Постанова № 75677145, 31.07.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/7993/17 Головуючий у 1 інстанції: Теслюк Д.Ю.

Провадження № 22-ц/783/1391/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1В.

Категорія: 32

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Юзефович Ю.І.

з участю представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 оборони України – ОСОБА_5 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 06 лютого 2018 року в справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 оборони України про збільшення розміру відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника,-

встановила:

Позивач ОСОБА_6 04.12.2017 р. звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4 оборони України про збільшення розміру відшкодування шкоди, завданою смертю годувальника, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог просила стягнути з відповідача ОСОБА_4 оборони України на її користь відшкодування шкоди, завданої смертю її матері – ОСОБА_7, за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2014 р. в сумі 9 971 грн. 43 коп.

Вимоги обґрунтовувала тим, що рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 19.03.2007 року у зв’язку із смертю годувальника, зобов’язано ОСОБА_4 оборони України здійснювати щомісячні платежі на її користь до досягнення нею 18-річного віку, а в разі навчання – до досягнення 23 років, у розмірі 666 грн., також вирішено стягнути на її користь з відповідача 18 264 грн. завданої шкоди. Підставою пред’явлення вказаного позову стала загибель 27.07.2002 року її матері ОСОБА_7 під час демонстраційних польотів в ході проведення авіаційно-спортивного свята на аеродромі спільного базування «Львів» внаслідок катастрофи військового літака СУ-27уб № 42 Військово-повітряних сил Збройних сил України.

Крім цього, рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 28.03.2011 року задоволено позов батька в її інтересах та вирішено стягнути з відповідача на її користь 17878 грн. 17 коп. збільшення відшкодування шкоди за період з 01.04.2007 р. по 31.12.2010 р., щомісячні платежі збільшено до 1568 грн. 35 коп.

Просила стягнути з відповідача різницю між розміром відшкодування шкоди з врахуванням збільшення розміру мінімальної заробітної плати і фактично виплаченого відшкодування, яка, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, складає 9971,43 грн.

Оскаржуваним рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 06 лютого 2018 року позов ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, м.Львів, вул.Скорини, 38/34) до ОСОБА_4 оборони України (ідентифікаційний код юридичної особи 00034022, м.Київ, пр.Повітрофлотський, 6) про збільшення розміру відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника – задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 оборони України (ідентифікаційний код юридичної особи 00034022, м.Київ, пр. Повітрофлотський, 6) на користь ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, м. Львів, вул. Скорини, 38/34) відшкодування шкоди, завданої смертю її матері ОСОБА_7, за період з 01.01.2011 року по 30.06.2014 р. включно в розмірі 9 971 грн. 43 коп.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_4 оборони України (ідентифікаційний код юридичної особи 00034022, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6) в дохід держави 640 (шістсот сорок) грн. судового збору.

Рішення суду оскаржив представник відповідача ОСОБА_5, з оскаржуваним рішенням не погоджується, вважає, що таке ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Звертає увагу, що суд не врахував заперечення на позов, в якому чітко і аргументовано зазначені доводи щодо неправомірності позовних вимог ОСОБА_6

В апеляційній скарзі зазначає, що право на збільшений розмір виплати безпосередньо з закону не випливає, а виникає за умови вчинення позивачем відповідних дій.

Покликається на те, що жодні обставини не заважали позивачу звернутись в суд із заявою про збільшення відповідних виплат, однак цього не зроблено, у зв’язку з чим на сьогоднішній день немає підстав для стягнення з відповідача різниці між тими виплатами, які вона фактично отримувала та тими, які могла б отримувати.

Неповне з»ясування та недоведеність судом обставин, які мають значення для справи призвели до неправильного вирішення питання по суті.

Просить скасувати рішення Сихівського районного суду м. Львова від 06 лютого 2018 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_3 на підтримку доводів скарги, а також пояснення представника позивача ОСОБА_2 на заперечення таких, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення враховуючи таке.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий суд виходив з того, що законом передбачено право потерпілого на перерахунок раніше визначеного розміру відшкодування йому шкоди, завданої ушкодженням здоров'я або смертю, у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, тому у зв'язку із зміною розміру мінімальної заробітної плати, фактично виплачуване ОСОБА_8 відшкодування є меншим за розмір відшкодування, на яке вона має право.

Врахувавши розрахунок, наданий представником позивача, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є законними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, суд стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_4 оборони України в дохід держави судовий збір.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.

Звернувшись з відповідним позовом, позивач в силу ст. 12 ЦПК України (ст. 10 ЦПК України чинної на час звернення з позовом) зобов’язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 є донькою покійної ОСОБА_7, яка померла 27.07.2002 року, внаслідок відкритої черепно-мозкової травми отриманої під час авіакатастрофи (а.с. 7, 8).

Зазначені обставини також встановлені рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 19.03.2007 року (а.с. 4).

Згідно свідоцтва про шлюб, ОСОБА_9 зареєструвала 23.07.2016 року шлюб із ОСОБА_10, про що складено актовий запис № 246, після реєстрації шлюбу прізвище дружини ОСОБА_10 (а.с. 10).

Зазначеним вище рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 19.03.2007 року зобов’язано ОСОБА_4 оборони України здійснювати щомісячні платежі на користь ОСОБА_9 до досягнення останньою вісімнадцятирічного віку у розмірі 666 грн. відшкодування шкоди, завданої смертю її матері ОСОБА_7

Стягнуто з ОСОБА_4 оборони України на користь ОСОБА_9 18 264 грн. шкоди, завданої смертю матері ОСОБА_7 період з 01.01.2004 року по день постановлення рішення суду.

В подальшому, рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 28.03.2011 року задоволено позов ОСОБА_9 до ОСОБА_4 оборони України про збільшення розміру відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 8188 грн. 31 коп. збільшення відшкодування шкоди, завданої смертю матері ОСОБА_7 за період з 18.07.2010 р. по 31.12.2010 р. та 13 324 грн. 23 коп. збільшення відшкодування шкоди за період з 01.04.2007 р. по 17.07.2010 р., а всього 21 512 грн. 54 коп.

Збільшено розмір відшкодування шкоди ОСОБА_9, завданої смертю матері ОСОБА_7 та зобов’язано ОСОБА_4 оборони України здійснювати з 01.01.2011 р. щомісячні платежі в користь ОСОБА_9 до закінчення нею навчання, але не більше як до досягнення 23 років в розмірі 1 568 грн. 32 коп. (а.с. 5-6).

Із змісту зазначених рішень вбачається, що розмір щомісячних виплат встановлений з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати станом на момент розгляду справи.

Доказів оскарження зазначених рішень та скасування їх вищими судовими інстанціями, представник позивача суду не надав. В силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. Шкода відшкодовується неповнолітнім дітям померлого до досягнення ними 18 років, а у випадку продовження навчання до 23 років. Шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого (але не менше 5 мінімальних заробітних плат) з врахуванням частки, яка б припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають право на відшкодування шкоди.

Згідно із ч. 1 ст. 1202 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.

В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 1208 ЦК України за заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.

Таким чином, законом передбачено право потерпілого на перерахунок раніше визначеного розміру відшкодування йому шкоди, завданої ушкодженням здоров'я або смертю, що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.

Поняття «мінімальна заробітна плата» визначено в ЗУ «Про оплату праці».

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України не рідше одного разу на рік у законі про Державний бюджет України з урахуванням вироблених шляхом переговорів пропозицій спільного представницького органу об’єднань профспілок і спільного представницького органу об’єднань організацій роботодавців на національному рівні. Розмір мінімальної заробітної плати не може бути зменшено в разі зменшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ст. 10 закону).

З врахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що у зв'язку із зміною розміру мінімальної заробітної плати, фактично виплачуване ОСОБА_8 відшкодування є меншим за розмір відшкодування, на яке вона має право.

Як вбачається з копії диплома, виданого 01 липня 2014 року, ОСОБА_9 закінчила у 2014 році Українську академію друкарства і отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Облік і аудит» (а.с. 26).

Згідно розрахунку, наданого стороною позивача, за період із 01.01.2011 р. по 30.06.2014 р. розмір відшкодування шкоди, завданої смертю її матері ОСОБА_7, з врахуванням збільшення розміру мінімальної заробітної плати становить 9 971 грн. 43 коп. (а.с. 24).

Представник відповідача не надав іншого розрахунку чи заперечень з приводу поданого.

Відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», «Про Державний бюджет України на 2012 рік», «Про Державний бюджет України на 2013 рік» і «Про Державний бюджет України на 2014 рік», розмір мінімальної заробітної плати збільшувався і складав: у місячному розмірі: з 1 січня 2011 року - 941 гривню, з 1 квітня 2011 року - 960 гривень, з 1 жовтня 2011 року - 985 гривень, з 1 грудня 2011 року - 1004 гривні, з 1 січня 2012 року - 1073 гривні, з 1 квітня 2012 року - 1094 гривні, з 1 липня 2012 року - 1102 гривні, з 1 жовтня 2012 року - 1118 гривень, з 1 грудня 2012 року - 1134 гривні, з 1 січня 2013 року - 1147 гривень, з 1 грудня 2013 року - 1218 гривень, з 1 січня 2014 року - 1218 гривень.

У зв'язку із збільшенням розміру мінімальної заробітної плати збільшенню за заявою потерпілого підлягає і розмір відшкодування шкоди, тому протилежні доводи апеляційної скарги не свідчать про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 05 червня 2018 року було зупинено дію оскаржуваного рішення до ухвалення судового рішення апеляційним судом, тому дію такого необхідно поновити.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України відсутні підстави для перерозподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, 372, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 оборони України – ОСОБА_5 – залишити без задоволення.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 06 лютого 2018 року– залишити без змін.

Поновити дію рішення Сихівського районного суду м. Львова від 06 лютого 2018 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 01 серпня 2018 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

ОСОБА_11