Постанова № 75683955, 02.08.2018, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

02.08.2018

Справа № 642/2624/18

Провадження № 3/642/1192/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2018 року суддя Ленінського районного суду м. Харкова Вікторов В.В.,

за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_1

захисника - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу про адміністративне правопорушення, який надійшов до суду з Управління патрульної поліції в Харківській області відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 122-2 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

03.05.2018 поліцейський роти № 4 батальйону № 3 УПП в Харківській області рядовий поліції ОСОБА_4 склав протоколи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ст. 122-2 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП.

03 травня 2018 року о 04 годині 45 хвилин в м. Харкові площа Привокзальна, буд. 1 водій ОСОБА_3 керував автомобілем HONDA CR V, державний номерний знак НОМЕР_2, та на вимогу працівників поліції про зупинку транспортного засобу, завчасно подану, не зупинився, був затриманий шляхом переслідування на патрульному авто, державний номер 3567 борт 406 на вул. 8-го Березня, буд. 6/1, шляхом утворення штучного затору, чим порушив вимоги п. 2.4 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 122-2 КУпАП.

Крім того, 03 травня 2018 року о 04 годині 25 хвилин в м. Харкові площа Привокзальна, буд. 1 водій ОСОБА_3 керував автомобілем HONDA CR V, державний номерний знак НОМЕР_2, у стані наркотичного сп'яніння, що підтверджується висновком № 930 від 03.05.2018 комунального закладу охорони здоров'я «Обласний наркологічний диспансер». Своїми діями ОСОБА_3 порушив п. 2.9 «а» ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

01 червня 2018 року до Ленінського районного суду м. Харкова надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ч.1 ст. 130, ст. 122-2 КУпАП та згідно звіту про автоматичний розподіл судових справ вказана справа була розподілена автоматично на суддю Бондаренко В.В. (а.с. 14).

Постановою судді від 04 червня 2018 року справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ч.1 ст. 130, ст. 122-2 КУпАП було повернуто Управлінню патрульної поліції у Харківській області для усунення порушень вимог ст.ст. 254, 256 КУпАП, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення серії БР № 264074 дата вчинення правопорушення зазначена 03.05.2018, тоді як сам протокол був складений 03.04.2018 року (а.с. 12).

Вищезазначену постанову Управління патрульної поліції у Харківській області отримало 20.06.2018 (а.с. 11).

Після доопрацювання справа повторно надійшла до Ленінського районного суду м. Харкова 27.06.2018 року та була призначена до розгляду (а.с. 17).

В судові засідання 27 липня 2018 року о 08-55 год., 30 липня 2018 року о 15-00 год. та 02 серпня 2018 року о 14-30 год. ОСОБА_3 не з'явився. Про місце і час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Захисник ОСОБА_3 – ОСОБА_2 у судових засіданнях тричі заявляв суду клопотання про перенесення розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ст. ст. 122-2, 130 ч. 1 КУпАП на іншу дату у зв’язку з перебуванням ОСОБА_3 на стаціонарному лікуванні в 1 н/х відд, КНП ХМКЛШНМД з діагнозом остеохондроз поперекового відділу хребта (а.с. 21, 25, 27, 46).

В рішенні Європейського суду з прав людини від 24 листопада 2011 року у справі «Загородній проти України», заява № 27004/06 суд зазначив, що особа, проти якої висунуті кримінальні обвинувачення, яка не бажає захищатись особисто, повинна бути в змозі скористатись юридичною допомогою за власним вибором (рішення від 16 квітня 2009 року у справі «Ханжевачкі проти Хорватії» (Hanzevadki v. Croatia), заява № 17182/07, п. 21).

В рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

В ст. 277 КУпАП визначені строки розгляду справ про адміністративні правопорушення.

За даних обставин, з метою дотримання строку розгляду справи, з урахуванням достатності обсягу наявних доказів, а також з урахуванням того, що у розгляді справи про адміністративне правопорушення бере участь захисник, який за законом має право на надання правової допомоги, надав свої повноваження, згідно яких ОСОБА_3 доручив своєму адвокату надавати правову допомогу у судових та правоохоронних органах, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_3 та за участю його захисника ОСОБА_2, оскільки положення ч. 2 ст.268 КУпАП не містять імперативного припису щодо обов'язкової участі особи в судовому засіданні під час розгляду вказаної категорії справ та права ОСОБА_3

Таким чином, регулярна неможливість ОСОБА_3 прибути в призначені районним судом судові засідання за можливості участі та прибуття захисника не є підставою для відкладення розгляду справи.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Відповідно до ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.

Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.

Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.

Відповідно до п. 2.4 ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.

Невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців (ст. 122-2 КУпАП).

Відповідно п. 4 розділу ІХ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (далі за змістом - Інструкція), огляд на стан алкогольного сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу в присутності двох свідків відповідно до чинного законодавства.

Результати огляду зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.

Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів складається у двох примірниках, один з яких під підпис вручається особі, щодо якої проводився цей огляд. У разі виявлення стану алкогольного сп'яніння в результаті проведення огляду з використанням спеціальних технічних засобів складається протокол про адміністративне правопорушення, до якого долучаються акт огляду на стан сп'яніння та роздруківка із результатом огляду з використанням спеціального технічного засобу (у разі наявності).

Водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, і проведенню такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103 (зі змінами), (п. 6 розділу ІХ Інструкції).

Пункт 3 розділу ІХ Інструкції передбачає направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп'яніння і проведення такого огляду здійснюється відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (далі за змістом - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103 (зі змінами).

Згідно п. 7 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція 2), у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).

Відповідно до п. 9 розділу ІІ Інструкції 2, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Відповідно до п. 13 Порядку, лікар, що проводив у закладі охорони здоров'я огляд водія транспортного засобу, складає за його результатами висновок за формою, яка затверджується МОЗ.

Відповідно до п. 15 розділу ІІ Інструкції 2, за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.

Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду (п.16 розділу ІІІ Інструкції, 2).

Відповідно до п. 14 Порядку висновок лікаря може бути оскаржений водієм транспортного засобу у встановленому законодавством порядку.

У разі проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я висновок про його результати долучається до протоколу про адміністративне правопорушення (у разі підтвердження стану сп'яніння) п. 5 розділу ІХ Інструкції.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.

Так, у п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 278 КУпАП за змістом якого орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення окрім іншого, повинен вирішити чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 256 КУпАП, при складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП.

Відповідно до п.2 розділу ІІ Інструкції, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

ОСОБА_3 таким правом скористався, протокол підписав, копію протоколу отримав, надав пояснення, зазначивши що з протоколами про адміністративні правопорушення за ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП він не згоден. Не вказав заперечень, зауважень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколів за ч. 1 ст. 130 КУпАП та ст. 122-2 КУпАП (а.с. 1-2).

Поліцейськими протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 264074 та серії БР № 264075 відносно ОСОБА_3 складений в установленому законом порядку та відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.

Посилання захисника у судовому засіданні, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 130 КУпАП є неналежним доказом, оскільки дата вчинення правопорушення зазначена 03.05.2018, а дата складання протоколу 03.04.2018, суд не приймає до уваги, оскільки згідно рапорту поліцейського роти № 4 батальйону № 3 УПП в Харківській області ДПП ОСОБА_4 встановлено, що він під час складання протоколу серії 264074 помилково вказав не вірну дату 03.04.2018, однак вірно зазначив дату скоєння правопорушення 03.05.2018, що підтверджується висновком ОНД № 930 від 03.05.2018.

Таким чином, вказані вище обставини, свідчать про наявність описки допущенної поліцейським роти № 4 батальйону № 3 УПП в Харківській області ДПП ОСОБА_4 при складанні ним протоколу про адміністративне правопорушення серії БР № 264074, яка не є підставою вважати зазначений протокол неналежним чи недопустимим доказом.

Відповідно до Висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 930 від 03.05.2018 року, складеного лікарем КЗОЗ Обласного наркологічного диспансера, водій ОСОБА_3 перебуває у стані наркотичного сп'яніння. (а.с. 5).

Висновок лікаря КЗОЗ «ОНД» ОСОБА_3 не оскаржував.

Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_3 зі сторони працівників поліції або лікаря було необ'єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) ОСОБА_3 та його захисником адвокатом ОСОБА_2 суду не надано.

Відповідно у суду відсутні підстави для визнання необ'єктивними доказів, якими підтверджено вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого 1 ст. 130 КУпАП.

Дослідженими доказами, які містяться в матеріалах справи встановлено, що ОСОБА_3, керуючи автомобілем в стані накротичного сп'яніння, розуміючи суспільну небезпеку та протиправність свого діяння, умисно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.

Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.

Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

З урахуванням викладеного, суд зазначає також, що факт вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 130 ч. 1, 122-2 КУпАП, підтверджується, не лише протоколами про адміністративні правопорушення серії БР № 264074 та серії БР № 264075 від 03.05.2018, Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 930 від 03.05.2018 року, згідно якого ОСОБА_3 перебував у стані наркотичного сп'яніння, актом огляду на стан сп'яніння, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Крім того, суд вживав всіх необхідних заходів для виклику у судове засідання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, шляхом направлення на номери, зазначені у письмових поясненнях, смс повідомленнь через программу документообігу суду. Вказані свідки належним чином були повідомлені, про що свідчать довідки (а.с. 42-44).

До судового засідання з'явився лише свідок ОСОБА_7, особу якого встановлено за паспортом громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, який працює рахувальником ТОВ «БудСервіс», мешкає за адресою: Харківська область, м. Зміїв, с. Зідьки, провул. Мічуріна, буд. 3-а. Свідок був попереджений про кримінальну відповідальність відповідно до ст.ст. 384, 385 КК України.

У судовому засідання свідок ОСОБА_7 пояснив, що він був свідком подій, точної дати не пам'ятає, однак зазначив, що у травні 2018 року приблизно о 04-00 – 05-00 годині він знаходився на своєму робочому місці пл. Привокзальна, 1 у м. Харкові та побачив автомобіль Хонда темно-сірого чи темно-зеленого кольору, точного державного номеру не пам'ятає, однак у письмвоих поясненнях він детально зазначав день, марку автомобіля та державний номер.Водій даного автомобіля протягом 20 хв. рухався по колу майданчика, а коли приїхали працівники поліції, він раптом почав рухатися у бік майданчику, який на той момент був закритий шлагбаумом. На вимогу працівників поліції здійснити зупинку не реагував, різко нажав на педаль газу, зніс закритий шлагбаум та почав рухатися в сторону вул. ОСОБА_8. Працівники поліції почали переслідувати даний автомобіль звуковими сигналами та гучномовцем, через який вони просили здійснити зупинку водія автомобіля Хонда, заначаючи його державний номер.

Суд також здійснював виклик поліцейського роти № 4 батальйону № 3 УПП в Харківській області рядовий поліції ОСОБА_4, шляхом направлення повістки на електронну пошту Управління патрульної поліції в Харківській області (а.с. 38-41, 45). Про дату та час розгляду адміністративного матеріалу поліцейський патрульної поліції повідомлений був належним чином. Причини неявки суду не відомі.

Крім того, з метою об'єктивного розгляду справи, судом було досліджено диск з відеозаписами з нагрудних камер поліцейських та з відеореєстратора патрульного автомобіля, наявний у матеріалах справи, з яких вбачається, що поліцейські патрульної поліції кілька раз повідомляли через гучномовець та подачею звукових сигналів ОСОБА_3, який керував автомобілем HONDA CR V, державний номерний знак НОМЕР_2, про зупинку його автомобіля. Тривалий час працівники поліції намагалися зупинити даний автомобіль. Однак водій не реагував. Даний факт було зафіксовано працівниками патрульної поліції на відеореєстраторі. Після зупинки вказаного автомобіля з відеозаписів з нагрудних камер поліцейських переглянутих у судовому засіданні вбачається фіксація факту перебування ОСОБА_3 за кермом автомобіля. Крім того, з відео вбачається, що захисник, який діє в інтересах ОСОБА_3, після зупинки ОСОБА_3 працівниками поліції та під час складання відносно нього протоколів про адміністративне правопорушення, доставки його до Обласного наркодиспансеру був присутнім та в подальшому дії працівників патрульної поліції та висновок лікаря не оскаржував.

З огляду на вище викладене, суд вважає, що діях ОСОБА_3 міститься склад адміністративного правопорушення та його необхідне визнати винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 122-2 КУпАП та притягнути останнього до адміністративної відповідальності в межах санкцій, передбачених вказаними статтями.

При вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень (ст. 36 КУпАП).

При накладенні адміністративного стягнення з урахуванням особи правопорушника, характеру вчиненого правопорушення та ступінь його суспільної небезпеки, що дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті, що відповідає меті адміністративного стягнення, вважаю, що стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень та позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік відповідає вимогам ст.ст. 23, 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення і є необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення нових правопорушень.

Згідно ч. 5 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленої законом на 1 січня календарного року.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП з особи, на яку накладено адміністративне стягнення слід стягнути судовий збір у сумі 352 грн. 40 коп..

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 40-1, 130 ч.1, 122-2, 268, 283, 271 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 122-2 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення на підставі вимог ч. 2 ст. 36 КУпАП у межах ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в дохід держави в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень (отримувач коштів ГУК Харківської області, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, р/р 31119149020001, код 21081300, ЄДРПОУ 37874947) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Штраф має бути сплачений ОСОБА_3 не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а у разі оскарження такої постанови – ні пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу: за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:

подвійний розмір штрафу 20400 грн.

Стягнути зі ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, судовий збір у розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) грн. 40 коп. на користь держави (отримувач коштів УК Холодногірського району м. Харків, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, р/р 31217206020006, код 22030101, ЄДРПОУ 37999696).

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з моменту винесення постанови.

Постанова може бути пред’явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

Суддя В.В. Вікторов

Дата видачі постанови: “ ____ ” _____ _ року.

Дата набрання законної сили постанови суду “ ____ ” ______