689300, 24.07.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/62/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2018 справа № 908/1073/18

м. Запоріжжя

за позовом акціонерного товариства ДТЕК Дніпроенерго (69006, місто Запоріжжя, вул. Добролюбова, 20) в особі відокремленого підрозділу Запорізька теплова електрична станція публічного акціонерного товариства ДТЕК Дніпроенерго (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 95)

до відповідача комунального підприємства Підприємство комунальної власності Енергодарської міської ради (71503, Запорізька область, м. Енергодар, проспект Будівельників, 17, офіс 5-1, а/с 376)

про стягнення 3855446,67 грн.

господарський суд Запорізької області у складі судді Носівець В.В.

при секретарі судового засідання Чубар М.В.

учасники справи:

від позивача: не зявився;

від відповідача: не зявився;

Публічне акціонерне товариство ДТЕК Дніпроенерго в особі ДТЕК Запорізька ТЕС звернулось 06.06.2018 до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з комунального підприємства Підприємство комунальної власності Енергодарської міської ради 1618860,91 грн., які складаються з: 1591821,74 грн. заборгованості за відпущену теплову енергію у вигляді хімочищеної гарячої води у березні 2018 року на підставі договору № З 138 від 08.04.2013, а також 22983,29 грн. пені та 4055,88 грн. 3% річних. В обґрунтування позовних вимог, позивач вказував, що ПАТ ДТЕК Дніпроенерго та КП Підприємство комунальної власності 08.04.2013 укладено договір № З 138 про надання послуг з постачання теплової енергії у вигляді хімочищеної гарячої води, на підставі якого позивачем надано відповідачу такі послуги у березні 2018 року на загальну суму 1591821,74 грн., що підтверджується актом від 31.03.2018 про кількість відпущеної теплової енергії у вигляді гарячої води за березень 2018 року на суму 1124175,67 грн. та актом від 31.03.2018 про кількість відпущеної хімочищеної води за березень 2018 року на суму 467646,07 грн. Внаслідок порушення відповідачем грошового зобовязання, враховуючи положення договору та норми чинного законодавства, позивачем нараховані до стягнення пеня та 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 526, 527, 546, 551, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 222, 230 Господарського кодексу України

Ухвалою суду від 11.06.2018 відкрито загальне позовне провадження у справі № 908/1073/18, присвоєно справі номер провадження 18/62/18, призначено підготовче судове засідання на 10.07.2018. Підготовче провадження закрито 10.07.2018, судовий розгляд справи по суті призначено на 24.07.2018.

Судом 24.07.2018 постановлено рішення.

Позивач 03.07.2018 до господарського суду подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій він просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 3767726,30 грн., пеню в розмірі 74562,31 грн., 3% річних у розмірі 13158,06 грн. Заява обґрунтована наявністю заборгованості відповідача також за квітень та травень 2018 року, що підтверджується актами про кількість відпущеної теплової енергії у вигляді гарячої води за квітень 2018 року від 30.04.2018 на суму 881390,12 грн. та за травень 2018 року від 31.05.2018 на суму 536444,39 грн. та актами про кількість відпущеної хімочищеної води за квітень 2018 року від 30.04.2018 на суму 464682,67 грн. та за травень 2018 року від 31.05.2018 на суму 293387,38 грн.

Заяву про збільшення розміру позовних вимог 10.07.2018 прийнято судом до розгляду.

Судом розглядаються вимоги про стягнення з відповідача 3767726,30 грн. заборгованості, 74562,31 грн. пені, 13158,06 грн. 3 % річних, всього у сумі 3855446,67 грн.

В судове засідання 24.07.2018 представник позивача не зявився, заяв та клопотань від нього не надходило, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

До заяви про збільшення розміру позовних вимог додані копії першої та останньої сторінок статуту позивача та виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно яких вбачається, що назвою позивача є акціонерне товариство ДТЕК Дніпроенерго в особі відокремленого підрозділу Запорізька теплова електрична станція акціонерного товариства ДТЕК Дніпроенерго.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, вимоги суду не виконав.

Ухвали з інформацією про час та місце судового розгляду справи своєчасно направлялись судом на адресу відповідача.

Копію ухвали суду у справі від 11.06.2018, яка направлялась на адресу відповідача, вручено уповноваженому представнику відповідача 18.06.2018.

Зазначене свідчить, що судом вжиті всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляду справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на належне повідомлення позивача та відповідача про розгляд справи, суд вирішив за доцільне розглянути справу за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю в судовому засіданні представників позивача та відповідача.

Судом 24.07.2018 постановлено рішення.

Вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

ПАТ ДТЕК Дніпроенерго (теплопостачальна організація, позивач у справі) в особі директора Відокремленого підрозділу Запорізька теплова електрична станція ПАТ ДТЕК Дніпроенерго та комунальним підприємством Підприємство комунальної власності Енергодарської міської ради (споживач, відповідач у справі) 08.04.2013 укладений договір № З 138 про надання послуг з постачання теплової енергії у вигляді хімочищеної гарячої води.

Назва позивача згідно нової редакції статуту, затвердженого 20.04.2018 загальними зборами акціонерів ПАТ ДТЕК Дніпроенерго, є акціонерне товариство ДТЕК Дніпроенерго в особі відокремленого підрозділу Запорізька теплова електрична станція акціонерного товариства ДТЕК Дніпроенерго.

Відповідно до п. 1.1 договору, теплопостачальна організація взяла на себе зобовязання виробляти та безперервно постачати (за винятком нормативно встановлених перерв) споживачу теплову енергію у вигляді хімочищеної гарячої води для підживлення теплової мережі в необхідних йому обсягах, відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства, а споживач зобовязується оплачувати отриману теплову енергію у вигляді хімочищеної гарячої води для підживлення теплової мережі за затвердженими тарифами в строки і на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 11.1 сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту підписання і діє по 31.12.2013, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

В подальшому строк дії договору неодноразово продовжувався, і відповідно до додаткової угоди № 4 від 31.12.2015, пункт 11.1 договору викладено у новій редакції, а саме: Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2016, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобовязань. Договір вважається продовженими на кожний наступний календарний рік, якщо за 1 місяць до припинення строку дії жодна із сторін не заявить про закінчення його дії.

Доказів припинення строку дії договору не надано.

Згідно з п. 3.1 договору за фактично відпущену теплову енергію у вигляді хімочищеної гарячої води і межах договірних величин, вказаних у Додатках №№ 1, 2 до цього договору, споживач сплачує теплопостачальній організації за тарифами, діючими на дату укладення договору, а саме:

- 1 Гкал теплової енергії 265,82 грн., у т.ч. ПДВ (Постанова НКРЕ № 2246 від 28.11.2011);

- 1 тонна хімочищеної води 3,86 грн., у т.ч. ПДВ, (калькуляція ДТЕК Запорізька ТЕС).

Орієнтована річна сума договору складає 3301191,38 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 550198,56грн.

Відповідно до п. 4.2 договору щомісячно сторони складають акт про кількість відпущеної теплової енергії у вигляді гарячої води за формою Додатку № 5 до Договору та акт про кількість відпущеної хімочищеної води за формою Додатку № 6 у двох екземплярах та в строк до 3-го числа місяця, наступного за розрахунковим направляє їх Споживачу для підписання. Споживач зобовязаний до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, повернути теплопостачальній організації зазначені акти, підписані зі своєї сторони та скріплені печаткою.

Відповідно до п. 4.3 договору акти є первинним документами та підтверджують здійснення господарської операції з правом формування у ПАТ ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО доходу і дебіторської заборгованості, а у КП ПКВ ЕМР витрат та кредиторської заборгованості.

В пункті 5.1 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 31.12.2015) сторони визначили, що розрахунки за відпущену теплову енергію у вигляді хімочищеної гарячої води проводяться в грошовій формі на рахунки ДТЕК ЗАПОРІЗЬКА ТЕС відповідно до тарифів і вартості, що діють. Можливі інші форми розрахунків, що не суперечить чинному законодавству.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 5.2 договору).

Пунктом 5.3 договору встановлено, що розрахунки за теплову енергію у вигляді хімочищеної гарячої води споживач здійснює з теплопостачальною організацією до останнього числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі акту про кількість відпущеної теплової енергії у вигляді гарячої води (додаток 5 до цього договору) та акту про кількість відпущеної хімочищеної води (додаток 6 до цього договору).

Свої зобов'язання за договором ПАТ ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО виконало повністю, що підтверджується актами про кількість відпущеної теплової енергії у вигляді гарячої води:

за березень 2018 року на суму 1124175,67 грн. від 31.03.2018,

за квітень 2018 року на суму 881390,12 грн. від 30.04.2018,

за травень 2018 року на суму 536444,39 грн. від 31.05.2018,

та актами про кількість відпущеної хімочищеної води:

за березень 2018 року на суму 467646,07 грн. від 31.03.2018,

за квітень 2018 року на суму 464682,67 грн. від 30.04.2018,

за травень 2018 року на суму 293387,38 грн. від 31.05.2018.

Зазначені акти підписані та скріплені печатками позивача та відповідача без претензій та зауважень, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на актах в.о. генерального директора ОСОБА_1

Проте відповідач свої зобовязання щодо своєчасної та повної оплати за отримані послуги в установлений договором строк не виконав.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань щодо оплати послуг з постачання теплової енергії у вигляді хімочищеної гарячої води у сумі 3767726,30 грн., позивач за захистом своїх порушених прав та законних інтересів звернувся з позовом до суду (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 3767726,30 грн. основного боргу підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобовязання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обовязок щодо оплати наданих позивачем послуг, у встановлений договором строк (до останнього числа місяця, наступного за розрахунковим відповідно п. 5.3 договору), не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 3767726,30 грн. основного боргу обґрунтована та задовольняється судом.

За порушення виконання відповідачем грошового зобовязання позивач, посилаючись на пункт 8.4.2 договору, просив стягнути суму пені у розмірі 74562,31 грн. за період з 01.05.2018 по 06.07.2018.

Згідно п. 8.4.2 договору у випадку порушення строків розрахунків за хімочищену гарячу воду споживачем, якщо інше не передбачено законодавством, сплачується пеня у розмірі 0,1%, але не більше однієї облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми, що належить до оплати, за кожен день прострочення платежу, але не більше 6 місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

За визначенням ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наданий позивачем розрахунок пені в розмірі однієї облікової ставки НБУ суд визнав виконаним вірно, а тому вимога про стягнення пені у сумі 74562,31 грн. за період з 01.05.2018 по 06.07.2018 судом задовольняється.

За порушення виконання відповідачем грошового зобовязання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 13158,06 грн. за період з 01.05.2018 по 06.07.2018.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних суд визнав виконаним вірно, а тому вимога про стягнення 3% річних у сумі 13158,06 грн. за період з 01.05.2018 по 06.07.2018 судом задовольняється.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів оплати наявної заборгованості, пені та 3% річних відповідач суду не надав. Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобовязань за договором щодо оплати за отримані послуги.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-248 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з комунального підприємства Підприємство комунальної власності Енергодарської міської ради (71503, Запорізька область, м. Енергодар, проспект Будівельників, буд. 17, офіс 5-1, а/с 376, ідентифікаційний код 32166551) на користь акціонерного товариства ДТЕК Дніпроенерго (69006, місто Запоріжжя, вул. Добролюбова, 20, ідентифікаційний код 00130872) 3767726,30 грн. (три мільйона сімсот шістдесят сім тисяч сімсот двадцять шість грн. 30 коп.) основного боргу, 74562,31 грн. (сімдесят чотири тисячі пятсот шістдесят дві грн. 31 коп.) пені, 13158,06 грн. (тринадцять тисяч сто пятдесят вісім грн. 06 коп.) 3% річних та 57831,70 грн. (пятдесят сім тисяч вісімсот тридцять одну грн. 70 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 03.08.2018.

Суддя В.В. Носівець