Рішення № 75680940, 24.07.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/15165/17

Провадження № 2/522/1121/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бойчука А. Ю.

за участю секретаря Іскрич В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ “Страхова група “ТАС”, Страхувальника ОСОБА_2 про стягнення сум страхового відшкодування,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ПАТ «Страхова Група «ТАС», ОСОБА_2 та відповідно до позовних вимог, просив визнати подію, що мала місце 10.02.2017 року у селі Пилипець Волоховецького району Закарпатської області з ОСОБА_3 страховим випадком відповідно до полісу за №10123 від 10.02.2017 року та Закону та стягнути з Відповідачів на користь ОСОБА_3 40000 (сорок тисяч) гривень страхового відшкодування та 100000 (сто тисяч) гривень морального відшкодування.

Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 07.02.2017 року він уклав договір добровільного комплексного страхування під час подорожі або перебування на території України ПУ 2 № 101 23 з Приватним Акціонерним Товариством «Страхова Група «ТАС».

Після чого. ОСОБА_3 з групою застрахованих цією кампанією осіб, у кількості 32 (тридцяти двох людей) поїхали на Західну Україну. Волоховецький район, село Пилипець, де стали відпочивати. Так, там 10.02.2017 року ОСОБА_3, спускався зі пагорба на сноутубі та з стався нещасний випадок, який не був залежний від волі останього. ОСОБА_3 отримав вивіх акроміальної частини лівої ключиці.

Про нещасний випадок ОСОБА_3 тут же повідомив представника страхової групи «ТАС» ОСОБА_2 та звернувся за відповідної медичної допомогою у медичний заклад м. Воловец Закарпацької області, де йому була надана перша необхідна медична допомога. Після что, ОСОБА_3, у зв’язку з тим, що у нього вже закінчився термін відпочинку на Західній України та треба було виходити на роботу повернувся до Одеси та звернувся «Одеського Обласного клінічно медичного центру» (травматологічного відділення).

ОСОБА_3 тривалий час знаходився на лікарняному. Вподальшому йому знову буде потрібне медичне втручання, так як треба бути знімати металеву пластину, яку йому поставили лікарі для його одужання. ОСОБА_3 несе матеріальні та моральні збитки. У нього на отриманні знаходиться дружина та неповнолітній син, від мешкає у орендованій квартирі. У зв’язку з тим, що мав місце нещасний випадок, ОСОБА_3 звернувся з відповідною заявою, про відшкодування матеріальних збитків, до страхової кампанії «ТАС».

Проте, листом за № Г1400/1882 страхова кампания «ТАС» відмовила ОСОБА_3 Є,Б. про відмову у виплаті страхового відшкодування, так як останній звернувся за медичною допомогою за місцем постійного проживання, але не за місцем отримання травми

Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду клопотання, згідно якого просив розглядати справу за його відсутності позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити, щодо заочного розгляду справи не заперечував.

ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи сповіщався належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник ПрАТ «Страхова Група «ТАС» в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи сповіщався належним чином, згідно раніше надісланих на адресу суду заперечень, просив у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на їх необгрукнтованість та безпідставність.

Згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, згідно ч.1 ст. 223 ЦПК України, у порядку ст. ст. 280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані докази вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 ст. 16 ЦК встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належить, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Судом встановлено, що 07.02.2017р. між ОСОБА_2 та АТ «СГ «ТАС»- (приватне) укладено Договір добровільного комплексного страхування під час подорожі або перебування ш території України ПУ 2 №10123.

Позивач вказує, що 10.02.2017 року він спускався зі пагорба на сноутубі та з стався нещасний випадок, який не був залежний від волі останього. ОСОБА_3 отримав вивіх зкроміальної частини лівої ключиці.

З виписки-єпикризу з історії хвороби за № 808 «Одеського Обласного клінічно медичного центру» (травматологічного відділення) від 14.02.2017 року вбачається, що ОСОБА_3 отримав вивіх акроміальної частини лівої ключиці.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про страхування», ст. 979 ЦК України, умовами Договору комплексного страхування, що був укладений між сторонами.

Відповідно до вимог ст. 979 ЦК України, за договором Страхування одна Сторона (Страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (Страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 16 Закону України «Про страхування» (далі Закон) визначено, що договором страхування визнається письмова угода між Страхувальником і Страховиком, згідно з якою Страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату Страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування Страхувальником, на користь якої укладено договір страхування, а Страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст.21 Закону, Страхувальник зобов'язаний при укладанні Договору страхування надати інформацію Страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику.

Договір страхування може укладатися тільки до початку подорожі.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно із ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Аналіз зазначених норм закону дозволяє дійти висновку про те, що обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику виникає у разі, якщо такий страховий випадок прямо передбачений умовами договору страхування.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно: ч. 1, ст. 8 ЗУ «Про страхування»: «Страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання».

Згідно п. 4 Договору: «Групи ризику «активний відпочинок», «екстремальний відпочинок», ця» вибрана опція «Ні».

Таким чином, за вищевказаним договором не покривається група ризику як «активний очанок», «екстремальний відпочинок».

Згідно з п. 1.5. Договору: «Активний відпочинок — заняття будь-яким видом спорту або, крім тих, що зазначені в п. 1. 6. Договору».

Згідно з п. 1.6. Договору: «.Екстремальним відпочинком - скелелазіння, аліпінізм, гірський туризм, спелеологія, спелеологія, кяньонінг автомобільний спорт, вертолітний спорт, мотоциклетний спорт, дельтапланерний спорт, літаковий спорт, парашутний спорт, планерний спорт, підводний спорт, слалом (всі вида), стрибки на лижах з трампліна, гірськолижний спорт, фрістайл, дюльфер, віндсерфінг, вейкбордінг, каякінг, рафтімг, мтнтінбткінг, дттйлро- изм, ктітсерфіт».

Згідно з позовною заявою, позивач зазнав ушкодження здоров'я під час спуску з пагорба на сноуборрді.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), кожна особа має право, в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені статтею 16 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

За змістом положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

Системний аналіз наведених вимог закону дає підстави зробити висновок про те, що закон покладає обов'язок доказування на сторони у справі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для задоволенення позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57-60, 88, 212-215, 223 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ “Страхова група “ТАС”, Страхувальника ОСОБА_2 про стягнення сум страхового відшкодування - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст судового рішення виготовлено 31.07.2018 року.

Суддя: А. Ю. Бойчук