Постанова № 75688604, 31.07.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 733/1659/17 Провадження № 22-ц/795/943/2018 Головуючий у I інстанції – ОСОБА_1 Доповідач - Євстафіїв О. К.Категорія – цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого – судді Євстафіїва О.К.,

суддів: Бечка Є.М., Шарапової О.Л.,

за участі секретаря Кривопиші Я.О.,

позивач – ОСОБА_2,

відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна»,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2,

на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 16 січня 2018 року; суддя - Карапиш Т.В.; час, місце ухвалення і дата складання повного його тексту: 21 січня 2018 року, м. Ічня,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 р. ОСОБА_2 звернувся з позовом до ТОВ «Інтерпайп Україна» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу й відшкодування моральної та матеріальної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що згідно з попередньою домовленістю сторін, ОСОБА_2 було прийнято на посаду провідного фахівця із закупівель компанії ТОВ «Інтерпайп Україна» з 12.06.2017 з випробувальним строком по 13.09.2017 з автоматичною безстроковою пролонгацією цього договору у разі успішного проходження випробувального строку. Але цей трудовий договір було приховано укладеним сторонами строковим трудовим договором, укладеним на період обумовленого сторонами випробувального строку. Даних про неуспішне проходження ОСОБА_2 випробувального строку немає. На порушення норм трудового законодавства, позивача звільнено з роботи 13.09.2017. Це звільнення є незаконним, так як укладений сторонами трудовий договір фактично є удаваним, що приховує укладений ними трудовий договір на невизначений строк з 3-місячним випробувальним строком. Умова укладеного сторонами трудового договору про встановлення ОСОБА_2 випробувального строку є недійсною в силу ч. 3 ст. 26 КЗпП України, так як внаслідок працевлаштування до відповідача він, звільнившись з попереднього місця роботи, переїхав з м. Запоріжжя до м. Дніпро. Крім того, укладення сторонами строкового трудового договору суперечить ст. 23 КЗпП України, оскільки не було ніяких перешкод для укладення ними безстрокового трудового договору з урахуванням як характеру майбутньої роботи, так і інтересів ОСОБА_2 Незаконним звільненням з роботи відповідач завдав позивачеві моральної шкоди у вигляді втрати права на отримання заробітку та необхідності у зв’язку з цим прикладати додаткові зусилля для організації свого життя, хвилювань, втрати джерела для існування. Ця моральна шкода підсилюється тим, що всі члени сім’ї позивача є внутрішньо переміщеними особами у зв’язку з проведенням антитерористичної операції на сході України. Незаконне звільнення ОСОБА_2 з роботи спричинило завдання йому і матеріальної шкоди у вигляді неотримання ним компенсації орендної плати за житло у м. Дніпрі в сумі 3680 грн 00 коп.

Оскаржуваним рішенням в задоволенні позову відмовлено. Ухвалюючи його, суд І інстанції виходив з того, що строк дії укладеного сторонами трудового договору закінчився 13.09.2017, а тому наказ ТОВ «Інтерпайп Україна» № 723-У від 13.09.2017 про припинення трудового договору та звільнення з роботи ОСОБА_2 у зв'язку із закінченням строку трудового договору (п. 2 ст. 36 КЗпП України) є законним. Оскільки звільнення ОСОБА_2 є законним, то відсутні підстави стягати на його користь з ТОВ «Інтерпайп Україна» середній заробіток за час вимушеного прогулу й відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить оскаржуване рішення в частині поновлення його на роботі та стягнення з ТОВ «Інтерпайп Україна» середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати та ухвалити рішення, яким задовольнити ці його вимоги. Доводи апеляційної скарги тотожні доводам, викладеним в позовній заяві.

У судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу, а представник ТОВ «Інтерпайп Україна» заперечував проти її задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши її матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає відхиленню.

Так, по справі встановлено наступне.

У квітні 2017 р. ОСОБА_2 отримав електронного листа від ТОВ «Інтерпайп Україна» з підтвердженням наміру прийняти його на роботу на посаду провідного фахівця із закупівель відділу закупівель хімічних матеріалів та РТВ з випробувальним строком 3 місяці з моменту фактичного виходу на роботу з укладенням на цей період строкового трудового договору (паперова копія цього листа на арк. 5-6).

12.06.2017 позивач подав директору ТОВ «Інтерпайп Україна» заяву, в якій просив прийняти його на посаду провідного фахівця із закупівель відділу закупівель хімічних матеріалів та РТВ тимчасово, на строк з 13.06.2017 по 13.09.2017, що підтверджено її копією (арк. 77).

Наказом № 517-ІІ від 12.06.2017 ОСОБА_2 прийнято на роботу з 13.06.2017 по 13.09.2017 на посаду провідного фахівця із закупівель відділу закупівель комплектуючих управління матеріально-технічного забезпечення служби закупівель та логістики ТОВ «Інтерпайп Україна» (його копія на арк. 76).

11.09.2017 ОСОБА_2 подав директорові ТОВ «Інтерпайп Україна» заяву, в якій просив звільнити його у зв’язку з закінченням строку трудового договору, що підтверджено копією цієї заяви (арк. 75).

Наказом ТОВ «Інтерпайп Україна» № 732-У від 13.09.2017 ОСОБА_2 звільнено з займаної посади за закінченням строку договору, на підставі ст. 36 п. 2 КЗпП України, з 13.09.2017 (його копія на арк. 74).

18.09.2017 позивач написав на ім’я директора ТОВ «Інтерпайп Україна» заяву, в якій просив договір від 13.09.2017 між ним та ТОВ «Інтерпайп Україна» вважати таким, що укладений на невизначений строк, а заяву вважати згодою на розірвання трудового договору за згодою сторін з виплатою йому трьох середньомісячних заробітків, що відповідає типовим умовам звільнення в зв’язку з скороченням штатів. У відповідь на неї ТОВ «Інтерпайп Україна» надіслало ОСОБА_2 листа (вих. № 1143 від 10.10.2017), в якому повідомило, що задоволення його прохання про зміну підстав звільнення його з роботи не є можливим, так як трудові відносини між сторонами припинено з 13.09.2017 у зв’язку з закінченням строку укладеного ними трудового договору, що не передбачає сплату вихідної допомоги (копія цього листування на арк. 73, 72).

З встановленого апеляційний суд робить наступні висновки.

Рішення суду І інстанції в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення з відповідача на користь позивача моральної та матеріальної шкоди в апеляційному порядку не оскаржується і суд не встановив підстав для його перегляду в порядку ч. 4 ст. 367 ЦПК України у цій частині.

Наявними у справі належними й допустимими доказами підтверджено, що при укладанні сторонами трудового договору вони дійшли обопільної згоди про те, що ОСОБА_2 приймається на роботу до ТОВ «Інтерпайп Україна» на посаду провідного фахівця із закупівель відділу закупівель комплектуючих управління матеріально-технічного забезпечення служби закупівель та логістики на строк з 13.06.2017 по 13.09.2017.

Згідно з ст. 23 КЗпП України, строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Відповідачем в належний та допустимий спосіб не спростовано наявні у справі та описані вище докази про те, що він бажав укласти з відповідачем саме строковий договір з 13.06.2017 по 13.09.2017. Отже звільнення ОСОБА_2 з 13.09.2017 на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України є законним.

Доводи апеляційної скарги судом відкидаються, виходячи з такого. Апеляційний суд не може дійти висновку, що укладення строкового трудового договору замість безстрокового трудового договору з випробувальним терміном є незаконним як таке, що однозначно суперечить інтересам працівника. Так, у разі оформлення строкового трудового договору замість безстрокового з випробувальним строком працівник, який не витримав випробувальний строк, звільняється за закінченням строку трудового договору, а не як такий, що не витримав іспитового строку. Виходячи з загальноприйнятих у суспільстві уявлень про трудові правовідносини, звільнення працівника за закінченням строку трудового договору не є таким, що негативно характеризує працівника, а звільнення працівника як такого, що не витримав випробувального строку, у непоодиноких випадках може бути розцінене як негативний факт у його трудовій біографії з відповідними (негативними) наслідками. Тому у апеляційного суду нема підстав констатувати, що укладення сторонами строкового трудового договору замість безстрокового трудового договору з випробувальним строком однозначно суперечило інтересам позивача.

Останній у поясненнях апеляційному суду посилався на те, що посадові особи ТОВ «Інтерпайп Україна» погрожували йому невидачею трудової книжки у разі неподання ним зави на звільнення. Невидача трудової книжки поставила б під загрозу існування його родини, так як він і його сім'я - дружина та малолітня донька у зв'язку із озброєним конфліктом на сході України позбавлені власного житла, вимушені винаймати (орендувати) житло, що потребує додаткових зусиль для організації свого життя. Ці пояснення не може бути використано судом для задоволення позову, оскільки відповідач по закінченню строку укладеного сторонами трудового договору мав право звільнити позивача без цієї заяви.

Оскільки не підлягають задоволенню вимоги про поновлення на роботі, то й похідні від них вимоги – про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу теж не може бути задоволено.

Отже оскаржуване рішення є законним.

Згідно з довідками № 0000233451/6636, 0000233397/6634 і 0000233408/6635 від 09.06.2017, які видано Амур-Нижньодніпровською районною у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області радою, ОСОБА_3І, його дружину ОСОБА_4 та їх доньку ОСОБА_5 взято на облік як внутрішньо переміщених осіб (арк. 15-17). Ця обставина є такою, що в силу підп. 3 п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» дає суду підстави для звільнення ОСОБА_3І, від сплати судового збору за апеляційне оскарження ним рішення суду І інстанції по цій справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 16 січня 2018 року – без змін.

Звільнити ОСОБА_2 від сплати судового збору, що має бути справлений з апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але вона може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову виготовлено 03.08.2018.

Головуючий:Судді: