Постанова № 75683010, 02.08.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/14716/14-ц Номер провадження 22-ц/786/1583/18Головуючий у 1-й інстанції Гальченко О. О. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді: Одринської Т.В.,

суддів:ОСОБА_2., ОСОБА_3

за участю секретаря : Коротун І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору.

за апеляційною скаргою представника ПАТ "Альфа-Банк" ОСОБА_7

на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 квітня 2018 року

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2014 року ПАТ «Альфа-Банк» звернулося до суду із позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором .На обґрунтування позову зазначено, що 13 листопада 2007 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС –Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_4 укладений кредитний договір на купівлю житлової нерухомості, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 73 тис. доларів США зі сплатою 12,50 % річних на строк до 13 листопада 2037 року.

В забезпечення виконання зобов’язань за вищевказаним кредитним договором, 13 листопада 2017 року між АКБ ««ТАС –Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено окремі договору поруки за № 1606/1107/45-003-Р-1 та № 1606/1107/45-003-Р-2.

25 травня 2012 року між ПАТ « Сведбанк» та ПАТ « Дельта Банк» був укладений договір купівлі – продажу прав вимоги за кредитними договорами, в тому числі за спірним кредитним договором.

15 червня 2012 року право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ПАТ «Альфа-Банк». 18 червня 2012 року на адресу позичальника ОСОБА_4 направлено повідомлення про відступлення прав вимоги за кредитним договором, та про набуття ПАТ «Альфа-Банк» статусу нового кредитора щодо його зобов’язань . З липня 2012 року боржник сплачувала платежі на погашення кредиту на користь нового кредитора - ПАТ «Альфа-Банк», що підтверджується відповідними квитанціями.

В свою чергу, в зв’язку з неналежним виконанням боржником своїх кредитних зобов’язань, станом 29 серпня 2014 року утворилася заборгованість за тілом кредиту 17114 дол.США, що за офіційним курсом НБУ складає 232851, 30 грн, за відсотками – 844,55 дол. США, що за офіційним курсом НБУ складає 11490,76 грн., та пені у розмірі 417, 70 грн,.Посилаючись на викладені обставини, позивач просив стягнути вказану суму боргу із відповідача.

03 березня 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічним позовом до ПАТ « Альфа-Банк» про захист прав споживачів.В обґрунтування позову вказав, що спірний кредитний договір було укладено з грубим порушенням норм чинного законодавства, умови кредитного договору є несправедливими, оскільки в ньому встановлено жорсткі обов’язки споживача..Також, вказав, що при підписанні договору йому не було роз’яснено валютних ризиків, вказані умови договору були підписані ним внаслідок нечесної підприємницької політики. Вказав, що Банк не мав права надавати йому кредит у іноземній валюті та вважає, що Банком не надано належних документів, які підтверджували, що до ПАТ « Альфа- Банк» перейшло право вимоги за його кредитними зобов’язаннями. У зв’язку з кабальними та несправедливими умовами кредитного договору прохає визнати його недійсним.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 11 квітня 2018 року у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості та зустрічних позовних вимогах ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору – відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, місцевий суд вважав не доведеним факт існування кредитної заборгованості ОСОБА_4 перед ПАТ « ОСОБА_8 –Банк», а також, вважав не доведеним факт набуття Банком права вимоги за кредитним договором внаслідок зміни кредитора у зобов’язанні.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, суд виходив, що спірний кредитний договір містить усі істотні умови, термін та умови повернення кредиту, умови нарахування відсотків та інших платежів, тому відсутні підстави для визнання вказаного договору недійсним.

З даним рішенням суду не погодилося ПАТ « ОСОБА_8 – Банк»,в інтересах якого, апеляційну скаргу подав представник Банку., в якій просив рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором - скасувати та постановите нове, яким задовольнити вимоги Банку.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції не надано правової оцінки тому, що наданими доказами повністю підтверджується, що кредитні кошти відповідачу були надані в доларах США, а саме заявою позичальника про видачу готівки, відповідно до якої, ОСОБА_4 отримав 73 000 доларів США, а також відповідними квитанціями, відповідно до яких погашення заборгованості відбувалося також у доларах США. Крім того, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 ґрунтувалися щодо несправедливості кредитних умов в частині не роз’яснення йому, як споживачу послуг, валютних ризиків, що в свою чергу, також підтверджує, що споживачем було отримано кредит в іноземній валюті .Крім того, зазначає на безпідставність висновків суду, що банком не підтверджено факту зміни кредитора у зобов’язанні, оскільки в матеріалах справи містяться, належним чином завірені, копії договорі купівлі – продажу права вимоги за спірним договором. Крім того, даний факт не заперечується, відповідачем ОСОБА_4, який продовжував виконувати кредитні зобов’язання на рахунки ПАТ « Альфа-Банк», що підтверджується відповідними квитанціями, а також укладеною Додатковою угодою № 2 від 13 листопада 2012 року, якою між сторонами у справі досягнуто домовленості про зменшення кредитної ставки.

У відзиві на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_8 – адвокат ОСОБА_9 вказала, що Висновком судової економічної експертизи встановлено, що кредитна заборгованість ОСОБА_4 за спірним договором – відсутня. Кредит надавався на купівлю житлового будинку та земельної ділянки, продаж яких вчинено за 368650 грн, що в свою чергу еквівалентно 73000 доларам США., тобто кредитне зобов’язання було в національній валюті. Також вказує, що заява на видачу готівки є неналежним доказом у справі, оскільки номер дебіторського рахунку 2233 є внутрішньобанківським, а номер рахунку 1002 є рахунок каси, а не кредитний. Отримати готівкові долари з касу банку, можливо тільки при наявності їх на поточному валютному рахунку позичальника 20160, чого зроблено не було.

У відповіді на відзив, представник ПАТ « Альфа Банк» ОСОБА_7 вказав, що матеріалами справи повністю підтверджується, що спірний кредит видавався в іноземній валюті, а також відповідач своїми активними діями, шляхом повернення коштів в іноземній валюті, визнав дану обставину.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування судом матеріального або процесуального права.

Як вбачається, з апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови у стягненні кредитної заборгованості, тому колегія суддів, відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, відповіді на відзив, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між сторонами у справі виник спір щодо вираження грошового зобов’язання в кредитному договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 листопада 2007 року між Акціонерним комерційним банком « Тас- Комерцбанк»«Сведбанк» правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № 1606/1107/45-003 на купівлю житлової нерухомості, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 73 тис. доларів США зі сплатою 12,50 % річних на строк до 13 листопада 2037 року. / а.с.183-191 ОСОБА_1 2 /.

Згідно пункту 9. 1 кредитного договору при порушенні позичальником умов щодо строків платежів, встановлених в пункті 2.1 , п.3.1., 3.3 банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів, а позичальник зобов'язаний виконати зазначені зобов'язання.

Додатковою угодою № 1 від 14 серпня 2009 року до кредитного договору № 1606/1107/45-003, сторони погодили розмір процентів / а.с. 197-200 ОСОБА_1 2/

Додатком № 2 кредитного договору № 1606/1107/45-003 встановлено сукупну вартість кредиту та розраховано щомісячні платежі у доларах США / а.с.212-221 ОСОБА_1 2/.

13 листопада 2007 року між Акціонерним комерційним банком « Тас- Комерцбанк» правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_4 укладений Іпотечний договір, відповідно до якого ОСОБА_4 , в забезпечення кредитного зобов’язання в розмірі 73 00 доларів США, передав Банку в іпотеку житловий будинок з господарськими будівлями, загальною площею 104 кв.м за адресою: Полтавська області, Полтавський район, с. Горбанівка, вул.. Молодіжна, 4 / а.с.88-92/.

В забезпечення виконання зобов’язань за вищевказаним кредитним договором, 13 листопада 2007 року між АКБ ««ТАС –Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_5, ОСОБА_6 було укладено окремі договору поруки за № 1606/1107/45-003-Р-1 та № 1606/1107/45-003-Р-2. / а.с. 201-202, 203-204 ОСОБА_1 2/

25 травня 2012 року між публічним акціонерним товариством «Сведбанк» (продавець) та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (покупець) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, а саме: права вимоги (як існуючі, так і майбутні, як наявні, так і умовні) кредитора до позичальників за кредитними договорами, відкритими у ПАТ «Сведбанк», а також всі права вимоги продавця до осіб, які надали забезпечення, за Договорами забезпечення, включаючи будь-які та всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні продавцю, щодо виконання позичальниками та/або особами, які надали забезпечення, будь-яких своїх обов'язків за кредитними договорами та договорами забезпечення. / а.с.227 -246 ОСОБА_1 3/

15 червня 2012 року між публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, згідно якого права кредитора за договором, стороною в якому є ОСОБА_4, перейшли до ПАТ «Альфа-Банк» / а.с. 1 -19 ОСОБА_1 4/

Вказані договори купівлі – продажу права вимоги, завірені належним чином, тому у суду відсутні підстави щодо їх достовірності.

Крім того, 18 червня 2012 року на адресу позичальника ОСОБА_4 направлено повідомлення про відступлення прав вимоги за кредитним договором, набуття ПАТ «Альфа-Банк» статусу нового кредитора щодо неї / а.с.75 ОСОБА_1 1 /.

З липня 2012 року до січня 2015 року боржник сплачувала платежі на погашення кредиту на користь нового кредитора - ПАТ «Альфа-Банк», що підтверджується відповідними квитанціями/ а.с.157-169 ОСОБА_1 2/.

Крім того, 13 листопада 2012 року між ПАТ « ОСОБА_8 - банк» / як новим кредитором/ та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору № 1606/1107/45-003, якою зменшено відсоткову ставку за користування кредитними коштами та встановлено її на рівні 13, 81 % річних з дати підписання цієї додаткової угоди / а.с.205 ОСОБА_1 2/

Вказані дії відповідача свідчить про визнання факту зміни кредитора у зобов’язанні.

Згідно статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що факт зміни кредитора у спірному зобов’язанні, підтверджується належними та допустимими доказами.

Щодо права банку на укладення кредитних договорів в іноземній валюті, колегія суддів виходить з такого.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент; у статтях 47 та 49 цього Закону операції банків з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок було встановлено Декретом Кабінету Міністрів України « Про систему валютного регулювання і валютного контролю», статтею 5 якого визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету.

Згідно зі статтями 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та главою 2 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензійна виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління НБУ від17 липня 2001 №275 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), банки мали право здійснювати кредитні операції в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями.

Відповідно до пункту 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензійна використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 року № 483, у разі, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією, на здійснення якої НБУ надана банківська ліцензія та письмовий дозвіл, є уповноважений банк, то використання іноземної валюти як засобу платежу на території України за цією операцією дозволяється без індивідуальної ліцензії НБУ.

Отже, надання банками кредиту в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії й письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями, що видаються НБУ, є правомірним, й така кредитна операція індивідуальної ліцензії не потребує.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 11 жовтня 2001 року НБУ видав АКБ «ТАС-Комерцбанк» дозволи №38 та №38-1 на здійснення банківських операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність». / а.с. 20, 21,22 ОСОБА_1 4/.

Таким чином, зазначеними дозволами банку надано право на здійснення операції з валютними цінностями, що в розумінні статті 1 Декрету є здійсненням будь-яких банківських операцій в іноземній валюті, зокрема й щодо надання кредитів в іноземній валюті.

Згідно п.1.1 Кредитного договору № 1606/1107/45-003, укладеного 13 листопада 2007 року між АКБ «Тас- Комерцбанк» та ОСОБА_4 позичальник отримав кредит у розмірі 73 тис. доларів США.

Факт отримання готівкових коштів у сумі 73 000 доларів США підтверджується, заявою на видачу готівки № 1940929/0403 від 13.11.2007 / а.с. 178 ОСОБА_1 2/

Погашення кредиту відповідачем відбувалося також в доларах США, що підтверджується відповідними квитанціями / а.с.123 – 170 Том2/.

Також, як вбачається з матеріалів справи, відповідач неодноразово звертався на адресу банку щодо перерахунку боргового зобов’язання в іноземній валюті в гривневий еквівалент по курсу долара, який був на дату оформлення кредитного договору / а.с. 140-142, 144,145,147, 148 Том1/.

Більше того, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4О про визнання кредитного договору недійсним ґрунтувалися саме на неправомірності видачі кредиту в іноземній валюті та не попередження його про валютні ризики, чим , на його думку, були порушені його права споживача.

Крім того, посилання представника ОСОБА_4 – адвоката ОСОБА_9 на Висновок № 28 судової економічної експертизи від 03 липня 2007, як на доказ підтвердження факту відсутності заборгованості ОСОБА_10 перед ПАТ» ОСОБА_10 – Банк», колегія суддів вважає неприйнятними, оскільки висновки даного посилання не містять. / а.с.135 -146 ОСОБА_1 3/.

Натомість, у вищевказаному висновку експертизи, а саме в розділі ІІІ « Економічна експертиза», експертом вказано, що якщо в судовому порядку буде доведено отримання кредиту в іноземній валюті, то розрахункова сума заборгованості по основному кредиту станом на 13.11.2017 року становить – 17262, 89 доларів США./ а.с.143 ОСОБА_1 3/. Вказана сума заборгованості відповідає сумі заборгованості, яку прохає стягнути Банк з відповідачів.

На підставі викладеного, колегія доходить висновку, що за спірним кредитним договором відповідачу було надано кредитні кошти в доларах США.

Крім того, колегія суддів враховує, що Банк, відповідно до пункту 9. 1 кредитного договору, скористався правом вимоги щодо дострокового повернення кредиту, в зв’язку з чим направив 18 вересня 2014 року на адресу відповідачів відповідну вимогу / а.с. 39 Том1/. Проте така вимога залишилася без належного реагування з боку відповідачів, тому позивач 09.10.2014 року звернувся з позовними вимогами до суду..

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином згідно умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв.

Зобов’язання вважається порушеним у випадках або повного невиконання або неналежного виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (ст. 610 ЦК України).

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором, яку позивач прохав стягнути в гривневому еквіваленті станом на 29 серпня 2014 року, а саме- за тілом кредиту 17114 дол.США, що за офіційним курсом НБУ складає 232851, 30 грн, за відсотками – 844,55 дол. США, що за офіційним курсом НБУ складає 11490,76 грн., та пені у розмірі 417, 70 грн / а.с.1-3 Том1/

В свою чергу, за змістом статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, якщо за умовами окремих договорів поруки поручителі узяли на себе зобов’язання самостійно відповідати перед кредитором за виконання грошових зобов’язань боржником за кредитним договором, то кредитна заборгованість підлягає стягненню з кожного поручителя окремо, а не з усіх поручителів у солідарному порядку. (ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК ВСУ у справі № 6-923цс16)

Так, відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги та апеляційні скарги задоволені, судовий збір , який було сплачено ПАТ « Альфа-Банк» за подання позову до суду в розмірі 2447, 60 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 3671, 40 грн. підлягають стягненню з відповідачів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні позову про стягнення коштів за кредитним договором , ухваливши у вказаній частині нове рішення.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 374, п.2 ч.1 ст. 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника ПАТ "Альфа-Банк" ОСОБА_7 – задовольнити.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 квітня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості і - скасувати, ухвалити нове.

Позов Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" заборгованість за кредитом в сумі 244759,76 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 232851,30грн, заборгованість по відсотках -11490,76 грн, пені – 417, 70 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" заборгованість за кредитом в сумі 244759,76 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 232851,30грн, заборгованість по відсотках -11490,76 грн, пені – 417, 70 грн.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" сплачений судовий збір в розмірі по 2039, 67 грн.з кожного окремо.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 квітня 2018 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови буде складено 03 серпня 2018 року.

Головуючий суддя: / підпис/ ОСОБА_1

Судді: / підпис/ ОСОБА_2 / підпис/ ОСОБА_3

З оригіналом згідно:

Головуючий суддя: _____ Т.В. Одринська