Постанова № 75689280, 27.07.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1148/18Головуючий по 1 інстанції - ОСОБА_1 Категорія: 27 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя – доповідач )

Суддів Карпенко О.В., Фетісової Т.Л.

за участю секретаря Наконечної М.М.

учасники справи:

позивач – ПАТ «Приватбанк»

відповідач – ОСОБА_3

особа, яка подає апеляційну скаргу – ПАТ «Приватбанк»

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Черкаси апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» на заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 травня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Колоди Л.Д. у залі Придніпровського районного суду м. Черкаси 10. 05. 2018 року о 9 год. 40 хв., повний текст рішення виготовлено 17 травня 2018 року, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, - :

в с т а н о в и в :

20 лютого 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 51726,93 грн.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно до укладеного договору № б/н від 13 травня 2010 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 2100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Банк вказує, щодо зміни кредитного ліміту ПАТ КБ «Приватбанк» керувався п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Відповідач ОСОБА_3 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами про надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом відповідача у заяві. Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому тарифами банку, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою».

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу ОСОБА_3 кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг - позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п.2.1.1.5.6 Умов надання банківських послуг - у разі невиконання зобов'язань за договором на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту, оплати винагороди банку . Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до п.2.1.1.7.6 умов надання банківських послуг - при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш, ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. +5% від суми позову.

Відповідач ОСОБА_3 не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов цього договору. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав.

Станом на 31 грудня 2017 року відповідач ОСОБА_3 має заборгованість у сумі 51726,93 грн., яка складається з : 2098,94 грн. - заборгованість за кредитом; 43088,61 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3600,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 2439,38 грн. - штраф (процентна складова). На даний час відповідач ОСОБА_3 продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ПАТ КБ «ПриватБанк».

Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 травня 2018 року позовні вимоги ПАТ «Приватбанк» - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії НЕ, виданий Придніпровським РВ м. Черкаси УДМС України в Черкаській області 15 лютого 2013 року, ІПН НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, рахунок №209092829003111, МФО №305299) заборгованість по тілу кредиту в сумі 2098,94 грн. та штраф (фіксовану частину) в сумі 500 грн., судові витрати в сумі 1762 грн., а всього 4360,94 грн.

В частині стягнення заборгованості по відсотках в сумі 43088,61 грн., заборгованості за пенею та комісією в сумі 3600 грн., штрафу (процентна складова) 2439,38 грн., а всього 47365,99 грн. – відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» оскаржив рішення суду в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі банк вказує, що із зазначеним рішенням ПАТ КБ «Приватбанк» не погоджується в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом, заборгованості за пенею, комісією та штрафом ( процентна складова ), оскільки банк вважає, що заочне рішення суду прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права. В апеляційній скарзі відзначається, що банком надано до суду належні та допустимі докази, які вважає необхідними та достатніми для підтвердження факту наявності простроченої заборгованості за договором та її розміру, що не спростовано відповідачем. Банк вказує, що відповідач не заперечував факт підписання заяви позичальником та отримання кредитної картки, тому фактично визнав факт укладення договору на умовах банку. Кредитний договір недійсним повністю чи частково не визнавався, а тому є чинним, тому породжує права та обов’язки сторін, і відповідач має повернути отримані кредитні кошти та відсотки за користування коштами, неустойку.

ПАТ КБ «Приватбанк» просить скасувати заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 травня 2018 року у частині відмови у задоволенні позову та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Стягнути судові витрати з відповідача.

Рішення банком оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Справа підлягає розгляду апеляційним судом Черкаської області у складі колегії суддів цивільної палати.

Відповідач про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, однак судові повістки повертались не врученими, оскільки не отримувались за адресою, вказаною відповідачем та позивачем у заяві, тому судом апеляційної інстанції зроблено оголошення на сайті суду про розгляд даної справи та виклик відповідача, оскільки судом приймались всі міри для належного повідомлення відповідача про розгляд справи, а він повторно не з’явився в судове засідання без поважних причин, то суд розглядає справу без його участі.

Заслухавши суддю – доповідача, пояснення представника ПАТ КБ «Приватбанк», який з’явився в судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення чи змінити його.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є: неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду, викладеним у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не повністю відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності, а висновок суду про часткове задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості, не відповідає вимогам закону, тому судом допущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог в частині заборгованості за тілом кредиту та штрафом, посилаючись на те, що відповідачем дійсно було порушено умови договору, а саме відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов’язаннями, однак суд не погодився з розрахунками заборгованості, наданими банком.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем заявлено вимоги про стягнення відсотків за кредитним договором, пені та штрафу у виді процентної складової безпідставно та з порушенням норм чинного законодавства, оскільки штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Колегія суддів апеляційного суду не повністю погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог банку та стягнення заборгованості лише за тілом кредиту та штрафом в розмірі 500 грн., оскільки вважає, що судом першої інстанції не повністю досліджено матеріали справи та не правильно надано оцінку доказам, судом невірно застосовано норми матеріального права, та безпідставно відмовлено у задоволенні вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, пенею комісією та штрафом.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції згідно до укладеного договору № б/н від 13 травня 2010 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 2100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Позивач свої зобов’язання за кредитним договором виконав повністю, надавши кошти відповідачу ОСОБА_3

Судом апеляційної інстанції встановлено, що строк дії картки відповідача закінчився в серпні 2017 року, що вбачається із копії картки відповідача, яка міститься в матеріалах справи. Відповідач ОСОБА_3 не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов цього договору. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав, тому має заборгованість перед банком, яку банк просить стягнути, задовольнивши всі вимоги банку, в частині яких суд першої інстанції відмовив.

Із матеріалів справи вбачається, що у зв’язку з порушеннями зобов’язань за кредитним договором відповідач ОСОБА_3 станом на 31.12.2017 року має заборгованість в розмірі – 51726,93 грн., яка складається з наступного : 2098,94 грн. – заборгованість за кредитом; 43088,61 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3600 грн. – заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 2439,38 грн. – штраф (процентна складова).

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно даних анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 13 травня 2010 року (а. с. 10), яка містить у собі форму розписки про ознайомлення з умовами надання споживчого кредиту фізичним особам і одночасно є розпискою про узгодження таких умов, вбачається що між відповідачем ОСОБА_3 та банком було досягнуто згоди про укладення договору відповідно до Умов і правил надання банківських послуг.

Банк керується п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг щодо зміни кредитного ліміту, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Відповідач ОСОБА_3підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами про надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому тарифами банку, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою».

Відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг - позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п.2.1.1.5.6 Умов надання банківських послуг - у разі невиконання зобов'язань за договором на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту, оплати винагороди банку. Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до п.2.1.1.7.6 умов надання банківських послуг - при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. +5% від суми позову.

Положеннями ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст. 549 ЦК України Неустойкою (штрафом пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За змістом ст. 610, 612 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В ст.1048 ЦК України вказано, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи на момент укладення кредитного договору сторонами був погоджений розмір відсотків за користування кредитними коштами.

Таким чином, враховуючи наявність між сторонами договірних кредитних правовідносин, та передбачений розмір відсотків за користування кредитними коштами, апеляційний суд приходить до висновку, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог за відсотками, пенею та штрафу (процентна складова) не відповідає вимогам закону та є безпідставним, оскільки судом не враховано вимоги закону, наявні в матеріалах справи докази та судову практику суду касаційної інстанції .

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними є ті умови договору, які визнанні такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однією із сторін повинно бути досягнуто згоди.

Із матеріалів справи вбачається, що ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 уклали кредитний договір, в якому передбачили наслідки, що настають у випадку порушення зобов`язання. Таким чином, нарахування в загальному ОСОБА_3 пені та штрафу за порушення зобов`язання цілком відповідає, як умовам кредитного договору, так і положенням діючого законодавства.

Апеляційний суд вважає, що з матеріалів справи не вбачається, а відповідачем доведено відсутність заборгованості перед банком, та відповідно належного виконання умов договору, оскільки ним допущено порушення умов виконання кредитного договору, а тому вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» є законними і підлягають до часткового задоволення.

Враховуючи, що за користування кредитними коштами передбачено нарахування відсотків, то відмова суду першої інстанції у стягненні відсотків за користування, пені і штрафу є помилковою і незаконною.

Як вбачається з матеріалів справи за умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Із наявних матеріалів справи також вбачається, що строк дії картки закінчується у серпні 2017 року.

Відтак у межах строку кредитування до останнього дня серпня 2017 року відповідач ОСОБА_3, мав зокрема повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними платежами.

Апеляційний суд вважає, що право банку нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

З огляду на те, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом, то з 01 вересня 2017 року позивач не може такі проценти нараховувати.

Таким чином, беручи до уваги розрахунок заборгованості за договором № б/н від 13.05.2015 року, укладеного між Приватбанком та клієнтом – ОСОБА_3, наданий банком сума заборгованості по відсоткам за кредитним договором складає 31411,71 грн. станом на дату закінчення стоку дії картки.

Дані вимоги закону узгоджуються із правовою позицією ОСОБА_4 Верховного Суду, викладеною у постанові № 14-10 цс 18 від 28 березня 2018 року, в якій вказано, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняються після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред’явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов’язання.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги банку підлягають до часткового задоволення, а саме стягненню з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» підлягає заборгованість по тілу кредиту 2098 грн., штраф (фіксована частина) в сумі 500 грн. які вже стягнуто судом першої інстанції, та частковому задоволенню підлягає заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 31411,71 грн. по дату станом на 01 вересня 2017 року, а в решті нарахування процентів банком за період з 01 вересня 2017 року по грудень 2017 року є необґрунтованим, тому не підлягає задоволенню. Також задоволенню апеляційним судом підлягає заборгованість за пенею та комісією в сумі 3600 грн., штрафу (процентна складова) 2439,38 грн., а всього 37451, 09 грн.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими в частині щодо відмови у задоволенні вимог судом першої інстанції , тому підлягають частковому задоволенню колегією суддів апеляційного суду, оскільки спростовують висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині щодо стягнення заборгованості по відсоткам, заборгованості за пенею та комісією, таким чином суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи та прийшов до помилкового висновку.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, та зроблені із порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального права щодо вимог про стягнення заборгованості за договором кредиту в частині відмови у задоволенні вищевказаних вимог, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни та скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги банку підлягають до часткового задоволення, а з відповідача ОСОБА_3 на користь банку слід стягнути заборгованість, а саме: заборгованість по відсотка в сумі 31411,71 грн., заборгованість за пенею та комісією в сумі 3600 грн., штрафу (процентна складова) 2439,38 грн., всього 37451, 09 грн.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню , а рішення суду першої інстанції зміні із скасуванням рішення в частині відмови у задоволенні вимог банку , та прийняття нового судового рішення в цій частині щодо часткового задоволення вимог банку про стягнення заборгованості у розмірі 37451, 09 грн. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, оскільки апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції зміні, то судові витрати перерозподіляються судом першої інстанції, тому слід стягнути судові витрати за сплату судового збору банком частково пропорційно до задоволених вимог з ОСОБА_3 на користь банку в розмірі 2114 грн.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» - задовольнити частково.

Заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 травня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості – змінити, скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ухвалити в цій частині нову постанову.

Позовні вимоги ПАТ «Приватбанк» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 заборгованість по відсоткам в сумі 31411,71 грн., заборгованість за пенею та комісією в сумі 3600 грн., штрафу (процентна складова) 2439, 38 грн., всього 37451, 09 грн.

Стягнути понесені судові витрати за сплату судового збору частково, пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 2114 грн. з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» .

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови , в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Головуючий Нерушак Л.В.

Судді Карпенко О.В.

ОСОБА_5