Ухвала суду № 75684782, 17.07.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 638/16205/16-к Головуючий суддя І інстанції Семіряд І. В.

Провадження № 11-кп/790/1324/18 Суддя доповідач Грошева О. Ю.

Категорія: Порушення правил безпеки

дорожнього руху або експлуатації транспорту

особами, які керують транспортними засобами

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді - Грошевої О.Ю.,

суддів: - Протасова В.І.., Савенка М.Є.

за участю прокурора -Асріян Л.А.

секретаря - Григорян І.І.

захисника - Булах-Кобець Н.Ю.

представника цивільного відповідача - РадигінаЄ.С.

потерпілого - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові апеляційну скаргу представника цивільного відповідача ТОВ «»Фірма НЕМО ЛТД» - адвоката Радигіна Є.С. на вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 листопада 2017 року щодо ОСОБА_6,-

ВСТАНОВИЛА :

Цим вироком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, народженого у м. Південне, Харківської області, громадянина України, росіянина, з середньо - спеціальною освітою, одруженого, не військовозобов'язаного, не працюючого, інваліда 3 групи, раніше не судимого, який зареєстрований та мешкає за адресою : АДРЕСА_1,

Визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Запобіжний захід у відношенні засудженого ОСОБА_6 не застосовувався.

На підставі ст.ст. 1 п. «г», 15 Закону України «Про амністію у 2016 році» в редакції від 22.12.2016, ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного як основного, так і додаткового покарання.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у сумі 1055 гривень 52 копійки.

Стягнуто з ТОВ «НЕМО - ЛТД» на користь ОСОБА_5 у відшкодування матеріальної шкоди 6269 гривень 76 копійок, у відшкодування моральної шкоди 100000 гривень.

Згідно вироку ОСОБА_6, працюючи водієм ТОВ «НЕМО- ЛТД», 15 травня 2016 року, близько 23 години 10 хвилин, під час виконання своїх трудових обов'язків, керував технічно справним автобусом марки « БАЗ-А079.14 » реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ТОВ «НЕМО- ЛТД» та рухався по вул. Сумській зі сторони вул. О.Дерев’янко у напрямку площі Першого Травня, зі швидкістю близько 60 км/год.

Під час руху, в районі будинку № 132, розташованого по вул. Сумській в Шевченківському районі м. Харкова, підсудний ОСОБА_6 грубо порушив вимоги п.п. 12.3 Правил дорожнього руху України згідно з яким:

- п. 12.3 «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об 'їзду перешкоди»;

та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_8, яка в цей час рухалась зліва на право по проїзної частини по ходу його руху.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, від дії зазначеного транспортного засобу, під керуванням підсудного ОСОБА_6, внаслідок скоєного наїзду, пішоходу ОСОБА_8 були заподіяні тілесні ушкодження, від яких, пішохід ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла в лікарняному закладі.

Причиною смерті ОСОБА_8 стала, отримана внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, важка черепно-мозкова травма, що ускладнилася в своїй течії набряком-набуханням-дислокацією головного мозку, яка виникла в результаті ДТП.

Порушення правил безпеки дорожнього руху, а саме вимог п.п. 12.3 Правил дорожнього руху України, ОСОБА_6, які знаходяться у причинному зв'язку з подією та її наслідками, виразилися в тому, що він, керуючи технічно справним автобусом, при виникненні небезпеки для руху не вжив заходів для зменшення швидкості руху, не врахував дорожню обстановку у вигляді темного часу доби та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_8, внаслідок чого настала смерть останньої.

В апеляційній скарзі представник цивільного відповідача ТОВ «»Фірма НЕМО ЛТД» - адвокат Радигін Є.С. просить вирок суду змінити в частині стягнення з з ТОВ «НЕМО - ЛТД» на користь ОСОБА_5 моральної шкоди, зменшивши її до 30000 грн.

При цьому зазначає, що стягнута сума є занадто великою, а її виплата порушить нормальну роботу підприємства ТОВ «»Фірма НЕМО ЛТД», оскільки викликає затримку виплати заробітної плати працівникам підприємства

Крім того, автор апеляційної скарги звертає увагу на те, що цивільний позивач ОСОБА_5 фактично відмовився від отримання страхового відшкодування від страхової компанії та наполягав на відшкодування завданої шкоди саме цивільним відповідачем.

Заслухавши доповідь судді, думку представника цивільного позивача - Радигіна, захисника Булах-Кобець Н.Ю. які підтримали апеляційну скаргу, прокурора та потерпілого ОСОБА_5, які заперечували проти її задоволення, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.404 КПК України апеляційний суд перевіряє висновки суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоровя є найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду предявити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно з ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно з вимогами ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних, душевних, психічних і фізичних страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення) з урахуванням в кожному конкретному випадку, ступеня вини відповідача та інших обставин.

Частиною 5 ст.1187 ЦК України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Вирішуючи питання по суті позовних вимог ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000 грн., суд першої інстанції правильно встановив наявність правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди.

При цьому, на переконання колегії суддів, із врахуванням характеру та обсягу страждань, яких зазнав потерпілий ОСОБА_5 внаслідок кримінального правопорушення, характеру немайнових втрат потерпілого, які не можуть бути відновлені внаслідок смерті його доньки, характеру та тривалості заподіяних йому моральних, душевних, психічних страждань, тяжкості вимушених змін у її житті, стягнута судом на його користь сума грошового відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000 грн. є обґрунтованою.

Крім того, слід зазначити, що виходячи із положень ст.129 КПК України, ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом на підставі фактичних обставин справи з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Тобто, вирішення даного питання законодавцем віднесено до дискреційних повноважень суду (судового розсуду).

Колегія суддів визнає необґрунтованими посилання апелянта на те, що розмір моральної шкоди повинен бути зменшений, оскільки потерпілий наполягав на виплаті йому суми на відшкодування моральної шкоди саме з цивільного відповідача ТОВ «Фірма НЕМО ЛТД», яка не є безпосереднім винуватцем кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Приписами ч. 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно до приписів ст. 1201 ЦК особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Судом було встановлено, що власником джерела підвищеної небезпеки, автобусу марки « БАЗ-А079.14 » реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував підсудний ОСОБА_6 у момент наїзду на пішохода ОСОБА_8, є ТОВ «НЕМО- ЛТД», з яким на той момент обвинувачений перебував в трудових відносинах, працюючи водієм, на підставі трудового договору ( наказ № 78 від 22.11.2010 ), тому відповідальність по відшкодуванню заподіяної потерпілому ОСОБА_5 шкоди, повинен нести роботодавець підсудного ОСОБА_6 - ТОВ «НЕМО- ЛТД».

Посилання апелянта на необґрунтованість такого розміру грошового відшкодування моральної шкоди, зокрема у зв'язку із тим, що стягнення такої суми може порушити нормальну роботу підприємства, колегією суддів також не приймаються, оскільки виплата зазначеної суми на стадії виконання вироку може бути розстрочена та відстрочена у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження»

З огляду на викладене, підстав для зменшення суми стягнення у відшкодування моральної шкоди та задоволення апеляційної скарги про зміну вироку в цій частині, колегія суддів не знаходить.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування чи зміни ухваленого судового рішення, колегією суддів також не встановлено.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника цивільного відповідача ТОВ «»Фірма НЕМО ЛТД» - адвоката Радигіна Є.С.залишити без задоволення, а вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 листопада 2017 року щодо ОСОБА_6 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

Головуючий -

Судді -