Постанова № 75677136, 01.08.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/3572/17 Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є.

Провадження № 22-ц/783/1216/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1Б.

Категорія:30

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

Головуючого судді: Струс Л.Б.

Суддів : Ніткевич А.В., Копняк С.М..

секретаря: Симець В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу в порядку спрощеного провадження без виклику сторін за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м.Львова у складі судді Радченко В.Є. від 26 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, третя особа Головне управління Держпродспоживслужби у Львівській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок неякісного виконання договору про надання послуг з хімчистки одягу, в якій просить стягнути з фізичною особи-підприємця ОСОБА_3 на його користь матеріальну шкоду в розмірі 28398 гривень та моральну шкоду в розмірі 5000 гривень.

Оскаржуваним рішенням Галицького районного суду від 26 лютого 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 449 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь держави 10 грн. 24 коп. судового збору. Несплачений судовий збір в розмірі 629,76 грн. компенсовано за рахунок держави.

Дане рішення суду оскаржив ОСОБА_2 подавши апеляційну скаргу, у якій зазначає, що рішення суду є незаконним, постановлене з грубим порушенням норм процесуального та матеріального права, та неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права. Вказує, що суд першої інстанції неправильно оцінив докази по справі та дійшов до безпідставного висновку, що весільна сукня зазначена в товарному чеку є відмінною від тої яка передана Відповідачу в хімчистку. Зазначає, що в квитанції LAW051016-09 від 05.10.2016 р., зазначено сукня весільна біла, без будь яких індивідуалізуючих ознак такої, яка була передана Відповідачу для надання послуг. Також звертає увагу, що позивачем зазначалось, що дана пошкоджена річ, має виняткове значення для його сім’ї, оскільки є атрибутом такої урочистої події як одруження, була використована лише один раз після чого здана в хімчистку за декілька днів після придбання.

Також вказує, що суд в порушення ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» безпідставно відмовив в задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, оскільки було суттєво пошкоджено річ, яка має виняткове значення для його сім’ї, оскільки є атрибутом такої урочистої події як одруження.

Просить рішення Галицького районного суду від 26 лютого 2018 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Зважаючи на положення п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч. 6ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 – VІІІ Апеляційний суд Львівської області здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.

Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

Справа розглядається в апеляційному суді в спрощеному провадженні без виклику сторін.

Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині матеріальної шкоди заподіяної ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що копія товарного чеку від 23.09.2016 року про придбання весільної сукні вартістю 27999 грн. не може вважатись доказом на підтвердження вартості сукні, яку позивач здав хімчистку. Згідно чеку 27999 грн. є вартість нової сукні станом на 23.09.2018 р. Відсутні докази того, що зазначена у чеку весільна сукня є саме тією, яку позивач здав у хімчистку, відсутні індивідуалізуючи ознаки сукні. Позивач ОСОБА_2 підписавши квитанцію LAW051016-09 від 05.10.2016 р, засвідчив свою згоду з його змістом, а саме з тим, що вартість виробу весільної сукні становить 50 грн. Тому суд прийшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача саме 50 грн. в якості відшкодування матеріальної шкоди вартості сукні.

З таким висновком суду погодитися не можна виходячи із наступних підстав.

Відповідно до п. 7 ст. 1 Закон України «Про захист прав споживачів» договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами.

Споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право зокрема на: належну якість продукції та обслуговування; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону (ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до п.4 ч. 3 ст. 10 Закон України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати зокрема відшкодування завданих йому збитків.

За положеннями статті 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.25 Правил побутового обслуговування населення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1994 року № 313, виконавець зобов'язаний забезпечити зокрема відшкодування збитків, заподіяних замовнику невиконанням або неналежним виконанням умов угоди, а також у разі втрати, псування чи пошкодження із своєї вини речей та матеріалів, прийнятих від замовника для надання послуг, у розмірах, передбачених угодою.

Виконавець не несе відповідальності за недоліки у наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли не з його вини. Претензії до якості виконання замовлення не задовольняються у разі, якщо замовник не підтвердить своїх вимог. (п. 29 Правил).

З аналізу вказаних вище норм випливає, що у разі виявлення недоліків у наданих послугах, саме на виконавця покладається тягар доказування, відсутності його вини.

Матеріалами справи встановлено, що 05.10.2016 року ОСОБА_2 здав до хімчистки ТОВ «Чисто» фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 костюм синій, сорочку білу, сукню весільну білу для хімічного чищення. Під час оформлення замовлення на послуги хімчистки між позивачем та відповідачем було підписано квитанцію-договір від 05.10.2016 року.

Згідно роз'яснень пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» виходячи з правил ст. ст. 153, 154 ЦК України, видача й одержання квитанції (квитанції-замовлення, квитанції-зобов'язання) іншого документа на підтвердження укладення договору про побутове обслуговування свідчить про згоду сторін з усіма його умовами. Отже, ці умови є обов'язковими для сторін і суд повинен виходити з них при вирішенні спору, коли не буде встановлено, що вони не відповідають фактичним даним або суперечать чинному законодавству.

Отже, між ОСОБА_2 як споживачем, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, як надавачем послуг, виникли зобов'язальні відносини з приводу надання послуг, договір містить всі необхідні істотні умови, процент зношеності визначено відповідно до положень Інструкції щодо надання послуг з хімічної чистки та фарбування (перефарбування) виробів, затвердженої Наказом Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення № 20 від 27.08.2000 року.

Згідно до п.2.3., 2.4. Інструкції щодо надання послуг з хімічної чистки та фарбування (перефарбування) виробів, затвердженої Наказом Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення від 27 серпня 2000 року №20 (надалі - Інструкція) під час приймання замовлення приймальник повинен: оглянути кожний виріб у присутності замовника з метою визначення можливості його обробки в умовах підприємства, встановлення ступеня зносу, виявлення дефектів (плям), які неможливо усунути тощо, попередити замовника про можливу усадку виробу і проявлення після обробки прихованих дефектів.

При оформленні замовлення замовник своїм підписом підтверджує згоду щодо вартості виробу, відсотку зносу, виду обробки, наявних дефектів, а також ознайомлення його про можливість проявлення прихованих дефектів та усадки виробу після обробки.

Так, з квитанції, виданої відповідачем вбачається, що позивачем було передано для проведення хімчистки три речі, в тому числі, сукня весільна (біла).

Судом встановлено, що у квитанції LAW051016-09 від 05.10.2016 р. зазначено опис забруднень та пошкоджень: «загальне забруднення, можливі залишкові сліди, витерті ділянки, зміна забарвлення, обтріпування, плями, блиск, заломи, без гарантії. Можливі прояви прихованих дефектів. Фурнітура без гарантії». Даний опис забруднень та пошкоджень у квитанції зазначений на усі три речі (костюм синій, сорочку білу, сукню весільну білу) станом на день здачі речей на хімчистку. Тобто, такі, що були наявні до надання відповідачем послуг.Проте у вищевказаній квитанції наявне попередження «допускається наявність залишкових дефектів: дірки, витерті та витравлені ділянки виробу, обшарпування, застарілі плями від лаку, масла, ліків, плісняви, іржі, тощо». Тобто, позивач , підписуючи квитанцію, погодився з переліком наявних на стан здачі в хімчистку забруднень речей, в тому числі зміну забарвлення, а не про можливу зміну забарвлення речей при наданні послуг (виконанні робіт).

В квитанції зазначено, вартість виробу (весільної сукні) - 50 грн. та ступенем зносу сукні- 50%.

Колегія суддів вважає, що відповідач не надав суду доказів того, що недолік у виконаній роботі з очистки весільної сукні виник з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили.

Відповідно до товарного чеку від 23.09.2016 року, позивачем доведено, що вартість весільної сукні становить 27 999 гривень, інших доказів суду не надано.

У відповідності до вимог ст..76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем не доведено, що коефіцієнт зносу весільної сукні білої є меншим ніж 50%, та враховуючи те, що позивач підписавши квитанцію LAW051016-09 від 05.10.2016 р. погодився із коефіцієнтом зносу у розмірі 50 %.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу відповідачем становить 13 999,50 гривень.

Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму оплаченої позивачем вартості послуг з очистки плаття 399 гривень.

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди яка полягає у завданні сильних душевних страждань через неможливість зберегти сукню як пам’ять про особливий день весілля суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 872 ЦК України договір побутового підряду, не передбачає права на відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції.

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зазначені у вказаній статті.

Пунктом 5 ч.1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону

Статтею 872 ЦК України, яка встановлює права замовника в разі істотного порушення підрядником договору побутового підряду, не передбачає права на відшкодування моральної шкоди.

Укладений сторонами договір побутового підряду такого правового наслідку неналежного виконання робіт підрядником, як відшкодування моральної шкоди, також не передбачає.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З врахуванням вищенаведеного, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню в частині стягнення матеріальної шкоди та ухвалення в цій частині нового рішення.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Виходячи з аналізу наявних у справі доказів щодо їх достовірності, допустимості кожного окремо, а також достатності і взаємного зв’язку доказів у їх сукупності; колегія суддів приходить до висновку про підставність позову.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної інстанції та однією із підстав для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відтак, рішення районного суду слід скасувати та постановити нове судове рішення позов слід задоволити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 27999 грн. 62 (50%)=13 999+399=14 398 грн. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в сумі 324 грн. 48 коп.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду м.Львова від 22 лютого 2018 року – скасувати та постановити нове судове рішення.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 14 398 грн.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в сумі 324 грн. 48 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 01 серпня 2018 року.

Головуючий

Судді