Постанова № 75679619, 01.08.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/2232/18 Номер провадження 22-ц/786/1791/18Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О. А. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого – судді - доповідача Дорош А.І.

Суддів: Кривчун Т.О., Пікуля В.П.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

переглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргоюОСОБА_2

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 20 червня 2018 року, ухвалене суддею Самсоновою О.А., повний текст рішення складено - дата не вказана

у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" про захист прав споживача – визнання права та зобов’язання подати інформацію,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2018 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" про захист прав споживача – визнання права та зобов’язання подати інформацію.

Уточнена позовна заява подана 14 травня 2018 року та мотивована тим, що між ним та відповідачем 20 травня 2016 року був укладений договір банківського вкладу (депозиту) «Перше знайомство» №980-024-000243517, відповідно до якого ОСОБА_2 (вкладник) вносить, а ПАТ «Банк Михайлівський» (банк) приймає грошові кошти вкладника 196 000,00 грн. на строк 14 днів під 5% річних. Грошові кошти вкладника в сумі 196 000,00 грн. банк зараховує на вкладний (депозитний) рахунок №26203508634503 в ПАТ «Банк Михайлівський». В той же день 20 травня 2016 року між вкладником та банком укладений договір про внесення змін №1 до договору банківського вкладу (депозиту) «Перше знайомство» №980-024-000243517.

Також позивач вказував, що довідкою ПАТ «Банк Михайлівський» від 04 квітня 2017 року про стан рахунку №26203508634503 підтверджується, що 20 травня 2016 року від ОСОБА_2 в ПАТ «Банк Михайлівський» були залучені кошти на депозит в сумі 196 000,00 грн. Після запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» частина належних йому коштів в сумі 65 133 грн. 86 коп. Фондом гарантування вкладів фізичних осіб повернута. Його право на отримання решти суми вкладу в розмірі 130 866,14 грн. відповідач не визнає. Тому просив суд визнати його право на отримання відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відшкодування за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу (депозиту) «Перше знайомство» №980-024-000243517 від 20 травня 2016 року, укладеним з ПАТ «Банк Михайлівський», додатково на суму 130 866,14 грн., та зобовязати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_3 подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо включення ОСОБА_2 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за договором банківського вкладу (депозиту) «Перше знайомство» №980-024-000243517 від 20 травня 2016 року, укладеним з ПАТ «Банк Михайлівський», додатково на суму 130 866,14 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 20 червня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" ОСОБА_3 про захист прав споживача – визнання права та зобов’язання подати інформацію – відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що Уповноважена особа Фонду у межах своїх повноважень, в порядку та згідно прямо встановлених Законом критеріїв (умов) визнав нікчемними правочини, вчинені ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» і ПАТ «Банк Михайлівський» з перерахування коштів на рахунки фізичних осіб на виконання цивільно-правових угод, у тому числі з перерахування коштів ОСОБА_2 в загальній сумі 295 064,03 грн. Рішення Уповноваженої особи Фонду №42/2 від 01 червня 2016 року у встановленому законом порядку не оскаржене та не скасоване. Врахувавши наведене, місцевий суд прийшов до висновку, що відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України перерахування ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» грошових коштів на поточний рахунок ОСОБА_2 у ПАТ «Банк Михайлівський» на виконання умов договору №980-024-000230471 від 28 квітня 2016 року у сумі 227 000 грн. є нікчемним правочином, який не створив жодних юридичних наслідків, тобто у ОСОБА_2 не виникло права власності на кошти, розміщені на його поточному рахунку та, відповідно, права вимагати включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати його право на отримання відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відшкодування за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу (депозиту) «Перше знайомство» № 980-024-000243517 від 20 травня 2016 року, укладеним з ПАТ «Банк Михайлівський» додатково на суму 130 866,14 грн., зобов’язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 (код ЄДРПОУ 38619024) ОСОБА_3 подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) як вкладника, який має право на відшкодування коштів за договором банківського вкладу (депозиту) «Перше знайомство» № 980-024-000243517 від 20 травня 2016 р., укладеним з ПАТ «Банк Михайлівський», додатково на суму 130866,14 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Уповноважена особа Фонду у межах своїх повноважень, в порядку та згідно прямо встановлених Законом критеріїв (умов) визнав нікчемними правочини, вчинені ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» і ПАТ «Банк Михайлівський» з перерахування коштів на рахунки фізичних осіб на виконання цивільно-правових угод, у тому числі з перерахування коштів ОСОБА_2 в загальній сумі 295 064,03 грн. Рішення Уповноваженої особи Фонду № 42/2 від 01 червня 2016 року у встановленому законом порядку не оскаржене та не скасоване. При цьому місцевим судом не враховано, що визнання наказу (рішення) про нікчемність правочинів недійсними (як наказу чи як одностороннього правочину) не є належним способом захисту прав. У постанові ОСОБА_5 Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі № 910/12294/16 викладений висновок про те, що наказ банку про нікчемність правочину виданий уповноваженою особою як органом управління банком, є внутрішнім документом банку, обов’язковим для виконання працівниками банку, та не породжує у третіх осіб обов’язок повернути кошти (майно), наказ не підлягає примусовому виконанню третіми особами (п.33). Щоб застосувати наслідки нікчемності банк, як сторона правочину, повинен звернутись з відповідним позовом до суду (п.34). Визнання наказу про нікчемність правочину недійсними (як наказу чи як одностороннього правочину) не є належним способом захисту прав, відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Переказ коштів (транзакція) за своєю суттю не є правочином в розумінні ст. 202 ЦК України, отже не може бути визнаний недійсним або нікчемним в порядку ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», але судом першої інстанції не застосовано ст. 202 ЦК України.

У відзиві на апеляційну скаргу Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин вбачається, що 17 лютого 2016 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк Михайлівський» укладено договір № 980-024-000190906, за умовами якого ОСОБА_2 надає ПАТ «Банк Михайлівський» у власність грошові кошти в розмірі, порядку та на строк, що передбачені договором, а ПАТ «Банк Михайлівський» зобовязується повернути кошти ОСОБА_2 та виплатити проценти (а.с. 66-67).

Згідно з п. 1.2. зазначеного договору сумою грошових коштів за договором є кошти в розмірі 30 000 грн. 00 коп., які передаються на строк не більше 42 днів по 30 березня 2016 року зі сплатою процентів в розмірі 30,43 % річних.

Окрім того, згідно з п. 1.2. зазначеного вище договору від 17 лютого 2016 року, його сторони передбачили, що сплата коштів позивачу здійснюється шляхом зарахування на рахунок, відкритий в ПАТ «Банк Михайлівський» № 26205508634501.

15 березня 2016 року ОСОБА_2 та ПАТ «Банк Михайлівський» укладено договір № 980-024-000204570, за умовами якого ОСОБА_2 надає ПАТ «Банк Михайлівський» у власність грошові кошти в розмірі, порядку та на строк, що передбачені договором, а ПАТ «Банк Михайлівський» зобов’язується повернути кошти ОСОБА_2 та виплатити проценти (а.с.68-69).

Згідно з п. 1.2. зазначеного договору сумою грошових коштів за договором є кошти в розмірі 35 000 грн. 00 коп., які передаються на строк не більше 42 днів по 26 квітня 2016 року зі сплатою процентів в розмірі 30,43 % річних.

Окрім того, згідно з п. 1.2. зазначеного вище договору від 15 березня 2016 року, його сторони передбачили, що сплата коштів позивачу здійснюється шляхом зарахування на рахунок, відкритий в ПАТ «Банк Михайлівський» № 26205508634501.

В подальшому 28 квітня 2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» укладено договір № 980-024-000230471, за умовами якого ОСОБА_2 надає ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» у власність грошові кошти в розмірі, порядку та на строк, що передбачені договором, а ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» зобовязується повернути кошти ОСОБА_2 та виплатити проценти.

Згідно з п. 1.2. зазначеного договору сумою грошових коштів за договором є кошти в розмірі 200 000 грн. 00 коп., які передаються на строк не більше 42 днів по 09 червня 2016 року зі сплатою процентів в розмірі 30,43 % річних.

Окрім того, згідно з п. 1.2. зазначеного вище договору від 28 квітня 2016 року, його сторони передбачили, що сплата коштів позивачу здійснюється шляхом зарахування на рахунок, відкритий в ПАТ «Банк Михайлівський» № 26205508634501 (а.с.65).

Як вбачається з даних виписки по особовим рахункам з 19 травня по 31 жовтня 2016 року, на рахунок ОСОБА_2 в ПАТ «Банк Михайлівський» №26205508634501 19 травня 2016 року були перераховані кошти:

40 грн. 16 коп. оплата процентів, 30 000 грн. 00 коп. повернення коштів по договору №980-024-000190906 від 17 лютого 2016 року, платник ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр»; 93 грн. 70 коп. оплата процентів, 35 000 грн. 00 коп. повернення коштів по договору №980-024-000204570 від 15 березня 2016 року, платник ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр»; 2930 грн. 17 коп. оплата процентів, 227 000 грн. 00 коп. повернення коштів по договору №980-024-000230471 від 28 квітня 2016 року, платник ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр».

Також встановлено, що 20 травня 2016 року ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_2 укладений договір банківського вкладу (депозиту) «Перше знайомство» №980-024-000243517, відповідно до якого ОСОБА_2 (вкладник) вносить, а ПАТ «Банк Михайлівський» (банк) приймає грошові кошти вкладника 196 000,00 грн. на строк 14 днів по 03 червня 2016 року під 5% річних. Грошові кошти вкладника в сумі 196 000,00 грн. банк зараховує на вкладний (депозитний) рахунок №26205508634501 в ПАТ «Банк Михайлівський» (а.с .8).

В той же день 20 травня 2016 року між вкладником та банком укладений договір про внесення змін №1 до договору банківського вкладу (депозиту) «Перше знайомство» №980-024-000243517, яким відсоткова ставка по вкладу збільшена на 24,81% у разі утримання вкладника від ініціювання повернення вкладу та пролонгації дії договору (а.с. 9).

Рішенням Правління НБУ №14/БТ від 23 травня 2016 року ПАТ «Банк Михайлівський» віднесений до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №812 від 23 травня 2016 року розпочата процедура виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації на один місяць, призначена уповноважена особа Фонду. Рішенням Правління НБУ № 124-рш від 12 липня 2016 року відкликана банківська ліцензія ПАТ «Банк Михайлівський».

Актом комісії тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський» №2 від 01 червня 2016 року встановлені ознаки нікчемності правочинів (транзакцій) виконання Банком 19 травня 2016 року платіжних документів ТОВ «Кредитно-Інвестиційний Центр» з перерахування коштів на рахунки 12 160 фізичних осіб на загальну суму 1 298 015 973,74 грн. Згідно додатку до акту отримувачем коштів є також ОСОБА_2 (а.с. 86-89).

Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський» №42/2 від 01 червня 2016 року затверджені результати перевірки правочинів, викладені в акті №2 від того ж числа. Ухвалено застосувати наслідки нікчемності правочинів (транзакцій) з виконання 19 травня 2016 року платіжних документів ТОВ «Кредитно-Інвестиційний Центр» по перерахуванню коштів на рахунки 12 160 фізичних осіб в сумі 1 298 015 973,74 грн. (а.с. 90).

13 вересня 2017 року Директор-розпорядник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_6 повідомлений Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_3 про зняття обмежень на здійснення операцій по рахунках 129 фізичних осіб на 10 158 544,29 грн. (а.с. 91).

Вказаним рішенням ОСОБА_2 включений до переліку фізичних осіб, кошти яких підлягають виплаті, на загальну суму 65 133,86 грн.

29 вересня 2017 року вказані кошти позивачу виплачені, що підтверджується даними заяви на видачу готівки №1216645 від 29 вересня 2017 року (а.с.11).

Листом від 24 січня 2017 року за вих. №3Г1/10526 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_2 про те, що переказ коштів (транзакція) здійснений ОСОБА_2 20 травня 2016 року в сумі 196 000,00 грн. з призначенням платежу «залучення коштів на депозит згідно договору 980-024-000243517 від 20 травня 2016 року» на рахунок №26203508634503, що належить ОСОБА_2, є нікчемним (а.с.12).

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що уповноважена особа Фонду у межах своїх повноважень, в порядку та згідно прямо встановлених Законом «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» критеріїв (умов) визнав нікчемними правочини, вчинені ТОВ «Кредитно-Інвестиційний Центр» і ПАТ «Банк Михайлівський» з перерахування коштів на рахунки фізичних осіб на виконання цивільно-правових угод, у тому числі з перерахування коштів ОСОБА_2, в загальній сумі 295 064,03 грн.

Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з висновком місцевого суду з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на: правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій; публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є, зокрема, будь-який суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій.

Отже, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

За змістом ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону, основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими ч. 2 ст. 4 Закону, серед яких, зокрема, ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників, підвищення рівня фінансової грамотності населення відповідно до цього Закону.

Крім того, відповідно до ст. 6 Закону Фонд наділено повноваженнями видавати нормативно-правові акти, що підлягають державній реєстрації у порядку, встановленому законодавством, з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

За змістом п. 17 ч. 1 ст. 2 цього Закону уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

За приписами ч. 1 ст. 54 Закону, рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, нормативно-правове регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки, що Фонд є суб'єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України.

Такого ж висновку дійшла ОСОБА_5 Верховного Суду у постанові від 12.04.2018 року (справа №820/11591/15).

Нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом і застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Згідно зі ст. 1 Закону учасники у справі про банкрутство - це сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство. Всі перелічені особи в той чи інший спосіб є учасникам певних правовідносин, у яких бере участь безпосередньо боржник.

Разом з тим правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на отримання відшкодування за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банку-боржника.

Учасниками цих правовідносин є виключно вкладники та Фонд, і саме в них виникають відповідні права та обов'язки.

Банк, який ліквідується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде особу включено до переліку тих, хто має право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Це питання відповідно до норм Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вирішує виключно Фонд.

Відповідно до ст. 27 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону.

Отже, правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на отримання гарантованого відшкодування за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банку-боржника і не породжують прав та обов'язків для банку.

Саме тому у ч. 8 ст. 36 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зазначено, що дія Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на банки не поширюється.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що правовідносини між вкладниками та Фондом щодо формування переліку осіб, які мають право на відшкодування вкладів за рахунок коштів Фонду, складаються за участі банку. Тому ці правовідносини не стосуються безпосередньо процедури ліквідації банку. Юридичний факт неплатоспроможності банку є лише підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду, проте процес ліквідації має окремий перебіг і не впливає на обсяг відшкодування вкладникам.

Наведене свідчить, що спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду є публічно-правовим і не є спором у зв'язку з процесом ліквідації банку, а має окремий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Окрім того, ОСОБА_5 Верховного Суду у своїй постанові №820/11591/15 дійшла висновку, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин і відповідно до цього Закону Фонд є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду у цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Беручи до уваги викладене, а також вищевказані роз'яснення ОСОБА_5 Верховного Суду, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання відповідача і закриття провадження по справі з огляду на те, що вирішення даного спору не належить до цивільної юрисдикції.

Відповідно до ч.1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 374 ч.1 п. 4, 377 ч. 1, 255 ч. 1, 381 – 384 ЦПК України Апеляційний суд Полтавської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 20 червня 2018 року– скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" про захист прав споживача – визнання права та зобов’язання подати інформацію – закрити.

Роз»яснити позивачу право на звернення за захистом своїх прав до суду в порядку адміністративного судочинства.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01 серпня 2018 року.

Головуючий суддя-доповідач ОСОБА_1

Судді: Кривчун Т.О.

ОСОБА_7