Рішення № 75682581, 30.07.2018, Бериславський районний суд Херсонської області

Справа № 647/2168/16-ц

№ провадження 2/647/115/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2018 року Бериславський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого – судді: Корсаненкової О.О.

за участю секретаря: Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Бериславі Херсонської області цивільну справу №647/2168/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи приватний нотаріус Бериславського районного нотаріального округу Херсонської області ОСОБА_3, Веселівська сільська рада Бериславського району Херсонської області про визнання недійсним заповіту,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_4,

відповідач ОСОБА_2,

представник відповідача – адвокат ОСОБА_5,

представник сільради ОСОБА_6,

третя особа приватний нотаріус ОСОБА_3,

встановив:

У жовтні 2016 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 29.04.2016 року померла її рідна сестра ОСОБА_7, яка за життя 12.05.2014 року склала на користь позивача заповіт. Після смерті сестри позивач звернулася до нотаріуса для подання заяви про прийняття спадщини, після чого їй стало відомо, що 06.04.2016 року ОСОБА_7 було складено заповіт на ім’я ОСОБА_2 04.05.2016 року приватним нотаріусом ОСОБА_3 на підставі заяви відповідача про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 було заведено спадкову справу. За життя ОСОБА_7 важко хворіла, з 2008 року перебувала на обліку у лікаря онколога і тому потребувала систематичного догляду, піклування та допомоги. Протягом останніх років життя позивач майже весь час жила із сестрою, за допомогою лікарів організовувала її лікування, купувала їй необхідні ліки та допомагала їх приймати, готувала їжу, займалась господарськими справами, сплачувала за комунальні послуги. Із відповідачем ОСОБА_7 познайомилась наприкінці осені 2015 року під час продажу її квартири. Відповідач зателефонував ОСОБА_7, як зацікавлена особа в купівлі її квартири. З того часу він став регулярно дзвонити та інколи приходити до ОСОБА_7 У кінці березня 2016 року позивач поїхала у справах до м.Херсона. 27 квітня 2016 року ОСОБА_1 зателефонувала сестра та повідомила, що вона вдома у відповідача і просить її забрати. 01.05.2016 року позивачу зателефонувала мати відповідача та повідомила, що ОСОБА_7 померла і вони вже її поховали. Від сусідки ОСОБА_1 дізналась, що її покійна сестра скаржилась на відповідача, що він обіцяв допомагати їй, доглядати за нею, деякий час він так і робив, але потім погрожував, що якщо вона не оформить на нього свою квартиру він залишить її саму помирати. Після того, як ОСОБА_7 склала на користь відповідача заповіт, він забрав її до себе у смт Козацьке, де вона через тиждень померла. ОСОБА_7 розповідала колишній сусідці, що після переїзду їй стало дуже погано. Відповідач постійно залишав її саму, майже не годував та колов морфієм. Позивач упевнена, що у ОСОБА_7 не було внутрішніх переконань складати заповіт на користь відповідача, тому вона вважає, що заповіт був складений під впливом тяжких для неї обставини. У зв’язку з чим, в порядку ст.ст.203, 215, 225, 233, 1257 ЦК України, позивач просить суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2, посвідчений секретарем Веселівської сільської ради Бериславського району Херсонської області ОСОБА_6 від 06.04.2016 року.

Ухвалою суду від 28.10.2016 року було відкрито провадження у вищезазначеній цивільній справі, яку призначено до попереднього судового засідання.

Ухвалою суду від 10.11.2016 року до участі у справі залучено Веселівську сільську раду Бериславського району Херсонської області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 02.12.2016 року було задоволено заяву представника позивача ОСОБА_4 про забезпечення позову та заборонено приватному нотаріусу Бериславського районного нотаріального округу Херсонської області ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії щодо переоформлення права власності на квартиру АДРЕСА_1, в тому числі видавати ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом померлої 29.04.2016 року ОСОБА_7 від 06.04.2016 року.

Ухвалою суду від 22.12.2016 року витребувано з КЗ «Бериславський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» медичну картку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживала за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 та з 2008 року перебувала на «Д» обліку у лікаря онколога.

12.01.2016 року на адресу суду надійшла амбулаторна картка ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалою суду від 17.01.2017 року у справі було призначено посмертну судову психолого-психіатричну експертизу, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою суду від 05.06.2018 року провадження у справі було поновлено, у зв’язку з надходженням висновку експерта.

15.12.2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, пунктом 9 Перехідних положень якої визначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач та її представник в судовому засіданні на задоволенні позову наполягали з підстав, заявлених у позові.

Позивач також зазначила, що більшість життя ОСОБА_7 прожила у приватному будинку, на деякий час її забрав до себе син, котрий живе у Росії. Потім ОСОБА_7 повернулася, син придбав їй квартиру у с.Веселому, проте вона не хотіла жити у квартирі. З 02.05.2014 року ОСОБА_1 доглядала за сестрою, стан якої погіршився – відмовило друга легеня, не могла ходити. Раз на місяць ОСОБА_1 їздила до своєї родини у м.Херсон, інший час проводила із сестрою. Після 01.12.2014 року ОСОБА_7 домовилася із якоюсь жінкою, яка погодилася її доглядати, оскільки остання забрала її до себе в приватний будинок. Після 18.04.2015 року ОСОБА_7 повернулася до себе в квартиру, з травня 2015 року за нею знов почала доглядати ОСОБА_1 26.03.2016 року позивачу необхідно було поїхати до м.Херсона на два дні. Наступного дня їй зателефонувала сусідка та повідомила, що ОСОБА_7 домовилася про її догляд із ОСОБА_2, який забере її у приватний будинок. Тому ОСОБА_1 вирішила не повертатися. 27.04.2016 року ОСОБА_7 телефонувала сусідці та казала, що хоче, щоб ОСОБА_1 її забрала до дому. Потім вона зателефонувала ОСОБА_1 та повідомила, що залишиться у ОСОБА_2 Останні місяці ОСОБА_7 вживала морфій, проте коли за нею доглядала позивач, від наркотиків відмовлялася. Позивач є єдиною родичкою померлої, тривалий період часу доглядала за нею, тому вважає, що квартира повинна лишитися у родині. Розписку про відмову від догляду за сестрою ОСОБА_1 написала, оскільки знала, що вона не має юридичної сили. Крім того, коли у ОСОБА_7 погіршувався стан здоров’я, вона складала заповіти на ім’я ОСОБА_1, а у проміжках цього часу складала заповіти на інших людей. ОСОБА_1 вважає, що волевиявлення померлої не було вільним, вона перебувала у важких обставинах при складанні заповіту на відповідача.

Представник позивача під час судового розгляду також зазначила, що при складанні та посвідченні заповіту ОСОБА_7 було порушено форму його складання, а саме його складено не уповноваженою особою, а також за відсутності свідків, що передбачено п.п.1, 15, 18 Порядку посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 року № 419. Крім того, з висновку експертів вбачається, що останніми не було досліджено медичний аспект фізичного стану померлої ОСОБА_7 При складанні заповіту на ім’я ОСОБА_2 остання перебувала у важких для неї обставинах, потребувала постійного стороннього догляду та бажала проживати у приватному будинку. Відповідач міг позбавити ОСОБА_7 можливості скасувати цей заповіт, оскільки вона знаходилася в його будинку, міг не давати їй телефон. Незрозумілим також залишилися причини смерті ОСОБА_7 та на якій підставі в останні дні життя вона приймала морфін, від якого раніше відмовлялася.

Відповідач та його представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову вказуючи на необґрунтованість та безпідставність заявлених вимог. Подали письмові заперечення проти позову, відповідно до яких вважають, що волевиявлення ОСОБА_7 на складання заповіту на ім’я ОСОБА_2 було вільним і відповідало її внутрішній волі. Цим заповітом померла позбавила свою сестру ОСОБА_1 на спадкування через те, що остання тривалий час не надавала їй допомоги, якої постійно потребувала ОСОБА_7 Зазначене підтверджується розпискою ОСОБА_1, в якій вона відмовилася доглядати свою сестру, претензій до її квартири не має. ОСОБА_2 надавав останній таку допомогу. Крім того, заповіт не може бути визнаний недійсним з підстав його вчинення під впливом тяжкої обставини та на вкрай невигідних умовах, оскільки є безоплатним та безумовним правочином.

Відповідач в судовому засіданні зазначив, що у лютому 2015 року він шукав квартиру, щоб придбати. Так познайомився із ОСОБА_7, яка назвала ціну 10 000 доларів США. Оскільки на цю суму ОСОБА_2 не розраховував, він відмовився. У березні 2016 року ОСОБА_7 сама йому зателефонувала та повідомила, що посварилася із сестрою, яка її доглядала та погрожувала здати у хоспіс. ОСОБА_7 запропонувала доглядати за нею, за що вона складе заповіт на квартиру на користь ОСОБА_2 Останній порадився із матір’ю, після чого погодився на пропозицію. 28.03.2016 року вони із матір’ю переїхали до ОСОБА_7 та доглядали за нею до 20.04.2016 року. 06.04.2016 року ОСОБА_7 склала заповіт на ім’я ОСОБА_2 До них кожного дня ходила сусідка ОСОБА_8 та питала про заповіт, проте вони їй нічого не повідомляли. З 21.04.2016 року ОСОБА_2 забрав ОСОБА_7 до себе у смт.Козацьке, оскільки її стан погіршився, вона попросила у лікаря сильніші знеболювальні та почала приймати морфій. З 23.04.2016 року ОСОБА_7 вже не могла піднятися з ліжка, носила памперси. ОСОБА_8 телефонувала ОСОБА_7 кожного дня та, дізнавшись про памперси, почала умовляти її повернутися до сестри. ОСОБА_7 відмовилася. 27.04.2016 року та 29.04.2016 року їй зателефонувала ОСОБА_1 та хотіла помиритися, вмовляла повернутися, проте ОСОБА_7 відмовилася. Ніякого тиску на останню ОСОБА_2 не вчинював, у неї постійно був телефон, вона спілкувалася із ким хотіла та у будь-який момент могла попросити про допомогу. Коли ОСОБА_7 померла, в будинку стояв сильний запах, у зв’язку з чим вони намагалися скоріше її поховати. Про її смерть вони повідомили сина ОСОБА_7, ОСОБА_1 телефонували вже після похорон.

Представник Веселівської сільської ради ОСОБА_6, допитана в судовому засіданні в порядку ст.184 ЦПК України (у редакції до 15.12.2017 року) як свідок, пояснила, що працює секретарем сільської ради, складала та посвідчувала два чи три заповіти ОСОБА_7, у тому числі на ім’я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Інші заповіти останньої складалися Козацькою селищною радою. 06.04.2016 року ОСОБА_7 зателефонувала ОСОБА_6 та попросили прийти. Коли та прийшла, ОСОБА_7 виявила бажання скласти заповіт на ім’я ОСОБА_2 Останнього при цьому не було. ОСОБА_6 повернулася до сільради, де склала заповіт, після чого знов прийшла до ОСОБА_7, оголосила їй цей заповіт у присутності ОСОБА_2 (так захотіла ОСОБА_7М.). Остання підписала заповіт, була у світлій пам’яті та здоровому глузді. Крім того зазначила, що ОСОБА_1 доглядала за ОСОБА_7, сплачувала її комунальні рахунки, про це всі в селі знали, коли ОСОБА_6 останній раз складала заповіт на ОСОБА_1, прийшовши до них в квартиру помітила спеціальну медичну апаратуру, в квартирі було чисто, часто провітрювали.

Третя особа приватний нотаріус ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилася, про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, про що свідчать довідки про доставку смс- повідомлень. Причину своєї неявки не повідомила.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, матеріали спадкової справи № 35/216 та медичні документи, суд встановив такі факти та відповідні ним правовідносини.

З паспорту громадянина України вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.6-8).

Відповідно до дублікату заповіту, посвідченого та зареєстрованого секретарем Веселівської сільської ради Бериславського району Херсонської області ОСОБА_6 за №20 від 12.05.2014 року, ОСОБА_7 заповіла ОСОБА_1 все належне їй майно (рухоме і нерухоме), де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті та на що за законом вона буде мати право (а.с.9).

Згідно із повторним свідоцтвом про смерть серії І-КГ №222736, ОСОБА_7 померла 29.04.2016 року, про що складено відповідний актовий запис №13 (а.с.10).

З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №44647696 від 02.08.2016 року вбачається, що приватним нотаріусом ОСОБА_3 04.05.2016 року заведена спадкова справа №35/2016 після померлої 29.04.2016 року ОСОБА_7 (а.с.11).

Відповідно до довідки №82 від 21.06.2016 року ОСОБА_7 перебуває на диспансерному обліку у лікаря онколога з діагнозом - рак правої молочної залози (а.с.12).

Згідно із листком призначень наркотичних засобів і виконання цих призначень від 26.04.2016 року, на підставі заяви ОСОБА_7, відповідно до призначень, остання з 22 квітня 2016 року по день смерті приймала тричі на день 10 мг морфіну (а.с.13).

З розписки від 13.11.2015 року вбачається, що ОСОБА_1 відмовляється від своєї сестри ОСОБА_7, відмовляється доглядати за нею, як за онкохворою. Ніяких претензій до неї та її квартирі не має (а.с.32).

Відповідно до заповіту, посвідченого та зареєстрованого секретарем Веселівської сільської ради Бериславського району Херсонської області ОСОБА_6 за №38 від 06.04.2016 року, ОСОБА_7 заповіла ОСОБА_2 все належне їй майно (рухоме і нерухоме), де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті та на що за законом вона буде мати право (а.с.33).

За рішенням Веселівської сільської ради № 14 від 11.11.2015 року, ОСОБА_6 було обрано секретарем Веселівської сільської ради Бериславського району Херсонської області (а.с.65, 226).

Рішенням Веселівської сільської ради № 87 від 27.11.2015 року, на секретаря сільської ради ОСОБА_6 було покладено повноваження по вчиненню нотаріальних дій та посвідчення довіреностей, прирівняних до нотаріально посвідчених (а.с.66, 225).

Позивачем було надано та досліджено в ході судового розгляду три листівки від імені родини ОСОБА_7 на ім’я ОСОБА_5 та Ані (а.с.67-69).

Відповідно до листа КУ «Бериславська центральна районна лікарня» № 01-14/1679 від 18.11.2016 року, ОСОБА_7, яка проживала у с.Веселому, перебувала на «Д» обліку у лікаря онколога з 19.01.2010 року із діагнозом «рак правої молочної залози. З 2015 року знаходилася під наглядом терапевта с.Веселе та терапевта КЗ ПМСД м.Берислава, отримувала знеболюючі препарати, включно наркотичні засоби (а.с.83).

З висновку судово-психіатричного експерта №267 від 25.05.2018 року вбачається, що ОСОБА_7 психічним захворюванням не страждала. Під час укладання заповіту 06 квітня 2016 року розуміла значення своїх дій та могла керувати ними. У ОСОБА_7 у досліджуваний період часу у зв'язку з онкологічною хворобою, взаємовідносинами з сином, співмешканцем, сестрою відмічалися порушення настрою, які не носили вираженого характеру, не супроводжувалися вираженим зниженням інтелектуально - мнестичних функцій. На час укладання заповіту 06.04.2016 року ОСОБА_7 могла розуміти фактичний зміст своїх дій, могла керувати ними, передбачати їх наслідки (а.с.162-170).

В судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_8, яка пояснила, що покійну знала з 2014 року, вони по сусідські спілкувалися. ОСОБА_7 розповідала, що ображається на сина, який продав будинок та перевіз її до себе в Росію, а через невістку потім привіз назад та змусив жити у квартирі. ОСОБА_7 деякий час проживала з чоловіком, який також хворів, потім пішов від неї до іншої жінки. Через це, ОСОБА_7 хвилювалася. Між нею та ОСОБА_1 були хороші відносини, остання доглядала за ОСОБА_7 Коли ОСОБА_1 їздила до м.Херсона, ОСОБА_8 залишалася ночувати із ОСОБА_7 Коли ОСОБА_1 від’їжджала, ОСОБА_7 комусь телефонувала. ОСОБА_2 пропонував придбати квартиру ОСОБА_7 за 130 000 грн. 24.03.2016 року ОСОБА_1 поїхала до м.Херсон та попросила ОСОБА_8 приглянути за сестрою 2-3 дні. 25.03.2016 року прийшов ОСОБА_2 із своєю матір’ю, після чого вони почали доглядати за ОСОБА_7, ночували у неї. Про заповіт складений на ім’я відповідача ОСОБА_8 дізналася пізніше. ОСОБА_7 під час спілкування по телефону за декілька днів до своєї смерті казала про те, що зробила велику помилку, що склала заповіт на ОСОБА_2, оскільки їй не подобається жити у відповідача, що вона сумує за сестрою. ОСОБА_7 була у нормальному стані, добре себе почувала. ОСОБА_8 зателефонувала ОСОБА_1, проте та не могла приїхати до Пасхи, а потім ОСОБА_7 померла.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що працює медичною сестрою Веселівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини, останні два роки по роботі була знайома із ОСОБА_7, у зв’язку із погіршенням стану здоров’я якої навідувалася 1-2 рази на тиждень. У ОСОБА_7 був затяжний прогресуючий процес раку, приймала психотропні ліки. У останньої був складний своєрідний характер, міг змінюватися настрій. Коли ОСОБА_9 відвідувала ОСОБА_7, в квартирі була присутня ОСОБА_1, яка доглядала за нею, або сусідка ОСОБА_8 Зі слів ОСОБА_7 ОСОБА_9 відомо, що вона хотіла жити в приватному будинку або із ОСОБА_1 у м.Херсоні, боялася хоспісу. Останні призначення ліків ОСОБА_7 отримувала за місцем проживання в смт. Козацьке, куди її забрав ОСОБА_2 Матері останнього - ОСОБА_10, ОСОБА_9 розповіла, як потрібно доглядати за хворою. Після свого переїзду ОСОБА_7 телефонувала, щоб ОСОБА_9 прийшла, однак та їй пояснила, що хвора закріплена вже за іншою лікарнею. Востаннє ОСОБА_9 спілкувалася з ОСОБА_7 у квітні 2016 року, остання мислила нормально.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що познайомилася із ОСОБА_7, коли із сином побачили оголошення у газеті про продаж квартири. Вони ходили до останньої, проте не зійшлися у ціні. Через деякий час ОСОБА_7 зателефонувала ОСОБА_2 та попросила прийти. Син пішов, ОСОБА_7 запропонувала, щоб він її доглядав, а вона залишить йому квартиру. 27.03.2016 року ОСОБА_10 із сином прийшли до ОСОБА_7, яка розповіла про свій стан здоров’я та спитала, чи вони згодні її взяти під догляд. З 28.03.2016 року вони вже знаходилися в квартирі ОСОБА_7, доглядали за нею. Зі слів останньої їм відомо про те, що у ОСОБА_7 є сестра, яка від неї відмовилася, вони посварилися. ОСОБА_7 показувала їм відповідну розписку ОСОБА_1 Вона сама телефонувала секретарю сільради ОСОБА_6, щоб скласти заповіт на ім’я ОСОБА_2 Через якийсь час, коли потеплішало, ОСОБА_7 виявила бажання жити на землі, в будинку. Вони переїхали у смт.Козацьке, де проживали ОСОБА_2. 22.04.2016 року ОСОБА_10 викликала дільничного лікаря, на ОСОБА_7 завели нову медичну картку, призначили морфін, який вона приймала у пігулках. ОСОБА_7 була задоволена умовами проживання, не скаржилася. Вона завжди при собі мала телефон, телефонувала ОСОБА_8 та сину, якому повідомила про те, що склала заповіт на чужих людей. 27 та 29 квітня 2016 року ОСОБА_7 зателефонувала ОСОБА_1 та просила повернутися. Після смерті ОСОБА_7, вони зателефонували її сину. ОСОБА_1 не телефонували, оскільки та від померлої відмовилася. Коли ОСОБА_1 дізналася про смерть сестри, відразу почала вимагати гроші за квартиру померлої.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що допомагав ОСОБА_2 перевезти ОСОБА_7 до дому у смт.Козацьке. Остання керувала тим, які речі необхідно взяти, була у нормальному стані. Вони допомогли їй спуститися, так як сама ОСОБА_7 вже ходити не могла. При переїзді були присутні ОСОБА_2 та його мати.

В судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_12, який пояснив, що з 2007 року декілька років проживав із ОСОБА_7 в її будинку. За цей період він двічі бачив ОСОБА_1 Потім ОСОБА_7 захворіла, її забрав до себе син, будинок був проданий. Через рік вона зателефонувала ОСОБА_12 та повідомила, що син привіз її до м.Херсона та кинув, ОСОБА_1 також її кинула. Декілька місяців ОСОБА_7 жила у ОСОБА_12 у врем’янці, потім отримала від сина 10 000 доларів США та купила квартиру, в якій вони стали проживати. Через якийсь час ОСОБА_12 повернувся до дому та побачив там ОСОБА_1 ОСОБА_7 запропонувала йому жити у трьох, проте останній зібрав свої речі та пішов. Вони спілкувалися кожного дня по телефону. Потім ОСОБА_12 помирився із своєю першою жінкою, однак продовжував спілкуватися із ОСОБА_7, яка останні дні проживала неподалік від нього в будинку ОСОБА_2 ОСОБА_7 не скаржилася на умови проживання, їй там подобалося. Про смерть останньої ОСОБА_12 дізнався від ОСОБА_8

В судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_13, яка пояснила, що приблизно з листопада 2014 року по березень 2015 року доглядала за ОСОБА_7 З її слів ОСОБА_13 відомо, що у ОСОБА_7 та ОСОБА_1 погані відносини, остання часто розмовляла матом, погрожувала здати її до хоспісу, у зв’язку з чим ОСОБА_7 просила чужих людей доглядати за нею. У померлої був складний характер, проте вона добре розуміла значення своїх дій. ОСОБА_13 пропонувала ОСОБА_7 оформити договір дарування квартири, однак та відмовилася. 16.03.2015 року ОСОБА_7 забрали інші люди, які за нею доглядали. Потім ОСОБА_7 знов просила ОСОБА_13 її забрати, проте та відмовилася. Із ОСОБА_2 ОСОБА_13 не знайома, про заповіт на його ім’я нічого не знає.

Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із положеннями статті 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною 2 статті 1236 ЦК України передбачено, що заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Вимоги щодо форми та змісту заповіту встановлені ст. 1247 ЦК України. Так, цією нормою Кодексу визначено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4. ст. 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Згідно із вимогами частини другої статті 1248 ЦК України, нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Відповідно до статті 37 Закону України «Про нотаріат», статті 1251 ЦК України, пункту 1.1 розділу ІІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5, право посвідчувати заповіти у сільських населених пунктах надано уповноваженим посадовим особам органів місцевого самоврядування. В тому числі стаття 1251 ЦК України закріпила порядок про те, що, якщо в населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Частиною першою та другою статті 1257 ЦК України передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов'язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно із частиною третьою статті 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї із сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів. При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК України суд відповідно до статті 145 ЦПК України за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов'язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину (пункт 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Відповідно до ст. 233 ЦК України, правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Із змісту наведених норм вбачається, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

В порядку ч.1 ст.13, ч.2 ст.264 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках та при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

У відповідності до вимог ч. 1,5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази надаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В ході судового розгляду встановлено, що наприкінці 2008 році у ОСОБА_7, яка на той час перебувала у Російській Федерації, було виявлено рак правої молочної залози, про що свідчить дослідження Лабораторії імунногистохімії Федерального державного закладу «Російський науковий центр радіології і хірургічних технологій» № 7996 від 28.11.2008 року, який міститься у медичній картці.

З 2009 року ОСОБА_7 проходила лікування та знаходилася на «Д» обліку у лікаря онколога Бериславської центральної районної лікарні, що також підтверджується її медичною картою.

З пояснень свідків ОСОБА_12, ОСОБА_8 та позивача ОСОБА_1 вбачається, що після повернення з Росії ОСОБА_7 деякий час проживала у ОСОБА_12 Після того, як придбала квартиру у с.Веселому, проживала в ній із останнім.

З 22.03.2013 року ОСОБА_7 була зареєстрована та проживала за адресою ІНФОРМАЦІЯ_5, про що свідчить довідка Веселівської сільської ради № 633 від 04.05.2016 року (а.с.202).

З травня 2014 року догляд за ОСОБА_7 здійснювала ОСОБА_1, деякий час про неї піклувалася ОСОБА_13, потім невстановлені в ході судового розгляду люди, у період до березня 2016 року – ОСОБА_1, а після цього і до 29.04.2016 року, тобто до смерті ОСОБА_7, догляд за нею здійснював ОСОБА_2 із матір’ю ОСОБА_10, що підтверджується поясненнями сторін у справі та свідків.

За період з 2014 року по 2016 рік, ОСОБА_7 було складено чотири заповіти, а саме № 56087559 від 12.05.2014 року (на ім’я ОСОБА_1Г.), № 56752566 від 24.10.2014 року, № 57748845 від 22.07.2015 року, № 58841183 від 06.04.2016 року (на ім’я ОСОБА_2О.), що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) та наявними у справі заповітами (а.с.9, 33, 205-206).

З пояснень допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та пояснень позивача вбачається, що ОСОБА_7 мала бажання проживати у приватному будинку, оскільки все життя до переїзду в Росію проживала «на землі».

В ході судового розгляду також встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 були складні відносини. До пояснень свідка ОСОБА_8 в частині того, що між сестрами були добрі відносини, суд відноситься критично, так як з її ж злів вбачається, що сварок між ними вона не чула, залишалася ночувати із ОСОБА_7, коли її про це просила ОСОБА_1 через від’їзд до м.Херсона. Крім того, свідчення в цій частині спростовуються показами ОСОБА_14, який зазначав, що після повернення з Росії, ОСОБА_7 попросилася жити із ним, та як сестра її покинула, ОСОБА_13, яка зазначала, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 були напружені відносини, остання погрожувала здати її до хоспісу, ОСОБА_9, яка пояснювала, що ОСОБА_7 боялася потрапити до хоспісу, та ОСОБА_10, яка зазначила, що ОСОБА_7 сама попросила ОСОБА_2 доглядати за нею, оскільки вони із сестрою посварилися, та її покинула. Зазначене також підтверджується розпискою ОСОБА_1 від 13.11.2015 року, в якій остання відмовляється від догляду за ОСОБА_7

Після смерті 29.04.2016 року ОСОБА_7, відкрилася спадщина на її майно та за заявою ОСОБА_2 про прийняття спадщини за останнім заповітом померлої від 04.05.2016 року була відкрита спадкова справа № 35/2016.

Посилання представника позивача на те, що заповіт ОСОБА_7 від 06.04.2016 року було складено особою, яка не мала на це права, суд вважає необґрунтованим, оскільки даний заповіт було складено та посвідчено секретарем Веселівської сільської ради ОСОБА_6, саме на яку за рішеннями Веселівської сільської ради № 14 від 11.11.2015 року та № 87 від 27.11.2015 року було покладено вчинення нотаріальних дій.

Посилання представника позивача на те, що заповіт ОСОБА_7 від 06.04.2016 року було складено з порушенням вимог щодо його форми, суд також вважає необґрунтованими, так як вищезазначений заповіт був належним чином оформлений з урахуванням передбачених чинним законодавством вимог, а саме: складений у письмовій формі за допомогою загальноприйнятих технічних засобів із зазначенням місця та часу його складання – с.Веселе Бериславського району Херсонської області 06.04.2016 року 10-00 година, дати та місця народження заповідача – 01.04.1949 року в станиці Ленінградська Краснодарського краю Російької Федерації, прочитаний у голос та особисто підписаний заповідачем ОСОБА_7 у присутності посадової особи органу місцевого самоврядування – секретаря Веселівської сільської ради ОСОБА_6 і посвідчений останньою. Після посвідчення заповіту була проведена його державна реєстрація у реєстрі нотаріальних дій за № 38, а також у Спадковому реєстрі за № 58841183.

Присутність двох свідків, на чому наголошувалося представником позивача в ході судового розгляду, при посвідченні оспорюваного заповіту не була обов’язковою, оскільки його посвідчення здійснювалося відповідно до положень ст.1251 ЦК України.

Суд зазначає, що вимогами чинного цивільного законодавства передбачена можливість посвідчення заповіту при свідках за бажанням заповідача (ст. 1253 ЦК України). Обов'язковою є присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт (абз.3 ч.2 ст.1248 ЦК України), а також при посвідченні заповітів особами, визначеними у ст.1252 ЦК України.

Порядок посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 року № 419, на пункти 15, 18 якого посилалася представник позивача в ході судового розгляду, визначає правила посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, посадовими, службовими особами відповідно до статей 245 і 1252 ЦК України та статті 40 Закону України «Про нотаріат» (головним лікарем, капітаном судна, командиром військової частини тощо).

Також, в ході судового розгляду встановлено, що секретарем Веселівської сільської ради ОСОБА_6 при складанні та посвідченні оспорюваного заповіту було встановлено особу ОСОБА_7, перевірено дієздатність за паспортом останньої та роз’яснено наслідки вчинення цієї нотаріальної дії. При особистій розмові секретарем сільської ради було встановлено здатність ОСОБА_7 усвідомлювати значення своїх дій, цієї нотаріальної дії, її наслідки та зміст роз’яснень статей 1241, 1254, 1307 ЦК України, а також відповідність її волі і волевиявлення скласти заповіт на користь ОСОБА_2

Судом встановлено, що волевиявлення ОСОБА_7 при складанні та посвідченні заповіту на ім’я ОСОБА_2 було вільним і відповідало її волі, що підтверджується висновком посмертної судової психолого-психіатричної експертизи №267 від 25.05.2018 року, з якого вбачається, що померла психічним захворюванням не страждала, під час складання заповіту 06 квітня 2016 року розуміла значення своїх дій та могла керувати ними, який суд оцінює в сукупності із іншими доказами по справі, а саме показами свідків ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_13, з яких вбачається, що у померлої був складний своєрідний характер, що ускладнювалося її затяжним хворобливим станом, а також показами свідків ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_10, які спілкувалися із ОСОБА_7 напередодні складання заповіту та після цього, та зазначили, що остання розуміла значення своїх дій та свідомо домовилася із відповідачем про те, що останній здійснюватиме догляд за нею, за що вона заповість йому свою квартиру.

Посилання позивача та її представника на те, що при проведенні експертизи не було досліджено медичний аспект фізичного стану померлої, суд вважає необґрунтованими, оскільки чотирма експертами на підставі наданих судом матеріалів справи, у тому числі дисків із записами показів сторін по справі та свідків, а також медичних документів ОСОБА_7, повно та всебічно було досліджено її психічний стан та зроблено висновок про те, що у померлої станом на час складання оспорюваного заповіту у зв'язку з онкологічною хворобою, взаємовідносинами з сином, співмешканцем, сестрою відмічалися порушення настрою, які не носили вираженого характеру, не супроводжувалися вираженим зниженням інтелектуально - мнестичних функцій, на час складання заповіту 06.04.2016 року ОСОБА_7 могла розуміти фактичний зміст своїх дій, могла керувати ними, передбачати їх наслідки.

Посилання представника позивача на те, що заповіт на ім’я ОСОБА_2 було складено померлою під впливом тяжкої для неї обставини – затяжної хвороби, потреби у догляді та бажання жити у приватному будинку, а також на те, що ОСОБА_7 була позбавлена можливості скасувати цей заповіт, суд також вважає необґрунтованими та відхиляє, так як остання хворіла з 2008 року, протягом 2014 -2016 років вона декілька разів складала заповіти на користь різних людей, які погоджувалися доглядати за нею, котрі були скасовані внаслідок складання наступних заповітів. З пояснень свідків, які спілкувалися із ОСОБА_7 напередодні її смерті (ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_10М.) слідує, що остання завжди мала при собі телефон та у будь-який момент мала можливість покликати секретаря сільради ОСОБА_6, яка посвідчувала декілька заповітів померлої, та скасувати останній заповіт на ім’я ОСОБА_2, чого нею зроблено не було.

На підставі досліджених судом доказів слід дійти висновку про те, що ОСОБА_7 обирала для себе кращі умови життя та на користь особи, яка ці умови їй забезпечувала складала відповідний заповіт, що не суперечить вимогам статті 1235 ЦК України.

З’ясування причини смерті ОСОБА_7 та підстав прийняття нею знеболюючих препаратів не входить до предмету доказування у даній справі.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення діючого в Україні на час виниклих правовідносин цивільного законодавства, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, зважаючи на те, що оскаржуваний заповіт посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним, відповідало його внутрішній волі та було спрямоване на настання наслідків, зазначених у заповіті на розпорядження належним йому майном на випадок своєї смерті, а на підтвердження підстав його недійсності позивач та її представник належних та допустимих доказів не надали, суд вважає, що позов ОСОБА_1 необґрунтований та задоволенню не підлягає.

В порядку ст.141 ЦПК України, судові витрати відносяться за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст.5, 12, 13, 81, 89, 206, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи приватний нотаріус Бериславського районного нотаріального округу Херсонської області ОСОБА_3, Веселівська сільська рада Бериславського району Херсонської області про визнання недійсним заповіту – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга із врахуванням п. 15.5 розділу ХII «Перехідні положення» ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, до апеляційного суду Херсонської області через Бериславський районний суд Херсонської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 03.08.2018 року.

Суддя О.О.Корсаненкова