Постанова № 75677012, 01.08.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

іменем України

01 серпня 2018 року м. Кропивницький

справа № 404/889/18

провадження № 22-ц/781/1450/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Чельник О.І.

суддів: Дуковського О.Л., Єгорової С.М.,

за участі секретаря: Демешко Л.В.,

за участі представника ОСОБА_1 ОСОБА_2

представника ПАТ АБ «Укргазбанк» ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіровського районного суду міста Кіровограда від 22 червня 2018 року у складі судді Панфілової А.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби м. Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_5, Акціонерний банк «Укргазбанк» про скасування постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника та припинення дій, які порушують право,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду, в порядку цивільного судочинства, із позовом до державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби м. Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_4, зазначивши третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_5, Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (далі по тексту – АБ «Укргазбанк»), про скасування постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника та припинення дій, які порушують право. Просив скасувати постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 29 січня 2018 року квартири АДРЕСА_1, яка належить боржнику - ОСОБА_5, зобов’язати відповідача, державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби міста Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_4 припинити дії з примусового виконання виконавчого листа від 15 лютого 2011 року №2-11664, виданого Кіровським районним судом м. Кіровограда про стягнення з Бабінець Надії Миколаївни вул. 50 років Жовтня (Соборна) б.13/1 кв.45 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» боргів у квартирі АДРЕСА_2, яка належить позивачу ОСОБА_1.

У червні 2018 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив заборонити Фортечному відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницький Головного територіального управління юстиції вчиняти дії по доступу до квартири АДРЕСА_3, яка належить ОСОБА_1 при здійснені виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа від 15 лютого 2011 року №2-11664, виданого Кіровський районним судом м. Кіровограда про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» боргів; заборонити Фортечному відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницький Головного територіального управління юстиції проводити виконавчі дії щодо квартири АДРЕСА_3, яка належить ОСОБА_1, як квартири АДРЕСА_4, яка належить боржнику ОСОБА_5, в тому числі проводити оціночні роботи суб’єктом оціночної діяльності та виставляти для реалізації на прилюдні торги - аукціон, зупинити продаж арештованого майна - трикімнатної квартири загальною площею 58,67 кв. м, розташованої за адресою: вул. Соборна (50 років Жовтня), буд.13/1, кв.45 у м. Кропивницький, оскільки квартира була передана відповідачем на відповідальне зберігання за боргами ОСОБА_5, тому є необхідність до вирішення спору по суті забезпечити позов певними заходами.

Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 22 червня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Зазначив, що ухвала є незаконною та необґрунтованою.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням вимог процесуального законодавства. Зазначив, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви позивача.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Представник ПАТ АБ «Укргазбанк» ОСОБА_3 просив відхилити апеляційну скаргу, оскільки ухвала суду є законною.

Інші сторони у судове засідання апеляційного суду не з’явилися. Про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили.

Колегія суддів постановила ухвалу про слухання справи у відсутності відповідача та третьої особи на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвала суду мотивована тим, що спосіб забезпечення, зазначений позивачем, фактично підмінює вимоги, заявлені в позові, а тому його заява не підлягає задоволенню як безпідставна та необґрунтована.

Проте, колегія суддів вважає, що з таким висновком суду погодитись не можна з таких підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.4 постанови від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову суддя повинен був перевірити наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; співмірність заявленого виду забезпечення позову із позовними вимогами; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасником судового процесу; розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції не перевірив усі вищевказані обставини, не дослідив обставини, викладені в заяві, не надав правової оцінки доказам, які були надані заявником, не перевірив імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів.

Крім того, суд першої інстанціїне врахував, що 15 червня 2018 року позивачу стало відомо з офіційного веб-сайту Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області про те, що на ньому оприлюднена офіційна інформація про продаж трикімнатної квартири (іпотеки) загальною площею 58,67 кв. м, яка розташована за адресою вул. Соборна (50 років Жовтня)АДРЕСА_5 у м. Кропивницький, із датою проведення аукціону - 16 липня 2018 року о 9:00 год. Щодо порядку ознайомлення з майном зазначено як зберігача ОСОБА_1. На даному сайті також розміщені фотокартки квартири позивача ОСОБА_1, які зроблені державним виконавцем 29 січня 2018 року під час опису та арешту його квартири - як квартири ОСОБА_5, та як убачається з позовної заяви з ремонтом, виконаним за кошти позивача, та з його меблями.

Таким чином, із доданих позивачем до заяви про забезпечення позову фотографій квартири та з його пояснень убачається, що квартира, придбана ОСОБА_1, і квартира, виставлена на продаж органами Державної виконавчої служби, є одним і тим же об'єктом нерухомого майна.

Суд також не врахував, що органами Державної виконавчої служби було оприлюднено інформацію про підстави продажу арештованого майна, а саме постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника б/н від 29 січня 2018 року Фортечним ВДВС м. Кропивницький ГТУЮ у Кіровоградській обл.

Проте, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову суд не надав жодної правової оцінки щодо тієї обставини, що вказана постанова оскаржується ОСОБА_1 і є предметом судового розгляду у справі №404/889/18-ц.

Зокрема, положеннями ЦПК України в редакції 2017 року законодавець суттєво розширив для позивача підстави для вжиття заходів забезпечення позову - таке право не обмежується виключно утрудненням чи неможливістю виконання рішення суду, а допускається і у разі можливості істотного ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених прав чи інтересів особи, яка звернулася до суду (ст.149 ЦПК України).

Поза увагою суду першої інстанції залишилась також та обставина, що Апеляційний суд Кіровоградської області у своїй постанові від 03 травня 2018 року дійшов висновку про те, що позивач, заявляючи вимогу про скасування постанови державного виконавця, по суті заявив вимогу про зняття арешту з квартири, тобто звернувся до суду за відновленням свого права власності. Тому спір має розглядатися у порядку цивільного судочинства (а.с.115-119).

Пунктом п.9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03 червня 2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», роз'яснено, що, відкривши провадження у справі про визнання права власності та/або зняття арешту з майна, суддя відповідно до пункту 5 частини першої статті 152 ЦПК в порядку забезпечення позову за відповідною заявою може зупинити продаж арештованого майна.

Отже, суд може зупинити продаж арештованого майна в порядку забезпечення позову за наявності пред'явлення будь-якої альтернативної позовної вимоги - як про визнання права власності на майно, так і про зняття арешту з майна.

Таким чином, суд першої інстанції не врахував, що обрані позивачем способи забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій та зупинення продажу арештованого майна узгоджуються з вимогами ст.150 ЦПК України, не перевірив зазначених вище обставин та дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування ухвали суду з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 381, 382, 389, 390 ЦПК України

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 червня 2018 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 03 серпня 2018 року.

Головуючий суддя: О.І. Чельник

Судді: О.Л.Дуковський

ОСОБА_6